Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 201/4813/19
провадження № 61-13093св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1 ,
боржник - ОСОБА_2 ,
особа, дії якої оскаржуються - державний виконавець Шевченківського Відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра) Бочарова Поліна Андріївна,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року в складі судді Антонюка О. А. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в складі колегії суддів Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся із скаргою на протиправні дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського Відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра) Бочарової П. А. про зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконними і скасування постанов державного виконавця.
В обґрунтування скарги посилався на те, що на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 63128425 з примусового виконання виконавчого листа № 201/4813/19, виданого 01 червня 2020 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 535 200 грн.
24 вересня 2020 року державним виконавцем винесено постанови (ВП № 63128425): про відкриття виконавчого провадження; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про арешт коштів боржника; про арешт майна боржника, а 28 вересня 2020 року - про розшук майна боржника.
08 жовтня 2020 року співробітниками стаціонарного посту Солонянського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області затриманий транспортний засіб, оголошений у розшук відповідною постановою державного виконавця, а саме: автомобіль марки RENAULT MAGNUM 440, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 шасі-, кузов- НОМЕР_2 , який належить боржнику ОСОБА_2 . Того ж дня, Державним виконавцем Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кирпалою В. В. винесено постанову (ВП № 63128425) про опис та арешт майна (коштів) боржника, на підставі якої майно передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 .
Винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 24 вересня 2020 року здійснено з порушенням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження та частини 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за № 28328/5), без дотримання підвідомчості виконання рішень.
ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1 , що за територіальністю відноситься до Соборного району, а отже і виконавчі дії, відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», відносно вказаного боржника повинні проводитись державним виконавцем за місцем його проживання, тобто Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Вказував, що державний виконавець, накладаючи арешт на все майно боржника, не переконався про наявність чи відсутність коштів на рахунках боржника, а відразу наклав арешт на все його майно, що також не відповідає вимогам закону.
Враховуючи зазначене, просив:
визнати протиправними дії і бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро;
визнати незаконною та скасувати постанову ВП № 63128425 про відкриття виконавчого провадження від 24 вересня 2020 року;
визнати незаконною та скасувати постанову ВП № 63128425 від 24 вересня 2020 року про арешт коштів боржника;
визнати незаконною та скасувати постанову ВП № 63128425 від 24 вересня 2020 року про арешт майна боржника;
визнати незаконною та скасувати постанову ВП № 63128425 від 08 жовтня 2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника;
визнати незаконною та скасувати постанову ВП № 63128425 від 28 вересня 2020 року про розшук майна боржника
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року скаргу ОСОБА_2 задоволено;
визнано протиправними дії і бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро);
визнано незаконною та скасовано постанову ВП № 63128425 про відкриття виконавчого провадження від 24 вересня 2020 року;
визнано незаконною та скасовано постанову ВП № 63128425 від 24 вересня 2020 року про арешт коштів боржника;
визнано незаконною та скасовано постанову ВП № 63128425 від 24 вересня 2020 року про арешт майна боржника;
визнано незаконною та скасовано постанову ВП № 63128425 від 08 жовтня 2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника; визнано незаконною та скасовано постанову ВП № 63128425 від 28 вересня 2020 року про розшук майна боржника.
Суд виходив з того, що при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем порушено пункт 10 частини четвертої статті 4, статтю 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у випадку пред`явлення виконавчого листа до виконання не за місцем виконання рішення державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи апеляційної скарги про те, що боржник подав до суду скаргу з пропуском десятиденного строку, визначеного частиною першої статті 449 ЦПК України, оскільки скарга подана до суду протягом десяти робочих днів (частина п`ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження») з дня, коли ОСОБА_2 дізнався про порушення його прав - 08 жовтня 2020 року.
Аргументи учасників справи
У серпні 2021року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, за вибором боржника. Задовольняючи скаргу ОСОБА_4 , суди виходили з того, що виконавче провадження ВП № 63128425 відкрите у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у м. Дніпрі з порушенням підвідомчості вчинення виконавчих дій, оскільки ОСОБА_2 проживає у Соборному районі м. Дніпра, а майно боржника - автомобіль Renault Magnum 440, д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до довідки ПП «ТРАК-СТО» перебував на ремонті за адресою: м. Дніпро, вул. Виробнича, 5, що також не відноситься до Шевченківського району м. Дніпра. При цьому, суди не звернули увагу на те, що довідка ПП «ТРАК-СТО» є недостовірною, оскільки на неодноразові запити адвоката стягувача щодо фактичного здійснення ремонту автомобіля за вказаною адресою ПП «ТРАК-СТО» не надало будь-якої інформації. Для підтвердження факту виконання ПП «ТРАК-СТО» ремонтних робіт у період з 20 вересня 2020 року по 07 жовтня 2020 року, в суд апеляційної інстанції стягувач заявила клопотання про витребування доказів, проте апеляційний суд безпідставно та необґрунтовано його відхилив. Постанова апеляційного суду не містить мотивів, з яких виходив апеляційний суд, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін.
Суди безпідставно відхилили доводи стягувача про те, що ОСОБА_2 пропустив строк, визначений частиною першою статті 449 ЦПК України для подання скарги на дії та рішення державного виконавця, адже, дізнавшись про порушення своїх прав 08 жовтня 2020 року, останнім днем строку для подачі скарги було 19 жовтня 2020 року, проте, скарга у цій справі подана ОСОБА_2 23 жовтня 2020 року, тобто з пропуском встановленого ЦПК України строку. Суд першої інстанції на вказані обставини увагу не зверну та не вирішив питання про поновлення пропущеного строку.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В ухвалі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою - у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2021 року в справі № 753/3465/20 (провадження № 61-12002св20) зазначено, що «судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено залишається без розгляду. Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) зроблено висновок про те, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС».
У справі, що переглядається, ОСОБА_2 , звертаючись зі скаргою, вказував, що він не пропустив строк на подання скарги, посилаючись на те, що про наявність відкритого виконавчого провадження про стягнення з нього коштів йому стало відомо 08 жовтня 2020 року під час затримання автомобіля, а тому відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» він подав скаргу на дії та рішення державного виконавця 23 жовтня 2020 року, протягом десяти робочих днів.
Розглядаючи скаргу ОСОБА_4 по суті, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не вирішив питання про поновлення строку на подання такої скарги, не з`ясував, чи дотримано ним строк звернення до суду зі скаргою, встановлений статтею 449 ЦПК України, оскільки заявник має право звернутись зі скаргою на дії державного виконавця до суду в межах десятиденного строку, що обчислюється в календарних днях, передбаченого ЦПК України.
Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний суд не усунув допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права та неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, оскільки ця норма закону застосовується до більш широкого кола відносин.
У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2021 року в справі № 753/3465/20 (провадження № 61-12002св20) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18). У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
За таких обставин розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягає здійсненню судом, який ухвалив остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року скасувати.
Передати справу № 201/4813/19 на новий розгляд до суду першої інстанції.
З прийняттям постанови суду касаційної інстанції ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року втрачають законну силу.
Постанова набирає законної силиз моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук