ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 202/3681/16

провадження № 61-10719 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2023 рокуу складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Максюти Ж. І., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У червні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними, скасування запису про обтяження, скасування арешту майна.

Позовна заява мотивована тим, що 10 жовтня 2005 року між відкритим акціонерним товариством «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 81 тис. доларів США зі сплатою 10 % річних на строк 250 місяців. Цього самого дня на забезпечення виконання вищевказаних зобов`язань між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Крім того, на забезпечення виконання вищевказаних кредитних зобов`язань між банком та ОСОБА_2 10 жовтня 2005 року було укладено договір поруки.

Позивачі вважали, що вищевказані договори кредиту, іпотеки та поруки є такими, що укладені у порушення вимог чинного на той час законодавства України, оскільки у банку на момент їх укладення була відсутня індивідуальна ліцензія на право здійснення валютних операцій.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:

- визнати кредитний договір від 10 жовтня 2005 року № 8/2005/840-К/151-Н, договір іпотеки від 10 жовтня 2005 року № 151/1-Н, договір поруки від 10 жовтня 2005 року № 151/1 недійсними;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію обтяження стосовно вказаної квартири;

- скасувати арешт, накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 24 травня 2014 року у виконавчому провадженні № 43398702, та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про те обтяження.

Короткий зміст судових рішень

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2023 року у складі судді Батманової В. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Максюти Ж. І., Никифоряка Л. П., апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 січня 2023 року залишено без змін.

У червні 2023 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява представника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - Чміль Ю. В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» понесенні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 тис. грн, зазначаючи, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем на виконання вимог частини першої статті 134, частини першої статті 137 ЦПК України, було зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складає 20 тис. грн, із зазначенням, що докази понесених витрат будуть надані відповідно до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката складає 32 тис. грн, який розраховується наступним чином: ознайомлення з апеляційною скаргою та наданим пакетом документів (1 год.) - 1 тис. грн; складання відзиву - 6 тис. грн; участь у судових засіданнях 25 травня 2023 року та 07 червня 2023 року - 5 тис. грн; гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - 20 тис. грн.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року заяву представника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - Чміль Ю. В. - про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі Дніпропетровської області без повідомлення учасників справи.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2023 року заяву представника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - Чміль Ю. В. - про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 тис. грн.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами. Проте з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію розумності вартості їх розміру, апеляційний суд вважав, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 тис. грн є завищеними щодо позивача, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час, що суперечить принципу співмірності розподілу судових витрат. Тому апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 5 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану додаткову постанову апеляційного суду скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким заяву товариства про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. Підставами касаційного оскарження зазначено пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними, скасування запису про обтяження, скасування арешту, за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2023 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» мотивована тим, що апеляційний суд, зменшуючи з власної ініціативи суму витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час перегляду справи в апеляційному порядку, не врахував, що таке зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу можливе лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витречаним адвокатом на виконання цих робіт. Матеріали справи не містять заперечень позивача щодо розміру суми витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час перегляду справи в апеляційному порядку. Отже, апеляційний суд самостійно, з власної ініціативи зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу, що суперечить принципам диспозитивності та змагальності.

Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону додаткова постанова суду апеляційної інстанцій не відповідає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами третьою та четвертою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Тлумачення положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Положення ЦПК України визначають обов'язок суду для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше 20 днів, якщо справа не слухається в письмовому провадженні (частини друга, третя статті 246 ЦПК України). Отже, законодавець визначив обов`язок суду призначити заяву сторони про розподіл судових витрат в судове засідання, якщо справа розглядалася з призначенням її до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), за наслідком проведення якого має бути прийнято відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова, додаткова ухвала).

Однак, у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не надала, поданої на підставі статті 246 ЦПК України, слід взяти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалося на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

У процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Отже, положення частини четвертої статті 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Подібний правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, провадження № 12-43гс22, в якій на розгляд Великої Палати Верховного Суду було передано правове питання про порядок і процедуру ухвалення додаткового судового рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, акта виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Враховуючи те, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року винесена за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, тому відповідно до вимог ЦПК України додаткова постанова Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2023 року повинна виноситися у такому самому порядку, що й первісне судове рішення.

У порушення наведеного суд апеляційної інстанції розглянув заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Зазначене унеможливило іншій стороні надати відповідні заперечення проти таких вимог та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України), а це є порушенням права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» задовольнити частково.

Додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець