№ 201/7376/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 201/7376/21 (провадження 4-с/201/2/2022)

провадження № 61-3876 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) ? ОСОБА_1

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Готвянська Віта Олексіївна,

заінтересовані особи: Павлоградський відділ державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), боржник - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду

у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.

від 29 березня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просила суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову від 13 травня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 30364819 з примусового виконання виконавчого листа № 2-8769/2009 від 24 січня 2011 року, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 22 жовтня 2009 року та відновити вказане виконавче провадження;

- зобов`язати державного виконавця вчинити усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи та дії, спрямовані на повне виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року у справі № 2-8769/09, а саме визначити та стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по аліментам (іноземні доходи), яка утворилась до 21 квітня 2021 року.

В обґрунтування скарги зазначала, що на примусовому виконанні в Павлоградському відділ державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 30364819, відкрите на підставі виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 2-8769/2009, про щомісячне стягнення з

ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходів), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 серпня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття.

13 травня 2021 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню). Заявник зазначала, що вказана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки державним виконавцем під час примусового виконання виконавчого листа про стягнення аліментів було вчинено неправомірні дії, так як є заборгованість по аліментам, яка раніше виникла по іноземним доходам боржника.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд її скаргу задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Ткаченко Н. В. від 25 січня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

Готвянської В. О. від 13 травня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 30364819. У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Ухвала суд першої інстанції мотивована тим, що з доказів, наданих сторонами у справі, не вбачається, що рішення суду від 22 жовтня 2009 року у справі

№ 2-8769/2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасоване або визнано нечинним.

Згідно з рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року у справі № 201/6658/18, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, яким запис про батька виключено з актового запису, судом не відкликано виконавчий лист № 2-8769/2009 року про стягнення аліментів, що б дало право державному виконавцю закінчити виконавче провадження, тому у державного виконавця були відсутні підстави для закінчення 13 травня 2021 року виконавчого провадження згідно з пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова старшого державного виконавця Павлоградського ВДВС у Павлоградському районі Дніпропетровської області ПСМУМЮ (м. Дніпро) Готвянської О. В. від 13 травня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 30364819 є неправомірною.

Щодо вимоги скарги в частині відновлення виконавчого провадження

№ 30364819, то суд указав, що відновлення виконавчого провадження після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до положень статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» відноситься до дискреційних повноважень державного виконавця і суд не може втручатися в його повноваження.

Щодо вимоги скарги в частині зобов`язання державного виконавця вчинити всі передбачені Законом заходи та дії, спрямовані на повне виконання рішення суду про стягнення аліментів, а саме визначити та стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по аліментам (іноземні доходи), яка утворилася до 21 квітня 2021 року, то суд вказав, що вони є передчасними.Заявником не надано доказів звернення до державного виконавця із заявою про визначення розміру заборгованості та відмови державного виконавця в цьому. З відповіді

від 14 червня 2021 року № 17.27-34/49870, яка була надана Павлоградським міськрайонним ВДВС ПСМУМЮ ( м. Дніпро), вбачається. що ОСОБА_2 станом на 10 жовтня 2019 року не має заборгованості по аліментам.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа № 201/2707/21 за позовом ОСОБА_1 про визначення розміру заборгованості по аліментам та стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання малолітньої дитини, предметом спору в якій є встановлення наявності (відсутності) у ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2022 року скасовано.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Готвянської В. О., заінтересовані особи: Павлоградський відділ державної виконавчої служби

у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 , про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року

у справі № 201/6658/18, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, виключено запис про

ОСОБА_2 , як батька, з актового запису від 16 вересня 2008 року № 1146 про народження ОСОБА_4 (ім`я до внесення виправлення імені дитини було ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинений Жовтневим відділом ДРАЦС виконкому Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Крім того, судом вірно зазначено, що вказаним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року у справі № 201/6658/18, яке набрало законної сили 21 квітня 2021 року, припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому державний виконавець обґрунтовано, враховуючи аналогію закону, 13 травня 2021 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року, в якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 25 січня 2022 року залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 10 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано заявнику надати суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу із зазначенням всіх учасників справи, їх місця проживання чи перебування та надати копії виправленої касаційної скарги разом із доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, а також сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 29 червня 2022 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, визначених в ухвалі Верховного Суду від 10 травня 2022 року. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У липні 2022 року ОСОБА_1 на виконання ухвали Верховного Суду від 10 травня 2022 року надала копії виправленої касаційної скарги разом із доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи,

а також сплатила судовий збір за подання касаційної скарги, на підтвердження чого надала докази.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі,витребувано цивільну справу № 201/7376/21 із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2022року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що постанова апеляційного суду винесена з порушенням норм законодавства, з порушенням принципів, закладених у: Конституції України, Європейській конвенції з прав людини, Декларації прав дитини, проголошеній Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини, Всесвітній декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, згідно з якими дитина внаслідок її фізичної і розумової специфіки потребує спеціальної охорони і піклування та особливої уваги. При цьому, судом апеляційної інстанції не встановлено всіх обставин у справі та не досліджено надані докази.

Апеляційний суд не врахував, що предметом розгляду справи № 201/6658/18 не було оскарження виконавчого листа, на підставі якого відбулося стягнення аліментів, а отже, державний виконавець помилково виніс постанову від 13 травня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 30364819 з примусового виконання виконавчого листа № 2-8769/2009 від 24 січня 2011 року. Вказана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки державним виконавцем під час примусового виконання виконавчого листа про стягнення аліментів було вчинено неправомірні дії, так як є заборгованість по аліментам, яка виникла раніше по іноземним доходам боржника.

Крім того, зазначає, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року у цивільній справі № 2-8769/09 про стягнення аліментів не скасоване, чинне, є обов`язковим до повного виконання, а саме до погашення заборгованості, яка утворилась у зв`язку зі свідомим тривалим приховуванням платником аліментів іноземних доходів, так як ОСОБА_2 умисно сплачував мінімальні аліменти на дитину, відволікаючи таким чином увагу від інших своїх значних заробітків (доходів), отримання яких безпосередньо залежало від можливості ним перетинання кордону України.

Вказує, що безпідставне закінчення державним виконавцем виконавчого провадження № 30364819 фактично зробили неможливим виконання судового рішення від 22 жовтня 2009 року, на підставі якого був виданий до примусового виконання виконавчий лист. При цьому, суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно зі статтею 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини й дитина має право вимагати фактичного виконання такого судового рішення, а в даному випадку вимагати належного виконання рішення суду

до 21 квітня 2021 року, яким присуджені аліменти.

Зазначає, що в постанові суду апеляційної інстанції відсутнє мотивоване пояснення положень закону, на підставі якого апеляційний суд дійшов висновку про прийнятність застосування старшим державним виконавцем Готвянською В. О. аналогії закону, вчинення державним виконавцем дій за межами своїх повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, не містить жодного правового висновку щодо максимально врахованих інтересів дитини.

Крім того, апеляційний суд порушив норму процесуального права, оскільки прийняв апеляційну скарга ОСОБА_2 до розгляду без сплати судового збору, а несплата судового збору ОСОБА_2 при розгляді його скарги утворило дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом, це є порушенням вимог ЦПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Посилається на відповідний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, є ідентичними доводам відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, які судом апеляційної інстанції були перевірені та надана належна правова оцінка, зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням норм законодавства та з дослідженням усіх обставин у справі, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського управління юстиції у м. Києві Храпатима О. В. відкрито виконавче провадження № 30364819 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська

№ 2-8769/2009, про щомісячне стягнення з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 ,

Постановою державного виконавця від 16 грудня 2011 року звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_2 , який працював в ТОВ «Сингента»

(т. 1, а. с. 74).

Листом від 19 лютого 2013 року №142/13 ТОВ «Сингента» повідомило державного виконавця про стягнення з ОСОБА_2 аліментів та надало звіт про здійснення відрахування та виплати (т. 1, а. с. 77, 78).

Листом від 14 серпня 2017 року № 747/17 ТОВ «Сингента» повідомило державного виконавця про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади

з 09 серпня 2017 року на підставі наказу від 09 серпня 2017 року № 77

(т. 1, а. с. 82).

Постановою державною виконавця від 27 жовтня 2017 року виконавчий лист № 2-8769/2009, виданий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передано для виконання до Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

(т. 1, а. с. 84).

2017 року виконавче провадження № 30364819 прийнято до виконання

(т. 1, а. с. 86).

Згідно з довідки-розрахунку державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 листопада 2017 року становить 100 761,19 грн

(т. 1, а. с. 90).

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Турченко О. С. звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , який працює в ТОВ «Сингента». Бухгалтерія товариства знаходиться на території іншої країни - російської федерації

(т. 1, а. с. 93).

Згідно з довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 березня 2018 року з виконавчого листа № 2-8769/2009 становить 10 820,34 грн (т. 1, а. с. 94).

ТОВ «Сингента» повідомило державного виконавця Турченко О. С. Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про те, що ОСОБА_2 з 11 серпня 2017 року працює в ТОВ «Сингента» на посаді керівника інституту захисту насіння (т. 1, а. с. 98).

05 березня 2018 року представник боржника ОСОБА_2 - адвокат Переверзев І. В., звернувся до державного виконавця Турченко О. С. із заявою про обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів та надання боржнику відповідного розрахунку (т. 1, а. с. 99-101).

Для обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів представник надав наступні документи: довідку Агрокорпорації Степова про доходи

ОСОБА_2 з квітня 2010 року по вересень 2011 року та про розмір відрахованих аліментів; заяву ОСОБА_2 про перерахунок аліментів на картковий рахунок в акціонерному товаристві «УкрСиббанк»; довідку про доходи ОСОБА_2 з вересня 2011 року по серпень 2017 року, та перелік платежів, що були проведені з поточного рахунку ТОВ «Сингента» на користь ОСОБА_1 з 01 лютого 2012 року по 31 серпня 2017 року (т. 1, а. с. 102-110).

27 березня 2018 року державному виконавцю представником

Переверзевим І. В. повторно подана заява про обчислення заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів (т. 1, а. с. 121, 122).

Згідно з довідки старшого державного виконавця Турченко О. С. станом

на 01 грудня 2018 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів із виконання виконавчого листа № 2-8769/2009 відсутня (т. 1, а. с. 132).

Відсутність заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом

на 31 грудня 2018 року та на 31 січня 2019 року підтверджується довідками- розрахунками, підписаними державним виконавцем індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Григорук К. В. (т. 1, а. с. 133).

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Григорук К. В. від 22 січня 2019 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 , який згідно договору оренди, укладеного з ТОВ «Агроцентр Раївський», отримує доходи від оренди земельної ділянки (т. 1, а. с. 138).

Постановою старшого державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мартиновою Н. В. від 07 лютого 2019 року матеріали виконавчого провадження направлені до Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (т. 1, а. с. 159).

У вказаній постанові зазначено про відсутність у боржника заборгованості зі сплати аліментів станом на 31 січня 2019 року.

Постановою державного виконавця Самойленко Л. П. Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 15 лютого 2019 року виконавче провадження № 30364819 було прийняте до виконання

(т. 1, а. с. 163, 164).

02 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до виконавчої служби із заявою про надання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. (т. 1, а. с. 171).

Листом від 16 квітня 2019 року №34/17833 начальник Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області повідомив стягувана, що станом на 31 січня 2019 року заборгованість за виконавчим листом № 2-8769/2009, згідно відмітки Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відсутня. На доходи боржника, які він отримує від оренди земельної ділянки ТОВ «Агроцентр Раївський», також звернуто стягнення, про що 22 січня 2019 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесена відповідну постанову (т. 1, а. с. 172).

На виконання заяв (клопотань) стягувана державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби

м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Самойленко Л. П. були складені відомості про суми нарахованих та стягнутих аліментів за виконавчим листом № 2-8769/2009 за період з серпня 2009 року по квітень 2018 року (т. 1, а. с. 182, 183).

Отримано інформацію про перетин боржником кордону (т. 1, а. с. 191, 192).

Зроблено запити до ПФУ, ДФС (т. 1, а. с. 197, 200).

Отримано довідку про доходи боржника у ТОВ «Агроцентр Раївський» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2018 року (т. 1, а. с. 201).

Постановами державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Самойленко Л. П. від 09 вересня 2019 року встановлено тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, полювання (т. 1, а. с. 205, 207, 209).

Постановами державного виконавця Самойленко Л. П. від 09 вересня 2019 року встановлене тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України та накладено арешт на майно боржника (т. 1, а. с. 211, 216, 217).

Постановою державного виконавця Самойленко Л. П. від 17 вересня 2019 року на боржника ОСОБА_2 був накладений штраф у зв`язку з несплатою аліментів з оренди земельної ділянки з 29 червня 2010 року по 01 січня

2019 року та встановлена заборгованість у розмірі 18 629,26 грн (т. 1, а. с. 226).

Вказана постанова про накладення штрафу була оскаржена представником боржника. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 160/9743/19 за позовом ОСОБА_2 до Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби

м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Скасовано постанову від 17 вересня 2019 року про накладення штрафу(т. 1, а. с. 245-251).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 160/9743/19 встановлено, що заборгованість

у розмірі 18 629,26 грн повністю погашено ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 249).

Постановою державного виконавця Самойленко Л. П. від 29 жовтня 2019 року звернуто стягнення на доходи боржника, який працює з 11 жовтня 2019 року

в ТОВ «Агро Дніпро Класик». (т. 1, а. с. 239).

Відповідно до звітів ТОВ «Агро Дніпро Класик» за період з 01 січня 2020 року

по 31 грудня 2020 року з боржника ОСОБА_2 здійснювалося відрахування аліментів в розмірі 25 %(т. 1, а. с. 291-293).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня

2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, у справі № 201/6658/18 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Виключено запис про ОСОБА_2 , як батька, з актового запису № 1146 від 16 вересня 2008 року про народження ОСОБА_4 (ім`я до внесення виправлення імені дитини в актовому записі про народження № 1146 від 16 вересня 2008 року було ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинений Жовтневим відділом ДРАЦС виконкому Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області. Припинено стягнення аліментів, що стягуються відповідно до рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року у справі № 2-8769/09

(т. 1, а. с. 279-289).

Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2022 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року залишено без змін (провадження

№ 61-8844 св 21).

Згідно з вимог старшого державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 05 травня 2021 року, адресованих ТОВ «Агро Дніпро Класик», повідомлено про припинення стягнення аліментів у виконавчому провадженні № 30364819 та необхідність повернення без виконання виконавчого листа (т. 1, а. с. 294, 295).

Постановою старшого державного виконавця Готвянської В. О. від 13 травня 2021 року виконавче провадження № 30364819 закінчено з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (т. 1, а. с. 299).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 4 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення містяться і в статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 449 ЦПК України, скаргу на рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з частиною першою статті Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частино першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року у справі № 201/6658/18, залишеним без змін після апеляційного та касаційного перегляду, виключено запис про ОСОБА_2 , як батька, з актового запису від 16 вересня 2008 року № 1146 про народження ОСОБА_4 (ім`я до внесення виправлення імені дитини було ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинений Жовтневим відділом ДРАЦС виконкому Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області. Припинено стягнення аліментів, що стягуються відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року у справі № 2-8769/09.

Крім того, судом вірно зазначено, що оскільки вказаним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року

у справі № 201/6658/18, яке набрало законної сили 21 квітня 2021 року, припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то державний виконавець обґрунтовано 13 травня 2021 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією у подібній справі, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 477/1165/20, провадження № 61-19171св20, прийнятою на наслідками отримання судом, у тому числі, наукових висновків провідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді відповідно до положень частини сьомої статті 404 ЦПК України.

У зазначеній постанові Верховного Суду, зокрема, зазначено, що: «Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно, ніколи не був) батьком дітей.

Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актових записів про народження дітей відомостей про позивача як батька дітей є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дітей, адже за змістом положень статті 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки».

Посилання касаційної скарги на те, що апеляційний суд безмотивно послався на те, що державний виконавець діяв за аналогією закону, є вірним, оскільки з постанови державного виконавця цього не випливає, він керувався виключно положеннями пункту 5 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, вказане помилкове посилання апеляційного суду не вплинуло на правильне вирішення спору, а в силу частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

При цьому державний виконавець вірно виходив із того, що судовим рішенням, що набрало законної сили, припинено стягнення аліментів, що стягуються відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року у справі № 2-8769/09, яке і знаходилося на примусовому виконанні. Указаний висновок суду по своїй суті узгоджується з положенням пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а обраний державним виконавцем спосіб закінчення виконавчого провадження узгоджується із його обов`язком здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження». При цьому виконавчим документом у справі № 201/6658/18 є припинення стягнення з ОСОБА_2 аліментів, що стягуються відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року у справі № 2-8769/09.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд прийняв до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_2 без сплати судового збору не є правовою підставою для скасування законного й обґрунтованого судового рішення, оскільки цей недолік може бути усунений шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Інші доводи касаційної скарги є безпідставними, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Ю. В. Черняк.