№ 201/9091/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 201/9091/19

провадження № 61-19706св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

відповідачі: державний реєстратор Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Замфір Олег Миколайович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Орлов Олег Анатолійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Интерсат», Приватне підприємство «ОСОБА_3»,

треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом до державного реєстратора Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Замфір О. М., приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Орлова О. А., Товариства з обмеженою відповідальністю «Интерсат» (далі - ТОВ «Интерсат»), Приватного підприємства «ОСОБА_3» (далі - ПП «ОСОБА_3»), треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і запису про право власності на нерухоме майно.

Позов мотивований тим, що 26 жовтня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», який в чергу відступив права вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CNL-300/3028/2006, за яким позичальник отримав кредитні кошти за цим договором у розмірі 200 000 дол. США з кінцевим терміном повернення - до 26 жовтня 2021 року.

10 листопада 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CNL-300/3049/2006, за яким позичальник отримав кредитні кошти за цим договором у розмірі 100 000 дол. США з кінцевим терміном повернення - до 10 листопада 2016 року.

10 листопада 2016 року з метою забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань за вищевказаними кредитними договорами між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки (майнова порука) № PCL-300/2065/2006, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шевченко І. Б., реєстровий № 3930. Предметом іпотеки за цим договором є домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належало іпотекодавцю на праві власності. Також нотаріусом була накладена заборона на предмет іпотеки, яка зареєстрована в реєстрі за № 3931.

У зв`язку з невиконанням грошових зобов`язань за зазначеними кредитними договорами рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2013 року, ухваленим у справі № 412/2701/2012, повністю задоволено позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 6 972 296,34 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили та є чинним.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначає, що воно, як іпотекодержатель, не надавало згоди на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо іпотечного майна, в тому числі на відчуження предмета іпотеки на користь третіх осіб, а також на державну реєстрацію інших речових прав.

Разом із тим, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 березня 2019 року № 158630817 вбачається, що 17 жовтня 2014 року рішенням державного реєстратора Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Замфіра О. М. (індексний номер рішення: 16562114) було проведено державну реєстрацію припинення іпотеки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (номер запису про іпотеку: 7373786) стосовно нерухомого майна - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 496411712101). Підставою для такого рішення державного реєстратора вказано рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2014 року у справі № 119/9234/14-ц.

При цьому, як стверджує позивач, будь-які судові рішення у справі № 119/9234/14-ц, якими припинено іпотеку ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні, а отже вищевказане рішення державного реєстратора про припинення іпотеки було прийнято на підставі неіснуючого судового рішення.

Крім того, як вбачається з Державного реєстру речових прав, рішення державного реєстратора № 16562114 було прийнято після вчинення держаної реєстрації, а саме - 17 жовтня 2014 року о 14:28 год. Державна ж реєстрація була вчинена 17 жовтня 2014 о 14:19 год. Тобто, було порушено порядок та послідовність вчинення державної реєстрації, встановлений статями 18, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, державна реєстрація припинення іпотеки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є, на думку позивача, незаконною та підлягає скасуванню.

17 жовтня 2014 року рішенням державного реєстратора Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Замфіра О. М. (індексний мер рішення: 16561082) було проведено державну реєстрацію припинення заборони на рухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 496411712101), яка була накладена на підставі вищевказаного договору іпотеки (номер запису про обтяження: 7373227). Підставою для такого рішення державного реєстратора також вказано рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2014 року у справі № 119/9234/14-ц, тобто неіснуюче судове рішення.

Крім того, як вбачається з Державного реєстру речових прав, рішення державного реєстратора № 16561082 було прийнято після вчинення держаної реєстрації. Тобто було порушено порядок та послідовність вчинення державної реєстрації, встановлений статями 18, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, на думку позивача, державна реєстрація припинення заборони на нерухоме майно є незаконною та підлягає скасуванню.

Після вказаної незаконної державної реєстрації припинення іпотеки і заборони на нерухоме майно, 07 листопада 2014 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Орловим О. А. було проведено державну реєстрацію права власності (індексний номер рішення: 17057314) на предмет іпотеки - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 496411712101) за Приватним підприємством «ОСОБА_3» (номер запису про право власності: 7617084). Підставою для такого рішення державного реєстратора вказано рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2014 року. Однак таке судове рішення в ЄДРСР також відсутнє. Отже, на думку позивача, вказане рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за Приватним підприємством «ОСОБА_3» було прийнято на підставі неіснуючого судового рішення.

Крім того, як вбачається з Державного реєстру речових прав, рішення державного реєстратора № 17057314 було прийнято після вчинення держаної реєстрації. Тобто було порушено порядок та послідовність вчинення державної реєстрації, встановлений статей 18, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, на думку позивача, державна реєстрація права власності на іпотечне майно за Приватним підприємством «ОСОБА_3» є незаконною та підлягає скасуванню.

07 листопада 2014 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Орловим О. А. було проведено державну реєстрацію оренди (індексний р рішення: 17057339) щодо іпотечного майна - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 496411712101), (номер запису про речове право: 7617099). Підставою для такого рішення державного реєстратора вказано договір оренди, серія та номер: 1269, виданий 07 листопада 2014 року, укладений між ТОВ «Интерсат» (орендар) та ПП «ОСОБА_3» (орендодавець). Оскільки ПП «ОСОБА_3» не мало повноважень на укладення договору оренди, на думку позивача, існують підстави для скасування вказаної державної реєстрації.

Крім того, як вбачається з Державного реєстру речових прав, рішення державного реєстратора № 17057339 було прийнято після вчинення держаної реєстрації. Тобто було порушено порядок та послідовність вчинення державної реєстрації, встановлений статей 18, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, вважає позивач, державна реєстрація оренди іпотечного майна є незаконною та підлягає скасуванню.

Посилаючись на викладене, позивач вважає, що іпотека та заборона на нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є дійсними з моменту внесення про них первинного запису. Вищезазначені договори щодо іпотечного майна є нікчемними, оскільки були укладені без відповідної згоди іпотекодержателя - ТОВ «ОТП Факторинг Україна». А отже, здійснена державна реєстрація речових прав щодо іпотечного майна на підставі цих правочинів є незаконною і підлягає скасуванню.

Посилаючись на незаконність проведеної державної реєстрації, пов`язаної із протиправним позбавленням іпотекодержателя ТОВ «ОТП Факторинг Україна» передбаченого договором іпотеки № PCL-300/2065/2006 від 10 листопада 2016 року права на задоволення вимог за рахунок іпотечного майна, позивач, з урахуванням уточнень, просив суд:

визнати незаконними:

- рішення державного реєстратора Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Замфіра О. М. від 17 жовтня 2014 року, індексний номер рішення: 16562114;

- рішення державного реєстратора Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Замфіра О. М. від 17 жовтня 2014 року, індексний номер рішення: 16561082;

- рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округуОрлова О. А. від 07 листопада 2014 року, індексний номер рішення: 17057314;

- рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округуОрлова О. А. від 07 листопада 2014 року, індексний номер рішення: 17057339;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію:

- припинення іпотеки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 496411712101, номер запису про іпотеку: 7373786, вчинену на підставі рішення державного реєстратора Покровського РУЮ Дніпропетровської області Замфіра О. М. від 17 жовтня 2014 року, індексний номер рішення: 16562114;

- припинення заборони на нерухоме майно, а саме, домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 496411712101, номер запису про обтяження: 7373227, яка була припинена на підставі рішення державного реєстратора Покровського РУЮ Дніпропетровської області Замфіра О.М. від 17 жовтня 2014 року, індексний номер рішення: 16561082;

- права власності за ПП «ОСОБА_3» на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 496411712101, номер запису про право власності: 7617084, яка була вчинена на підставі рішення приватного нотаріуса ДМНО Орлова О.А. від 07 листопада 2014 року, індексний номер рішення: 17057314;

- оренди на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 496411712101, номер запису про інше речове право: 7617099, яка була вчинена на підставі рішення приватного нотаріуса ДМНО Орлова О. А. від 17 листопада 2014 року, індексний номер рішення: 17057339.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року узадоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги заявлені позивачем є неефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося з апеляційною скаргою на нього.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

02 грудня 2021 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» засобами поштового зв`язку звернулось до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у вказаній цивільній справі.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

30 грудня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 жовтня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», який в чергу відступив права вимоги до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CNL-300/3028/2006. Позичальник отримав кредитні кошти за цим договором у розмірі 200 000 доларів США з кінцевим терміном повернення - до 26 жовтня 2021 року.

10 листопада 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CNL-300/3049/2006, за яким позичальник отримав кредитні кошти за цим договором у розмірі 100 000 доларів з кінцевим терміном повернення - до 10 листопада 2016 року.

У зв`язку з невиконанням грошових зобов`язань за кредитними договорами 13 листопада 2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі № 412/2701/2012 було ухвалено рішення, яким повністю задоволено позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. За вказаним судовим рішенням було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 6 972 296,34 грн.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 березня 2019 року № 158630817 вбачається, що 17 жовтня 2014 року рішенням державного реєстратора Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Замфіра О. М. (індексний номер рішення: 16562114) було проведено державну реєстрацію припинення іпотеки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (номер запису про іпотеку: 7373786) стосовно нерухомого майна - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 496411712101). Підставою для такого рішення державного реєстратора вказано рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2014 року у справі № 119/9234/14-ц.

17 жовтня 2014 року рішенням державного реєстратора Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Замфіра О. М. (індексний мер рішення: 16561082) було проведено державну реєстрацію припинення заборони на рухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 496411712101), яка була накладена на підставі вищевказаного договору іпотеки (номер запису про обтяження: 7373227). Підставою для такого рішення державного реєстратора вказано рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2014 року у справі № 119/9234/14-ц.

07 листопада 2014 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Орловим О. А. було проведено державну реєстрацію права власності (індексний номер рішення: 17057314) на предмет іпотеки - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 496411712101) за ПП «ОСОБА_3» (номер запису про право власності: 7617084). Підставою для такого рішення державного реєстратора вказано рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2014 року.

07 листопада 2014 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Орловим О. А. проведено державну реєстрацію оренди (індексний р рішення: 17057339) щодо іпотечного майна - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 496411712101), (номер запису про речове право: 7617099). Підставою для такого рішення державного реєстратора вказано договір оренди, укладений 07 листопада 2014 року між ТОВ «Интерсат» (орендар) та ПП «ОСОБА_3» (орендодавець).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають не у повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 зробила висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Звертаючись до суду з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і запису про право власності на нерухоме майно, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відповідачами у справі зазначило державного реєстратора Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Замфіра О. М., приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Орлова О. А., ТОВ «Интерсат», ПП «ОСОБА_3».

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір з приводу припинення іпотеки та припинення заборони на рухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виник у позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна», як іпотекодержателя, з іпотекодателем ОСОБА_2 , проте до участі у справі в якості відповідача/ співвідповідача вказана особа залучена не була, що є самостійною підставою для відмови у позові.

При цьому слід вказати, що державний реєстратор Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Замфір О. М., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Орлов О. А. є неналежними відповідачами у цій справі.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій зробили обгрунтований висновок про відмову у позові, але помилились щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов