Постанова

Іменем України

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 202/1254/19

провадження № 61-14688 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада;

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Оренда-Дніпро», товариство з обмеженою відповідальністю «Орендабуд»;

треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року у складі судді Слюсар Л. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Деркач Н. М., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда-Дніпро» (далі - ТОВ «Оренда-Дніпро»), товариства з обмеженою відповідальністю «Орендабуд» (далі - ТОВ «Орендабуд»), треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л. Г., про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання правочинів недійсними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій розташовано нерухоме майно, належить територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності в силу статтей 80 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, а ОСОБА_1 - із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на магазин непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, основною площею - 260,7 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 . Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2014 року у справі № 200/5233/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення магазину непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, основною площею 260,7 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 (після перейменування м. Дніпро).

У 2015 році прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради оскаржила вказане судове рішення та рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2015 року було скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2014 року в оскаржуваній частині та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Проте, державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Анненковим М. І. на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2014 року у справі № 200/5233/14-ц було здійснено первинну реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 6003597, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 384327912101.

01 серпня 2014 року на загальних зборах учасників ТОВ «Оренда-Дніпро» ОСОБА_1 запропонував внести у статутний капітал товариства нерухоме майно, яке належить йому на праві власності, - магазин непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 . Учасниками ТОВ «Оренда-Дніпро» одноголосно було прийнято рішення про внесення вказаного нерухомого майна у статутний капітал ТОВ «Оренда-Дніпро» та згідно акту приймання-передачі передано у статутний капітал товариства.

10 вересня 2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Коноваленко А. В. було здійснено реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Оренда-Дніпро», номер запису про право власності: 6950282.

В подальшому, 15 вересня 2014 року та 16 вересня 2014 року приміщення магазину непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, основною площею 260,7 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі продажу було продано ТОВ «Орендабуд». Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 04 грудня 2018 року право власності на вказаний об`єкт самочинного будівництва зареєстровано за ТОВ «Орендабуд», форма власності - приватна, вид спільної власності - спільна часткова (номера записів про право власності 7009284, 6995525).

Позивач вказував, що нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, та за відсутності декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації були відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудоване майно. Спірна земельна ділянка ніколи не передавалась ОСОБА_1 під будівництво, право власності чи користування на земельну ділянку за ним не оформлювалося. Оскільки на цей час скасовано судове рішення, на підставі якого за ОСОБА_1 було визнано право власності на приміщення магазину непродовольчих товарів, розташованого по АДРЕСА_1 , відсутні правові підстав вважати, що ОСОБА_1 набув право власності на вказане нерухоме майно, а наступне передання цього майна у статутний капітал ТОВ «Оренда-Дніпро» та подальше відчуження ТОВ «Орендабуд» є незаконними, а правочини - недійсними.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсним протокол загальних зборів учасників ТОВ «Оренда-Дніпро» від 01 серпня 2014 року в частині прийняття рішення про внесення у статутний капітал товариства нерухомого майна: магазина непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним акт № 7 приймання-передачі вказаного нерухомого майна у статутний капітал ТОВ «Оренда-Дніпро» від 01 серпня 2014 року; визнати недійсним свідоцтво від 10 вересня 2014 року № 26624591 видане реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про право власності ТОВ «Оренда-Дніпро» на магазин непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна від 15 вересня 2014, укладений між ТОВ «Оренда-Дніпро» та ТОВ «Орендабуд», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 3761; визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна від 16 вересня 2014 року, укладений між ТОВ «Оренда-Дніпро» та ТОВ «Орендабуд», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 3773; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на об`єкт нерухомого майна: магазин непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 384327912101): номер 7009284 від 16 вересня 2014 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., про право власності ТОВ «Орендабуд»; номер 6995525 від 15 вересня 2014 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., про право власності ТОВ «Орендабуд»; номер 6950282 від 11 серпня 2014 року, внесений державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Коноваленко А. В., про право власності ТОВ «Оренда-Дніпро»; номер 6003597 від 16 вересня 2014 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., про право власності ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна: магазину непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року позов Дніпровської міської ради задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво від 10 вересня 2014 року, видане реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про право власності ТОВ «Оренда-Дніпро» на магазин непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна від 15 вересня 2014 року, укладений між ТОВ «Оренда-Дніпро» та ТОВ «Орендабуд», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., зареєстрований у реєстрі за № 3761.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки нерухомого майна від 16 вересня 2014 року, укладений між ТОВ «Оренда-Дніпро» та ТОВ «Орендабуд», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., зареєстрований у реєстрі за № 3773.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на об`єкт нерухомого майна - магазин непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 , а саме: від 16 вересня 2014 року № 6003597, внесений державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., про право власності ОСОБА_1 ; від 11 серпня 2014 року № 6950282, внесений державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Коноваленко А. В. про право власності ТОВ «Оренда-Дніпро»; від 15 вересня 2014 року № 6995525, внесений державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. про право власності ТОВ «Орендабуд»; від 16 вересня 2014 року № 7009284, внесений державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. про право власності ТОВ «Орендабуд». В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки рішення суду, на підставі якого за ОСОБА_1 було визнано право власності на магазин непродовольчих товарів, розташований по АДРЕСА_1 ), скасовано, то у ОСОБА_1 не виникло право власності на це майно, він не мав права передавати це майна у статутний капітал ТОВ «Оренда-Дніпро», а ТОВ «Оренда-Дніпро», в свою чергу, не мало права на укладання з ТОВ «Орендабуд» договорів купівлі-продажу вказаного об`єкту нерухомості. За таких обставин, свідоцтво про право власності ТОВ «Оренда-Дніпро» на магазин непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 , та оспорювані договори купівлі-продажу вказаного нерухомого майна від 15 вересня 2014 року та від 16 вересня 2014 року, укладені між ТОВ «Оренда-Дніпро» та ТОВ «Орендабуд», підлягають визнанню недійсними, а записи про право власності ОСОБА_1 , ТОВ «Оренда-Дніпро» та ТОВ «Орендабуд» на вказане нерухоме майно - скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання недійсними протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Оренда-Дніпро» від 01 серпня 2014 року в частині прийняття рішення про внесення у статутний капітал товариства нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , та визнання недійсним акту № 7 приймання-передачі цього об`єкту нерухомого майна у статутний капітал ТОВ «Оренда-Дніпро» від 01 серпня 2014 року, суд першої інстанції виходив із того, що протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, тоді як в судовому порядку може бути скасувано саме рішення загальних зборів товариства.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, суд першої інстанції виходив із того, що з урахуванням обставин цієї справи, саме на Дніпровську міську раду законом покладено повноваження щодо виявлення самочинного будівництва та вжиття заходів з усунення порушень закону за таким самочинним будівництвом (притягнення до відповідальності забудовника за порушення у сфері містобудування та у сфері земельних відносин, приведення земельної ділянки до стану, в якому вона знаходилася до моменту забудови шляхом знесення цього будівництва, тощо). Лише після вчинення передбачених законом дій, у разі відмови особи (забудовника) знести самочинно побудовані споруди, міська рада має право звернутися до суду за захистом свої прав, але в цьому разі спір набуде статусу публічно-правового, який підвідомчий розгляду в порядку КАС України. Проте, Дніпровська міська рада не вчиняла будь-яких дій з усунення порушень закону щодо спірної земельної ділянки і не могла їх вчинити до вирішення питання про повернення сторін у первісний стан та визнання недійсними правочинів і скасування судом права власності на об`єкт самочинного будівництва, а тому ці позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року, апеляційні скарги Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, належним чином оцінивши всі докази у їх сукупності, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання недійсними протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Оренда-Дніпро» від 01 серпня 2014 року в частині прийняття рішення про внесення у статутний капітал товариства нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , визнання недійсним акту № 7 приймання-передачі цього об`єкту нерухомого майна у статутний капітал ТОВ «Оренда-Дніпро» від 01 серпня 2014 року, а також про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно будівництва за вказаною адресою.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У жовтні 2020 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказував на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 202/1254/19 із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції дійшли помилкових висновків про передчасність позовних вимог Дніпровської міської ради про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинного будівництва. Судами попередніх інстанцій не враховано, що Дніпровська міська рада не приймала рішення про надання у власність або користування ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , будь-яких дозвільних документів на будівництво за цією адресою ОСОБА_1 компетентні органи не видавали, що свідчить про здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Дніпра, та порушує її права як власника земельної ділянки, тому вимоги про знесення самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України, статті 212 ЗК України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Оренда-Дніпро» в частині прийняття рішення про внесення у статутний капітал товариства нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , та визнання недійсним акту № 7 приймання-передачі цього об`єкту нерухомого майна у статутний капітал ТОВ «Оренда-Дніпро», безпідставно вважаючи, що вказаний протокол не є рішенням загальних зборів учасників товариства та не взявши до уваги, що рішення щодо передачі майна у статутний капітал товариства було прийнято та оформлено оспорюваним протоколом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови Дніпровській міській раді у задоволенні позовних вимог є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог Дніпровської міської ради не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2014 року у справі № 200/5233/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності задоволено. Визнано право власності ОСОБА_1 на приміщення магазину непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, основною площею 260,7 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 . Визнано право ОСОБА_1 на приміщення магазину непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, основною площею 260,7 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом без додаткових актів введення об`єкта в експлуатацію (а. с. 16-18).

На підставі зазначеного судового рішення 06 червня 2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Анненковим М. І. за ОСОБА_1 здійснено первинну реєстрацію права власності на приміщення магазину непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, основною площею 260,7 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 6003597, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 384327912101, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13 лютого 2019 року № 156065218, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.13-15, 79).

Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Оренда-Дніпро» від 01 серпня 2014 року № 13, ОСОБА_1 на загальних зборах учасників товариства запропонував внести у статутний капітал товариства нерухоме майно: магазин непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2014 року. Учасники ТОВ «Оренда-Дніпро» одноголосно постановили про внесення вказаного нерухомого майна у статутний капітал ТОВ «Оренда-Дніпро».

Відповідно до акту приймання-передачі від 01 серпня 2014 року № 7 ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Оренда-Дніпро» прийняло до статутного капіталу ТОВ «Оренда-Дніпро» магазин непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 . Сторони погодили, що балансова вартість вищезазначеного об`єкту тотожна ринковій вартості на момент укладання акту і дорівнює 315 000 грн (а. с. 81-84, 93).

Державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Коноваленко А. В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Оренда-Дніпро» на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , що видане 10 вересня 2014 року реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: магазин непродовольчих товарів, загальною площею 262,0 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 6950282.

15 вересня 2014 року між ТОВ «Оренда-Дніпро» (продавець) та ТОВ «Орендабуд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки об`єкту нерухомого майна, який згідно з правовстановлюючим документом значиться як магазин непродовольчих товарів, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. та зареєстровано в реєстрі за № 3761. За взаємною домовленістю сторін продаж вказаного нерухомого майна вчинено за 170 000 грн (а. с.85-86).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 26797639, право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «Оренда-Дніпро», запис про право власності № 6995525 (а. с. 88).

16 вересня 2014 року між ТОВ «Оренда-Дніпро» (продавець) та ТОВ «Орендабуд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки об`єкту нерухомого майна, який згідно з правовстановлюючим документом значиться як магазин непродовольчих товарів, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. та зареєстровано в реєстрі за № 3773. За взаємною домовленістю сторін продаж вказаного нерухомого майна вчинено за 170 383 грн (а. с.89-90).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 26851921, право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «Оренда-Дніпро», запис про право власності № 7009284 (а. с. 92).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2015 року апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради задоволено Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2014 року в оскаржуваній частині скасовано та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання права власності. Вирішуючи спір, апеляційний суд встановив, що відповідно до технічного паспорту на магазин непродовольчих товарів від 17 квітня 2014 року приміщення магазину непродовольчих товарів, яке розташовано по АДРЕСА_1 , збудовано самочинно і даний об`єкт нерухомості підлягає введенню в експлуатацію і узаконенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, Дніпровська міська рада не приймала рішень щодо передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_1 під будівництво, право власності чи користування на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 не оформлювалося.

Відповідно до листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 22 грудня 2018 року за вих. № 4/11-2919, за наявною станом на 19 грудня 2018 року інформацією за результатами пошуку за адресою земельної ділянки ( АДРЕСА_1 ) в Системі не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами (а. с. 22).

Відповідно до інформації Департаменту по роботі з активами Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради від 28 грудня 2018 року № 3/15-448 відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста офіційно адреса - АДРЕСА_1 жодному об`єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна або змінена ця адреса, відсутній.

Відповідно до листа Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 02 січня 2019 року за вих. № 4/1-2, згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, ведення якого розпочато з 20 травня 2011 року, станом на час надання відповіді наявна наступна інформація щодо об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 , а саме: декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 142142480580, вид - реконструкція магазину непродовольчих товарів, замовник - фізична особа, інформація про земельну ділянку не зазначається; повідомлення про початок будівельних робіт № ДП 061182920694, вид - реконструкція магазину непродовольчих товарів, замовник - ТОВ «Орендабуд» (а. с. 24).

З повідомленням № ДП 061182920694 про початок будівельних робіт по просп. Миру, 63-б у м. Дніпропетровську ТОВ «Орендабуд» звернулося до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (а. с. 25-27).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частини другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Дніпровської міської ради підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає не в повній мірі.

Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, Дніпровська міська рада, просила, зокрема, визнати недійсними протокол загальних зборів учасників ТОВ «Оренда-Дніпро» від 01 серпня 2014 року в частині прийняття рішення про внесення у статутний капітал товариства нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , та акт № 7 приймання-передачі цього об`єкту нерухомого майна у статутний капітал ТОВ «Оренда-Дніпро» від 01 серпня 2014 року.

Оскільки вказані документи були підставою для подальшої реєстрації за ТОВ «Оренда-Дніпро» права власності на нерухоме майно - магазин непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , запис про право власності на який скасовано рішенням суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, та в цій частині судові рішення не оскаржуються, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про відсутність підстав для задоволення вказаних вимог.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до частини першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до у частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

За положеннями частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України (пункт 1 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Постановою Кабінету Міністрів України № 406 від 07 червня 2017 року затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, пунктом 3 у примітках до переліку (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконання будівельних робіт повинно здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дає підстави вважати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому формулювання статті 376 ЦК України виключає можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Подібні висновки висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 569/21350/18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, яка переглядається, судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому, зокрема, просив зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м.

Як зазначив суд першої інстанції, факт здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва по АДРЕСА_1 встановлено рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2015 року у справі № 200/5233/14-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинного будівництва, суд першої інстанції виходив із того, що на Дніпровську міську раду законом покладено повноваження щодо виявлення самочинного будівництва та вжиття заходів з усунення порушень закону за таким самочинним будівництвом (притягнення до відповідальності забудовника за порушення у сфері містобудування та у сфері земельних відносин, приведення земельної ділянки до стану, в якому вона знаходилася до моменту забудови шляхом знесення цього будівництва, тощо) і лише після вчинення передбачених законом дій, у разі відмови особи (забудовника) знести самочинно побудовані споруди, міська рада має право звернутися до суду за захистом свої прав, але в цьому разі спір набуде статусу публічно-правового, який підвідомчий розгляду в порядку КАС України. Проте, Дніпровська міська рада не вчиняла будь-яких дій з усунення порушень закону щодо спірної земельної ділянки і не могла їх вчиняти до вирішення питання про повернення сторін у первісний стан та визнання недійсними правочинів і скасування судом права власності на об`єкт самочинного будівництва, а тому ці позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції у вказаній частині, не врахував, що Дніпровською міською радою пред`явлено позов про захист права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра на земельну ділянку відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.

Дніпровська міська рада у позові зазначала, що самовільно зайнята спірна земельна ділянка, на якій розташований об`єкт самочинного будівництва, підлягає приведенню у придатний для використання стан шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва особою, яка його здійснила, та поверненню власнику землі - територіальній громаді м. Дніпра відповідно до вимог статті 212 ЗК України.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не перевірив доводи позивача про те, що вимоги про знесення самочинного будівництва Дніпровська міська рада аргументувала не реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку, що підтверджує приватноправовий характер спірних правовідносин.

Здійснення означеного державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що підтверджує владно-управлінський характер, а, відтак, і публічно-правову природу таких правовідносин.

Встановивши, що Дніпровська міська рада в межах наданих їй законами повноважень відповідного контролю не здійснювала, рішень, обов`язкових для виконання відповідачем, не приймала, приписів про усунення порушень не видавала, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинного будівництва, не перевіривши доводи позивача про те, що спір пов`язаний із вирішенням питання щодо речового права.

Таким чином, встановивши, що Дніпровська міська рада не приймала рішення про надання у власність або користування ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , будь-яких дозвільних документів на будівництво за цією адресою ОСОБА_1 компетентні органи не видавали, а також встановивши наявність підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажи нерухомого майна за вказаною адресою та скасування записів про право власності на це майно, суд апеляційної інстанції, разом з тим, не сприяв всебічному й повному з`ясуванню підстав для звернення позивача з вимогами про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинного будівництва, відмовивши у їх задоволенні, як передчасно поданих.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки вказані недоліки, допущені апеляційним судом, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинного будівництва, з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, надати мотивовану відповідь на всі основні аргументи сторін, мотивувавши належним чином свої висновки.

В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін відповідно до статті 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 409 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року в частині вирішення позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів літ. А-1, загальною площею 262,6 кв. м, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович