№ 201/13916/15-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 201/13916/15-ц

провадження № 61-18057св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

особа, яка подала скаргу - ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються, - державний виконавець Соборного відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Савостіна Олена Валентинівна,

заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Боровиком Ігорем Васильовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Соборний ВДВС), заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»).

Обґрунтовуючи скаргу посилалась на те, що з відповіді Соборного ВДВС

від 10 жовтня 2019 року їй стало відомо про наявність нескасованого арешту, накладеного на все її майно як боржника постановою державного виконавця Савостіною О. В. про арешт майна боржника від 31 травня 2017 року в ході виконавчого провадження № 53985755, відкритого постановою того

ж виконавця від 31 травня 2017 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 201/13916/15-ц, виданого 06 березня 2017 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначала, що заочним рішенням Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 14 грудня 2015 року у цивільній справі № 201/13916/15 задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до неї та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27 квітня 2006 року

№ 357, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

На виконання цього рішення було видано виконавчий лист із зазначенням строку пред`явлення виконавчого листа до виконання до 25 грудня 2016 року.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі

№ 201/13916/15-ц від 14 грудня 2015 року набрало законної сили лише 31 травня 2018 року.

06 березня 2017 року на виконання цього рішення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист № 201/13916/15-ц, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа вказано - 25 грудня 2016 року.

У травні 2017 року стягувачем ПАТ «Укрсоцбанк» подано заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа

№ 201/13916/15-ц, виданого 06 березня 2017 року та 31 травня 2017 року, державним виконавцем Соборного ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53975755 з примусового виконання виконавчого листа № 201/13916/15-ц. Також указаною постановою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 135 963, 57 грн.

Крім того, 31 травня 2017 року державний виконавець винесла постанову про арешт майна боржника, якою наклала арешт на майно, належне боржнику ОСОБА_1 .

Посилалась також на те, що виконавчий лист мав бути повернутий без виконання у зв`язку із закінченням строку пред`явлення його до виконання,

і це виключає прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 31 травня 2017 року є неправомірною.

З урахуванням уточнень прохальної частини скарги, ОСОБА_1 просила визнати неправомірною та зобов`язати старшого державного виконавця Соборного ВДВС Савостіну О. В. скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 31 травня 2017 року ВП № 53975755 з примусового виконання виконавчого листа № 201/13916/15-ц, виданого 06 березня 2017 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська щодо боржника ОСОБА_1 (далі - постанова про відкриття виконавчого провадження); визнати неправомірними дії державного виконавця Соборного ВДВС Савостіної О. В. в частині стягнення

з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 135 963,57 грн згідно

з постановою про відкриття виконавчого провадження; визнати неправомірною та зобов`язати старшого державного виконавця Соборного ВДВС Савостіну О. В. скасувати постанову про арешт майна боржника від 31 травня 2017 року, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , винесену в межах виконавчого провадження ВП № 53975755 з примусового виконання виконавчого листа

№ 201/13916/15-ц, виданого 06 березня 2017 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська (далі - постанова про арешт майна боржника); зобов`язати старшого державного виконавця Соборного ВДВС Савостіну О. В. вчинити всі необхідні дії, спрямовані на зняття арешту з усього майна ОСОБА_1

та виключення останньої з Єдиного реєстру боржників.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня

2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження

та зобов`язано старшого державного виконавця Соборного ВДВС Савостіну О. В. скасувати цю постанову.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Соборного ВДВС Савостіної О. В. в частині стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору

в розмірі 135 963,57 грн згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Визнано неправомірною та зобов`язано старшого державного виконавця Соборного ВДВС Савостіну О. В. скасувати постанову про арешт майна боржника.

Зобов`язано старшого державного виконавця Соборного ВДВС Савостіну О. В. вчинити всі необхідні дії, направлені на зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 та виключення її з Єдиного реєстру боржників.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що судове рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист № 201/13916/15-ц, відповідно до статті 233 ЦПК України (в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 18 березня

2004 року № 1618-ІV) набрало законної сили 25 грудня 2015 року, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа на момент набрання рішенням законної сили становив один рік з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому стягувач звернувся до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження лише у травні 2017 року, тобто з пропуском строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем не було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії, щодо своєчасного направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки постанова про арешт майна боржника від 31 травня 2017 року була прийнята в зв`язку з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, тому вона також є неправомірною.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2020 року скасовано.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Соборного ВДВС, заінтересована особа - ПАТ «Укрсоцбанк», в частині оскарження пункту 3 постанови державного виконавця від 31 травня 2017 року, яким стягнуто виконавчий збір, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд дійшов висновку про неправильне застосування с судом першої інстанції норм процесуального права, передбачених частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 31 травня 2017 року.

Апеляційний суд зазначив, що строк пред`явлення виконавчого листа

№ 201/13916/15-ц, виданого 06 березня 2017 року Жовтневий районним судом

м. Дніпропетровська про звернення стягнення на предмет іпотеки, складає три роки, тобто до 25 грудня 2018 року, тому висновок суду першої інстанції про необхідність скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

від 31 травня 2017 року з підстав пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є помилковим.

Апеляційний суд дійшов висновку про правомірність постанови про арешт майна боржника, винесеної після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем.

Щодо вимог скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, то апеляційний суд вказав,

що Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон) встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2020 року Боровик І. В. , діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав

до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року і залишити в силі ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2020 року.

Зазначає про помилковість висновків апеляційного суду щодо необхідності застосування до спірних правовідносин пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві

та перехідні положення, оскільки не передбачено зворотної дії в часі

і можливості застосування норм Закону, відповідно до якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються

до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Зазначає також, що апеляційний суд не врахував, що виконавчий лист було видано 6 березня 2017 року із зазначенням строку пред`явлення його

до виконання 25 грудня 2016 року, що свідчить про те, що виконавчий документ у справі не було видано до набрання чинності Законом.

З огляду на наведені обставини, вважає неправомірним і висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні скарги на постанову про накладення арешту

на майно боржника та зобов`язання державного виконавця вчинити всі необхідні дії, спрямовані на зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 .

В частині закриття провадження щодо вирішення питання про стягнення виконавчого збору постанова апеляційного суду не оскаржується.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 201/13916/15-ц, витребувано її з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди встановили, що заочним рішенням Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 14 грудня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27 квітня 2006 року № 357, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , для задоволення грошових вимог ПАТ «Укрсоцбанк» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 09.2/177-6 від 27 квітня 2006 року в сумі

1 359 635,74 грн.

Встановлено спосіб реалізації квартири, належної ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі договору обміну квартири від 25 листопада 2002 року, шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Надано ПАТ «Укрсоцбанк» право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві за ціною продажу на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за ціни на цей вид майна.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня

2018 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 14 грудня 2015 року залишено без змін.

14 грудня 2015 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі

№ 201/13916/15-ц, номер провадження 2/201/3657/2015, видано виконавчий лист в якому строком пред`явлення виконавчого листа до виконання вказано

25 грудня 2016 року (а. с. 12).

06 березня 2017 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист у справі № 201/13916/15-ц, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа - 25 грудня 2016 року.

У травні 2017 року стягувачем ПАТ «Укрсоцбанк» подано до Соборного ВДВС заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 201/13916/15-ц, виданого 06 березня 2017 року

(а. с. 38 - 39).

31 травня 2017 року державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ

в Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53975755 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 201/13916/15-ц та стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі

135 963, 57 грн.

Крім того, 31 травня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на належне боржнику ОСОБА_1 майно (а. с.10).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права

на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду,

що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб,

що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах,

у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент набрання законної сили заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня

2015 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» в цій же редакції передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень -

з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі, якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта

в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися

на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року» № 1404-VIII (далі - Закон).

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

При цьому із приписів Закону не вбачається, що цим Законом відновлюється дія виданих судами виконавчих документів, строк пред`явлення яких до виконання сплив до набрання чинності цим Законом.

Отже, пункт 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону застосовується лише до виконавчих документів, строк пред`явлення

до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Законом. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок викладено в постановах Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6).

Установивши, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки (25 грудня 2016 року)

не закінчився на момент набрання чинності Законом, тобто станом на 02 червня 2016 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про поширення

на спірні правовідносини цього закону.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції,

та неправильного тлумачення норм закону.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішенням в - без змін, оскільки таке судове рішення

є законним та обґрунтованим, прийняте з дотриманням вимог процесуального

та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків суду

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська