Постанова

Іменем України

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 201/12349/18

провадження № 61-431св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гордієвич Артур Олегович, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю. у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») до суду першої інстанції надійшло клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача.

На обґрунтування клопотання ТОВ «Вердикт Капітал» посилалося на те, що 04 вересня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» (далі - ПАТ «Платинум Банк») та заявником було укладено договір № 401 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки фізичних осіб, відповідно до якого ПАТ «Платинум Банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту від 04 червня 2007 року № 43.840.07.03, укладеного з відповідачем у цій справі.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року, клопотання ТОВ «Вердикт Капітал» - задоволено. Замінено позивача в справі про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат та замість ПАТ «Платинум Банк» залучено в якості позивача (нового кредитора, правонаступника) ТОВ «Вердикт Капітал». ПАТ «Платинум Банк» виключено з числа позивачів.

Задовольняючи клопотання про заміну позивача у справі суд виходив з доведеності заявником належними та допустимими доказами, що саме він наразі виступає стягувачем у справі за позовом ПАТ «Платинум Банк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гордієвич А. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням уточнень, вказує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання про заміну позивача у справі.

У касаційній скарзі адвокат Гордієвич А. О. зазначає, що на обґрунтування необхідності заміни позивача у цій справі, заявниками було надано до суду копії договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави, та договорами іпотеки фізичних осіб від 04 вересня 2020 року № 401 та платіжного доручення на загальну суму 22 976 795,11 грн, в якому відсутні всі суттєві реквізити, що дозволяли б ідентифікувати платника, одержувача, суть правовідношення, за яким здійснено цей платіж.

Згідно пункту 2 договору про відступлення права вимоги від 04 вересня 2020 року № 401, за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами.

Тобто відсутність доказів сплати грошового зобов`язання за договором від 04 вересня 2020 року № 401 унеможливлює для нового кредитора набуття будь-яких прав за кредитним договором від 04 червня 2007 року № 43.840.07.03.

Враховуючи відсутність доказів набуття прав кредитора для ТОВ «Вердикт Капітал» у спірних правовідносинах, у суду не було жодних підстав ухвалювати рішення про заміну первісного позивача на нового.

Крім того зазначав, що момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов'язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством.

На час постановлення оскаржуваної ухвали до суду першої інстанції не було надано доказів реєстрації ТОВ «Вердикт Капітал» прав іпотекодержателя нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Аргументи інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 201/12349/18 з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

У травні 2022 року до Верховного Суду надійшла справа № 201/12349/18.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 13 листопада 2018 року ПАТ «Платинум Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська відкрито провадження за вищевказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду та, станом на момент надходження клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача, спір по суті не вирішено.

В підтвердження наявності підстав для заміни сторони позивача у цій справі заявником було надано укладений між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» договір від 04 вересня 2020 року № 401 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки фізичних осіб, відповідно до якого ПАТ «Платинум Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту від 04 червня 2007 року № 43.840.07.03, укладеного з відповідачем.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні встановлені законодавством України.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Також необхідно враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Статтею 516 ЦК України унормовано, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-ІV) правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тобто відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається.

У розумінні наведених положень законодавства державна реєстрація відступлення права вимоги, яка відбувається шляхом здійснення заміни іпотекодержателя за таким предметом іпотеки у Реєстрі речових прав, є обов`язковою, а такій реєстрації передує обов`язкова реєстрація самого права іпотеки за первісним іпотекодержателем.

Згідно із частиною другою статті Закону № 898-ІV взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Водночас за змістом частини другої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством.

Тому виникнення прав у нового іпотекодержателя за договором іпотеки може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 27 серпня 2019 року у справі № 911/2392/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 751/2322/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 569/16312/17-ц та від 12 жовтня 2020 року у справі № 15/148-10-4045.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалюючи оскаржені рішення, суди попередніх інстанцій вважали, що право вимоги за іпотечним договором перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору від 04 вересня 2020 року про відступлення права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки фізичних осіб № 401.

Судами не надано оцінки відомостям Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про актуальних іпотекодержателів спірного нерухомого майна, щодо звернення стягнення на яке заявлено позовні вимоги.

Враховуючи сутність іпотеки та правові позиції Верховного Суду у справах № 911/2392/17, № 751/2322/16-ц, № 569/16312/17-ц, № 15/148-10-4045, без дослідження та оцінки відомостей із державних реєстрів щодо зареєстрованих прав на спірне майно, висновки судів попередніх інстанцій про те, що ПП «Вердикт Капітал» з моменту укладення договору про відступлення права вимоги набуло права іпотекодержателя щодо спірного об`єкту нерухомого майна є передчасними.

З урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не в повному обсязі виконані вимоги, щодо дослідження доказів та встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржених судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення справи; дослідити та дати належну оцінку доказам; зберігаючи об`єктивність і неупередженість, відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 12 ЦПК України, роз`яснити учасникам судового процесу наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, після чого ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гордієвич Артур Олегович, задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк

В. А. Стрільчук