ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року

м. Київ

справа № 201/15667/13

провадження № 61-259св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче об`єднання «СОЗИДАТЕЛЬ»,

особа, яка звернулася до суду з апеляційною скаргою, - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровський - 10»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати за нею право власності на паркувальне місце № 44-а загальною площею 13, 3 кв. м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , цокольний поверх житлового комплексу літ. АI-18, AII-3.

На обґрунтування позову зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 05 лютого 2010 року, укладеного з ОСОБА_2 . З набуттям права власності на квартиру до неї перейшло й право користування паркувальним місцем № НОМЕР_1 , розташованим на цокольному поверсі житлового комплексу літ. АI-18, AII-3в будинку АДРЕСА_1 , яке було виділене ОСОБА_2 . Приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче об`єднання «СОЗИДАТЕЛЬ» (далі - ПрАТ «НВО «СОЗИДАТЕЛЬ»). Вона здійснила капітальний ремонт паркувального місця та суттєво покращила його благоустрій, а тому вважає себе його власником.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме: на цокольному поверсі житлового комплексу літ. АI-18, AII-3 паркувальне місце № 44-а загальною площею 13,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції виходив з того, що набувши право власності на квартиру АДРЕСА_2 до ОСОБА_1 перейшло й право користування спірним паркувальним місцем. Оскільки позивач провела його капітальний ремонт та суттєво покращила його благоустрій, наявні підстави для визнання за нею права власності на паркувальне місце на підставі статті 331 ЦК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, особа, яка не брала участі в справі, - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровський-10» (далі - ОСББ «Дніпровський-10») оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з планом цокольного поверху будинку літ. А-17, АI-18, AII-3 на АДРЕСА_1 , що міститься в технічному паспорті на квартирний (багатоповерховий) будинок від 20 лютого 2007 року, паркувальне місце № 44-а не передбачалось, не будувалось та на плані цокольного поверху відсутнє.

Згідно з пунктом 3 розділу II Статуту ОСББ «Дніпровський-10» до завдань та предмету діяльності об`єднання відноситься в тому числі забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном.

Метою звернення ОСББ «Дніпровський-10» з цією апеляційною скаргою є забезпечення прав співвласників на володіння та користування спільним майном - цокольним поверхом, у якому розташований паркінг.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення стосується прав інших співвласників багатоквартирного будинку, а тому ОСББ «Дніпровський-10» має право на його апеляційне оскарження.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірне паркувальне місце.

Позивач самовільно зайняла частину цокольного поверху багатоквартирного будинку, який є місцем загального користування, що призвело до порушення прав інших співвласників багатоквартирного будинку.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року і залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 червня 2018 року в справі № 910/18705/17, від 27 березня 2019 року в справі № 210/603/15-ц, від 03 червня 2019 року в справі № 910/6767/17, від 02 жовтня 2019 року в справі № 522/16724/16, від 25 жовтня 2019 року в справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року в справі № 910/9254/18, від 13 січня 2021 року в справі № 466/5766/13-ц, від 13 липня 2022 року в справі № 2-2795/11/0206, від 11 листопада 2022 року в справі № 703/1230/21, від 01 грудня 2022 року в справі № 335/15805/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Спірний будинок прийнятий ОСББ «Дніпровський-10» в управління 04 березня 2017 року, тобто у заявника було достатньо часу для того, щоб ознайомитися з рішенням суду першої інстанції від 26 грудня 2013 року та оскаржити його у встановлений ЦПК України строк.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення прав інших співвласників будинку внаслідок визнання за нею права власності на спірне паркувальне місце.

Апеляційний суд не врахував, що третя особа - ПрАТ «НВО «СОЗИДАТЕЛЬ», яке було замовником будівництва та особою, яка здійснювала обслуговування та управління житловим комплексом, проти позовних вимог не заперечувало.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

07 квітня 2023 року справа № 201/15667/13 надійшла до Верховного Суду.

ОСББ «Дніпровський-10» направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 26 жовтня 2006 року ОСОБА_2 та ТОВ «Укрсоц-Капітал» в особі ТОВ «СМ-Профіт» уклали договір купівлі-продажу цінних паперів № Кв 612/06, за умовами якого ОСОБА_2 придбала облігації серії А (код випуску UA 04062ВА09) у бездокументарній формі, що емітовані ТОВ «Фінансово-будівельний центр «СОЗИДАТЕЛЬ», в кількості 16 120 штук, у вигляді бронювання квартири - ізольованого приміщення (будівельний АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки від 03 листопада 2006 року ЗАТ «НВО «СОЗИДАТЕЛЬ» в особі голови правління Турчина О. Л. надало інвестору ОСОБА_2 дозвіл на паркування одного автомобіля в частині підвалу між проїздом автомобілей паркінгу та паркувальним місцем № 44 в адміністративно-житловому комплексі «Дніпровський», блок Б на АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 13 вересня 2007 року № 2985 «Про затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію другої черги житлового комплексу (блоки «Б», «В») по АДРЕСА_1 » затверджено акт державної приймальної комісії від 13 серпня 2007 року про прийняття в експлуатацію другої черги житлового комплексу (блоки «Б», «В») літ. А1-18, загальною площею 18143,4 кв. м, загальною площею квартир 8088,0 кв. м, житловою площею квартир 3088,6 кв. м, ганків літ. а, а4, а5, а7, входу у цокольний поверх літ. а6, збудованих ЗАТ «НВО «СОЗИДАТЕЛЬ» за кошти інвесторів на АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 3.1 вказаного рішення другу чергу житлового комплексу (блоки «Б», «В») на АДРЕСА_1 передано на обслуговування ЖЕУ ЗАТ «НВО «СОЗИДАТЕЛЬ».

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 01 липня 2008 року № 1796 «Про оформлення прав власності на квартири, нежитлове приміщення та паркувальні місця другої черги житлового комплексу (блоки «Б», «В») літ. АI-18, AII-3 за адресою: АДРЕСА_1 », оформлено право приватної власності фізичних осіб на квартири, нежитлове приміщення та паркувальні місця на підставі договорів про участь на паях у будівництві житлового комплексу літ. АI-18, AII-3 за адресою: АДРЕСА_1 ) згідно з додатком.

Згідно додатку до вказаного рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 01 липня 2008 року № 1796 відповідач ОСОБА_2 увійшла лише до списку фізичних осіб, яким оформлюють право приватної власності на квартири.

Після завершення будівництва будинку та проведення переобладнання квартири ОСОБА_2 20 липня 2009 року видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі рішення від 09 липня 2009 року № 1820, зареєстроване КП «Дніпропетровська міжміська бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 09 вересня 2009 року реєстраційний № 24794717.

05 лютого 2010 року сторони уклали договір дарування, за умовами якого ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до протоколу № 1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 04 червня 2016 року, створено ОСББ «Дніпровський - 10», яке згідно з протоколом № 2 загальних зборів співвласників від 04 березня 2017 року прийняло в управління вищевказаний будинок.

25 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ОСББ «Дніпровський-10» із заявою, в якій просила надати дозвіл на в?їзд на територію паркінгу, розташованого на цокольному поверсі житлового комплексу, автомобілів Infiniti (державний номерний знак НОМЕР_2 ), BMW (державний номерний знак НОМЕР_3 ), Mercedes (державний номерний знак НОМЕР_4 ) з метою користування паркувальним місцем № 44-а.

Встановлено, що відповідно до плану цокольного поверху будинку літ. А- 17, АI- 18, AII-3 на АДРЕСА_1 , що міститься в технічному паспорті на квартирний (багатоповерховий) будинок АДРЕСА_1 від 20 лютого 2007 року, паркувальне місце № 44-а не передбачалось, не будувалось та на плані цокольного поверху відсутнє.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що у зв'язку з набуттям права власності на квартиру АДРЕСА_2 до неї перейшло й право користування спірним паркувальним місцем. Вона здійснила його капітальний ремонт та покращила благоустрій, що є підставою для визнання за нею права власності на зазначене паркомісце на підставі статті 331 ЦК України.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно зі статтею 328 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження набуття ОСОБА_2 права користування чи власності на спірне паркувальне місце.

Згідно листа ЗАТ «НВО «СОЗИДАТЕЛЬ» від 03 листопада 2006 року надано дозвіл інвестору ОСОБА_2 на паркування одного автомобіля в частині підвалу між проїздом автомобілів паркінгу та паркувальним місцем № 44 (без перешкоди виїзду в разі виникнення пожежі) в адміністративно-житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », блок Б ( АДРЕСА_1 ).

Разом з тим, апеляційний суд встановив, що згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію другої черги житлового комплексу (блоки «Б», «В») на АДРЕСА_1 , підвал у вказаному будинку відсутній, друга черга житлового комплексу (блоки «Б», «В») літ. АI - 18 має цокольний поверх, у якому відповідно до технічного паспорту на будинок від 20 лютого 2007 року відсутнє паркувальне місце № 44-а.

Відповідно до статті 331 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Спірне паркувальне місце у розумінні статті 331 ЦК України не є новою річчю, яка створена позивачем у справі.

Встановивши, що спірне паркувальне місце № 44-а не передбачене технічною документацією на будинок та фактично розташоване на проїзній частині паркінгу, а позивач самовільно зайняла частину площі цокольного поверху багатоквартирного будинку, яке є місцем загального користування, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що спірний будинок прийнятий ОСББ «Дніпровський-10» в управління 04 березня 2017 року та у заявника було достатньо часу для того, щоб ознайомитися з рішенням суду першої інстанції від 26 грудня 2013 року та оскаржити його у встановлений ЦПК України строк.

Відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення.

Перебіг строку на апеляційне оскарження судового рішення від 26 грудня 2013 року для ОСББ «Дніпровський-10» розпочався згідно з матеріалами справи 25 грудня 2021 року. 19 січня 2022 року ОСББ «Дніпровський-10» звернулося до суду з апеляційною скаргою. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано поновив йому строк на апеляційне оскарження.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко