Постанова

Іменем України

11 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 201/4050/21-ц

провадження № 61-8169св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2022 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та визнання права власності.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 05 січня 2018 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір доручення від 05 січня 2018 року № 1/05/01/18. Відповідно до пункту 1.1 цього договору ОСОБА_2 зобов`язався від його імені та за його рахунок вчинити такі дії: 1) зареєструватися та прийняти участь в електронному аукціоні з продажу автомобілів в Сполучених Штатах Америки; 2) придбати у Сполучених Штатах Америки на електронному аукціоні з продажу автомобілів автомобіль марки «Tesla», що користується підвищеним попитом на ринку вторинних авто в Україні; 3) забезпечити доставку на територію України придбаний у Сполучених Штатах Америки автомобіль на електронному аукціоні з продажу автомобілів; 4) здійснити процедуру митного оформлення автомобіля; 5) здійснити державну реєстрацію автомобіля; 6) здійснити необхідний ремонт автомобіля для відновлення його робочого стану; 7) продати автомобіль, який придбано в Сполучених Штатах Америки на електронному аукціоні з продажу автомобілів протягом 1 (одного) року з моменту реєстрації на території України. Загальна вартість автомобіля на момент придбання в Сполучених Штатах Америки на електронному аукціоні з продажу автомобілів з урахуванням вартості необхідних ремонтних робіт для відновлення робочого стану автомобіля мала не перевищувати суму 80 000,00 дол. США.

05 січня 2018 року він передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 80 000,00 дол. США для виконання доручення, про що складена розписка від 05 січня 2018 року № 1/05/01/18.

19 липня 2018 року ОСОБА_2 надіслав на електрону пошту повідомлення № 3, відповідно до якого ОСОБА_2 здійснив процедуру митного оформлення автомобіля, державну реєстрацію автомобіля та надав інформацію про те, що загальна сума витрат разом із вартістю автомобіля складає 76 787,10 дол. США.

03 липня 2019 року він та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду № 1 до договору доручення від 05 січня 2018 року № 1/05/01/18. Цією угодою сторони збільшили кількість автомобілів, які має придбати ОСОБА_2 в Сполучених Штатах Америки на електронному аукціоні з продажу автомобілів (два автомобілі). Також, сторони у пункті 1.1 договору доручення від 05 січня 2018 року № 1/05/01/18 року визначили, що вартість другого автомобіля з урахуванням вартості необхідних ремонтних робіт для відновлення його робочого стану має не перевищувати суму 65 000,00 дол. США.

Цього ж дня він передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 65 000,00 дол. США для виконання доручення, про що була складена розписка від 03 липня 2019 року № 2/03/07/19.

25 червня 2020 року ОСОБА_2 надіслав на електронну пошту повідомлення № 8, відповідно до якого ОСОБА_2 здійснив процедуру митного оформлення автомобіля, державну реєстрацію автомобіля та надав інформацію, що загальна сума витрат разом із вартістю автомобіля складають 51 190,14 дол. США.

28 грудня 2020 року ОСОБА_2 надіслав на електронну пошту повідомлення № 10, відповідно до якого ОСОБА_2 зазначив, що автомобілі на дату повідомлення ще не продані, відбулась зміна цін на ринку вторинних автомобілів та просив погодити нові ціни продажу автомобіля «Tesla», модель «Model S», рік випуску 2016, днз НОМЕР_1 , та автомобіля «Tesla», модель «Model S100D», рік випуску 2018, днз НОМЕР_2 . Крім того, ОСОБА_2 просив внести зміни до договору доручення від 05 січня 2018 року № 1/05/01/18 стосовно розрахунку ціни продажу автомобіля та строків виконання доручення.

28 грудня 2020 року він надіслав на електронну пошту ОСОБА_2 відповідь на повідомлення № 10 у якому просив ОСОБА_2 виконати свої зобов`язання за договором доручення від 05 січня 2018 року № 1/05/01/18 та додатковою угодою від 03 липня 2019 року до договору доручення від 05 січня 2018 року № 1/05/01/18 в обумовлений пунктом 3.1 договору строк. Також він повідомив ОСОБА_2 , що у разі ухилення від виконання договору ОСОБА_2 зобов`язаний повернути грошові кошти.

15 січня 2021 року він надіслав на електронну пошту ОСОБА_2 вимогу про повернення грошових коштів та автомобілів, також заявив про відмову від договору та додаткової угоди, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 договору та додаткової угоди у строки, передбачені пунктом 3.1 цього договору. Крім того, позивач заявив вимогу про повернення грошових коштів та автомобілів протягом 14 днів.

15 січня 2021 року з Єдиного державного реєстру транспортних засобів він отримав інформацію про те, що ОСОБА_2 в порушення умов договору та за його рахунок зареєстрував право власності за собою (повіреним), а не за позивачем (довірителем).

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_2 заборгованість за договором доручення від 05 січня 2018 року № 1/05/01/18 та додатковою угодою № 1 до договору доручення від 05 січня 2018 року № 1/05/01/18 від 03 липня 2019 року у розмірі 473 784,26 грн; визнати за ним право власності на автомобіль марки «Tesla», модель «Model S», колір «чорний», рік випуску «2016», VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 ; та автомобіль марки «Tesla», модель «Model S100D», колір «сірий», рік випуску «2018», VIN НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

У червні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 у 2019 році подарував їй автомобіль марки «Tesla», модель «Model S», 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . За домовленістю між нею та ОСОБА_2 у власності ОСОБА_2 мав залишитися автомобіль марки «Tesla», модель «Model S» 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , а у неї автомобіль марки «Tesla», модель «Model S» 2018 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 . Автомобіль марки «Tesla», модель «Model S» 2018 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 придбаний ОСОБА_2 за 31 250 дол. США, логістичні послуги склали 2 200,00 дол. США, відновлювальний ремонт 137 350,00 грн, постановка на облік 78 000,00 грн.

Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати за нею право власності на автомобіль марки «Tesla», модель «Model S» 2018 року випуску,

VIN НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_2 .

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 листопада 2021 року у складі суді ОСОБА_5 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором доручення від 05 січня 2018 року № 1/05/01/18 та додатковою угодою від 03 липня 2019 року № 1 до договору доручення у розмірі 278 957,46 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «Tesla», модель «Model S», колір «чорний», рік випуску «2016», VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «Tesla», модель «Model S100D», колір «сірий», рік випуску «2018», VIN НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_2 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 у порушення умов договору доручення та положень статті 1000 ЦК України зареєстрував за собою право власності на автомобілі, а не за ОСОБА_1 ОСОБА_2 порушив принцип обґрунтованих сподівань ОСОБА_1 на володіння та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачка жодних доказів того, що джерелом набуття спірного автомобіля були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя ОСОБА_2 та взагалі про наявність у подружжя достатніх коштів для придбання спірних автомобілів, не надала.

Водночас належність коштів, за які придбано спірний автомобіль ОСОБА_1 , підтверджується матеріалами справи. Презумпція правомірності договору, розписок про отримання грошей та іншої документації, похідної від цих документів, складеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не спростована.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2022 року рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем обрано спосіб захисту не передбачений договором, оскільки згідно з пунктом 1.1 договору доручення від 05 січня 2018 року № 1/05/01/18у разі якщо автомобіль не буде проданий протягом одного року з моменту реєстрації на території України, повірений зобов`язаний повернути довірителю грошові кошти. Аналогічні умови містить і додаткова угода щодо іншого автомобіля, а отже, умовами договору та додаткової угоди до договору передбачена відповідальність за невиконання умов договору у вигляді повернення грошових коштів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2022 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме статей 328 392 1000 ЦК України у подібних правовідносинах.

У жовтні 2022 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що невиконання договору доручення в частині оформлення на позивача права власності на автомобілі не є підставою для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спірні автомобілі, оскільки законом визначений особливий порядок набуття транспортних засобів у власність.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 не оскаржується, а тому Верховним судом не переглядається.

Обставини, встановлені судами

05 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір доручення від 05 січня 2018 року № 1/05/01/18.

Відповідно до пункту 1.1 договору ОСОБА_2 зобов`язався від імені та за рахунок ОСОБА_1 вчинити такі дії: 1) зареєструватися та прийняти участь в електронному аукціоні з продажу автомобілів в Сполучених Штатах Америки; 2) придбати у Сполучених Штатах Америки на електронному аукціоні з продажу автомобілів автомобіль марки «Tesla», що користується підвищеним попитом на ринку вторинних авто в Україні; 3) забезпечити доставку на територію України придбаний у Сполучених Штатах Америки Автомобіль на електронному аукціоні з продажу автомобілів; 4) здійснити процедуру митного оформлення автомобіля; 5) здійснити державну реєстрацію автомобіля; 6) здійснити необхідний ремонт автомобіля для відновлення його робочого стану; 7) продати автомобіль, придбаний у Сполучених Штатах Америки на електронному аукціоні з продажу автомобілів протягом 1 (одного) року з моменту реєстрації на території України за вартістю, яка розраховується таким чином: Х+Y+А+Z = вартість продажу; Х - вартість автомобіля в момент придбання в Сполучених Штатах Америки на електронному аукціоні з продажу автомобілів; Y - вартість ремонтних робіт для відновлення робочого стану автомобіля; А - сума вартості доставки автомобіля на територію України, комісійних виплат організатору аукціону, поштових послуг, митних зборів, державного мита за реєстрацію автомобіля на території України; Z - 20% від суми X+Y+А. 8) Загальна вартість автомобіля в момент придбання в Сполучених Штатах Америки на електронному аукціоні з продажу автомобілів з урахуванням вартості необхідних ремонтних робіт для відновлення робочого стану має не перевищувати суму 80 000,00 дол. США. 9) У разі якщо автомобіль не буде проданий протягом 1 (одного) року з моменту реєстрації на території України, повірений зобов`язується повернути довірителю грошові кошти у розмірі 88 000,00 дол. США. 10)

Пунктом 2 договору передбачено, що за здійснення дій, що визначені у пункті 1.1 цього договору, довіритель зобов`язується виплатити повіреному винагороду, яка розраховується таким чином: «10 % Х вартість продажу = винагорода». Відповідно до пункту 2.2 договору довіритель зобов`язується протягом 3 (трьох) днів після надання довірителеві звіту повіреного про виконання доручення, виплатити повіреному грошову суму, визначену у пункті 3.1 цього договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору повірений зобов`язаний виконати доручення протягом 2 років з моменту підписання цього договору.

05 січня 2018 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 80 000,00 дол. США для виконання ОСОБА_2 доручення за договором доручення про, що складена розписка від 05 січня 2018 року № 1/05/01/18.

27 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписано акт виконаних робіт щодо виконання доручення з придбання, доставки та ремонту автомобіля «Tesla», модель «Model S», рік випуску 2016. Зазначеним актом визначено, що вартість послуг ОСОБА_2 на зазначену дату складає 3 500 дол. США.

03 липня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду від № 1 до договору доручення № 1/05/01/18 від 05 січня 2018 року. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди: сторони дійшли згоди викласти пункт 1.1 договору у такій редакції: «1) зареєструватися та прийняти участь в електронному аукціоні з продажу автомобілів у Сполучених Штатах Америки; 2) придбати у Сполучених Штатах Америки на електронному аукціоні з продажу автомобілів 2 (два) автомобілі марки «Tesla»; 3) забезпечити доставку на територію України придбані автомобілі в Сполучених Штатах Америки Автомобілі на електронному аукціоні з продажу автомобілів; 4) здійснити процедуру митного оформлення автомобілів; 5) здійснити державну реєстрацію автомобілів; 6) здійснити необхідний ремонт автомобілів для відновлення їх робочого стану; 7) продати автомобілі, придбані в Сполучених Штатах Америки на електронному аукціоні з продажу автомобілів протягом 6 місяців з моменту реєстрації на території України за вартістю, яка розраховується таким чином: Х+Y+А+Z = вартість продажу. Х - вартість автомобіля в момент придбання в Сполучених Штатах Америки на електронному аукціоні з продажу автомобілів; Y - вартість ремонтних робіт для відновлення робочого стану автомобіля; А - сума вартості доставки автомобіля на територію України, комісійних виплат організатору аукціону, поштових послуг, митних зборів, державного мита за реєстрацію автомобіля на території України; Z - 20 % від суми X+Y+А; 8) загальна вартість першого автомобіля в момент придбання в Сполучених Штатах Америки на електронному аукціоні з продажу автомобілів з урахуванням вартості необхідних ремонтних робіт для відновлення робочого стану має не перевищувати суму 80 000,00 дол. США. Загальна вартість другого автомобіля в момент придбання в Сполучених Штатах Америки на електронному аукціоні з продажу автомобілів з урахуванням вартості необхідних ремонтних робіт для відновлення робочого стану має не перевищувати суму 65 000 дол. США. 9) У разі, якщо перший автомобіль не буде проданий протягом 1 (одного) року з моменту реєстрації на території України, повірений зобов`язується повернути довірителю грошові кошти у розмірі 88 000,00 дол. США. У разі, якщо другий автомобіль не буде проданий протягом 6 (шести) місяців з моменту реєстрації на території України, повірений зобов`язується повернути довірителю грошові кошти у розмірі 71 500,00 дол. США.»; 10) повірений зобов`язаний повідомляти довірителя про виконання дій, визначених у пункті 1.1 цього договору, шляхом направлення на електронну пошту довірителя письмового повідомлення.»

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди всі інші умови договору залишаються без змін.

03 липня 2019 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 65 000,00 дол. США, про що складена розписка № 2/03/07/19.

30 червня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписано акт виконаних робіт щодо виконання доручення з придбання, доставки та ремонту автомобіля «Tesla», модель «Model S100D», рік випуску 2018. Зазначеним актом визначено, що вартість послуг ОСОБА_2 на зазначену дату складає 3 500,00 дол. США.

Нормативно-правове обґрунтування

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту цієї правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Отже за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється.

На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно, тобто у цій справі - право власності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи те, що за змістом договору доручення від 05 січня 2018 року № 1/05/01/18 та додаткової угоди від 03 липня 2019 року № 1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 метою цього доручення було придбання у США автомобілів марки, яка користується підвищеним попитом на ринку вторинних авто в Україні та продаж цих автомобілів на території України після проведення ремонту; а також те, що умовами укладеного між сторонами договору перебачено, що у разі, якщо автомобіль не буде проданий протягом одного року з моменту реєстрації на території України, відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 88 000,00 дол. США та 71 500,00 дол. США відповідно, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спірні автомобілі, оскільки умовами договору та додаткової угоди до нього сторони передбачили відповідальність за невиконання умов такого договору - повернення грошових коштів.

У касаційній скарзі заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме статей 328 392 1000 ЦК України у подібних правовідносинах.

Верховний Суд відхиляє такі доводи заявника, оскільки практика Верховного Суду щодо застосування такого способу захисту як визнання права власності в судовому порядку на підставі статей 328 392 ЦК України є усталеною.

Посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 1000 ЦК України до подібних відносин, Верховний Суд оцінює критично, оскільки до спірних у цій справі відносин положення статті 1000 ЦК України не підлягали застосування, виходячи із підстав позову та змісту договору доручення, укладеного між сторонами.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 402 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний