ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 201/13014/23
провадження № 61-12151св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко Станіслав Юрійович,
на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Максюти Ж. І., Халаджи О. В.,
за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дітей з батьком
та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дітей з матір'ю,
прийняв постанову про наступне:
I. Короткий зміст заяви
1. 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач),третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дітей з батьком.
2. Протокольною ухвалою суду від 11 січня 2024 року об`єднано в одне провадження разом з цією справою справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дітей з матір`ю.
3. У вказаній справі під час апеляційного розгляду відповідач08 серпня 2024 року подала заяву про забезпечення позову, яку обґрунтувала тим, що:
- у дітей відсутнє спілкування з матір`ю, з якою вони проживали
з народження та протягом тривалого часу після розірвання шлюбу між батьками;
- відсутність такого спілкування може негативно вплинути на здоров`я дітей;
- зустрічі та спілкування матері з дітьми сприятимуть відновленню та налагодженню емоційних стосунків між ними, це відповідатиме найкращим інтересам дітей.
4. Враховуючи викладене, відповідач просила суд:
- зобов`язати позивача надавати їй можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу з неповнолітніми дітьми кожен четвер, п`ятницю, суботу - з 10:00 години четверга до 18:00 години суботи за адресою зареєстрованого місця проживання дітей і матері:
АДРЕСА_1 , без присутності батька, до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
ІI. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 15 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання дітей разом з батьком. У позові ОСОБА_2 відмовлено.
6. ОСОБА_2 оскаржила вказане рішення в апеляційному порядку та просила її позов задовольнити.
III. Короткий зміст ухвали апеляційної інстанції
7. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2024 року заяву відповідача про забезпечення позову задоволено.
8. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, апеляційний суд виходив з таких підстав:
- відсутність спілкування з матір`ю, з якою вони проживали досить тривалий період, може негативно вплинути на психологічне здоров`я дітей;
- проживаючи з батьком та будучи позбавленими можливості спілкуватись із матір`ю, діти можуть бути налаштовані проти неї;
- відновлення та налагодження емоційних стосунків між матір`ю та дітьми відповідатиме найкращим інтересам дітей.
IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржуване судове рішення скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
10. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:
- апеляційний суд, забезпечивши позов, фактично вирішив спір по суті;
- оскаржувана ухвала порушує право ОСОБА_4 на житло, оскільки нею визначено побачення матері з дітьми у визначені дні без присутності батька у квартирі, частка у якій належить йому на праві спільної часткової власності, тому він у визначені судом дні позбавлений перебувати у квартирі як співвласник;
- апеляційний суд при вирішенні питання забезпечення позову не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 не створює перешкод у спілкуванні матері
з дітьми, доказів зворотного ОСОБА_2 не надано.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
11. 29 серпня 2024 року представник позивача подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційної інстанції.
12. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня2024 року відкрито касаційне провадження, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії судового рішення.
13. Матеріали справи в частині забезпечення позову надійшли до Верховного Суду 30 вересня 2024 року.
14. ОСОБА_2 не скористалась своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
VІ. Позиція Верховного Суду
15. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)) Верховний Суд робить такі висновки.
16. У спірних правовідносинах ключовим є питання, чи були наявні підстави для забезпечення позову у спорі про визначення місця проживання дітей.
17. В даному випадку на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини» (стаття 3 Конвенції ООН про права дитини (далі - Конвенція)), для забезпечення яких має значення і підтримання відносин з одним із батьків, з яким дитина фактично не проживає.
18. Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
19. В контексті виконання державою своїх позитивних зобов`язань за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до сімейного життя, важливим є підхід Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини.
20. В своїй практиці ЄСПЛ звертав увагу на те, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року, заява № 6221/14).
21. Таким чином, міжнародні стандарти у сфері захисту прав дитини допускають і заохочують існування механізму контакту дитини з одним із батьків під час тривалого судового процесу щодо опіки над дітьми.
22. Далі Верховний Суд звертає увагу на те, що правова природа та загальні принципи щодо забезпечення позову закріплені в Главі 10 ЦПК.
23. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
24. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться
у майбутньому утрудненим чи неможливим.
25. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його суть полягає
в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.
26. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
27. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
28. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
29. У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
30. У справі, що переглядається, позивач та відповідач звернулися до суду із позовами про визначення місця проживання їх спільних дітей.
31. У межах зустрічного позову позивач подала заяву про його забезпечення, просила зобов`язати ОСОБА_1 надавати їй можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу разом з дітьми.
32. Верховний Суд враховує, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку ОСОБА_1 надавати можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу з малолітніми дітьми без присутності батька, констатував, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дітей, між колишнім подружжям склалися стосунки, які позбавляють ОСОБА_2 можливості регулярно спілкуватися з дітьми.
33. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався правомірною метою поновлення та підтримання контакту матері з дітьми на час розгляду спору по суті. Зустрічі матері з дітьми та їх спілкування дійсно сприятимуть відновленню та налагодженню емоційних стосунків ОСОБА_2 з її неповнолітніми дітьми, що відповідатиме законним інтересам і матері, і передусім найкращим інтересам дітей.Відсутність спілкування з матір`ю може негативно вплинути на психологічне здоров`я дітей.
34. Верховний Суд зауважує, що у таких чутливих правовідносинах сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту неповнолітніх дітей особисто з їх матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей із матір`ю.
35. Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що матір, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дітей проживає окремо від них, також має право на особисте спілкування з ними, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дітей, і таке спілкування відбувається саме в інтересах дітей.
36. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20, від 31 серпня 2022 року у справі
№ 545/3933/21, від 11 серпня 2023 року у справі № 465/6496/19, така правова позиція є послідовною та враховується у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
37. В даній справі апеляційний суд правильно визначив правову природу відносин між сторонами та застосував правила про забезпечення позову, встановивши, що між сторонами дійсно існує спір щодо визначення місця проживання дітей, а тривалий розгляд цієї справи без забезпечення можливості спілкування дітей з матір`ю може призвести до втрати емоційного зв`язку між матір`ю та дітьми, що відповідно ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення зустрічного позову.
38. Заявник не спростував висновків суду апеляційної інстанції, не довів, що висновки апеляційного суду не відповідають найкращим інтересам дитини.
39. Застосування судом тимчасового заходу забезпечення позову шляхом усунення перешкод одному з батьків, з яким дитина на час вирішення спору фактично не проживає, у спілкуванні й вихованні дитини, зобов`язання іншого з батьків вчинити певні дії не свідчить про вирішення судом по суті спору про визначення місця проживання малолітньої дитини. Такі заходи забезпечення позову перебувають у межах виконання органами державної влади позитивних зобов`язань, які випливають з гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. пункти 19-20), відповідають наведеній вище практиці ЄСПЛ (див. пункт 20) та підходам Верховного Суду (див. постанову Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі № 940/448/23).
40. З цих підстав підлягають відхиленню доводи касаційної скарги, що апеляційний суд, забезпечивши позов, фактично вирішив спір по суті.
41. Доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана ухвала порушує право ОСОБА_1 на житло (див. пункт 10), не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки заходи забезпечення позову не позбавляють ОСОБА_1 житла, вони відповідають якнайкращим інтересам дитини, які переважають над інтересами батьків.
42. Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
43. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідає частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400 401 409 410 415 416 419 ЦПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лисенко Станіслав Юрійович, залишити без задоволення.
2. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков