ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023року

м. Київ

справа № 201/9077/21

провадження № 51-1331км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 62020000000000848 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, яка проживає в АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 1 листопада 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2023 року стосовно ОСОБА_7 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 1 листопада 2022 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 КК, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 16 січня 2023 рокузалишив рішення місцевого суду без зміни.

Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У поданій касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування вимог прокурор зазначає, що:

- зміни до ст. 284 КПК, якими підставою для закриття кримінального провадження визначено закінчення строку досудового розслідування, установленого ст. 219 КПК, набрали законної сили 15 березня 2018 року, не мають зворотної дії в часі й застосовуються до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто з 16 березня 2018 року;

- матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 було виділено з кримінального провадження № 42013110000000956 від 4 листопада 2013 року, яке порушувалося за фактом вчинення злочину. 5 вересня 2018 року у цьому провадженні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК. Постановою заступника Генерального прокурора України від 30 жовтня 2018 року строки досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 продовжено до шести місяців до 5 березня 2019 року. Надалі матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_11 із цього кримінального провадження було виділено в окреме провадження 7 грудня 2018 року за №42018000000003063, стосовно ОСОБА_12 - 21 січня 2019 року за №42019000000000151. Після чого, з 21 січня 2019 року кримінальне провадження від 4 листопада 2013 року знову стало розслідуватись за фактами вчинення кримінальних правопорушень, будь-які підозрювані у ньому були відсутні. Стаття 294 КПК в редакції до 15 березня 2018 року передбачала продовження строків досудового розслідування стосовно підозрюваних, у кримінальних провадженнях за фактами вчинення кримінальних правопорушень ці строки взагалі не спливали. Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні від 4 листопада 2013 року здійснювалося за фактами вчинення кримінальних правопорушень, тому строки досудового розслідування в ньому не продовжувалися;

- у кримінальному провадженні від 4 листопада 2013 року строки досудового розслідування знову почали обраховуватися з 25 лютого 2020 року, а саме з дня повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК, та з 5 жовтня 2020 року - з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 КК, до 25 квітня 2020 року до двох місяців з моменту повідомлення особі про підозру, 23 квітня 2020 року постановою Заступника Генерального прокурора їх продовжено до трьох місяців, тобто до 25 травня 2020 року. Після цього 25 травня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва продовжив їх до шести місяців до 25 серпня 2020 року, та надалі слідчий суддя цього ж суду продовжив їх до 12 місяців, тобто до 25 лютого 2021 року);

- суд здійснив судовий контроль із дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні від 4 листопада 2013 року під час продовження строків досудового розслідування кримінальних правопорушень згідно з ч. 3 ст. 294 КПК. В органу досудового розслідування залишалось не менше 2 місяців строку досудового розслідування. З 23 грудня 2020 року по 2 вересня 2021 року сторона захисту знайомилась з матеріалами досудового розслідування, а 06 вересня 2021 року обвинувальний акт був скерований до суду, тому строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування на підставі вимог ч. 5 ст. 219 КПК не включався в строки досудового розслідування;

- питання стосовно порушення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020000000000848 щодо ОСОБА_7 було предметом розгляду в судах. Так, строки досудового розслідування продовжувалися ухвалами слідчого судді від 25 травня та від 25 серпня 2020 року в цілому до 25 лютого 2021 року. 25 серпня 2021 року Київський апеляційний суд скасував ухвалу слідчого судді районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року про скасування підозри ОСОБА_7 (справа № 1 l-cc/824/l377/2021) на підставі недотримання вимог п. 4 параграфа 2 «Прикінцеві положення» Розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - Закон № 2147-VIII) , оскільки зміни до ст. 303 КПК внесені цим законом не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто з 16 березня 2018 року, не можуть застосовуватися у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 ,. відомості щодо якого внесені до ЄРДР 4 вересня 2013 року. При постановленні зазначених вище рішень судами досліджувалися, перевірялися і не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту щодо закінчення строків досудового розслідування;

- у цьому кримінальному провадженні суди апеляційної інстанції (Київський та Дніпровський) висловили дві протилежні думки щодо обрахування строків досудового розслідування, що є порушенням принципу правової визначеності. Оскільки із зазначеного питання вже є рішення Київського апеляційного суду, яке набрало законної сили, то Дніпровський апеляційний суд повинен був притримуватися визначеної думки у цьому провадженні, яка насамперед узгоджується з положеннями КПК щодо обрахування строків досудового розслідування;

