№ 201/13833/16-ц - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року

м. Київ

справа № 201/13833/16-ц

провадження № 61-19240св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє адвокат Кобзар Юлія Богданівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня

2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ

КБ «ПриватБанк»), про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позову вказував, що 4 вересня 2012 року він уклав з

АТ КБ «ПриватБанк» депозитний договір № SAMDN25000728778600 (вклад «Мультивалютний накопичувальний, 12 місяців»), за умовами якого вніс на особистий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 42 000 доларів США з процентною ставкою 10% річних на строк до 14 вересня 2013 року, який у подальшому автоматично пролонгований.

29 серпня 2014 року він звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з письмовою заявою щодо відмови від продовження терміну дії договору і повернення грошових коштів за депозитним договором та нарахованих процентів. 17 вересня

2014 року у зв`язку із закінченням договору він звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про повернення вкладу та нарахованих процентів, в чому йому було відмовлено.

Вказував, що у вересні 2014 року він звернувся з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання відмови у поверненні вкладу та процентів такою, що не відповідає вимогам закону, та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2015 року у справі № 201/12408/14-ц:

- визнано відмову АТ КБ «ПриватБанк» у поверненні ОСОБА_1 суми вкладу та процентів такою, що не відповідає вимогам закону;

- зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк повернути ОСОБА_1 суму вкладу за договором № SAMDN25000728778600 від 14 вересня 2012 року: за рахунком № НОМЕР_2 - 29 708 грн та за рахунком № НОМЕР_1 -

63 200 доларів США;

- зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 проценти за рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 за періоди з 15 вересня 2013 року до 14 вересня 2014 року та з 15 вересня 2014 року до 3 лютого

2015 року;

- зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» здійснити виплату ОСОБА_1 суми депозитного вкладу за договором № SAMDN25000728778600 від 14 вересня

2012 року за рахунком № НОМЕР_2 - 29 708 грн, за рахунком № НОМЕР_1 - 63 200,00 доларів США та процентами за період

з 15 вересня 2013 року до 14 вересня 2014 року одним платежем протягом одного банківського дня готівкою.

Вказував, що, ухвалюючи рішення у справі № 201/12408/14-ц, апеляційний суд Дніпропетровської області не врахував обставини поповнення ним 18 жовтня 2013 року депозиту за договором № SAMDN25000728778600 на 3 900 доларів США, які також підлягають стягненню з банка з нарахованими на вказану суму вкладу процентами за період з 18 жовтня 2013 року до 14 вересня 2016 року в розмірі 743,67 доларів США.

Посилаючись на невиконання банком вказаного рішення суду, просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» пеню в розмірі трьох процентів річних за період з 15 вересня 2014 року до 15 вересня 2016 року у розмірі 3 792 доларів США та 1 782 грн; пеню в розмірі 3% за кожний день прострочення повернення суми вкладу за період

з 15 вересня 2014 року до 15 вересня 2016 року в розмірі 1 385 976 доларів США та 651 321 грн; 3 900 доларів США депозитного вкладу та 10% річних на цю суму за період з 18 жовтня 2013 року до 14 вересня 2016 року у розмірі 743,67 доларів США; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» здійснити належні виплати грошових коштів одним платежем протягом одного банківського дня готівкою.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська

від 24 січня 2017 року позов задоволено частково. Стягнено з

АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню (на підставі частини п`ятої

статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в розмірі 29 708 грн) за період з 15 вересня 2014 року до 15 вересня 2016 року в сумі 651 321 грн, а також три проценти річних у розмірі 1 782 грн. Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь

ОСОБА_1 пеню (на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в розмірі 63 200 доларів США) за період з 15 вересня 2014 року до 15 вересня

2016 року в розмірі 35 925 329,51 грн, а також три проценти річних

у розмірі 98 426 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська

від 5 березня 2020 року ухвалено зазначити в резолютивній частині заочного рішення цього ж суду від 24 січня 2017 року про те, що: за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в розмірі 29 708 грн за період з 15 вересня 2014 року до 15 вересня 2016 року, що становить 651 321 грн, а також три проценти річних у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України, що становить 1 782 грн, - стягнено за договором № SAMDN25000728778600

від 14 вересня 2012 року за особовим рахунком № НОМЕР_2 ; за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в розмірі 63 200 доларів США (еквівалент 1 638 181,92 грн) за період з 15 вересня 2014 року до 15 вересня

2016 року - в розмірі 35 925 329,51 грн, а також три проценти річних у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України в розмірі 98 426 грн - стягнено за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що АТ КБ «ПриватБанк» не виконало рішенняапеляційного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2015 року, що є підставою для стягнення з банку пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та трьох процентів річних від простроченої суми відповідно до статті 625 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення суми вкладу у розмірі 3 900 доларів США та нарахованих на неї процентів, суд першої інстанції виходив з недоведення таких вимог належними і допустимими доказами.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», скасовано заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 січня 2017 року та додаткове рішення цього ж суду від 5 березня 2020 року і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором № SAMDN25000728778600

від 14 вересня 2012 року за особовим рахунком № НОМЕР_2 , розмір якого становить 29 708 грн, за період з 15 вересня 2015 року до 15 вересня 2016 року, у розмірі 16 042,32 грн та три проценти річних у розмірі - 1 782 грн.

від 14 вересня 2012 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 , розмір якого становить 63 200 доларів США, за період з 15 вересня 2015 року до 15 вересня 2016 року у розмірі 18 959,99 доларів США та три проценти річних у розмірі

3 792 доларів США.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 6 890 грн.

Приймаючи постанову в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суд апеляційної інстанції виходив зі спеціальної позовної давності за цими вимогами, про застосування наслідків якої заявив відповідач. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення пені в межах річної позовної давності за період з 15 вересня 2015 року до 15 вересня 2016 року, розрахував її за особовим рахунком № НОМЕР_2 у розмірі 16 042,32 грн, за особовим рахунком № НОМЕР_1 - 18 959,99 доларів США.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за особовим рахунком № НОМЕР_2 у розмірі 1 782 грн, за особовим рахунком № НОМЕР_1 - у розмірі 3 792 доларів США.

Апеляційний суд зазначив про недоведення належними і допустимими доказами обставин щодо внесення позивачем на депозитний рахунок грошових коштів у розмірі 3 900 доларів США, тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення вказаних коштів як суми вкладу з нарахованими на неї процентами.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У грудні 2020 рокупредставник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Кобзар Ю. Б. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права просила змінити постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, зменшивши розмір стягненої пені відповідно до принципів розумності, справедливості та пропорційності; в іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Касаційна скарга представника АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Кобзар Ю. Б. мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції частини третьої статті 551 ЦК України. Визначений апеляційний судом розмір пені вважає завищеним і таким, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності. На думку заявника, застосування апеляційним судом вказаної норми права суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах

від 5 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19), від 2 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17 (провадження № 61-9759св19), від 20 грудня 2019 року у справі № 757/18977/18-ц (провадження

№ 61-19786св19), від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18 (провадження № 61-14248св19), від 19 лютого 2020 року у справі № 757/49408/18-ц (провадження № 61-13488св19).

Також адвокат Кобзар Ю. Б. вказує про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про стягнення пені в іноземній валюті та неврахування цим судом висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 серпня

2018 року у справі № 6-2667цс17.

У січні 2020 рокуОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року і залишити в силі заочне рішення Жовтневого районного суду

міста Дніпропетровська від 24 січня 2017 року та додаткове рішення цього ж суду від 5 березня 2020 року.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про існування правових підстав для застосування позовної давності, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач відповідної заяви не подавав. У постанові Верховного Суду від 21 серпня

2018 року у справі № 288/1361/15-ц (провадження № 61-4212св18) зазначено, що за змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Крім того, в постанові від 16 серпня 2017 року у справі № 2-2667цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції помилково обрахував розмір пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» без урахування висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) і Верховним Судом у постановах від 19 червня

2019 року у справі № 359/8114/17 (провадження № 61-81св19) та від 5 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19).

На думку ОСОБА_1 , банк не довів обставини, що вказують на значне перевищення розміру пені розміру збитків. Вважає, що висновок суду першої інстанції в частині стягнення пені відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1699цс16 та

від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16.

Також ОСОБА_1 вказує про безпідставне поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження АТ КБ «ПриватБанк» заочного рішення суду першої інстанції.

Позиція інших учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», у якому, посилаючись на безпідставність її доводів, просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 і ухвалою цього ж суду

від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк».

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи

АТ КБ «ПриватБанк» про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19), від 2 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17 (провадження № 61-9759св19), від 20 грудня 2019 року у справі № 757/18977/18-ц (провадження № 61-19786св19), від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18 (провадження № 61-14248св19), від 19 лютого 2020 року у справі № 757/49408/18-ц (провадження № 61-13488св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи ОСОБА_1 про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 288/1361/15-ц (провадження № 61-4212св18), від 19 червня 2019 року у справі № 359/8114/17 (провадження № 61-81св19), від 5 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19), у постановах Верховного Суду України

від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16, від 28 вересня 2016 року

у справі № 6-1699цс16, від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 1 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14 вересня 2012 року ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладений депозитний договір № SAMDN25000728778600 (вклад «Мультивалютний накопичувальний,

12 місяців»), за умовами якого ОСОБА_1 внесено на особовий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 42 000 доларів США з процентною ставкою 10% річних на строк до 14 вересня 2013 року. 14 вересня 2013 року договір №SAMDN25000728778600 автоматично пролонгований.

Суди встановили, що 29 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до

АТ КБ «ПриватБанк» з письмовою заявою щодо непродовження строку дії договору і повернення вкладу та нарахованих процентів. Банк відмовив позивачу у видачі коштів та виконанні інших вимог вказаної заяви.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2015 року у справі № 201/12408/14-ц:

- зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк повернути ОСОБА_1 суму вкладу за договором № SAMDN25000728778600 від 14 вересня 2012 року: за особовим рахунком № НОМЕР_2 - 29 708 грн та за особовим рахунком № НОМЕР_1 - 63 200 доларів США;

- зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 проценти за особовими рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 за періоди

з 15 вересня 2013 року до 14 вересня 2014 року та з 15 вересня 2014 року

до 3 лютого 2015 року;

2012 року за особовим рахунком № НОМЕР_2 - 29 708 грн, за особовим рахунком № НОМЕР_1 - 63 200,00 доларів США та процентами за період

з 15 вересня 2013 року до 14 вересня 2014 року одним платежем протягом одного банківського дня готівкою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2015 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2015 року залишено без змін.

Судами встановлено, що рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2015 року не виконано.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та додержанням норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дослідивши відзив

ОСОБА_1 на касаційну скаргу представника АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Кобзар Ю. Б., суд дійшов таких висновків.

У справі, що переглядається, позовні вимоги стосуються правовідносин, які виникли з укладення договорів банківського вкладу.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549 551 611 ЦК України).

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що

споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача.

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 зазначеного Закону, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.

За змістом частини третьої статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), яка прийнята після ухвалення судових рішень у цій справі та підлягає врахуванню, зазначено, що відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Після припинення договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, яке підтверджено судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту припинення договору банківського вкладу пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4,

8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2015 року у справі № 201/12408/14-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що 29 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з письмовою заявою щодо відмови від продовження строку договору і просив про повернення вкладу та нарахованих процентів. Також цим рішенням встановлено, що строк дії укладеного сторонами договору закінчився 14 вересня 2014 року.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи обставини, встановлені рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2015 року у справі № 201/12408/14-ц і апеляційним судом у цій справи,договірні правовідносини сторін за договорами банківських вкладів припинені з 14 вересня 2014 року.

Після припинення договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів після зазначеної дати застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.

Тобто з моменту припинення договору банківського вкладу на сторін такого договору не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а, відтак, пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Закону не нараховується.

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 9 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), та висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 757/34314/18-ц (провадження

№ 61-7121св21), від 11 травня 2022 року у справі № 757/54151/19 (провадження № 61-16428св21) та від 1 червня 2022 року у справі № 591/678/16-ц (провадження № 61-16011св21).

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просив стягнути пеню відповідно

до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», обчислену за період з 15 вересня 2014 року до 15 вересня 2016 року, у той час як договір банківського вкладу припинено 14 вересня 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).

Оскільки між позивачем та банком припинено правовідносини за договорами банківських вкладів, частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не регулює спірні правовідносини, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 3% за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд скасовує заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська

статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи висновок касаційного суду про ухвалення нового рішення

в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені відповідно до

частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», доводи касаційної скарги АТ КБ «Приват Банк» як про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

№ 61-19786св19), від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18 (провадження № 61-14248св19), від 19 лютого 2020 року у справі № 757/49408/18-ц, так і про помилкове стягнення неустойки в іноземній валюті не мають правового значення.

Безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про помилкове застосування апеляційним судом наслідків спливу позовної давності за вимогами про стягнення пені (неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 288/1361/15-ц (провадження № 61-4212св18) та висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 серпня 2017 року у справі № 2-2667цс16), оскільки касаційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні таких позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), Верховним Судом у постановах від 19 червня

2019 року у справі № 359/8114/17 (провадження № 61-81св19) та від 5 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19) і Верховним Судом України у постановах від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1699цс16,

від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16, підлягають відхиленню з огляду на висновок суду касаційної інстанції про те, що з моменту припинення договору банківського вкладу правовідносини сторін у цій справі Закон України «Про захист прав споживачів» не регулює.

Посилання ОСОБА_1 про безпідставне поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження АТ КБ «ПриватБанк» рішення суду першої інстанції спростовуються висновками Верховного Суду, викладеними у постанові

від 28 жовтня 2019 року у цій справі (провадження № 61-11617св19), якою встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з апеляційною скаргою на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська

від 24 січня 2017 року в межах строку, визначеного статтею 354 ЦПК України.

Крім того, доводи касаційних скарг недають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних ухвалено без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Підстав для виходу за межі розгляду справи в частині вирішення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних судом касаційної інстанції не встановлено.

Встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, постанова апеляційного суду у відповідній

частині - без змін.

Враховуючи, що касаційні скарги не містять доводів про незаконність та необґрунтованість постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення банківського вкладу у розмірі 3 900 доларів США та нарахованих на нього процентів, колегія суддів, з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України, дійшла висновку про відсутність підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення у зазначеній частині.

Щодо клопотання АТ КБ «Приват Банк» про зупинення провадження у справі

У травні 2022 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Кобзар Ю. Б. подала до Верховного Суду клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України.

На обґрунтування заяви банк посилається на перегляд Великою Палатою Верховного Суду справи № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) у подібних правовідносинах щодо позовних вимог про стягнення з банку неустойки (пені), нарахованої позивачем на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах

(в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зазначена АТ КБ «ПриватБанк» справа № 199/3152/20, яка переглядається Великою Палатою Верховного Суду, стосується, зокрема визначення переліку та критеріїв обставин, які суд враховує при зменшенні розміру неустойки, застосовуючи частину третю статті 551 ЦК України.

За установлених у цій справі обставин, зокрема припинення договорів банківського вкладу та відсутності підстав для нарахування пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання щодо критеріїв, які підлягають врахуванню при зменшенні неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, правового значення не мають.

Таких висновків, відмовляючи у задоволенні аналогічного клопотання, дійшов Верховний Суд у постановах від 11 травня 2022 року у справі № 757/54151/19 (провадження № 61-16428св21) та від 1 червня 2022 року у справі

№ 591/678/16-ц (провадження № 61-16011св21).

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами першою, шостою цієї статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, такий пропорційно розміру задоволених вимог підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Враховуючи часткове задоволення касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», скасування рішення судів попередніх інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»на користь держави підлягає відшкодуванню судовий збір за подання позову пропорційно задоволених вимог

у розмірі 18,60 грн (0,27% (задоволені вимоги)*6 890 грн (ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання позову)).

Крім того, на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню пропорційно задоволених вимог судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 10 307,10 грн (99,73% * 10 335 грн) та за подання касаційних скарг (пропорційно задоволених їх вимог) у серпні 2018 року у розмірі 1 762 грн,

у червні 2019 року у розмірі 1 762 грн і у грудні 2020 року у розмірі 13 780 грн, а всього 27 611,10 грн.

Частиною десятою статті 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже за результатом касаційного перегляду справи постанова Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з вирішенням касаційним судом питання розподілу судових витрат та компенсацією АТ КБ «ПриватБанк» за рахунок держави судових витрат у розмірі 27 592,50 грн (27 611,10 грн - 18,60 грн).

Керуючись статтями 141 252 400 410 412 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити адвокату Кобзар Юрії Богданівні, яка діє в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє адвокат Кобзар Юлія Богданівна, та касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська

від 24 січня 2017 року, додаткове рішення цього ж суду від 5 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» трьох процентів річних залишити без змін.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року в частині вирішення питання розподілу судових витрат скасувати.

Судові витрати, понесені Акціонерним товариством Комерційний

Банк «ПриватБанк» у розмірі 27 592,50 грн, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В.М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук