Постанова

Іменем України

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 201/649/15-ц

провадження № 61-14143св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Максюти Ж. І., Прозорової М. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) про визнання договору банківського вкладу припиненим та стягнення грошових коштів.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 14 травня 2012 року між нею та відповідачем у Сімферопольському відділенні банку укладений договір банківського вкладу № SAMDN01000725594791 (Вклад «Стандарт, 6 міс.»), за умовами якого вона внесла на депозит 25 000,00 грн строком на 6 місяців із нарахуванням 15 процентів річних на суму вкладу. У зв`язку з окупацією Автономної Республіки Крим (далі - АРК) та погіршенням стану здоров`я, вона змушена була змінити місце проживання та переїхати до м. Токмак Запорізької області. Вона звернулася до Токмацького відділення ПАТ КБ «ПриватБанк»з вимогою про розірвання договору банківського вкладу та виплату належних їй коштів, проте зазначена вимога не була виконана.

Посилаючись на наведене, позивач просила визнати договір банківського вкладу припиненим та стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь суму вкладу у розмірі 25 000,00 грн та нараховані проценти по вкладу по день ухвалення судового рішення.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня

2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 16 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала касаційного суду мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що на підтвердження внесення депозитних коштів позивачка надала копію квитанції, оригінал якої досліджувався у суді першої інстанції, з якої убачається, що ОСОБА_1 внесла кошти у розмірі 25 000,00 грн за договором банківського вкладу № SAMDN01000725594791, зазначена квитанція підписана касиром банку, що свідчить про доведеність внесення коштів на депозитний рахунок. Суд першої інстанції порушив вимоги щодо допустимості доказів і не засвідчив копії квитанції та договору, а отже не забезпечив умови для доказування слабшій стороні у справі, яким є споживач банківських послуг, що свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня

2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема належним чином оформлені оригінал договору банківського вкладу та квитанцію про внесення грошових коштів, а також доказів відкриття депозитного рахунку та знаходження на ньому залишку грошових сум. Позивачем не доведено дотримання порядку звернення до банку із заявою про повернення грошових коштів по вкладу, оскільки виплата таких коштів у цих випадках по депозитним вкладам не проводиться за заявою надісланою поштою чи представником. Правовідносини, які виникли між сторонами, випливають із договору банківського вкладу та не є предметом регулювання Закону України «Про захист прав споживачів», а врегульовані Законом України «Про банки та банківську діяльність» та Главою 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 1058 якого визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада

2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором від 14 травня 2012 року № SAMDN01000725594791 (вклад «Стандарт» 6 міс.) у розмірі 25 000,00 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та, ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що на підтвердження внесення депозитних коштів позивач надала копію квитанції, оригінал якої досліджувався в суді першої інстанції при першому розгляді цієї справи, з якої вбачається, що ОСОБА_1 внесла кошти в розмірі 25 000,00 грн за договором № SAMDN01000725594791. Зазначена квитанція підписана касиром банку, а тому факт внесення коштів на депозитний рахунок є доведеним. Оскільки відповідач вимогу вкладника про повернення грошових коштів не виконав, у порушення статті 1060 ЦК України грошові кошти позивачу не повернув, апеляційний суд вважав, що позовні вимоги про стягнення суми вкладу у розмірі 25 000,00 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 11 договору банківського вкладу № AMDN01000725594791 (Вклад «Стандарт, 6 міс.»), дія договору закінчується з виплатою Клієнту в банку всієї суми вкладу з процентами. Оспорюваний договір був укладений 14 травня 2012 року та первинно діяв до 14 листопада 2012 року, в подальшому автоматично неодноразово продовжувався на такий самий строк. Пунктом 6 вказаного договору передбачено, що при продовженні строку вкладу розрахунок процентів на кожний новий строк вкладу здійснюється по процентній ставці, яка діяла в банку для продовжуваних депозитних вкладів вказаної назви та строку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод до даного договору. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази щодо процентної ставки, яка діяла в ПАТ КБ «ПриватБанк» по зазначеним договорам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору банківського вкладу припиненим та стягнення процентів з підстав їх необгрунтованості.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У грудні 2016 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк», у якій заявник просив скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня

2016 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , не урахував, що позивач на підтвердження позовних вимог повинна була надати оригінал договору та платіжного документа про внесення коштів. Загальновідомим є факт, що на окупованій території АРК, за рахунок майна банку, орган Російської Федерації - АНО «ФЗВ» здійснює виплати вкладникам ПАТ КБ «ПриватБанк», а тому необхідність пред`явлення оригіналів зазначених вище документів є обов`язковою умовою для виплати зазначеним органом грошових коштів (вкладу). Позивач не надала оригіналів цих документів і не мотивувала неможливість їх подання, а отже їх відсутність може свідчити про отримання нею грошових виплат по вкладу від АНО «ФЗВ». Суд апеляційної інстанції у порушення статті 316 ЦПК України 2004 року не вказав мотивів на спростування доводів і фактів, встановлених судом першої інстанції щодо відсутності у позивача оригіналу договору та невідповідність квитанції вимогам, що пред`являються до цього документа, та не застосував правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14 та від 02 липня 2014 року у справі № 6-96цс14.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору, про що сторона повинна була повідомити за два банківських дня до дати розірвання договору, проте суд не спростував доводи банку, зокрема, що направлена позивачем заява містила прохання розблокувати рахунок, що не є тотожним розірванню договору банківського вкладу, а тому суд не мав правових підстав для стягнення суми вкладу.

У лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовані тим, що апеляційний суд повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 березня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями

від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Усику Г. І., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Ступак О. В., на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи від 06 червня 2019 року № 609/0/226-19 на підставі подань судді Олійник А. С.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору банківського вкладу припиненим та стягнення грошових коштів, до залучення до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року поновлено касаційне провадження та залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору банківського вкладу припиненим та стягнення процентів не оскаржується, а тому в цій частині у касаційному порядку не переглядається.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 14 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» у Сімферопольському відділенні банку укладений договір банківського вкладу № SAMDN01000725594791, відповідно до якого ОСОБА_1 внесла 25 000,00 грн строком на 6 місяців з нарахуванням 15 процентів річних на суму вкладу.

У липні та серпні 2014 року ОСОБА_1 зверталася до Токмацького відділення банку з проханням розірвати договір банківського вкладу та виплатити кошти з її депозитного вкладу, проте отримала відмову банку мотивовану неможливістю повернути зазначені кошти з підстав припинення діяльності відділень ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АРК, де був укладений оспорюваний договір.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статей 526 530 598 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516 і чинного на час укладення договору банківського вкладу (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачою ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачою ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачою іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція №492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачою ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пунктом 10.1 зазначеної Інструкції визначено порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 «Приймання готівки» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01 червня 2011 року

№ 174 (далі - Інструкція № 174), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку.

Аналіз положень статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення, пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції № 174, дає підстави дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачою ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13 та від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (стаття 76 ЦПК України).

Установивши факт укладення сторонами договору банківського вкладу з внесенням позивачем грошових коштів на депозитний рахунок, та відсутність доказів виконання відповідачем зобов`язання щодо їх повернення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог і стягнення суми вкладу з ПАТ КБ «ПриватБанк».

За встановлених судом апеляційної інстанції обставин укладення договору банківського вкладу, внесення позивачем грошових коштів за вказаним договором, а також відсутності наданих відповідачем доказів на підтвердження повернення позивачеві грошових коштів, доводи касаційної скарги про те, що позивач не надала належних доказів на підтвердження знаходження грошових коштів на депозитному рахунку, є неспроможними.

Стороною договору банківського вкладу з позивачем було саме ПАТ КБ «ПриватБанк», а не його філія, а тому припинення діяльності філії ПАТ КБ «Приватбанк» на окупованій території АРК, не є підставою для відмови у поверненні відповідачем грошових коштів за договором банківського вкладу.

Інші наведені заявником аргументи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, оскільки містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції повно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам та застосував норми матеріального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Щодо поновлення виконання оскаржуваного судового рішення

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2016 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада

2016 року, його необхідно поновити.

Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада

2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 29 листопада 2016 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак