Постанова

Іменем України

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 201/12566/19

провадження № 61-5861св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Національне агентство з питань запобігання корупції,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2020 року у складі судді Наумової О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Національне агентство з питань запобігання корупції, про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Національне агентство з питань запобігання корупції, про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 2003 року він працював в АТ КБ «ПриватБанк» на різних посадах, з 02 квітня 2012 року працює на посаді керівника напрямку «Creditcollection», з червня 2019 року очолює комітет Первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «ПриватБанк».

06 листопада 2019 року йому стало відомо, що 05 листопада 2019 року

Головою Правління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_10 видано наказ

№ КТ-БТ-СП-2019-7390857 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани «за порушення дотримання правил та процедур про інформаційну безпеку, а саме: п. 5.5.1.4.6. Порядку про доступ в інформаційні системи, затвердженого рішенням Технологічного комітету від

17 вересня 2018 року та Політики обміну інформацією, затвердженої рішенням Технологічного комітету від 06 листопада 2017 року».

У наказі йдеться про те, що ОСОБА_1 15 жовтня 2019 року самовільно переглядав дані програмних комплексів банку на незаблокованому ноутбуці ОСОБА_2 , фактично працював під чужим обліковим записом, зробив фотографію службової перевірки (к. д. НОМЕР_4), чим порушив внутрішні нормативні акти АТ КБ «ПриватБанк».

Вказував, що акти, про порушення яких йдеться у наказі, ніколи не доводилися до відома співробітників АТ КБ «ПриватБанк».

Вважав, що наказ прийнято з порушенням норм трудового права, а викладені у ньому факти не відповідають дійсності. Він не працював на комп`ютері під чужим обліковим записом, не робив жодних фотографій з нього, що підтверджується складеним співробітником служби безпеки банку протоколом пояснень ОСОБА_2 . Не відповідають дійсності твердження у наказі про те, що дії позивача призвели до витоку стороннім особам конфіденційної чутливої інформації банку. Не погоджувався з тим, що він відмовлявся надавати пояснення щодо порушень, адже пояснень від нього не запитували, у наказі відсутні посилання на акт про відмову від їх надання.

Сам наказ вважав негативним для нього наслідком викриття ним у травні 2019 року корупційних діянь Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк»ОСОБА_10 і члена Правління банку ОСОБА_3 , які полягають у незаконному переданні останніми прав банку на стягнення заборгованості третім особам на загальну суму 759 000 000 грн, про що внесено відомості до ЄРДР за його заявою, кримінальне провадження №4201900000000140, що розслідується Службою безпеки України. Тому твердження відповідача про те, що він 13 травня 2019 року направляв стороннім особам листи з файлами, що містили банківську таємницю та конфіденційну інформацію, є насправді повідомленням про корупційний злочин.

Після повідомлення про корупційні дії відповідачем вчинено низку протиправних дій, направлених на незаконне переслідування і порушення трудових прав, які виражаються у незаконному відстороненні від роботи, відключенні від доступу до електронних систем банку, що унеможливлює виконання трудових обов`язків. Такі дії відповідача є навмисними перешкодами йому, як викривачеві корупції. Позивач з огляду на положення частини третьої статті 53 Закону України «Про запобігання корупції», як викривач корупції, не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності чи підданий з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу.

Крім того, зауважував, що комітетом Первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «ПриватБанк», членом якої він є, відмовлено у притягненні його до дисциплінарної відповідальності, проте відмова визнана відповідачем необґрунтованою, що не відповідає дійсним обставинам справи і є порушенням частини другої статті 252 КЗпП України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним і скасувати наказ Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_10

№ КТ-БТ-СП-2019-7390857 від 05 листопада 2019 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_10

№ КТ-БТ-СП-2019-7390857 від 05 листопада 2019 року «Про винесення дисциплінарних стягнень» про оголошення догани керівнику напрямку «CreditCollection» ГО ОСОБА_1., вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2020 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності АТ КБ «ПриватБанк» факту самовільного перегляду 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 даних програмних комплексів банку на незаблокованому ноутбуці співробітника ОСОБА_4 , фотографування висновку службової перевірки (к.д. НОМЕР_4), що є чутливою інформацією банку, та передання цієї інформації сторонній особі саме ним. Суди керувалися правилами статей

147-149 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) і правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 757/16203/16-ц (провадження № 61-809св17).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У квітні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 757/16203/16-ц, яку застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що зазначений висновок Верховного Суду покладає на роботодавця занадто жорсткі вимоги до доказування вини та причинного зв`язку у діях працівника відносно норм трудової дисципліни. Об`єктивна неможливість з`ясування усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку унеможливлює притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб. Для визначення наявності підстав для застосування дисциплінарного стягнення повинні застосовуватись не такі суворі вимоги.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бондар Є. І. заперечив проти доводів касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», вказав, що вони є безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а також із урахуванням правової позиції Верховного Суду. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року поновлено АТ КБ «ПриватБанк» строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу 201/12566/19.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скаргаАТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 із 15 серпня 2002 року працює у АТ КБ «ПриватБанк» на різних посадах, згідно записів його трудової книжки серії НОМЕР_1 .

29 березня 2012 року ОСОБА_1 переведений на посаду керівника напрямку «Creditcollection» наказом №СП-2012-6636944 від 29 березня 2012 року «Про перепідпорядкування напрямку «Creditcollection» лінійно Голові Правління АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з витягом із наказу №СП -2018-6756573 від 02 травня 2018 року «Про зміну штатного розкладу у зв`язку з приведенням посад у відповідність національному класифікатору» ОСОБА_10, затверджено зміни у штатний розклад і назву посади ОСОБА_1 , змінено на «Керівник напрямку з юридичної роботи», підрозділ - напрямок «Creditcollection»/Управління ризиками/Головний офіс АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до наказу Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк» від 05 листопада 2019 року №КТ-БТ-СП-2019-7390857 «Про винесення дисциплінарних стягнень» оголошено догану керівнику напрямку «Creditcollection» ОСОБА_1 за порушення дотримання правил та процедур про інформаційну безпеку, а саме: п. 5.5.1.4.6. «Порядку про доступ в інформаційні системи», затвердженого рішенням Технологічного комітету від 17 вересня 2018 року та «Політики обміну інформацією», затвердженої рішенням Технологічного комітету від 06 листопада 2017 року.

Зі змісту зазначеного вище наказу від 05 листопада 2019 року № КТ-БТ-СП-2019-7390857 вбачається, що дисциплінарне стягнення винесено за результатами проведеної службової перевірки за фактом публікацій у Facеbook матеріалів висновку службової перевірки щодо зловживань службовим становищем керівником проекту (працівником банку), якою встановлено, що керівник напрямку «CreditCollection» ГО ОСОБА_1. 15 жовтня 2019 року самовільно переглядав дані програмних комплексів банку на незаблокованому ноутбуці ОСОБА_4 , фактично працював під чужим обліковим записом, зробив фотографію висновку службової перевірки (к. д. НОМЕР_4), чим грубо порушив вимоги «Порядку про доступ в інформаційні системи», затвердженого рішенням Технологічного комітету від 17 вересня 2018 року та «Політики обміну інформацією», затвердженої рішенням Технологічного комітету від 06 листопада 2017 року.

Підстави винесення наказу від 05 листопада 2019 року №КТ-БТ-СП-2019-7390857 обґрунтовані тим, що від порушника було затребувано письмові пояснення щодо факту порушення, які він відмовився надавати; про причетність до витоку конфіденційної інформації ОСОБА_1 , а отже, невиконання керівниками напрямку «Creditcollection» своїх прямих професійних обов`язків та ігнорування важливості поводитися з чутливою інформацією банку, як цього вимагають внутрішні положення про інформаційну безпеку, правила внутрішнього трудового розпорядку та положення про структурний підрозділ, свідчать також пояснення заступника керівника напрямку «CreditCollection» керівника Департаменту «PrimeCollcection» ГО ОСОБА_4.; дії ОСОБА_1 призвели до витоку стороннім особам конфіденційної чутливої інформації банку; аналогічні факти, пов`язані з витоком конфіденційної інформації мали місце і раніше (а саме у травні 2019 року, що стосувалося передачі такої інформації ОСОБА_5 ) та підтверджувалися висновками перевірок, проведення згідно з чинними процедурами банку; раніше підрозділом СБ ГО підтверджено факт передачі стороннім особам конфіденційної інформації керівником напрямку «Creditcollection» ГО ОСОБА_1. (к.д. НОМЕР_2 ); згідно матеріалів службового розслідування, ОСОБА_1 , діючи умисно, 13 травня 2019 року зі своєї корпоративної електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 направив листи сторонній особі з файлами, які містили банківську таємницю та конфіденційну інформацію.

У наказі від 05 листопада 2019 року №КТ-БТ-СП-2019-7390857 зазначено, що відмова виборного органу Первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «ПриватБанк» від 31 жовтня 2019 року щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , який є членом (керівником) виборного профспілкового органу, не містить правового обґрунтування.

Висновком службової перевірки № ZAKI-2019/1-7341589 від 22 жовтня 2019 року, встановлено, що у жовтні ІНФОРМАЦІЯ_2 року співробітниками СБ ГО проведено службову перевірку за фактом зловживань службовим становищем керівником проекту по зовнішнім і внутрішнім комунікацій ГО ОСОБА_6 (к.д. НОМЕР_4). Висновок службової перевірки затверджено ІНФОРМАЦІЯ_2 року першим заступником керівника Напрямку - керівникомДепартаменту внутрішньої безпеки та взаємодії з правоохоронними органами - Уповноваженимз реалізації антикорупційної програми ГО Ступаком А.Н. ІНФОРМАЦІЯ_2 року співробітниками СБ в соціальній мережі Facebook виявлено факт розміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 17 год 03 хв народним депутатом України ОСОБА_5 на особистій сторінці Facebook фото зазначеного вище висновку службової перевірки з негативним коментарем на адресу керівництва АТ КБ «ПриватБанк».

Проведеним співробітниками СБ ГО аналізом виставлених у Facebook фото, а також логів ПК «ПриватДок» встановлено, що фото, виставлені ОСОБА_5 у Facebook, зроблені 15 жовтня 2019 року з монітора особистого ноутбука «Apple Macintosh» заступника керівника напрямку «CreditCollection» - керівника Департаменту «PrimeCollection» ГО ОСОБА_4., який він використовує на робочому місці. Відкриття документа висновку службової перевірки 15 жовтня 2019 року з комп`ютера «Apple Macintosh» здійснювалося тільки одним співробітником - заступником керівника Напрямку «CreditCollection» - керівником Департаменту «PrimeCollection» ГО ОСОБА_4. Вхід здійснено з

ІР-адресів НОМЕР_3 та 10.1.201.32, які закріплено за ним.

Камери відеоспостереження не в повній мірі охоплюють зображення осіб, які входили та виходили до робочого кабінету ОСОБА_4 .

У висновку №КТ-БТ-СП-2019-7390857 від 22 жовтня 2019 року вказано, що приймаючи до уваги факти: відсутність відеоспостереження у робочому кабінеті заступника керівника Напрямку «CreditCollection» ОСОБА_4.; заперечення ОСОБА_4 щодо передання ним фото стороннім особам; відображення на фотографії монітору з висновком службової перевірки (к.д. НОМЕР_4) силуету чоловіка в окулярах, який сидить перед комп`ютером в момент зйомки, не можна однозначно і беззаперечно стверджувати, що передача фото висновку службової перевірки (к.д. НОМЕР_4) стороннім особам була здійснена саме ОСОБА_4 . Вищевикладене дає підстави прийти до висновку, що фотографування монітора, на якому зображений висновок службової перевірки (к.д. НОМЕР_4) та передання цього фото ОСОБА_5 була здійснена єдиною особою, що в той час знаходилася в кабінеті ОСОБА_4 , а саме - ОСОБА_7 .

Відмову керівника напрямку «Creditcollection» ГО ОСОБА_1 надати повне та об`єктивне пояснення по суті службової перевірки, а також надання заступником керівника напрямку «Creditcollection» ГО ОСОБА_4. непослідовних пояснень можна розцінювати як спробу останніх уникнути відповідальності за скоєне та стверджувати про здійснення ними, за попередньою змовою дій, направлених на витік конфіденційної чутливої інформації, в порушення правил інформаційної безпеки банку.

Згідно копії акту від 18 жовтня 2019 року керівник напрямку «CreditCollection» ОСОБА_1. відмовився дати письмове пояснення за фактом надання сторонній особі фото висновку службової перевірки (к.д. НОМЕР_4) та розміщення цих фото в інтернет мережі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем є необхідною наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі 343/1678/19 (провадження № 61-10738св20).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 757/16203/16-ц (провадження № 61-809св17) і застосованого судом апеляційної інстанції у цій справі, дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Аналогічні правові висновки щодо тлумачення та застосування статей 147 147-1 КЗпП України викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 липня 2022 року у справі № 608/715/21 (провадження № 61-3029св22), від 30 березня 2022 року у справі № 530/1450/19 (провадження № 61-9969св21), від 17 лютого 2022 року у справі № 171/131/20 (провадження № 61-3366св21).

Підстав для відступлення від застосованих правових позицій колегія суддів не вбачає. При цьому судова практика у цій категорії справ є сталою.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку, що роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності за невиконання обов`язків, не обумовлених трудовим договором, і про які працівник не був поінформований належним чином.

Судами встановлено, що дії ОСОБА_1 в оскаржуваному наказі кваліфіковані як порушення п. 5.5.1.4.6. Порядку про доступ в інформаційні системи, затвердженого рішенням Технологічного комітету від 17 вересня 2018 року, та Політики обміну інформацією, затвердженої рішенням Технологічного комітету від 06 листопада 2017 року.

При цьому, жодних доказів того, що ОСОБА_1 якимось чином були доведені до відома і він був ознайомлений зі змістом Порядку про доступ в інформаційні системи», затвердженого рішенням Технологічного комітету від

17 вересня 2018 року та Політики обміну інформацією, затвердженої рішенням Технологічного комітету від 06 листопада 2017 року, не надано.

Також суди встановили, що оскаржуваний наказ не містить доказів того, що виток інформації, яку АТ КБ «ПриватБанк» вважає конфіденційною, стався з вини саме ОСОБА_8 . Посилання у висновку службового розслідування на наявність виставлених у Facebook фото з монітора ноутбука ОСОБА_4 , його пояснення про те, що він не розміщував указаної інформації, а також суперечливі доводи, що містяться в матеріалах службового розслідування, не є належними і допустимим доказами того, що позивачем порушено трудову дисципліну.

Крім того, не було надано суду й самого «висновку службової перевірки»

(к.д. НОМЕР_4), проведеної 16 жовтня 2019року співробітниками СБ ГО за фактом зловживань службовим становищем керівником проекту по зовнішнім і внутрішнім комунікацій ГО ОСОБА_6 , затвердженого ІНФОРМАЦІЯ_2 року першим заступником керівника напрямку - керівником Департаменту Ступаком А. Н., з негативним коментарем на адресу керівництва АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідачем надано роздруківки (скрін-шоти) сторінок з соціальної мережі ОСОБА_9 , станом на 16 жовтня 2019року з фотокопіями тексту з монітора ноутбука.

Проте, яка саме була інформація «на незаблокованому ноутбуці», який був її характер, чи дійсно вона належала до категорії інформації, на яку поширюється Положення банку про класифікатор інформації, затверджене наказом від

11 серпня 2016року № PR-2016-6770864 (6973684) Голови правління АТ КБ «ПриватБанк», не надано.

Тому неможливо встановити, чи дійсно дії ОСОБА_1 привели до витоку конфіденційної інформації банку. АТ КБ «ПриватБанк» не надано жодного внутрішнього документа, з якого видно що розуміється під поняттям «чутлива» інформація. Тому не відповідають установленим судом обставинам справи твердження у наказі про те, що дії позивача призвели до витоку стороннім особам конфіденційної «чутливої» інформації банку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для задоволення позову за відсутності достатніх даних про винні дії позивача щодо грубого порушення трудової дисципліни, яке б могло бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності й оголошення догани, оскільки надані позивачем докази не спростовано.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

При цьому суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги, яким судами першої та апеляційної інстанцій надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи.

При цьому суд врахував усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої

статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційний суд не встановив.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець