Постанова
Іменем України
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 202/20976/13
провадження № 61-13738св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області,
відповідачі: відкрите акціонерне товариство будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд», ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Хімекс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Куценко Т. Р., від 25 серпня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2013 року прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська (далі - прокурор) в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі -
РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, Фонд) звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд» (далі - ВАТ БМФ «Дніпроважбуд»), ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Хімекс» (далі - ТОВ «Хімекс»), про визнання права державної власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 23 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня
2015 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2014 року скасовано, провадження стосовно позовних вимог прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області до ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» закрито.
Позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про визнання права державної власності та витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено.
Визнано право власності за державою в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області на нерухоме майно, що розташоване по
АДРЕСА_1 , а саме: частину будівлі гуртожитку літ. А-5 на I поверсі приміщення №102 поз. 10, 19, 9, 21, загальною площею 46,6 кв.м, у загальному користуванні: ганки літ. а(2), а(3), а(1), на I поверсі поз. I, II, IV, V, VI, VII, 1, 2, 23, 25, 26, 30.
Визнано право власності за державою в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області на нерухоме майно, що розташоване по
АДРЕСА_1 , а саме: частину будівлі гуртожитку літ. А-5 приміщення №102 поз. 7, 35 - 39, загальною площею 98,4 кв.м, ганок літ. а(14), у загальному користуванні: ганки літ. а(2), а(3), а(1), на I поверсі поз. I, II, IV, V, VI, VII, 1, 2, 23, 25, 26, 30.
Витребувано на користь держави в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області від ОСОБА_1 нерухоме майно, що розташоване по
АДРЕСА_1 , а саме: частину будівлі гуртожитку літ. А-5 на I поверсі приміщення № 102 поз. 10, 19, 9, 21, загальною площею 46,6 кв.м, у загальному користуванні: ганки літ. а(2), а(3), а(1), на I поверсі поз. I, II, IV, V, VI, VII, 1, 2, 23, 25, 26, 30.
Витребувано на користь держави в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області від ОСОБА_1 нерухоме майно, що розташоване по
АДРЕСА_1 , а саме: частину будівлі гуртожитку літ. А-5 приміщення № 102 поз. 7, 35 - 39, загальною площею 98,4 кв. м, ганок літ. а(14), у загальному користуванні: ганки
літ. а(2), а(3), а(1), на I поверсі поз. I, II, IV, V, VI, VII, 1, 2, 23, 25, 26, 30. Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2015 року касаційну скаргу
ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 відхилено, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року залишено без змін.
Ухвалюючи рішення у цій справі про визнання права власності та витребування на користь держави РВ ФДМУ по Дніпропетровській області спірних частин будівлі гуртожитку № 4 , розташованого по АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірний гуртожиток увійшов в процесі корпоратизації до статутного фонду ВАТ БМФ «Дніпроважбуд».
При цьому, РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, яке відповідно до Закону України №2163-ХІІ від 04 березня 1992 року «Про приватизацію державного майна» та Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 412, що здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, здійснює повноваження власника державного майна у процесі приватизації, а також захист майнових прав держави на території України та за її кордоном, відповідно, здійснювало лише продаж акцій
ВАТ БМФ «Дніпроважбуд», створеного в процесі корпоратизації Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, що вбачається з наказу регіонального відділення ФДМУ від 01 жовтня 12/62 «Про завершення приватизації ВАТ БМФ «Дніпроважбуд»» доручено
ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» здійснити видачу акцій (сертифікатів) покупцям.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року встановлено, що матеріали господарської справи не містять доказів того, що РВ ФДМУ по Дніпропетровській областібрав участь у створенні статутного фонду ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» та затверджував Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства та доказів, що засновником було надано РВ ФДМУ по Дніпропетровській області інвентаризаційні описи, що підтверджують включення відповідних об`єктів до статутного фонду ВАТ БМФ «Дніпроважбуд».
Суд вважав, що зазначені обставини в сукупності свідчать про необізнаність РВ ФДМУ по Дніпропетровській області щодо включення до статутного фонду ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» спірних гуртожитків.
Ухвалою Верховного Суду України від 14 січня 2016 року відмовлено у допуску до провадження розглядуваної справи.
Короткий зміст вимог заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року, обґрунтовуючи її тим, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи зазначене рішення встановив преюдиційні факти того, що приміщення гуртожитку АДРЕСА_2 належали до державного житлового фонду і не підлягали приватизації, а тому не могли бути приватизовані і відчужені на користь відповідача і тому ці приміщення підлягають поверненню в державну власність за правилами статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), шляхом їх витребування від добросовісного набувача.
Однак, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 29 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року та постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, у справі № 202/20974/13-ц відмовлено у задоволенні позову прокурора Індустріального району
м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності та витребування майна із чужого володіння, а саме частин будівлі гуртожитку:
- літ. «А-5» приміщення № 103 в підвалі поз. 9, 10 загальною площею 46,6 кв. м, приямки літ. «а {5}», «а {6}»; в загальному користуванні: літ «а {3}» - ганок, у підвалі поз. І, на першому поверсі поз. ІV, V, та витребувати його з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області;
- літ. «А-5» приміщення № 103 в підвалі поз. 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, загальною площею 117,5 кв. м, приямки літ. «а {7}», «а {8}»,«а {9}», «а {11}», «а {13}»; в загальному користуванні: літ «а {3}» - ганок, на першому поверсі: тамбур ІV, сходова клітина V, та витребувати його з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області.
При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 12 лютого 2020 року, за обставин аналогічним розглядуваній справі, дійшов протилежних висновків, які не були і не могли бути відомі при розгляді справи № 202/20976/13-ц у 2015 році, що ОСОБА_1 вважав підставою для перегляду рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст оскарженого судового рішення апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року, прийнятій за результатом касаційного перегляду судових рішень у справі № 202/20974/13-ц, не є нововиявленою обставиною у розумінні статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а тому не можуть бути підставою для перегляду рішення апеляційного суду від 16 червня
2015 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В поданій до Верховного Суду касаційній скарзі ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, просив оскаржену постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року скасувати, ухваливши при цьому нове рішення про задоволення його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року скасувати, а рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня
2014 року залишити в силі.
Підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14 вересня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 15 жовтня 2015 року, ухвалу Верховного Суду України від 14 січня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня
2020 року у справі № 202/20976/13.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 16 червня 2015 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2015 року та ухвали Верховного Суду України від 14 січня 2016 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 202/20976/13 за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року, витребувано справу з місцевого суду, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня
2020 року.
У грудні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції, який приймаючи оскаржену постанову не врахував обставин розглядуваної справи, які є ідентичними обставинам справи № 202/20974/13-ц, за результатами касаційного перегляду в якій Верховним Судом 12 лютого 2020 року прийнято постанову, висновки якої не відповідають та є протилежними з висновкам апеляційного суду.
Вважає, що переоцінка Верховним Судом одних і тих же доказів та прийняття протилежного рішення у справах де обставини є подібними до тих, які були встановлені судом раніше у справі, по якій ставиться питання про перегляд ухвалених у справі № 202/20976/13-ц рішень дає можливість переглянути таке рішення за нововиявленими обставинами.
Доводи особи, яка подалі відзив на касаційну скаргу
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, прокурор просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
За змістом пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відповідно до частини третьої статті 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини, а також розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.
Не є нововиявленими обставинами також ті обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі, або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи.
Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Виходячи з вимог пункту 1 частини четвертої статті 423 ЦПК України переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року за нововиявленими обставинами посилається як на нововиявлену обставину на постанову Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в іншій цивільній справі (№ 202/20974/13-ц).
Суд апеляційної інстанції, вирішуючи заяву ОСОБА_1 , вірно вказав, що висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 лютого
2020 року по справі № 202/20976/13-ц не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 423 ЦПК України і не можуть бути підставою для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Апеляційний суд вирішуючи у 2015 році спір у розглядуваній справі визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, надав оцінку доводам сторін та поданим ними доказам за результатами чого ухвалив рішення, законність та обґрунтованість якого перевірена судом касаційної інстанції.
ОСОБА_1 використав своє право на касаційний перегляд справи № 202/20976/13-ц.
Відмінність висновків судів касаційної інстанції у справах № 202/20976/13-ц та № 202/20974/13-ц зумовлена наданою судами оцінкою доводам учасників справи та поданим ними доказам.
Чинний ЦПК України не передбачає можливості перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду, у зв`язку із прийняттям в подальшому судом касаційної інстанції судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Апеляційний суд встановивши, що відсутні передбачені законом підстави для перегляду за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2015 року, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги зводяться до помилкового тлумачення заявником норм права та передбачених законом підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами і висновків апеляційного суду не спростовують.
Відповідно до стаття 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Зважаючи на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженої постанови апеляційного суду - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович