№ 201/473/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 201/473/17

провадження № 61-25256св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представники відповідача: Роїк Олена Олександрівна, Бауліна Віра Олегівна,

треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

представник Національного банку України - Пріцак Іван Євгенійович,

представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Гуленко Юрій Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2017 року у складі судді Антонюка О. А., додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М., касаційну скаргу Національного банку України на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про розірвання договорів депозитних вкладів, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» були укладені договори депозитних вкладів, строк виконання яких не настав:

1) 03 березня 2014 року № SAMDNWFD0070085808000 вклад «Стандарт» на 12 міс., на суму 10 270 євро, зі сплатою 9 % річних;

2) 21 квітня 2015 року № SAMDNWFD0070584801501 вклад «Стандарт» на 12 міс., на суму 30 000 000 грн, зі сплатою 17,5 % річних;

3) 08 червня 2016 року № SAMDNWFD0071194581500 про розміщення та погашення ощадного (депозитного) сертифікату «Ощадний сертифікат, 12 міс.», на суму 500 000 доларів США, зі ставкою 9,5 % річних;

4) 30 червня 2016 року № SAMDNWFD0071220111500 про розміщення та погашення ощадного (депозитного) сертифікату «Ощадний сертифікат, 12 міс.», на суму 200 000 доларів США, за ставкою 9,5 % річних;

5) 06 липня 2016 року № SAMDNWFD0071226039600 про розміщення та погашення ощадного (депозитного) сертифікату «Ощадний сертифікат, 12 міс.», на суму 100 000 доларів США, зі ставкою 9 % річних;

6) 02 серпня 2016 року № SAMDNWFD0071255637800 про розміщення та погашення ощадного (депозитного) сертифікату «Ощадний сертифікат, 12 міс.», на суму 100 000 доларів США, зі ставкою 8,5 % річних;

7) 03 серпня 2016 року № SAMDNWFD0071256775600 про розміщення та погашення ощадного (депозитного) сертифікату «Ощадний сертифікат, 12 міс.», на суму 100 000 доларів США, зі ставкою 8,5 % річних;

8) 31 серпня 2016 року № SAMDNWFD0071283382100 про розміщення та погашення ощадного (депозитного) сертифікату «Ощадний сертифікат, 12 міс.», на суму 100 000 доларів США, зі ставкою 8 % річних;

9) 29 вересня 2016 року № SAMDNWFD0071321309100 про розміщення та погашення ощадного (депозитного) сертифікату «Ощадний сертифікат, 12 міс.», на суму 100 000 доларів США, зі ставкою 9 % річних;

10) 28 жовтня 2016 року № SAMDNWFD0071360405200 про розміщення та погашення ощадного (депозитного) сертифікату «Ощадний сертифікат, 12 міс.», на суму 100 000 доларів США, зі ставкою 9 % річних;

11) 30 жовтня 2016 року № SAMDNWFD0071377635501, вклад «Стандарт» строковий на 12 міс.», на суму 14 045 000 доларів США, зі сплатою 9,2 % річних;

12) 31 жовтня 2016 року № SAMDNWFD0071362537000 про розміщення та погашення ощадного (депозитного) сертифікату «Ощадний сертифікат, 12 міс.», на суму 100 000 доларів США, зі ставкою 9 % річних;

13) 18 листопада 2016 року № SAMDNWFD0071387459700 про розміщення та погашення ощадного (депозитного) сертифікату «Ощадний сертифікат, 6 міс.», на суму 100 000 доларів США, зі ставкою 8 % річних.

Вказувала, що 22 грудня 2016 року банк списав кошти з її рахунків, у тому числі за договорами депозитних вкладів, про що їй стало відомо з виписок за рахунками у системі Internet Banking «Приват-24». Підставою списання у виписках було зазначено наказ банку від 21 грудня 2016 року № 44, який на сайті був відсутній. Банк не сповістив її про розірвання договорів, списання коштів та підстави таких дій.

27, 28 та 29 грудня 2016 року вона зверталась до банку з вимогою про повернення коштів на рахунки та просила надати належним чином засвідчені копії документів, але її вимога виконана не була, кошти не повернуті, документи та відповідь не надані.

Позивач зазначала, що не є пов`язаною з ПАТ КБ «ПриватБанк» особою, так як ще до внесення коштів на депозит шлюб між нею і ОСОБА_4 розірвано (свідоцтво про розірвання шлюбу від 16 травня 2007 року), відповідачі інших доказів не надали. Ці кошти нею витрачалися на утримання неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яких вона наразі позбавилась. Рішення Національного банку України про її пов`язаність з ПАТ КБ «ПриватБанк» їй не надсилалось, від неї воно було утаємничено, тому вона своєчасно його не оскаржила.

Вважала такі дії банку незаконними, по суті кошти у неї були конфісковані без рішення суду, що є порушенням статті 41 Конституції України, а списання коштів ОСОБА_5 як особою, уповноваженою Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, є незаконним, так як таких повноважень вона не мала, так як списання коштів з депозиту регулюється статтею 1071 ЦК України.

Позивач вказувала, що вказані дії відповідачів завдали їй моральної шкоди через порушення банком договірних зобов`язань та порушення її прав споживача, порушень прав її неповнолітньої дитини на належне утримання.

У силу частини другої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» вона має право у такому разі вимагати розірвання договорів, укладених з ПАТ КБ «ПриватБанк», і відшкодування збитків.

Ураховуючи наведене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд розірвати зазначені вище договори депозитних вкладів, стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь завдані їй майнові збитки: 15 659 664,40 доларів США, 1 844 818,69 євро, 30 433 112 грн та завдану їй моральну шкоду у розмірі 4 934 902 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2017 року, яке ухвалено у закритому судовому засіданні, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договори, укладені між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 : від 03 березня 2014 року, від 21 квітня 2015 року, від 08 червня 2016 року, від 30 червня 2016 року, від 06 липня 2016 року, від 02 серпня 2016 року, від 03 серпня 2016 року, від 31 серпня 2016 року, від 29 вересня 2016 року, від 28 жовтня 2016 року, від 30 жовтня 2016 року, від 31 жовтня 2016 року і від 18 листопада 2016 року.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 всього 15 659 664,4 доларів США, 1 844 818,69 євро і 30 433 112 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 8 640 грн.

Судові витрати стосовно вимог про стягнення моральної шкоди віднесено за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що меморіальні ордери, на підставі яких було здійснено списання ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів з рахунків позивача, оформлені на паперових носіях відповідачем, ініціатором списання теж був ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до наказу від 21 грудня 2016 року № 44. Проте статтею 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження розпорядження зобов`язаннями банку перед пов`язаними особами надано виключно Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та за таких обставин не могли бути передані банку. У вказаному наказі відсутнє посилання про здійснення списання коштів з рахунків клієнтів на підставі договорів про придбання акцій, що укладались уповноваженими представниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від імені пов`язаних осіб та від імені ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно положень статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також відсутнє посилання на договір про придбання акцій у меморіальних ордерах.

Суд послався на те, що відсутність списання коштів з рахунків позивача за договором про придбання від її імені акцій також підтверджено значними розходженнями фактично списаних сум та суми, на яку були придбані акції додаткової емісії банку. У вказаному наказі, меморіальних ордерах, виписках за рахунками також відсутнє посилання на здійснення списання коштів на підставі статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд також зазначив, що були відсутні підстави вважати ОСОБА_1 пов`язаною з ПАТ КБ «ПриватБанк» особою згідно з рішенням Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105, яким вона була визнана такою за ознакою пункту 529, оскільки після отримання банком 14 грудня 2016 року зазначеного рішення ним протягом 14-21 грудня 2016 року не були внесені відповідні зміни до власного обліку пов`язаних з банком осіб, а 22 грудня 2016 року пов`язані з банком особи змінились у зв`язку зі зміною акціонерів та керівництва банку.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивач не є членом сім`ї акціонера та члена наглядової ради ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про розірвання шлюбу, отриманим задовго до укладення депозитних договорів. Роздруківки виписок за рахунками позивача не свідчать, що через неї проводились операції в інтересах осіб, зазначених у частині першій статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відсутній вплив під час проведення операцій осіб, зазначених у цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини. Відповідачем та третіми особами доказів зворотного не надано.

Суд вказав, що абзац 7 частини шостої статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким передбачено право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпоряджатись необтяженими грошовими зобов`язаннями банку перед пов`язаними особами, а також необтяженими грошовими зобов`язаннями перед фізичними і юридичними особами, що не пов`язані з банком, суперечить статті 41 Конституції України і не міг бути застосований, оскільки постановою від 18 грудня 2016 року № 961 Кабінетом Міністрів України було визначено відчуження пакету акцій банку за одну гривню, тому суд вважав наявними обставини безоплатного вилучення майна позивача державою, що є тотожним конфіскації майна, яке могло бути застосовано виключно на підставі судового рішення.

Суд також дійшов висновку про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 321 353 ЦК України щодо захисту права власності, вважав нікчемним договір про придбання акцій, укладений від імені позивача Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з підстав частини першої статті 228 ЦК України, оскільки цей договір порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав і свобод позивача, мало місце незаконне заволодіння майном позивача. З цих підстав суд також дійшов висновку про наявність помилкового переказу коштів з рахунків позивача, оскільки кошти ПАТ КБ «ПриватБанк» були списані неправомірно.

Оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» були порушені зобов'язання по депозитним договорам, строк виконання яких ще не настав, то ОСОБА_1 , як споживач, вправі вимагати розірвання цих договорів, що передбачено частиною другою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому суд вважав, що спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 7 680 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2018 року, прийняту у закритому судовому засіданні, апеляційні скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» та Національного банку України залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив й оцінив обставини справи та надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у частині розірвання договорів депозитних вкладів та стягнення збитків. При цьому апеляційний суд вказав, що кошти у позивачки по суті були конфісковані без рішення суду, а вона не є пов`язаною з ПАТ КБ «ПриватБанк» особою, так як не є членом сім`ї акціонера й члена наглядової ради банку ОСОБА_4 , шлюб між якими розірвано ще у 2007 році та відсутні операції в інтересах осіб, визначених статтею 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відсутні докази впливу під час проведення таких операцій через трудові, цивільні та інші відносини. Такі операції були лише побутовими.

Апеляційний суд погодився, що оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно зі статтею 1073 ЦК України, статтею 32.3.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не виконав вимоги позивача про зарахування на рахунки помилково списаних коштів, то наявні підстави у зв`язку з порушенням зобов`язань для розірвання спірних договорів та стягнення коштів згідно зі статтями 611 1058 ЦК України, частиною другою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, Національний банк України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

ОСОБА_1 судові рішення в частині відмови їй у позові не оскаржила, тому в силу статті 400 ЦПК України судові рішення в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційних скаргдо суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» в указаній справі, витребувано цивільну справу № 201/473/17-ц з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Клопотання ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Зупинено виконаннярішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2017 року та додаткового рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення збитків та моральної шкоди за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення збитків та моральної шкоди за касаційною скаргою Національного банку України призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалами колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року і від 13 лютого 2019 року заяви представника ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду визнано необґрунтованими, а відповідними ухвалами від 14 листопада 2018 року і від 21 лютого 2019 року у задоволенні цих заяв про відвід суддів Верховного Суду відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року клопотання представника ОСОБА_1 -ОСОБА_6 - задоволено.

Справу № 201/473/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про розірвання договорів депозитних вкладів, відшкодування збитків та моральної шкоди передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 грудня 2018 року повернуто справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про розірвання договорів депозитних вкладів, відшкодування збитків та моральної шкоди на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з підстав, передбачених частиною шостою статті 404 ЦПК України.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі № 201/473/17-ц (провадження № 61-25256св18) за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про розірвання договорів депозитних вкладів, відшкодування збитків та моральної шкоди до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 826/20221/16 за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «ПриватБанк» Соловйової Н. А., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «ПриватБанк» Шевченка А. М., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «ПриватБанк» Славкіної М. А., ПАТ КБ «ПриватБанк», Міністерства фінансів України, публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» про визнання протиправними та скасування рішень, поворот їх виконання.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про розірвання договорів депозитних вкладів, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що судові рішення є помилковими, тому що відсутні підстави для висновків про нікчемність договору про придбання акцій, укладеного від імені позивача, з підстав, передбачених статті 228 ЦК України, оскільки відсутні винні дії при його укладенні, посадові особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діяли в межах повноважень та статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Посилання судів на порушення статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є помилковим, оскільки банк діяв у рамках національного законодавства, а держава за плату (за одну гривню) придбала акції у позивача, тобто це не було конфіскацією майна.

Вказує, що апеляційний суд безпідставно витребував докази у справі після відмови представнику позивача у їх долученні.

Зазначається, що ОСОБА_1 є пов`язаною з ПАТ КБ «ПриватБанк» особою, банк цих обставин перед Національним банком України не спростував, а оскарження такого рішення банку можливе лише за правилами адміністративного судочинства і районний суд не повинен був досліджувати такі обставини. ОСОБА_1 такий позов не подавала.

Касаційна скарга Національного банку Українимотивована тим, що факт пов`язаності ОСОБА_1 з банком підтверджується рішенням Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105, яке є чинним та не оскаржувалось позивачем у порядку адміністративного судочинства. Банк цих обставин не спростував. Висновки судів з цього приводу є незаконними, оскільки не входять до компетенції судів цивільної юрисдикції. Питання про визнання позивача пов`язаною з банком особою, а також законність рішення комісії Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105 не було предметом спору у будь-якій справі та відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Вважає, що списання коштів з рахунків позивача здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства, статті 1071 ЦК України, статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є пріоритетним, оскільки позивач рішенням Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105 була визнана пов`язаною з банком особою.

Вказує, що у порушення статті 31 ЦПК України 2004 року позивач одночасно змінила і підстави і предмет позову.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні та у жовтні 2018 року представники ОСОБА_1 - ОСОБА_3 і ОСОБА_6 , подали відзиви на касаційні скарги, в яких вказувала, що доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» та Національного банку України висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають. Зазначали, що позивачем доведено, судами надана належна правова оцінка, а відповідачі не спростували того факту, що ОСОБА_1 не є пов`язаною з ПАТ КБ «ПриватБанк» особою за жодною з однак, передбачених статтею 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Посилалася на те, що виведення банку з ринку та продаж його державі було здійснено на підставі статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2016 року № 961 «Про деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи». При цьому Кабінет Міністрів України у вказаній постанові визначив ціну пакету акцій, тобто ціну договору про відчуження усього пакету акцій ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 1 грн, у тому числі й акцій додаткової емісії, які були придбані за кошти позивача. Таким чином, Кабінетом Міністрів України було прийняте рішення щодо продажу усього пакету акцій банку фактично безоплатно на користь держави. Унаслідок цього було укладено спірний договір, у тому числі про відчуження належних позивачу акцій, що по суті є конфіскацією її майна, яке суперечить Конституції України. З вини ПАТ КБ «ПриватБанк» з рахунків позивача списано кошти та безпідставно не виконано вимогу про повернення цих коштів за рахунок коштів банку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» були укладені договори депозитних вкладів, які станом на 19 грудня 2016 року були чинними, виконувались сторонами, та строк виконання зобов`язань за якими не настав, а саме:

1) 03 березня 2014 року № SAMDNWFD0070085808000 вклад «Стандарт» на 12 міс., на суму 10 270 євро, зі сплатою 9 % річних;

2) 21 квітня 2015 року, № SAMDNWFD0070584801501 вклад «Стандарт» на 12 міс., на суму 30 000 000 грн, зі сплатою 17,5 % річних;

3) 08 червня 2016 року, № SAMDNWFD0071194581500 про розміщення та погашення ощадного (депозитного) сертифікату «Ощадний сертифікат, 12 міс.», на суму 500 000 доларів США, зі ставкою 9,5 % річних;

4) 30 червня 2016 року № SAMDNWFD0071220111500 про розміщення та погашення ощадного (депозитного) сертифікату «Ощадний сертифікат, 12 міс.», на суму 200 000 доларів США, зі ставкою 9,5 % річних;

22 грудня 2016 року банк списав кошти з її рахунків, у тому числі за договорами депозитних вкладів, про що ОСОБА_1 стало відомо з виписок за рахунками у системі Internet Banking «Приват-24». Підставою списання у виписках було зазначено наказ ПАТ КБ «ПриватБанк» від 21 грудня 2016 року № 44.

Відповідно до умов спірних договорів, строк виконання зобов`язань за ними на 22 грудня 2016 року не настав, але ПАТ КБ «ПриватБанк» у цей день були списані суми за договорами ОСОБА_1 :

1) 1 800 156,80 євро за договором від 03 березня 2014 року, № SAMDNWFD0070085808000 вклад «Стандарт» на 12 міс.;

2) 30 000 000 грн за договором від 21 квітня 2015 року, № SAMDNWFD0070584801501 вклад «Стандарт» на 12 міс.;

3) 500 000 доларів США за договором від 08 червня 2016 року, № SAMDNWFD0071194581500;

4) 200 000 доларів США за договором від 30 червня 2016 року, № SAMDNWFD0071220111500;

5) 100 000 доларів США за договором від 06 липня 2016 року, № SAMDNWFD0071226039600;

6) 100 000 доларів США за договором від 02 серпня 2016 року, № SAMDNWFD0071255637800;

7) 100 000 доларів США за договором від 03 серпня 2016 року, № SAMDNWFD0071256775600;

8) 100 000 доларів США за договором від 31 серпня 2016 року, № SAMDNWFD0071283382100;

9) 100 000 доларів США за договором від 29 вересня 2016 року, № SAMDNWFD0071321309100;

10) 100 000 доларів США за договором від 28 жовтня 2016 року, № SAMDNWFD0071360405200;

11) 14 045 000 доларів США за договором від 30 жовтня 2016 року, № SAMDNWFD0071377635501;

12) 100 000 доларів США за договором від 31 жовтня 2016 року, № SAMDNWFD0071362537000;

13) 100 000 доларів США за договором від 18 листопада 2016 року, № SAMDNWFD0071387459700.

Зараховані на рахунки після 22 грудня 2016 року кошти були заблоковані Банком, всього на суму: 114 664,40 доларів США, 44 661,89 євро, 433 112 грн.

Підставами списання за рахунками позивача у системі Internet Banking «Приват-24» зазначено наказ банку від 21 грудня 2016 року № 44.

Вказані обставини підтверджуються договорами, роздруківками виписок за рахунками та визнавалась банком протягом судового розгляду, у зв`язку з чим, згідно з частиною першою статті 61 ЦПК України 2004 року не підлягають доведенню. Факт відсутності розпорядження позивача та/або судового рішення на списання коштів з належних їй рахунків також визнавався сторонами.

Рішенням Правління Національного банку України від 18 грудня 2016 року № 498-рш/БТ ПАТ КБ «ПриватБанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

18 грудня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 961 «Про деякі питання забезпечення фінансової стабільності системи», якою прийнято пропозицію Національного банку України щодо участі держави в особі Міністерства фінансів України у виведенні з ринку ПАТ КБ «ПриватБанк».

18 грудня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2859 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПриватБанк» та делегування повноважень тимчасової адміністрації банку», яким розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Повноваження тимчасової адміністрації делеговано Соловйовій Н. А.

Рішенням від 13 грудня 2016 року № 105 Комісія з питань визначення пов`язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного банку України визнала ОСОБА_1 пов`язаною з ПАТ «КБ «Приватбанк» особою за ознаками пов`язаної з банком особою відповідно до статті 52 України «Про банки і банківську діяльність» за ознакою № 529 (а.с. 166, т. 3).

20 грудня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2887 «Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ КБ «ПриватБанк», яким погоджено умови договорів про придбання акцій додаткової емісії від імені пов`язаних осіб неплатоспроможного банку.

Також цим рішенням доручено уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченку А. М. укласти договори про придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного ПАТ КБ «ПриватБанк» від імені набувачів - пов`язаних осіб неплатоспроможного банку, а також надано ОСОБА_13 право підписувати договори про придбання акцій додаткової емісії від імені набувачів - пов`язаних з банком осіб.

20 грудня 2016 року тимчасовою адміністрацією ПАТ КБ «ПриватБанк» було видано наказ № 22 «Про заборону видаткових операцій з рахунків пов`язаних осіб», яким заборонено здійснювати будь-які видаткові банківські операції - безготівкові та готівкові, з рахунків пов`язаних осіб банку та клієнтів банку.

21 грудня 2016 року тимчасовою адміністрацією ПАТ КБ «ПриватБанк» видано наказ № 44 «Про перерахування коштів пов`язаних осіб», яким розблоковано рахунки пов`язаних з банком осіб і перераховано на придбання акцій додаткової емісії.

На виконання вищевказаних норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і прийнятих Кабінетом Міністрів України та Національним банком України рішень, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було укладено договори про придбання акцій додаткової емісії ПАТ КБ «ПриватБанк».

20 грудня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у банку та ОСОБА_1 , від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Шевченко О. М., було укладено договір про придбання акцій № 86/2016, за умовами якого банк передав, а позивач придбала акції додаткової емісії ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 180-181, т. 4). На виконання цього договору між сторонами підписано акт приймання-передавання (а.с. 182, т.4).

21 грудня 2016 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ «ПриватБанк» від імені усіх власників простих іменних акцій банку, у тому числі від імені ОСОБА_1 , уклала договір купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131, за умовами якого Держава Україна в особі Міністерства фінансів України придбала 100 % акцій ПАТ КБ «ПриватБанк» за ціною продажу в 1 (одну) гривню 00 коп (а.с. 182-186, т. 4).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» та Національного банку України підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Щодо процедури визнання позивача пов`язаною з ПАТ КБ «ПриватБанк» особою, придбання акцій позивачкою та продажу акцій банку

Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Частиною третьою статті 55 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

Згідно з частиною першою статті 61 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність", як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду.

Відповідно до положень частини шостої статті 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у день отримання рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку відповідно до пункту 5 частини другої статті 39 цього Закону Фонд у строки, встановлені цією частиною, вживає заходів до додаткового розміщення акцій нової емісії.

До здійснення внеску до статутного капіталу Фонд має право розпорядитися необтяженими грошовими зобов`язаннями банку перед пов`язаними особами, а також необтяженими грошовими зобов`язаннями перед юридичними та фізичними особами, що не пов`язані з банком, крім коштів за поточними та депозитними рахунками таких осіб шляхом обміну зазначених зобов`язань на акції додаткової емісії банку.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи наділений правом на розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на депозитних рахунках вкладників.

Згідно з частиною другою статті 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов`язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв`язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов`язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком не доведе протилежного.

Особа, визначена рішенням Національного банку України пов`язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов`язаною з банком особою.

Відповідно до законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», інших законодавчих актів України з метою визначення пов`язаних із банком осіб, порядку подання банками інформації Національному банку України про таких осіб, а також ознак, за наявності яких Національний банк України має право визначити фізичних та юридичних осіб такими, що є пов`язаними з банком особами, розроблено Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затверджене постановою Правління Національного банку Українивід 12 травня 2015 року№ 315.

Пунктом 1 глави 1 розділу II Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315, встановлено, що особа є пов`язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов`язаною з банком відповідно до вимог статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Національний банк може визначати пов`язаною з банком особу, використовуючи одну або декілька ознак одночасно.

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк самостійно виявляє пов`язаних з банком осіб, формує і подає до Національного банку України перелік таких осіб щомісяця. У цьому переліку визначається дата, станом на яку особа визнана такою, що є пов`язаною з банком. Такий перелік є динамічним, він постійно оновлюється на підставі зміни інформації щодо особи, визначеної пов`язаною з банком. Якщо пов`язану з банком особу визначено такою на підставі рішення Комісії і перевірки операцій банків з такими особами, то за відсутності заперечень банку відповідна особа має бути включена банком до наступного щомісячного переліку пов`язаних з банком осіб. Таким чином, рішення комісії має обмежений термін дії - воно використовується для включення банком особи в наступний щомісячний перелік пов`язаних з банком осіб (це рішення по суті є адресованою банку вказівкою Національного банку України доповнити відповідний перелік, зробленою за наслідками здійснення банківського нагляду).

Таким чином, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо пов`язаних з банком осіб підлягають застосуванню, якщо особи підпадають під визначення частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», незалежно від того, чи був такий статус цих осіб підтверджений рішенням Національного банку України чи виявлений банком самостійно.

Глава 3 розділу II Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затверджене постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315, у редакції на час спірних правовідносин, визначає ознаки визначення Національним банком фізичних або юридичних осіб такими, що є пов`язаними з банком особами:

1. За характером взаємовідносин:

1) винятковість: особа є боржником/контрагентом лише одного банку або пов`язаних із ним осіб, а операції, які здійснюються з такою особою, є економічно необґрунтованими (за винятком випадків, коли одержання фінансування від більше ніж одного банку є недоцільним, наприклад іпотечний кредит, наданий фізичній особі для придбання житла, що є єдиним місцем проживання цієї особи); у особи, у тому числі новоствореної, відсутня кредитна історія з іншими фінансовими установами, не пов`язаними з банком;

2) економічна залежність: особа здійснює свою господарську діяльність у секторі економіки, де банк або пов`язані з ним особи відіграють дуже важливу роль (включно з діяльністю з надання допоміжних послуг); основним джерелом надходжень особи є кошти банку та/або пов`язаної з банком особи;

особа не має суттєвої господарської діяльності або доходів (включаючи, але не обмежуючись офшорними та фіктивними компаніями і підставними особами); особа є залежною від банку та/або від пов`язаних із ним особами, внаслідок чого проблеми в діяльності банку або пов`язаних із ним осіб із великою вірогідністю призведуть до проблем у діяльності цієї особи; особа діє переважним чином як представник інтересів банку та/або пов`язаної з банком особи; особа належить до групи позичальників банку, пов`язаних між собою спільною господарською діяльністю, яким банк надав значні кредити, та один з позичальників є пов`язаною з банком особою; особа належить до групи осіб, пов`язаних між собою спільною господарською діяльністю, забезпечення за кредитами яких надано одним заставодавцем, та хоча б один з позичальників є пов`язаною з банком особою; 3) спільна інфраструктура: особа має спільні або дуже близькі адреси (фізичні або віртуальні), фактичні місцезнаходження, нефізичне розміщення (наприклад інтернет-сайт) із банком та/або пов`язаними з ним особами; особа має спільні операційні структурні елементи, зокрема IT системи, бухгалтерський облік із банком або пов`язаними з ним особами (уключаючи аутсорсинг); особа має спільного з банком та/або пов`язаними з ним особами керівника, або працівник особи є керівником (менеджером) у банку та/або пов`язаній з ним особі та навпаки; особа має спільних юридичних радників із банком або довіреності надані банком та/або пов`язаними з ним особами, або вона є спеціально створеною компанією для виконання конкретних завдань та є контрольованою банком та/або пов`язаними з ним особами; особа має спільних постачальників, провайдерів послуг або клієнтів із банком чи пов`язаними з ним особами; особа має в банку спільного з пов`язаними з банком особами менеджера з кредитування/надання послуг;

4) недостатня прозорість: інформація про структуру власності особи не дає можливості встановити всіх власників істотної участі та/або кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) та/або всіх ключових учасників у структурі власності особи; структура власності особи невиправдано складна; особа не співпрацює з Національним банком з питань з`ясування інформації щодо її відносин з банком та/або пов`язаними з ним особами; особа зареєстрована не в країні, де здійснюється її основна діяльність, без наявності для цього економічних і фінансових підстав; особа, щодо якої наявна публічна інформація про її пов`язаність із банком документально нею не спростована.

2. За характером операцій:

1) мета трансакції та використання коштів: мета трансакції та використання коштів не відповідає основному виду діяльності (типовій господарській діяльності) особи; кошти, отримані особою, використані для інших цілей, ніж передбачено в договорі; кошти використовуються пов`язаними з банком особами або в їх інтересах прямо чи опосередковано (уключаючи, але не обмежуючися погашенням кредитів в інших фінансових установах, купівлею активів та оплатою послуг); використання коштів чітко не визначено або не контролюється банком належним чином;

2) документація: необхідна документація стосовно трансакції відсутня або документація не відповідає встановленим вимогам (у тому числі недостатня кількість або відсутність документів); наявна документація не відображає реальні характеристики, економічну суть трансакції;

3) операційні стандарти.

Трансакція не була б проведена за таких умов іншим банком, уключаючи, але не обмежуючися такими ситуаціями: деякі стандарти кредитування не представлені або визначені не повністю у внутрішніх положеннях банку; трансакція проведена з недотриманням внутрішніх положень банку; сума наданого кредиту не відповідає обсягам діяльності боржника; існує суттєва диспропорція між надходженнями особи, змістом та умовами трансакції; здійснення операцій, юридична форма яких відрізняється від їх економічної суті; особа має договірні відносини, що передбачають право на відмову від узятих на себе зобов`язань перед банком (виконання визначених умов) та/або передавання боргів пов`язаній із банком особі; установлення для боржника/контрагента індивідуальних умов сплати боргу, відмінних від поточних ринкових умов; штатна чисельність особи не відповідає обсягам її діяльності та/або обсягом активних операцій, що проводяться банком із такою особою; відсутність у особи протягом півроку з дати фактичного отримання кредиту необхідної документації чи дозволів для забезпечення виконання робіт, на цілі яких надавався кредит (наприклад відсутність дозволів на земельну ділянку під будівництво, на яке надано кредит, або взагалі ліцензії на будівництво тощо);

4) заборгованість та кредитоспроможність.

Кредит не був би наданий особі іншим банком, що притримується ефективної банківської практики, уключаючи, але не обмежуючися такими ситуаціями: кредитоспроможність або обсяги надходжень за грошовими потоками, що надходять на рахунки особи, не забезпечують своєчасного повернення кредиту; надходження, які планується отримати від інвестування коштів, наданих у кредит, не забезпечують своєчасного та належного повернення кредиту; здійснення операцій із особою, кредитний рейтинг якої або оцінка якості її активів, розрахованих банком, є нижче прийнятних; продовження строку користування кредитом на строк більше одного року без наявності фактів сплати відсотків за кредитом;

5) інструменти внутрішнього контролю.

Внутрішній контроль за операцією недостатній порівняно з тим, що застосовується в аналогічних операціях, уключаючи, але не обмежуючися такими ситуаціями: операція була здійснена банком за процедурою, відмінною від процедури, визначеної для аналогічних контрагентів; немає обґрунтованого висновку підрозділу з управління ризиками під час здійснення активної операції або є негативний висновок щодо цього; операція з особою здійснена в розмірі, що перевищує встановлений банком внутрішній ліміт для такого виду контрагентів без належного економічного обґрунтування; активи/послуги, продані/надані банку особою, не можуть бути ідентифіковані або немає жодних доказів їх ймовірного існування на момент здійснення трансакції; оцінка щодо застави, отриманої банком, не проведена своєчасно або відсутні документи, що свідчать про обтяження майна та його державну реєстрацію відповідно до вимог законодавства та внутрішніх процедур банку; кредити, надані особі, не класифікуються як проблемні, коли це необхідно (уключаючи чисто формальну реструктуризацію кредиту) або резерви на покриття можливих втрат за активними банківськими операціями розраховані неналежним чином; неналежне зволікання, затягування банком процедури стягнення боргу за кредитами або стягнення застави за кредитами;

6) відсоткові ставки, комісії та ціни: процентні, комісійні та операційні доходи (витрати) за операціями з особою є відмінними від поточних ринкових умов/умов операцій з іншими боржниками/контрагентами; ціни, за якими відбувся продаж активів та/або надання послуг банком особі, суттєво відрізняються від ринкових; ціни, за якими відбувся викуп активів та/або отримання послуг банком від особи, суттєво відрізняються від ринкових;

7) заставне забезпечення та гарантії: наявність у особи договорів із банком та/або пов`язаною з банком особою щодо забезпечення виконання зобов`язань один за одного; прийняття від боржника/контрагента меншого забезпечення виконання зобов`язань або забезпечення нижчої якості, ніж приймається від інших клієнтів.

Згідно із вимогами Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затверджене постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315, коди типу пов`язаних із банком осіб, зокрема, № 529 - будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у частині першій статті 52 Закону, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Проте відповідачі не надали суду рішення від 13 грудня 2016 року № 105 Комісії з питань визначення пов`язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного банку України, яка визнала ОСОБА_1 пов`язаною з ПАТ КБ «ПриватБанк» особою за ознаками пов`язаної з банком особою відповідно до статті 52 України «Про банки і банківську діяльність».

При цьому відповідачі, як при розгляді справи в судах попередніх інстанцій, так і в касаційних скаргах посилалися на те, що перевірка законності рішення від 13 грудня 2016 року № 105 Комісії з питань визначення пов`язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами належить до компетенції судів адміністративної юрисдикції, ґрунтуючись на відповідній на той час судовій практиці, у тому числі Верховного Суду.

Проте лише 15 червня 2020 року у справі № 826/20221/16-а, провадження № 11-1459апп18, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові визначила, що такі справи належать до розгляду судами цивільної юрисдикції.

Відповідно до вимог ЦПК України (статті 12, 13, 81) розгляд цивільної справи здійснюється на засадах змагальності сторін й кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Не маючи такого рішення у справі, суди тим не менше його оцінювали, дійшли висновку про те, що ОСОБА_1 не є пов`язаною з ПАТ КБ «ПриватБанк» особою, вказавши, що позивачка ці обставини довела.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі визнали ОСОБА_1 пов`язаною з банком особою за ознакою № 529 - будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у частині першій статті 52 Закону, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Проте в силу наведених вище обставин відповідачі не надали відповідних доказів, не спростовували доводи позивачки, посилаючись на те, що перевірка цих обставин відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, принцип змагальності сторін у цій цивільній справі реалізовано не було.

Відповідачі у силу вимог статей 12 13 81 ЦПК України зобов`язані спростовувати твердження позивачки про її непов`язаність із ПАТ КБ «ПриватБанк», надаючи відповідні докази протилежного.

Разом з тим Верховний Суд звертає увагу на недопустиму процесуальну поведінку відповідачів, які у наведених вище процесуальних документах неодноразово посилалися на рішення від 13 грудня 2016 року № 105 Комісії з питань визначення пов`язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного банку України, проте жодного разу таке рішення суду не надали, що є порушенням права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, оскільки від неї утаємничено важливий доказ. При цьому позивачка неодноразово просила забезпечити докази у справі, які вона самостійно надати не може.

Таким чином, апеляційний суд у порушення зазначених вище положень закону фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановив та не дослідив у сукупності всіх доказів, чи є позивачка пов`язаною особою із ПАТ КБ «ПриватБанк».

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У клопотанні від 19 січня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» просить передати справу № 201/473/17-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про розірвання договорів депозитних вкладів, відшкодування збитків та моральної шкоди на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України, посилаючись на те, що наразі фактично склалася така ситуація, за якої правові наслідки укладення 20 грудня 2016 року договорів про придбання акцій у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку за участі Держави визначаються судами по різному.

Вказана справа, на думку заявника, містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Проте клопотання АТ КБ «ПриватБанк» не містить належного правового обґрунтування існування правової проблеми у цій справі, а саме у правозастосуванні відповідних норм права, не обґрунтовано відсутність сталої судової практики у відповідних питаннях та наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників, не доведено існування різних позицій у застосуванні норм матеріального права.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - було задоволено. Справу № 201/473/17 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Проте ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 грудня 2018 року повернуто вказану вище справу на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з підстав, передбачених частиною шостою статті 404 ЦПК України.

Відповідно до останнього абзацу частини шостої статті 404 ЦПК України справа, повернута на розгляд колегії суддів, не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Тлумачення наведеної норми права не дає підстав для висновку про можливість повторної передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з інших правових підстав.

Таким чином, колегія суддів не вбачає правових підстав, передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для передачі справи № 201/473/17-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду, тому клопотання заявника не підлягає задоволенню.

Щодо оприлюднення судових рішень

Оскільки в судах першої та апеляційної інстанцій справа за клопотанням Національного банку України (т. 4, а.с. 39) розглядалася згідно з ухвалою суду від 05 вересня 2017 року (т. 4, а.с. 193) у закритому судовому засіданні, постанова Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 201/473/17, провадження № 61-25256св18, не підлягає оприлюдненню згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» (пункт 4 частини першої статті 7).

Керуючись статтями 400 402 403 406 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та Національного банку України задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк