ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

Київ

справа №201/16607/16-а

адміністративне провадження №К/9901/33836/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Cмоковича М.І.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року (головуючий суддя - Демидова С.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді - Суховаров А.В., Головко О.В.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Лагойзе Романа Вадимовича

про визнання дій протиправними і скасування постанови,

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора патрульної поліції 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Логойзе Романа Вадимовича, в якому просив визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції в частині видання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №250165 від 04.11.2016 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП та скасувати постанову серії АР №250165 від 04.11.2016, якою позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності вини у скоєнні правопорушення та будь-яких доказів вчинення адміністративного правопорушення. Позивач посилається на те, що він не може бути притягнений до відповідальності за керування автомобілем не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, оскільки він не керував транспортним засобом, а знаходився у ньому в якості пасажира.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Дніпро Логойзе Романа Вадимовича про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено частково.

Постанову АР №250165 від 04 листопада 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП скасовано.

Ухвалюючи рішення у справі, суди зазначили, що стороною відповідача не було надано суду жодного доказу на підтвердження керування позивачем 04 листопада 2016 року автомобілем за відсутності водійських прав. Отже, суди дійшли висновку, що відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

07 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що він відповідно до приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення наділений повноваженнями притягнення до адміністративної відповідальності позивача. Вказує, що позивач відповідно до приписів п. 2.1 Правил дорожнього руху, ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» повинен був мати при собі посвідчення водія, однак таке було відсутнє у останнього, у зв`язку з чим позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 2501653 від 04.11.2016, винесеної Інспектором патрульної поліції УПП в м. Дніпрі 6 роти 1 батальйону Логойзе Романа Вадимовича, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до змісту вказаної постанови, 04.11.2016 о 20 год 45 хв ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ROVER 75, державний номер НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив ПДР.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Як встановлено частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України).

Відповідно до вимог п. 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без діяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано до судів попередніх інстанцій жодних належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування спірної у цій справі постанови.

Суд зауважує, що в обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказав лише на обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, однак скаржник не зазначив, якими саме доказами підтверджуються вказані обставини.

Оскільки відповідачем під час розгляду цієї справи не надано жодного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, як і не зазначено про існування певних доказів, Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність ним наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення та правомірності прийняття оскаржуваної у цій справі постанови.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді М.І. Смокович

Н.В. Шевцова