- суд першої інстанції окремі положення КПК витлумачив усупереч їх точному змісту як за значенням, так і за процесуальною спрямованістю, а суд апеляційної інстанції залишив ці порушення поза увагою та продублював у своєму рішенні, у зв`язку з чим було порушено кримінальний процесуальний закон;

- при постановленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій вийшли за межі наданих їм КПК повноважень щодо визначення поняття досудового розслідування, а саме такої стадії кримінального провадження, як момент внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, вважаючи моментом внесення відомостей в ЄРДР «відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР» - саме внесення інформації про факти й обставини у кримінальному провадженні, внесення яких до ЄРДР передбачено КПК та Положенням про порядок ведення ЄРДР»;

- суд посилається на Положення про порядок ведення ЄРДР, затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 6 квітня 2016 року № 139, яке втратило чинність відповідно до наказу Генерального прокуратура від 30 червня 2020 року № 289, незважаючи на те, що на вказане порушення звертав увагу прокурор в своїй апеляційній скарзі. Однак суд апеляційної інстанції цей факт залишив поза увагою, належної правової оцінки йому не надав;

- твердження судів першої та апеляційної інстанцій про те, що моментом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР необхідно вважати інформацію про факти і обставини у кримінальному провадженні, внесення якої до ЄРДР передбачено КПК, не ґрунтується на законі і є власним тлумаченням судом норм КПК. Як вбачається з витягу з ЄРДР, датою реєстрації кримінального провадження (виділення матеріалів досудового розслідування) є 27 жовтня 2020 року, що є датою прийняття прокурором рішення про виділення матеріалів справи;

- висновки судів про завершення 5 березня 2019 року строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013110000000956 від 4 листопада 2013 року є хибними;

- прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом у строк досудового розслідування, оскільки цей строк обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом;

- суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 КПК повною мірою не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, окремі з них взагалі залишив без оцінки та, як і суд першої інстанції, дійшов помилкових висновків про необхідність закриття кримінального провадження, повністю скопіювавши вирок з тими ж помилками;

- апеляційний суд залишив поза увагою те, що суд першої інстанції, розглядаючи клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження № 62020000000000848 та доповнення до нього, порушив загальні засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК, зокрема рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, оскільки під час підготовчого судового засідання, яке відбулося 1 листопада 2022 року, представник потерпілого заявила, що вона взагалі не ознайомлена з доповненням до клопотання сторони захисту (з додатками на 66 аркушах) про закриття кримінального провадження, яке було заявлено суду в попередньому судовому засіданні 22 вересня 2022 року, де не були присутні потерпіла та її представник, тому просила відкласти судове засідання та надати їй час для ознайомлення з клопотанням сторони захисту, однак суд обмежив її права, не надавши можливості ознайомитися з заявленим доповненням до клопотання, яке взагалі не було надано потерпілій;

- посилання сторони захисту в доповненні до клопотання про закриття кримінального провадження на практику інших судів не має законної сили;

- закриття кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання зашкодило правам обвинуваченої на захист та доведення своєї невинуватості, адже таке закриття провадження не є реабілітуючим, а також не сприяло захисту прав потерпілої.

У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_10 , посилаючись на істотне порушення вимог КПК та неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції. На думку адвоката:

- ухвали судів попередніх інстанцій є незаконними через істотне порушення вимог процесуального закону, що призвело до порушення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК, одним з яких є забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини;

- місцевий суд у підготовчому засіданні прийняв рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, посилаючись на письмовий доказ сторони захисту - копію картки про рух кримінального провадження № 42013110000000956 від 4 листопада 2013 року, який не є витягом з ЄРДР, а отже не передбачений Положенням про порядок ведення ЄРДР, не отриманий у порядку ст. 163 КПК - через тимчасовий доступ до речей і документів чи у спосіб, передбачений ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- у матеріалах кримінального провадження відсутній адвокатський запит, щодо направлення відповідного запиту та немає офіційної відповіді Офісу Генерального прокурора на адвокатський запит саме у такому вигляді, який надано стороною захисту;

- скриншоти, надані стороною захисту, не відповідають за формою і змістом відомостям, які може і має право надати прокурор у кримінальному провадженні;

- посилання суду апеляційної інстанції на те, що обставина не заперечувалася прокурором у судовому засіданні, є некоректним, оскільки прокурор, який був присутній у судовому засіданні, підтримав клопотання сторони захисту;

- з візуального огляду вищезазначеної копії картки про рух кримінального провадження убачається, що це скриншот екрана невідомого пристрою, зроблений невідомими особами за допомогою невстановленого технічного засобу в невстановлений день та час і за невстановленим посиланням в мережі Інтернет;

- посилання на письмовий доказ або використання цього доказу, джерело походження якого та достовірність інформації не відоме і не є офіційним джерелом інформації, не може бути письмовим доказом у цьому кримінальному провадженні;

- висновок суду першої інстанції за результатами дослідження копії картки про рух кримінального провадження є таким, що суперечить вимогам закону, адже не є витягом з реєстру досудового розслідування та отриманий у спосіб, не передбачений законом;

- суди попередніх інстанцій не розкрили суті поданого у кримінальному провадженні доказу, не проаналізували його в контексті з конкретними доводами прокурора та потерпілої сторони, не проаналізували критеріїв допустимості доказу, а саме законності джерела, законного способу його отримання, чим допустили істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

- суди першої та апеляційної інстанцій вийшли за межі повноважень, передбачених ст. 314 КПК;

- неповнота реєстру матеріалів досудового розслідування, за умови долучення його до обвинувального акта не свідчить про наявність підстав для прийняття рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, і може бути з`ясована в ході судового розгляду кримінального провадження;

- відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акта, визначені ч. 4 ст. 291 КПК, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. КПК не визначає наявності недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору;

- суд не встановив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам статей 109 291 КПК, оскільки не містить відомості, які повинен містити обвинувальний акт, отже, недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування, не перешкоджають суду призначити судовий розгляд. Недоліки обвинувального акта та реєстру повинні бути перевірені під час судового розгляду по суті;

- рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням КПК та Конституції України.

Позиції учасників судового провадження

Сторона захисту направила до Суду заперечення, в яких просила відмовити в задоволенні касаційної скарги прокурора.

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги, викладені в касаційних скаргах, захисник заперечував стосовно задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Частиною 1 ст. 412 КПК визначено, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як убачається зі змісту ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суди попередніх інстанцій цих вимог закону не дотрималися.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

За правилами ч. 7 ст. 217 КПК днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.

Статтею 284 КПК визначено підстави для закриття кримінального провадження, тобто закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з Законом № 2147-VIII ч. 1 ст. 284 КПК доповнено пунктом 10, за яким ці зміни вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, тобто з 16 березня 2018 року і не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР після введення в дію цих змін.

Як убачається з матеріалів провадження та зазначає у касаційній скарзі прокурор, 4 листопада 2013 року були внесені відомості до ЄРДР за № 42013110000000956 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 358 365-2 КК.

5 вересня 2018 року в цьому кримінальному провадженні було повідомлено про підозру ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК. Надалі з матеріалів цього кримінального провадження виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_11 - 7 грудня 2018 за №42018000000003063 та стосовно підозрюваного ОСОБА_12 - 21 січня 2019 року за №42019000000000151. Після виділення, матеріалів кримінального провадження стосовно цих підозрюваних в окремі провадження з 21 січня 2019 року кримінальне провадження від 4 листопада 2013 року знову стало розслідуватись за фактами вчинення кримінальних правопорушень, будь-які підозрювані у ньому були відсутні. У цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_7 25 лютого 2020 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК, та 5 жовтня 2020 року - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 КК.

27 жовтня 2020 року з кримінального провадження № 42013110000000956 виділено матеріали стосовно ОСОБА_7 за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК, за № 62020000000000848.

Згідно з приписами ч. 7 ст. 217 КПК днем початку досудового розслідування у цьому провадженні є день, коли було розпочато розслідування у провадженні № 42013110000000956.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 11 вересня 2023 року (справа № 711/8244/18, провадження № 51-769кмо22), п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені до ЄРДР з 16 березня 2018 року і не поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені в ЄРДР до вказаної дати.

Відповідно ж до висновку щодо застосування пункту 10 частини 1 статті 284 КПК, викладеному в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10 жовтня 2023 року (справа № 753/10155/22, провадження № 51-1830км23) у кримінальному провадженні, у якому відомості про кримінальні правопорушення внесені до ЄРДР як до введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII (у т. ч. й п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК), так і після набрання чинності вказаними нормами, ні подальше об`єднання цих кримінальних проваджень, ні зміна правової кваліфікації у кримінальному провадженні жодним чином не впливають на імперативний характер вказівки у примітці до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК про дію приписів цього пункту лише щодо справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто з 16 березня 2018 року. А тому закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК щодо кримінальних правопорушень, відомості по яких внесено до ЄРДР до введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII, суперечить імперативним приписам примітки до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

За таких обставин рішення суду про закриття кримінального провадження № 62020000000000848 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відомості у кримінальному провадженні № 42013110000000956, з якого виділено кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , було внесено до ЄРДР до набрання чинності Законом № 2147-VIII.

Твердження судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях про необхідність застосування вказаної норми з огляду на те, що відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні № 42013110000000956 щодо повідомлення про підозру ОСОБА_7 були внесені 25 лютого 2020 року, тобто після введення в дію змін згідно із Законом № 2147-VIII, не ґрунтуються на вимогах закону, який пов`язує цей строк із початком досудового розслідування в первинному кримінальному провадженні, а не з повідомленням про підозру.

Отже, до кримінального провадження № 42013110000000956 від 4 листопада 2013 року, а також до кримінального провадження № 62020000000000848,яке було виділено з нього в окреме провадження та зареєстровано пізніше, не може бути застосовано положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки цей Закон не існував на час внесення відомостей до ЄРДР у первинному кримінальному провадженні.

Тому висновок суду першої інстанції в ухвалі про можливість застосування у кримінальному провадженні № 62020000000000848 стосовно ОСОБА_7 положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Крім того, як обґрунтовано зауважує прокурор у касаційній скарзі, ухвалою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_13 відмовлено у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_6 про скасування повідомлення від 25 лютого 2020 року про підозру ОСОБА_7 та про зміну раніше повідомленої підозри від 5 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні №62020000000000848 від 27 жовтня 2020 року, яке було виділено у кримінальному провадженні за № 42013110000000956 від 4 листопада 2013 року.

Таке рішення Київський апеляційний суд мотивував тим, що відомості у кримінальному провадженні за № 42013110000000956 були внесені 04 листопада 2013 року, а в подальшому відносно ОСОБА_7 з цього кримінального провадження було виділено кримінальне провадження № 62020000000000848, тобто до введення в дію п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК. З урахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчому судді потрібно було відмовити у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_6 , яка не підлягала розгляду за новою редакцією ст. 303 КПК.

Ухвала Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року набрала законної сили. Отже, у вказаному судовому рішенні суд апеляційної інстанції висловив позицію щодо застосування п. 4 параграфа 2 «Прикінцеві положення» Розділу 4 Закону № 2147-VIII, які набули чинності з 16 березня 2018 року, не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто з 16 березня 2018 року.

Водночас ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2023 року залишено без змін ухвалу місцевого суду про закриття кримінального провадження № 62020000000000848 стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

Таким чином, суди в цьому провадженні допустили порушення принципу юридичної визначеності,який, серед іншого, передбачає, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву (рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania).

При перевірці рішення місцевого суду стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою прокурора суд апеляційної інстанцій своє рішення належним чином не мотивував та, не виправивши допущених судом першої інстанції зазначених недоліків, безпідставно залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.

За таких обставин суди попередніх інстанцій допустили порушення п. 10 ч. 1 ст. 284, ч. 7 ст. 217, статті 370, 372 та 419 КПК, що є істотними в розумінні положень ч. 1 ст. 412 КПК, які перешкодили цим судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення в справі та згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК.

При цьому за змістом положень, передбачених ст. 314 КПК, питання відповідності обвинувального акта (реєстрів матеріалів досудового розслідування, які до нього додаються) вимогам КПК може вирішуватися лише на стадії підготовчого судового засідання та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

З огляду на зазначене та у зв`язку з наявністю підстав для скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, Суд не вбачає підстав для перевірки інших доводів касаційної скарги сторони обвинувачення, а також доводів касаційної скарги представника потерпілої, оскільки після усунення вищенаведених істотних порушень КПК такі обставини кримінального провадження можуть бути предметом перевірки суду першої інстанції під час нового розгляду.

З урахуванням наведеного касаційні скарги прокурора та представника потерпілої підлягають частковому задоволенню, а судові рішення стосовно ОСОБА_7 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого цьому суду слід узяти до уваги наведене і з додержанням вимог кримінального процесуального закону ухвалити обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 369 412 419 433 434 436 438 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 та представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 1 листопада 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасувати. Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3