Постанова

Іменем України

02 червня 2022 року

м. Київ

справа № 210/998/21

провадження № 61-12421св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Васюти Крістіни Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивувало тим, що 08 грудня 2011 року між позивачем і відповідачкою укладено кредитний договір про надання банківських послуг б/н від 08 грудня 2011 року.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

ОСОБА_1 взяті зобов`язання не виконала, своєчасно не надала банку грошові кошти для погашення заборгованості, внаслідок чого утворилася заборгованість.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути на його користь - 21 920,57 грн, що складається із 7 661,57 грн заборгованості за кредитом, 14 259 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, а також 2 270 грн судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 03 червня 2021 року позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 21 920,57 грн, з яких заборгованість за кредитом у сумі 7 661,57 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 14 259 грн, судовий збір у сумі 2 270 грн.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від від 03 червня 2021 року повернув скаржнику.

Ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував тим, що положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у цій справі застосуванню не підлягають, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 29 червня 2021 року ОСОБА_1 не надала докази на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 % розміру її річного доходу за попередній календарний рік; судовий збір у визначеному розмірі не сплатила.

Оскільки ОСОБА_1 у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги, не усунула, апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі статей 185 357 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року, адвокат Васюта К. С. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, прохає скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження адвокат Васюта К. С. в інтересах ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що правовідносини у цій справі виникли між позивачем і відповідачем на підставі договору про споживчий кредит, тому відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що Велика Палата Верховного Суду, відступила від правової позиції, висловленої Верховним Судом України, у справах № 6-185цс17 та 6-916цс17, та наголосила на тому, що споживач звільняється від сплати судового збору не лише при поданні позовної заяви, а й від сплати судового збору, зокрема за подання апеляційної скарги.

У листопаді 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що сторони уклали кредитний договір про надання банківських послуг б/н від 08 грудня 2011 року, який відповідачка належним чином не виконувала.

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 03 червня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 21 920,57 грн, з яких заборгованість за кредитом у сумі 7 661,57 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 14 259 грн, судовий збір у сумі 2 270 грн.

На рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2021 року адвокат Васюта К. С. подала в інтересах ОСОБА_1 23 червня 2021 року апеляційну скаргу.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою суду від 29 червня 2021 року апеляційну ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк на усунення її недоліків, а саме сплати 3 405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги (а. с. 109).

Ухвалою від 13 липня 2021 року Дніпровський апеляційний суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2021 року відповідно достаті 185 357 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У справі яка переглядається, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2021 року суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у цій справі застосуванню не підлягають.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 29 червня 2021 року ОСОБА_1 , не надала докази на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 % розміру її річного доходу за попередній календарний рік; судовий збір у визначеному розмірі не сплатила.

Оскільки відповідачка у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги, не усунула, апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі статей 185 357 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановленому процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

За змістом частини першої статті 352 ЦПК України у часники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до статті 355 ЦПК України судове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 48 ЦПК України передбачає, що сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільняє від сплати судового збору споживачів за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

У постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18)Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, що міститься у постановах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-185цс17 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-916цс17, згідно з яким споживач звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, та має обов`язок щодо сплати судового збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.

При цьому вказано, що при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

У справі, яка переглядається правовідносини виникли між кредитором - АТ КБ «ПриватБанк» та боржником - ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі статтей 509 526 527 530 598 599 610 615 629 1054 1050 ЦК України.

Звернення до суду з позовом АТ КБ «ПриватБанк» про захист його прав, як кредитора, виключає можливість застосування положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» для боржника у справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі статтей 509 526 527 530 598 599 610 615 629 1054 1050 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у цій справі застосуванню не підлягають.

Статтею 356 ЦПК України визначено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Згідно із пунктом 3 частини четвертої вказаної статті до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Дніпровський апеляційний суд в ухвалі від 29 червня 2021 року роз`яснив ОСОБА_1 неможливість звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн (а. с. 109-110).

На виконання зазначеної ухвали адвокат Васюта К. С. в інтересах ОСОБА_1 направила до суду апеляційної інстанції заяву про звільнення ї від сплати судового збору.

Заяву мотивувала виникненням між сторонами правовідносини на підставі договору про споживчий кредит, а тому відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» її довірителька має бути звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду.

Також зазначила, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити від сплати судового збору або розстрочити його.

На підтвердження підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору до заяви додано форму ОК-7 застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового страхування, індивідуальні відомості про застраховану особу, згідно з якою дохід ОСОБА_1 за 2020 рік склав 172 933,08 грн (а. с. 112-117).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 , не надала докази на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 % розміру її річного доходу за попередній календарний рік, оскільки із наданих відомостей форми ОК-7 вбачається, що дохід апелянта за 2020 рік становив 17 933,08 грн (17 933,08*5 %=8 646,65), тоді як за подачу апеляційної скарги їй необхідно було сплатити 3 405,00 грн, та виходячи із приписів частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», статей 185 357 ЦПК України постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги скаржнику.

Враховуючи викладене, доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги з підстав, передбачених статтями 185 357 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 402 409 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Васюти Крістіни Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська