ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 201/16367/16

провадження № 61-26561 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Сокуренка Євгена Сергійовича, який діє на підставі довіреності в інтересах публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2017 року у складі судді Демидової С. О. та на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2017 року у складі колегії суддів Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року позивач звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» та просив:

- визнати протизаконними та протиправними всі дії ПАТ КБ «ПриватБанк» з 07 червня 2016 року щодо відмови ОСОБА_1 проводити видаткові операції за карткою/рахунком № НОМЕР_1 ;

- зобов`язати відповідача проводити ОСОБА_1 всі видаткові операції за карткою/рахунком № НОМЕР_1 ;

- стягнути з відповідача на користь позивача 298 500 грн боргу, 2 299,92 грн 3 % річних, 76,66 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому на ім`я позивача відкритий рахунок та видана картка № НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» на вказаному рахунку станом на 16 серпня 2016 року наявні грошові кошти в розмірі 298 500 грн, проте з 07 червня 2016 року позивач позбавлений можливості розпоряджатись ними через односторонню відмову відповідача виконувати розпорядження позивача щодо перерахунку коштів по електронній системі «Приват24» та видачі готівки з цього рахунку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій протизаконними та протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів задоволено.

Визнано протизаконними та протиправними всі дії ПАТ КБ «ПриватБанк» з 07 червня 2016 року щодо відмови ОСОБА_1 проводити видаткові операції за карткою/рахунком № НОМЕР_1 .

Зобов`язано ПАТ КБ «ПриватБанк» проводити ОСОБА_1 всі видаткові операції за карткою/рахунком № НОМЕР_1 .

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 300 876,58 грн, з яких 298 500 грн основної суми боргу, 2 299,92 грн 3 % річних, 76,66 грн пені.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4 111,17 грн.

Суд першої інстанції виходив із того, що встановлено факт безпідставного блокування відповідачем рахунку позивача, внаслідок чого останній позбавлений можливості вільно розпоряджатись власними грошовими коштами, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Після ухвалення судового рішення 06 березня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» фактично розблокувало рахунок ОСОБА_1 та за заявою позивача здійснило переказ грошової суми 298 585,43 грн на рахунок, відкритий в АБ «Укргазбанк». Фактичне часткове виконання ПАТ КБ «ПриватБанк» ухваленого рішення суду до набрання ним законної сили не є підставою для скасування судового рішення у зв`язку з відсутністю боргу, а лише підтверджує факт визнання банком протиправності своїх дій щодо блокування рахунку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2017 року Сокуренко Є. С., який діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі, зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2017 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2017 року, до закінчення касаційного розгляду.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, щоперерахував грошові кошти у розмірі 298 500 грн на виконання платіжного доручення позивача на банківський рахунок, відкритий у АБ «Укргазбанк», тому стягнення їх за рішенням суду призведе до подвійного стягнення.

Стверджує, що видана картка є кредитною і призначена для особистих потреб і користування, тому її використання для інших цілей, у тому числі підприємницької діяльності, суперечитиме умовам укладеної угоди.

Посилається на умови та правила надання банківських послуг, відповідно до яких держатель картки доручає банку в будь-який час і без укладення будь-яких додаткових угод призупинити або припинити дію картки для запобігання або призупинення будь-яких незаконних та неузгоджених з банком дій з карткою.

Зазначає, що банк не відмовляв позивачу у проведенні видаткових операцій.

Вважає, що вимога про зобов`язання банку до проведення усіх видаткових операцій за карткою/рахунком № НОМЕР_1 є необґрунтованою, бо особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Стверджує, що вимоги про стягнення 3 % річних є неправомірними, оскільки положення статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є спеціальними відносно положень статті 625 ЦК України.

Зазначає, що вимоги про стягнення пені є неправомірними, бо відносини між сторонами у справі є договірними та регулюються главою 72 ЦК України.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 лютого 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг, за яким останньому відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , видано відповідну платіжну картку строком дії до лютого 2018 року.

На картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 станом на 16 серпня 2016 рокунаявні грошові кошти в розмірі 298 500 грн внаслідок приватного переказу з картки ОСОБА_2 суми 300 000 грн.

У зв'язку з тим, що картка позивача була заблокована, 15липня, 19 серпня, 09 вересня, 12 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» з письмовими заявами, у яких просив повідомити його про причини блокування картки та відновити її функціонування.

На письмові зверненняпозивача банк відповіді не надав.

15 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про видачу 298 500 грн готівкою або шляхом переказу вказаних грошових коштів на відповідний рахунок у іншому банку - АБ «Укргазбанк».

Після ухвалення рішення судом першої інстанції 06 березня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» фактично розблокувало рахунок ОСОБА_1 та здійснило переказ грошової суми у розмірі 298 585,43 грн на рахунок, відкритий в АБ «Укргазбанк».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржувані судові рішення не в повній мірі відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до пункту 12 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» постанови Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.

Емітент зобов`язаний інформувати користувача про зупинення права використовувати електронний платіжний засіб та причини такого зупинення в спосіб, установлений договором, у разі можливості перед тим, як право використовувати електронний платіжний засіб буде зупинено, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об`єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України.

За змістом пунктів 1, 2, 6 статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) часників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - п`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши відсутність доказів на підтвердження обставин законності дій банку щодо блокування карткового рахунку, дійшли обґрунтованого висновку про протизаконність та протиправність всіх дій ПАТ КБ «ПриватБанк» з 07 червня 2016 року щодо відмови ОСОБА_1 проводити видаткові операції за карткою/рахунком № НОМЕР_1 .

Доводи касаційної скарги на спростування цих обставин не містять належного обґрунтування, яке свідчило би про порушення судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішень, та відповідних доказів на їх підтвердження. Встановлений судами факт незаконності блокування карткового рахунку не спростований.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення пені не відповідають нормам законодавства, а саме абзацу другому пункту 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до якої у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов`язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Аргументи касаційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення 3 % річних колегія суддів вважає необґрунтованими.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зробила висновок, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми.

Такого ж висновку про наявність підстав для стягнення пені та виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, у аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 463/4416/15 (провадження № 61-13469св18).

У зв`язку з наведеним правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для стягнення коштів, які знаходилися на картковому рахунку позивача, а також 3 % річних та пені.

Доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з проведенням банком видаткової операції не мають значення для вирішення справи, оскільки відповідач провів таку операцію після ухвалення рішення судом першої інстанції, погодившись з ним та частково виконавши його. Виконання рішення суду до набрання ним законної сили не є підставою для скасування рішення, а є відповідним доказом його виконання у добровільному порядку.

Щодо вирішення позову про зобов`язання відповідача проводити ОСОБА_1 всі видаткові операції за карткою/рахунком № НОМЕР_1 , то вказана вимога не ґрунтується на нормах законодавства, якими передбачено окремі випадки, коли у банку є право зупинити видаткові операції. Задоволення такої вимоги не забезпечує захист порушеного права позивача, яке відновлене стягненням суми, що знаходиться на картковому рахунку відповідача.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення оскаржуваних рішень без змін у частині позовних вимог позивача до банку про визнання протизаконними та протиправними дій, стягнення на користь позивача боргу, 3 % річних, пені.

Рішення апеляційного суду в частині позовної вимоги про зобов`язання банку проводити позивачу усі видаткові операції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Сокуренка Євгена Сергійовича, який діє на підставі довіреності в інтересах публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2017 року в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»про зобов`язання ПАТ КБ «Приватбанк» проводити ОСОБА_1 всі видаткові операції за карткою/рахунком № НОМЕР_1 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання протизаконними та протиправними дій, стягнення на користь позивача 298 500 грн боргу, 2 299,92 грн 3 % річних, 76,66 грн пені залишити без змін.

Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2017 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2017 року у не скасованій частині.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук