Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 201/1334/19

провадження № 61-7059св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство

з обмеженою відповідальністю «Лекопро»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новація»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у складі колегії суддів:

Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ТОВ «Лекопро» про стягнення збитків

і штрафних санкцій.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 24 червня 2011 року між ним та ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з метою впорядкування відносин між ними та юридичними особами, які ними засновані, відповідно до норм законодавства України, був підписаний Меморандум про співпрацю.

Відповідно до пункту 1 вказаного Меморандуму його метою є запобігання випуску подібної продукції, виробниками якої є сторони Меморандуму (як фізичні особи, так і юридичні особи, засновані ними). Сторони під час виробництва продукції зобов`язані використовувати особисті назви продукції, а також особисті дизайни упаковки такої продукції, не допускаючи подібності (ідентичності) з продукцією, яку випускає інша сторона Меморандуму .

У вересні 2015 року ОСОБА_1 помітив зниження товарообігу у ТОВ «Еліксір», в якому він є учасником і бенефіціаром. Під час службового розслідування, проведеного у товаристві, йому стало відомо, що 18 грудня 2012 року

ОСОБА_2 зареєстрував ТОВ «Лекопро» на підставних осіб, а саме на свою дружину ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Більше того, ОСОБА_2 , скориставшись доступом до ТОВ «Еліксір» та ТОВ «Кортес», маючи інформацію про реалізацію продуктів усіх компаній, виконуючи обов`язки директора ТОВ «Новація» (дистриб`ютора продукції операторів ринку), використовував конфіденційну інформацію вказаних підприємств для копіювання та просування на ринку контрафактних продуктів ТОВ «Лекопро» і блокування їх роботи. З урахуванням зазначених обставин комерційний директор ТОВ «Еліксір» підготував розрахунок втрат від копіювання продукції товариства, згідно з яким за період з квітня

2013 року до травня 2015 року втрати ТОВ «Еліксір» становлять більше

1 400 000,00 грн. При цьому жодного з випущених підконтрольним підприємством продуктів ОСОБА_2 відповідно до вимог Меморандуму не задекларував.

Під час службового розслідування також було проведено аналіз продуктового ряду ТОВ «Лекопро» за складом і властивостями, за результатами якого виявлено копіювання асортименту продукції ТОВ «Еліксір», що дає можливість визначити продукцію ТОВ «Лекопро» контрафактною у розумінні пункту 6 Меморандуму.

Так відповідно до порівняльної таблиці продуктового ряду ТОВ «Лекопро» за складом і властивостями з продукцією ТОВ «Еліксір» було виявлено десять випадків копіювання продукції ТОВ «Еліксір», кожний з яких є випуском контрафактної продукції та порушенням пункту 6 Меморандуму. Аналогічні порушення з боку відповідачів були виявлені також по продуктам ПП «Доктор Хелсі» і ТОВ «Кортес». Зокрема за результатами аналізу продуктового ряду ТОВ «Лекопро» було встановлено три продукти, які підпадають під визначення контрафактної продукції у розумінні пункту 6 Меморандуму, та чотири продукти, які порушують права позивача. Крім цього, ухилення від декларування випуску тотожної продукції ТОВ «Лекопро», із застосуванням штрафу, передбаченого пункту 13 Меморандуму, визнано як окремий факт порушення.

Загальними зборами учасників Меморандуму від 21 вересня 2016 року було визнано контрафактною продукцією в розумінні пункту 6 Меморандуму продукцію ТОВ «Лекопро», зазначену в додатках 4, 5 та 6, із застосуванням штрафу, передбаченого пунктом 13 Меморандуму за кожен факт порушення. Крім цього визнано порушенням Меморандуму ухилення від декларування випуску тотожної продукції ТОВ «Лекопро», із застосуванням штрафу, передбаченого пунктом

13 Меморандуму як за окремий факт порушення. Відповідно до пункту 13 Меморандуму у випадку визнання продукції контрафактною винна сторона зобов`язується надати відомості про кількість нереалізованої контрафактної продукції та негайно утилізувати її, а також виплатити власнику найменування, чиї права порушені, грошову компенсацію в сумі 100 000,00 дол. США. Відповідно до курсу Національного банку України станом на 29 серпня 2016 року грошовий еквівалент 100 000,00 дол. США становив 2 544 235,70 грн.

Зважаючи на це суми штрафів по підприємствам: ПП «Доктор Хелсі» сума штрафу за чотири порушення становить 10 176 942,80 грн; ТОВ «Еліксір» сума штрафу за одинадцять порушень становить 27 986 592,70 грн; ТОВ «Кортес» сума штрафу за п`ять порушень становить 12 721 178,50 грн.

Таким чином, загальна сума штрафних санкцій за умовами Меморандуму становить 50 884 714,00 грн, які підлягають солідарному стягненню з відповідачів. ОСОБА_1 також було завдано збитки на загальну суму 1 401 387,80 грн.

Позивач вважав, що відповідачі не виконали належним чином свої зобов`язання, передбачені Меморандумом , що є порушенням норм законодавства та прав позивача. Позивач неодноразово звертався до відповідачів з проханням виконати вимоги закону та правочину, але відповідачі цього не зробили, тобто

у добровільному порядку спір не вирішено.

ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Лекопро» збитки та штрафні санкції у загальному розмірі 52 286 101,80 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 05 червня

2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Лекопро» на користь ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 50 884 714,00 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Лекопро» на користь ОСОБА_1 збитки на суму 1 401 387,80 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами було порушено умови підписаного сторонами Меморандуму, а саме відповідно до порівняльної таблиці продуктового ряду ТОВ «Лекопро» за складом і властивостями з продукцією ТОВ «Еліксір» було виявлено факти копіювання продукції ТОВ «Еліксір», кожний з яких вважається випадком випуску контрафактної продукції та порушенням пункту 6 Меморандуму. Вказаними діями позивачу було завдано збитків, які підлягають стягненню з відповідачів на його користь, а також штрафи, передбачені умовами Меморандуму.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ТОВ «Лекопро» задоволено. Апеляційну скаргу

ОСОБА_9 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 05 червня

2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд виходив з того, що ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції позивач не надав доказів, які відповідали б вимогам статей 58 59 ЦПК України, зокрема заподіяння саме йому як фізичній особі шкоди неправомірними діями (бездіяльністю) відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ТОВ «Лекопро».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав позивача, оскільки ОСОБА_1 , хоча і є кінцевим бенефіціаром товариства, що підписало Меморандум , проте цей Меморандум безпосередньо не регулює відносини між фізичними особами - засновниками юридичних осіб операторів ринку. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 .

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, він також скасував заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 лютого 2019 року та здійснив перерозподіл судових витрат у справі.

Аргументи учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

ОСОБА_2 (як і інші учасники Меморандуму) підписав Меморандум як засновник (учасник) одного з підприємств учасників Меморандуму та як фізична особа, яка повинна забезпечити виконання умов Меморандуму належним йому бізнесом (групою бізнес-компаній). З метою отримання додаткових прибутків ОСОБА_2 , скориставшись своїм службовим становищем (він є директором ТОВ «Новація») та встановивши перелік найбільш популярних препаратів, із порушенням умов Меморандуму створив їх аналоги. За допомогою дружини та близьких родичів він забезпечив їх просування на ринку товарів і послуг через ТОВ «Лекопро». Такі дії ОСОБА_2 призвели до фінансових втрат ТОВ «Кортес» та ТОВ «Еліксир» і як наслідок до неотримання прибутку їх засновником

ОСОБА_1 ;

позивач як засновник ТОВ «Кортес» і ТОВ «Еліксир» та як фізична особа - учасник Меморандуму (власник корпоративних прав та бізнесів) є кінцевим набувачем прибутку підприємств від господарської діяльності. Відповідно недоотримання прибутку товариствами має наслідком неотримання прибутку учасником товариства під час розподілу прибутку товариства та відповідно свідчить про нанесення йому збитків як кінцевому бенефіціару зазначених товариств;

усі учасники Меморандуму (як фізичні, так і юридичні особи) визнали себе учасниками Меморандуму , визначили свої права та обов'язки за Меморандумом ;

відповідачами порушено права позивача та завдано йому збитків шляхом порушення умов Меморандуму, а розмір збитків визначено відповідно до умов Меморандуму.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від29 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 у частині підстави касаційного оскарження щодо неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі

№ 910/1163/17 залишено без руху та надано строк для усунення недоліку касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від13 травня 2021 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 у частині підстави касаційного оскарження щодо неврахування

в оскарженому судовому рішенні висновків щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року

у справі № 75/11215/15-ц, постанові Вищого господарського суду України від

23 січня 2017 року у справі 910/29733/15 повернуто скаржнику.

Ухвалою Верховного Суду від13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою узадоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від10 червня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від10 листопада 2021 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 в частині посилання на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/1163/17 визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Ухвалою Верховного Суду від21 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 13 травня 2021 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі

№ 916/2500/15, від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/22010/14-ц, від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 11 вересня 2019 у справі № 922/3740/18, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 25 березня 2020 року у справі

№ 537/466/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 18 квітня 2018 року у справі

№ 753/11000/14-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц та постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17. Крім того, вказано, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту 3 частини першої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

24 червня 2011 року між ТОВ «Еліт-Фарм», ТОВ «Еліт 2005», ТОВ «Кортес», ТОВ «Екосвіт Ойл», ПП «Євро Плюс», ТОВ «Еліксір» та ТОВ «Новація» був укладений Меморандум про співпрацю. Згідно зі змістом Меморандуму, його сторонами

є вказані юридичні особи.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Меморандуму метою його укладення

є уникнення наявності схожості між продукцією, виробниками якої є сторони даного Меморандуму . Дотримуючись умов даного Меморандуму сторони, під час виробництва продукції, зобов`язані використовувати індивідуальні назви продукції, а також індивідуальні дизайни упаковки такої продукції, не допускаючи при цьому схожості (ідентичності) з продукцією інших сторін Меморандуму .

Згідно з пунктом 6 Меморандуму його сторонами встановили критерії визначення статусу спірної продукції, а саме чи є вона контрафактною.

У пункті 13 Меморандуму передбачено, що у випадку якщо дві сторони, між якими існує спір, не дійшли будь-якої угоди, всі сторони за даним Меморандумом шляхом скликання загальних зборів і голосування приймають рішення про визнання продукції контрафактною чи неконтрафактною. У випадку визнання продукції контрафактною винна сторона, крім іншого, сплачує власнику найменування,

чиї права були порушені, грошову компенсацію у розмірі 100000,00 дол США.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , які на час укладення угоди були засновниками сторін Меморандуму, підписали його як представники відповідних юридичних осіб. Викладене також підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що долучені до матеріалів справи.

Між юридичними особами (сторонами Меморандуму) існує господарський спір щодо випуску ТОВ «Лекопро» конкуруючої продукції.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано юридичну особу

ТОВ «Лекопро», засновниками якої є відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У висновку службового розслідування від 20 травня 2016 року, проведеного комісією у складі юрисконсульта ТОВ «Осіріс-2005», виконавчого директора

ТОВ «Еліксір», інженера-технолога ТОВ «Еліксір» зазначено, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 розробили та реалізували схему незаконного відчуження майна, що належить іншим юридичним особам.

Згідно зі змістом позовної заяви, під час вказаного службового розслідування позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 зареєстрував на підставних осіб

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ТОВ «Лекопро», на базі якого було налагоджено випуск конкуруючої продукції, що спричинило позивачу збитки.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників Меморандуму від 21 вересня 2016 року № 21/09/16, в яких взяли участь представники учасників Меморандуму: ТОВ «Кортес», ТОВ «Еліксір», ПП «Екосвіт Ойл», ТОВ «Новація»,

ТОВ «Доктор Хелсі», ТОВ «Еліт Фарм», загальними зборами вирішено, зокрема, визнати контрафактною продукцією в розумінні пункту 6 Меморандуму продукцію ТОВ «Лекопро» із застосуванням штрафу, передбаченого пунктом

13 Меморандуму, за кожен факт копіювання продукції ТОВ «Еліксір», ПП «Доктор Хелсі», ТОВ «Кортес».

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у справі

№ 175/884/17-ц, залишеною без змін постановою Верховного Суду від

06 листопада 2020 року, встановлено, що сторонами Меморандуму про співпрацю від 24 червня 2011 року є юридичні особи: ТОВ «Еліт-Фарм», ТОВ «Еліт 2005», ТОВ «Кортес», ТОВ «Екосвіт Ойл», ПП «Євро Плюс», ТОВ «Еліксір», ТОВ «Новація». Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 просив суд розтлумачити зміст Меморандуму у зазначений ним у позовній заяві спосіб. Проте безпосередньо позивач ОСОБА_1 відповідно до Меморандуму не є його стороною. ОСОБА_1 був підписантом Меморандуму як і інші засновники: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта стаття 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 278/1025/19 (провадження № 61-5499св21) вказано, що «завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України). Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту».

У постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 396/269/18 (провадження № 61-15407св21) зазначено, що «договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання, і має бути направлений на встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов`язків та інших наслідків. У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку;

(3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін. Тобто, по-перше, регулююча сила договору стосується його сторін. По-друге, в певних випадках не сторона договору може наділятися правами та обов`язками (наприклад, стаття 636 ЦК України, частина перша статті 816 ЦК України). По-третє, законодавець в окремих випадках, з урахуванням того, що інші особи (не сторони договору) не можуть ігнорувати існування договору між сторонами, а також фактичне та правове становище, яке є його результатом, передбачає спеціальні правила при «інтервенції» в «чужі» договірні відносини. Наприклад, договір, укладений стороною корпоративного договору на порушення такого корпоративного договору, є нікчемним, якщо інша сторона за договором знала або мала знати про таке порушення (частина шоста статті 7 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у справі № 175/884/17-ц встановлено, що ОСОБА_1 не є стороною Меморандуму про співпрацю від 24 червня 2011 року, оскільки цей правочин укладений між ТОВ «Еліт-Фарм», ТОВ «Еліт 2005», ТОВ «Кортес», ТОВ «Екосвіт Ойл», ПП «Євро Плюс», ТОВ «Еліксір», ТОВ «Новація». Позивач ОСОБА_1 був лише підписантом Меморандуму як і інші засновники товариств: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_6

позивач (як фізична особа) не є стороною Меморандуму, і суди не встановили, що цей договір (поіменований як Меморандум ) укладено в його інтересах як третьої особи. Тому ОСОБА_1 не набуває будь-яких прав за цим договором. Апеляційний суд зробив висновок про відсутність порушення прав та інтересів позивача ОСОБА_1 у зв`язку з ймовірним недотриманням умов Меморандуму відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 і ТОВ «Лекопро», що є самостійною підставою для відмови в позові та обумовлює відсутність необхідності надавати оцінку іншим доводам касаційної скарги;

позивач пов`язував заподіяння йому збитків у зв`язку із невиконанням умов Меморандуму про співпрацю від 24 червня 2011 року, який укладено між юридичними особами: ТОВ «Еліт-Фарм», ТОВ «Еліт 2005», ТОВ «Кортес», ТОВ «Екосвіт Ойл», ПП «Євро Плюс», ТОВ «Еліксір» та ТОВ «Новація» та підписано фізичними особами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_6 , які є засновниками вказаних юридичних осіб (сторін Меморандуму). Проте позивач не надав доказів порушення його прав та/або інтересів неправомірними діями (бездіяльністю) відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Лекопро». Крім того,

ОСОБА_1 не зазначав у позовній заяві як підставу позову те, що йому належить «найменування», а тому він є особою, яка має право на отримання грошової компенсації на підставі пункту 13 Меморандуму.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від від 20 липня 2022 року у справі № 278/1025/19 (провадження № 61-5499св21, від 08 червня 2022 року у справі № 396/269/18 (провадження № 61-15407св21), не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:І. О. Дундар В. М. Коротун Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук