№ 201/15068/14-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

22 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 201/15068/14-ц

провадження 61-10991св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.

На обґрунтування позову посилалася на таке.

30 вересня 2013 року в приміщенні Дніпропетровського бізнес-відділення № 5 ПАТ «Універсал Банк» вона уклала кредитний договір № СL141954, який, виходячи з його предмета, є договором споживчого кредиту. За договором вона повинна повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами.

Згідно з пунктом 4.3 кредитного договору «позичальник зобов`язується щомісячно в дату сплати щомісячних платежів здійснювати погашення щомісячних платежів, а також інших грошових зобов`язань/платежів позичальника за цим договором, шляхом зарахування виключно до такої дати відповідних сум коштів на поточний рахунок позичальника, вказаних у відповідних додатках до даного договору. Позичальник доручає кредитору самостійно направляти кошти на погашення заборгованості позичальника у порядку та черговості, визначених цим договором».

Вважала, що така умова зводиться до контролювання банком напрямку використання грошових коштів клієнта, на що банк не має права.

Поповнення поточного рахунку не є платежем на погашення кредиту та відсотків за користування ним за кредитним договором відповідно до приписів частини третьої статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За умовами договору позичальник не може ініціювати здійснення платежів на погашення «щомісячних платежів», оскільки такого права за умовами договору в нього не передбачено та відсутні необхідні реквізити кредитора ПАТ «Універсал Банк».

Таким чином, ініціювання платежу на погашення кредиту та відсотків за користування коштами можливо лише однією стороною договору - ПАТ «Універсал Банк» шляхом договірного списання коштів з поточного рахунку.

Проте відповідно до статті 20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Пункт 4.3 договору щодо ініціювання переказу порушує принцип рівності сторін, оскільки згідно із Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» право ініціювання переказу є і в платника, що є порушенням прав споживачів згідно з пунктом 4 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

За період з 2014 року до 2017 року банком не надані документи, які б підтверджували переказ коштів на виконання кредитного договору № СLІ41954.

Це також є підставою недійсності кредитного договору, а надані відповідачем меморіальний ордер та виписка з рахунку позивачка вважала фальшивими.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила визнати недійсним кредитний договір від 30 вересня 2013 року № СL141954.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що при підписанні оспорюваного договору (його умов) позивачка погодилась на умови надання кредиту як такі, що її влаштували, а сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, тому позов є необґрунтованим та недоведеним.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не розподіляються конкретному судді судові справи, що надійшли за три робочі дні до початку відпустки, якщо її тривалість становить менше чотирнадцяти календарних днів.

При автоматизованому розподілі справи 29 лютого 2016 року о 11:50 год суддя Батманова В. В. не була виключена зі списку компетентних суддів всупереч забороні призначення перед відпусткою менше 14 днів.

Тобто, повторний автоматизований розподіл справи 29 лютого 2016 року був проведений з порушенням порядку визначення судді.

У зв`язку з порушенням порядку визначення судді, судді Антонюку О. А. був заявлений відвід та було подано клопотання про дослідження доказів на підтвердження цих обставин при розгляді заяви про відвід судді.

Крім того, суддя Антонюк О. А. передав заяву про відвід для визначення іншого складу суду в порушення статті 40 ЦПК України, оскільки заява про відвід була подана 23 грудня 2020 року, а судове засідання у цій справі було призначено на 29 грудня 2020 року. Отже, заяву було подано лише за два робочі дні.

Тобто ця заява повинна була розглядатись виключно суддею Антонюком О. А.

Суддя Федорищев С. С. не мав право розглядати заяву про відвід судді Антонюка О. А., тому його ухвала не відповідає вимогам законності як постановлена без дотримання норм процесуального та матеріального права неповноважним складом суду.

Висновок апеляційного суду щодо підсудності справи Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська зроблений без урахування вимог статті 532 ЦК України, оскільки місцезнаходження кредитора на момент виникнення зобов`язання - АДРЕСА_1 .

Проте місце проживання позивачки - АДРЕСА_2 , що територіально належить до підсудності Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

Таким чином, справа не підсудна Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська.

Судові рішення оскаржуються з підстав розгляду і вирішення справи неповноважним складом суду, участі в ухваленні судового рішення судді, якому було заявлено відвід, ухвалення судового рішення судом з порушенням правил територіальної юрисдикції.

У серпні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», у якому відповідач підтримує касаційну скаргу та просить її задовольнити, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

На обґрунтування відзиву посилалося на те, що аргументи, наведені позивачем у касаційній скарзі, є безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання за кредитним договором та не відповідають дійсності.

У вересні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому він підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

На обґрунтування відзиву посилався на те, що суддя Антонюк О. А. не мав повноважень розглядати справу № 201/15068/14-ц, а висновок суду апеляційної інстанції про наявність повноважень щодо розгляду цієї справи у судді Антонюка О. А. є помилковим.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини другої статті 389, пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що 30 вересня 2013 року в приміщенні Дніпропетровського бізнес-відділення № 5 ПАТ «Універсал Банк» за адресою: пр-т. Карла Маркса, 13/15 у м. Дніпропетровську, ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Універсал Банк» кредитний договір № СL141954, який є договором споживчого кредиту.

30 вересня 2013 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладений договір № 010758363 банківського обслуговування фізичної особи та відкритий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Зазначений договір укладений з метою надання ОСОБА_1 кредиту та здійснення операцій щодо повернення отриманого кредиту відповідно до умов кредитного договору від 30 вересня 2013 року № CL141954.

Для видачі кредиту та погашення заборгованості за ним позичальнику ОСОБА_1 був відкритий рахунок № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) в рамках пакета послуг «Еліт», де складовими є: поточний рахунок для погашення кредиту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), ощадний рахунок № НОМЕР_2 та карта Visa Gold.

За договором споживчого кредиту позивачка повинна повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами.

Згідно з пунктом 4.3 кредитного договору «позичальник зобов`язується щомісячно в дату сплати щомісячних платежів здійснювати погашення щомісячних платежів, а також інших грошових зобов`язань/платежів позичальника за цим договором, шляхом зарахування виключно до такої дати відповідних сум коштів на поточний рахунок позичальника, вказаних у відповідних додатках до зазначеного договору. Позичальник доручає кредитору самостійно направляти кошти на погашення заборгованості позичальника у порядку та черговості, визначених цим договором».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильності вирішення судами попередніх інстанцій спору по суті.

Щодо доводів позивачки про неналежний склад суду першої інстанції

Відповідно до частини третьої статті 11-1 ЦПК України (у редакції, що діяла станом на 29 лютого 2016 року) визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який ураховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішення для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 201/15068/14-ц між суддями від 29 лютого 2016 року визначено склад суду: суддя-доповідач Антонюк О. А.

Протоколом автоматизованої зміни складу суду від 29 лютого 2016 року здійснено заміну судді Черновского Г. В. на суддю Антонюка О. А. у зв`язку з недопустимістю повторної участі судді в розгляді справи.

Підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу II Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (далі - Положення № 30), передбачено, що не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли: за два місяці до закінчення повноважень судді; за чотирнадцять днів, якщо інше не встановлено зборами суддів відповідного суду, до початку відпустки (якщо її тривалість становить не менше чотирнадцяти календарних днів); за три робочих дні до початку відпустки, якщо її тривалість становить менше чотирнадцяти календарних днів; у період відпустки судді; за один робочий день до відрядження (за три робочі дні - якщо тривалість відрядження становить більше семи календарних днів) та в дні перебування судді у відрядженні; під час тимчасової непрацездатності судді; за один робочий день до направлення судді на навчання, підвищення кваліфікації, для участі у семінарських заняттях, діяльності органів суддівського самоврядування, Вищої ради юстиції тощо без відбуття у відрядження (за наявності наказу голови суду); у дні перебування судді на навчанні, підвищенні кваліфікації, участі у семінарських заняттях, діяльності органів суддівського самоврядування, Вищої ради юстиції тощо без відбуття у відрядження (за наявності наказу голови суду); у разі призначення судді членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - з моменту прийняття рішення про призначення; в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. Якщо інше не встановлено зборами суддів відповідного суду, дні, у які не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, не враховуються при розрахунку коефіцієнту навантаження судді на момент автоматизованого розподілу судової справи.

Згідно з положеннями підпункту 2.3.34 пункту 2.3 розділу ІІ Положення № 30 у випадках зміни складу колегії суддів у зв`язку з вибуттям судді зі складу постійної колегії суддів або з припиненням повноважень судді, заміна судді, який вибув, здійснюється автоматизованою системою в порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.

Особливості застосування даного пункту можуть бути передбачені зборами суддів. Результатом автоматичної зміни складу колегії суддів є протокол автоматичної зміни складу колегії суддів (додаток 3), що автоматично створюється автоматизованою системою.

Одночасно з протоколом автоматизованою системою автоматично формується звіт про зміну складу колегії суддів. Звіт містить такі відомості: дата та час початку автоматичної зміни складу колегії суддів; єдиний унікальний номер судової справи; номер провадження (за наявності); категорія судової справи (за наявності); коефіцієнт складності судової справи (за наявності); інформація про учасників судового процесу (кримінального провадження); інформація про зміну складу колегії суддів; версія автоматизованої системи; час закінчення автоматичної зміни складу колегії суддів; тривалість автоматичної зміни складу колегії суддів.

Доступ для коригування протоколу та звіту щодо автоматичної зміни складу колегії суддів автоматично блокується автоматизованою системою. Доступ суддів до перегляду всіх протоколів та звітів щодо автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованої системи не може бути обмежений.

Протокол автоматичної зміни складу колегії суддів роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи. Звіт про зміну складу колегії суддів може бути роздрукований для службового використання в суді.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 15 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI), який був чинний на час автоматичного розподілу справи, не розподіляються конкретному судді судові справи, що надійшли за три робочі дні до початку відпустки, якщо її тривалість становить менше чотирнадцяти календарних днів.

Доводи касаційної скарги про те, що при автоматичному розподілі справи 29 лютого 2016 року о 11:50 год суддя Батманова В. В. не була виключена зі списку компетентних суддів всупереч забороні призначення перед відпусткою менше 14 днів, тобто повторний автоматичний розподіл справи 29 лютого 2016 року був проведений з порушенням порядку визначення судді, Верховний Суд відхиляє, оскільки ОСОБА_1 не було надано належних доказів на підтвердження порушень під час повторного автоматичного розподілу справи 29 лютого 2016 року чи доказів втручання в автоматичний розподіл справ, матеріали справи не містять доказів на підтвердження таких порушень, тому доводи касаційної скарги у зазначеній частині є безпідставними.

Щодо відводу судді Антонюк О. А.

Відповідно до частин другої і третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (частина сьома статті 40 ЦПК України).

23 грудня 2020 року ОСОБА_2 подав заяву про відвід судді Антонюка О. А., в обґрунтування якого він посилався на те, що суддя не може брати участі в розгляді цієї справи у зв`язку з сумнівами в його об`єктивності та неупередженості (вважав, що цивільна справа надійшла до цього судді через порушення порядку розподілу, що неприпустимо, це впливає на об`єктивність головуючого), що на думку заявниці унеможливлює слухання справи цим суддею (т. 4, а. с. 150).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23 грудня 2020 року заявлений відвід було визнано необґрунтованим та справу передано до канцелярії суду для визначення складу суду в порядку частини першої статті 33 ЦПК України для вирішення питання про відвід судді (т. 4, а. с. 151-152).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2020 року у справі № 201/15068/14-ц (провадження

№ 2-ві/201/43/20, для розгляду заяви про відвід визначено суддю Федорішина С. С. (т. 4, а. с. 156).

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід головуючого у справі судді Антонюка О. А. відмовлено (т. 4, а. с. 158-159).

Відповідно до протоколу судового засідання від 15 жовтня 2020 року у справі оголошена перерва на 29 грудня 2020 року (т. 4, а. с. 140-141).

Отже, враховуючи, що 25 грудня 2020 року, 26 грудня 2020 року, 27 грудня 2020 року були вихідними днями, подана 23 грудня 2020 року заява ОСОБА_2 про відвід надійшла до суду за три робочі дні до наступного засідання (29 грудня 2020 року), у зв`язку з чим судом першої інстанції правильно відповідно до норм процесуального права було передано справу до канцелярії суду для визначення складу суду в порядку частини першої статті 33 ЦПК України для вирішення питання про відвід судді.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 201/6658/18 (провадження № 61-8844св21).

Ураховуючи викладене, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги та не вбачає з наведених вище підстав для скасування оскаржуваних рішень, оскільки повторний автоматизвований розподіл справи та визначення складу суду було здійснено відповідно до норм ЦПК України, у зв`язку з чим рішення ухвалено повноважним складом суду.

Щодо підсудності справи Жовтневому районному суду міста Дніпропетровська

Відповідно до частини другої статті 109 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову) позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

З позовної заяви та матеріалів справи випливає, що ПАТ «Універсал Банк» знаходиться на вул. Автозаводській, 54/19 у м. Києві, а його Дніпропетровське бізнес-відділення № 5 на пр. Карла Маркса, 13/15 в Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Відповідно до частини сьомої статті 110 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову) позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Бізнес-відділення № 5 ПАТ «Універсал Банк» не є філією або представництвом ПАТ «Універсал Банк».

Предметом позову у цій справі є спір між сторонами щодо кредитного договору № CL141954, за яким позивачка є споживачем банківських послуг.

Відповідно до частини п`ятої статті 110 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову) позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Позивачка, звертаючись з цим позовом до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, самостійно визначила підсудність справи зазначеному суду першої інстанції.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2014 року відкрито провадження у справі за її позовом.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ПАТ «Універсал Банк» подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу за підсудністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2015 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2014 року про відкриття провадження у цій справі залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначена справа підсудна Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська з огляду на те, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем виконання договору, яким у спірному випадку є бізнес-відділення № 5 на пр. Карла Маркса, 13/15 в Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Заявниця посилається на те, що в укладеному сторонами кредитному договорі місце його виконання не зазначено.

Вказані доводи касаційної скарги заслуговують на увагу, проте, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 411 ЦПК України судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Аналіз змісту частини другої статті 411 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що справа підлягає направленню за встановленою законом підсудністю за одночасного існування таких умов: порушення правил підсудності, якщо таке є доводом касаційної скарги; звернення учасника справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції із заявою про непідсудність справи, або наявність поважних причин, що позбавили учасника справи, який подав касаційну скаргу, повідомити про порушення правил підсудності суду першої інстанції.

Таке правило спрямоване на забезпечення добросовісного користування учасниками справи своїми правами та унеможливлення зловживання правом у разі незгоди з рішенням суду.

Залежність наслідків розгляду справи від обставин процесуальної поведінки учасника справи, який подає скаргу, зобов`язує суд касаційної інстанції перевірити такі обставини та навести відповідне обґрунтування.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 як особа, яка подала касаційну скаргу, була присутня у судових засіданнях у суді першої інстанції, позов подала до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, клопотань про непідсудність цієї справи Жовтневому районному суду міста Дніпропетровська не заявляла, тому з урахуванням положень частиною другою статті 411 ЦПК України, доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Щодо клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У вересні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Верховного Суду із клопотаннями про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

На обґрунтування клопотань посилалися на те, що розгляд справи проведений неповноважним складом суду.

Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, із обґрунтуванням підстав, визначених у частині п`ятій статті 403 цього Кодексу.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

При цьому справа має принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

Європейський суд з прав людини дотримання принципу правової визначеності пов`язує із забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень.

При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховується: наявність «глибоких та довгострокових розходжень» у відповідній судовій практиці національних судів; чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей та чи були такі механізми запроваджені, якщо так, то чи були вони ефективні.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені заявницею аргументи у розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.

Щодо клопотання ПАТ «Універсал Банк» про зміну процесуального статусу

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 березня 2018 року клопотання ОСОБА_1 задоволено, залучено до участі у справі ТОВ «ФК «Кредит капітал» як співвідповідача.

Оскільки нормами цивільного законодавства України не передбачена заміна процесуального статусу сторони у справі в суді касаційної інстанції, тому у задоволенні зазначеного клопотання ПАТ «Універсал Банк» необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про зміну процесуального статусу відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

Г. І. Усик