Постанова

Іменем України

15 березня 2021 року

м. Київ

справа № 201/5993/18

провадження № 61-15859св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня

2018 року у складі суді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПрАТ «СК «Уніка») про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Позов мотивовано тим, що 25 вересня 2017 року о 15 год. 00 хв. в м. Дніпрі на

вул. Малиновського в районі будинку № 130 сталася ДТП за участю автомобіля «Фольксваген Каді», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , автомобіля «Хюндай», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та мікроавтобуса «Форд Транзит», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 . У результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «Хюндай», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, що належить позивачу на праві власності.

03 жовтня 2017 року експертом-автотоварознавцем ОСОБА_5 було проведено огляд пошкодженого автомобіля «Хюндай», реєстраційний номер НОМЕР_2 . На огляді був присутній представник ПрАТ «СК «Уніка». Відповідно до Висновку

№ 4988 експерта-автотоварознавця ОСОБА_5 від 09 жовтня 2017 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Хюндай» склала

266 511,11 грн.

Постановою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року провадження у справі у відношенні ОСОБА_2 закрито у зв`язку з недоведеністю його вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року, постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , на момент ДТП, була застрахована у ПрАТ «СК «Уніка» відповідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АК/4985667, ліміт відповідальності 100 000,00 грн.

Оскільки на думку ОСОБА_1 ДТП сталась внаслідок грубого порушення відповідачем ОСОБА_2 ПДД України, позивач просив стягнути на свою користь матеріальні збитки у розмірі 266 511,11 грн наступним чином: з ПрАТ «СК «Уніка» - сума у розмірі 100 000,00 грн (ліміт відповідальності страховика); з ОСОБА_2 - 166 511,11 грн (різниця між розміром матеріального збитку та сумою, яка підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Уніка» ); стягнути з відповідачів судові витрати у загальному розмірі 8 755,12 грн, які складаються з: 1 600,00 грн, які були сплачені позивачем за проведення автотоварознавчого дослідження; 4 490,00 грн витрати пов`язані на проведення автотехнічного дослідження та 2 665,12 грн - судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що водій ОСОБА_2 до адміністративної або кримінальної відповідальності не притягався, позивачем не надано доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у ДТП, а відтак недоведеність вини власника джерела підвищеної небезпеки у заподіянні шкоди виключає можливість покладення на нього обов`язку із її відшкодування.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська

від 10 грудня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

16 серпня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня

2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 рокута направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду

від 24 січня 2019 року у справі № 761/16292/15-ц (провадження № 61-32403св18), від 14 березня 2018 року у справі № 496/2831/15-ц (провадження № 61-4674св18), від 02 серпня 2019 року у справі № 372/1891/17 (провадження № 61-682св18),

від 24 липня 2019 року у справі № 640/6227/15-ц (провадження № 61-32453св18) та від 02 липня 2018 року у справі № 739/1069/17 (провадження № 61-6101св18). Заявник вказує, що відсутність складу правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності (справа № 739/1069/17 провадження № 61-6101св18). На думку заявника, суди не досліджували наявні в матеріалах справи докази, не перевірили та не оцінили їх в сукупності та взамозв?язку з іншими наявними у справі доказами.

Доводи інших учасників справи

19 грудня 2019 року ПрАТ «СК «Уніка» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року залишити без змін.

У грудні 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому останній просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.

04 жовтня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня

2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві та запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є власником автомобіля «Хюндай», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску.

25 вересня 2017 року, о 15 год. 00 хв. у м. Дніпрі на вул. Малиновського, в районі будинку № 130, сталася ДТП за участю автомобіля «Фольксваген Каді», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , автомобіля «Хюндай», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та мікроавтобуса «Форд Транзит», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 .

Відповідно до Висновку від 03 жовтня 2017 року № 4988 експертом-автотоварознавцем ОСОБА_5 було проведено огляд пошкодженого автомобіля «Хюндай», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Визначена вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Хюндай», яка склала 266 511,11 грн.

Постановою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 03 квітня 2018 року адміністративна справа відносно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП закрита у зв`язку з недоведеністю його вини у скоєні адміністративного правопорушення.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року постанову Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 03 квітня

2018 року змінено, виключено посилання на висновок експертного дослідження від 20 листопада 2017 року № 7/10.1/79. В іншій частині постанову залишено без змін.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 7/10.1/79 від 20 листопада 2017 року в даній дорожній обстановці і обставинах ДТП, водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти ДТП, а водій ОСОБА_3 мала технічну можливість не допустити зіткнення з автомобілем «Фольцваген», шляхом виконання дій у відповідності до вимог пункту 12.3 ПДР України. З технічної точки зору, при заданих експерту обставинах пригоди, дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам пункту 12.3 ПДР України, що знаходиться в причинному зв`язку з даною пригодою. В діях водія ОСОБА_2 , з технічної точки зору, не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходились в причинному зв`язку з даною пригодою

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У постанові Верховного Суду від 02 липня 2018 року у справі № 739/1069/17 (провадження № 61-6101св18) зроблено висновок про те, що «У разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 КУпАП), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому, у такому разі така постанова суду є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України, що й було здійснено судом апеляційної інстанції».

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладений обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, встановивши відсутність у діях ОСОБА_2 вини щодо настання вищезгаданої ДТП, що також підтверджено висновком експертного дослідження від 20 листопада 2017 року № 7/10.1/79, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки такі є недоведеними.

Посилання заявника на неврахування висновків, зроблених Верховним Судом у постановах від 24 січня 2019 року у справі № 761/16292/15-ц (провадження

№ 61-32403св18), від 14 березня 2018 року у справі № 496/2831/15-ц (провадження № 61-4674св18), від 02 серпня 2019 року у справі № 372/1891/17 (провадження

№ 61-682св18), від 24 липня 2019 року у справі № 640/6227/15-ц (провадження

№ 61-32453св18) та від 02 липня 2018 року у справі № 739/1069/17 (провадження № 61-6101св18) є безпідставними, оскільки фактичні обставини справи, яка переглядається, та фактичні обставини справ, на які посилається заявник є різними, що виключає можливість їх застосування.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від

10 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська