Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 202/2451/16-ц

провадження № 61-4258св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.(суддя-доповідач)

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2018 року у складі судді Бєльченко Л. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , указуючи, що він і відповідач є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 у частках 29/60 і 31/60 відповідно. Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці, фактичний розмір котрої становить 534 кв. м. Земельна ділянка знаходиться у їх спільному користуванні. Проте вони з відповідачем не можуть знайти спільної мови щодо користування цією земельною ділянкою, через що постійно виникають конфлікти, тому просив виділити йому в натурі 1/2 частини спірної земельної ділянки. Уточнивши позовні вимоги щодо предмету спору, посилаючись на ті ж самі обставини, ОСОБА_1 указав, що рішенням № 3082а виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих від 27 грудня 1960 року ОСОБА_3 (колишньому власнику) для індивідуального житлобудівництва була виділена земельна ділянка, площею 520 кв. м. за адресою : АДРЕСА_1 (згодом порядковий номер будинку було змінено на 93). Тому позивач просив провести поділ земельної ділянки, площею 520 кв.м., котра знаходиться у їх з відповідачем користуванні, а в разі неможливості такого поділу, просив визначити порядок користування спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки в натурі, визначення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що тягар доказування покладено на позивача, оскільки останній не забезпечив належних умов та відповідних документів для вирішення спору, а саме геодезичної зйомки земельної ділянки по АДРЕСА_1 з визначенням загальної площі в розмірі 520 кв. м, а тому суд відмови в задоволені позовних вимог.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно було надано оцінку дійсним обставинам справи, неоднаково застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що рішенням виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих від 27 грудня 1960 року № 3082а за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 (колишньому власнику) виділена земельна ділянка для індивідуального житлобудівництва, площею 520 кв. м. (а.с.113). Згодом нумерація домоволодіння була змінена і присвоєний номер будинку 93 .

Співвласниками домоволодіння за указаною адресою на даний час є позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 у частинах 29/60 і 31/60 відповідно.

ОСОБА_1 є власником частини цього будинку на підставі рішення Індустріального районного суду місті Дніпропетровська від 24 квітня 2007 року (а.с.26-28), ОСОБА_2 є власником частини будинку на підставі договору дарування від 17 квітня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, Швецовою Н. В. і зареєстрованого в реєстрі на номером 876 (а.с.29).

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 24 січня 2018 року № 3150-17 вбачається, що згідно технічного паспорту від 07 квітня 1990 року загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 складає 520 кв. м, за фактичним користуванням площа земельної ділянки складає 534 кв. м, а згідно геодезичної зйомки від 29 серпня 2017 року загальна площа земельної ділянки за указаною адресою складає 535 кв. м.

Різниця між загальною площею згідно технічного паспорту від 07 квітня 1990 року і геодезичною зйомкою від 29 серпня 2017 року спірної земельної ділянки становить 15 кв. м. Експертом також указано, що згідно наданої геодезичної зйомки земельної ділянки по АДРЕСА_1 не встановлено саме розташування загальної площі розміром 520 кв. м., не надано місце розташування надлишків розміром 15 кв. м.

На підставі експертного дослідження експертом визначено, що враховуючи, що частка ОСОБА_1 у частині домоволодіння становить 29/60 кв. м., а ОСОБА_2 - 31/60, у зв`язку зі стислою забудовою на земельній ділянці житловим будинком, господарськими спорудами, незначною вільною від забудови площею та площею на кожну частину співвласника, поділ земельної ділянки в натурі між співвласниками технічно не можливий. Враховуючи неможливість поділу земельної ділянки в натурі, експертом запропоновано три варіанти користування земельною ділянкою за фактичним користуванням, тобто у розмірі 535 кв. м.(а.с.164-172).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини другої статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, районів та областей.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Тлумачення наведених норм закону надає підстави для висновку, що порядок користування земельною ділянкою, виділ окремої частки з неї тощо визначається відповідно до часток кожного з співвласників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, або з урахуванням належної йому частки із складу земельної ділянки, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними.

У статті 22 ЗК (в редакції, чинній на час прийняття рішення виконкому про виділення земельної ділянки) передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

З матеріалів справи вбачається, що після надання ОСОБА_3 рішенням виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих від 27 грудня 1960 року № 3082а земельної ділянки для індивідуального житлобудівництва, площею 520 кв. м, межі земельної ділянки в натурі не були встановлені.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 24 січня 2018 року № 3150-17 вбачається, що згідно технічного паспорту від 07 квітня 1990 року загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 складає 520 кв. м, за фактичним користуванням площа земельної ділянки складає 534 кв. м, тобто більша за розміром ніж та, що була надана у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати право іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи те, що згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 24 січня 2018 року № 3150-17, експертом запропоновано три варіанти порядку користування спірною земельною ділянкою за фактичним її користуванням у розмірі 535 кв. м, в той час як рішенням виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих від 27 грудня 1960 року № 3082а за адресою : АДРЕСА_1 була виділена земельна ділянка, площею 520 кв. м., дійшов правильного висновку про те, що відсутні правові підстави для користування сторонами земельною ділянкою більшої площі у розмірі 535 кв. м, ніж виділеної земельної ділянки площею 520 кв. м.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду 06 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун