Постанова

Іменем України

14 лютого 2020року

м. Київ

справа № 202/6685/17-ц

провадження № 61-8599св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - директор Комунального закладу освіти «Дніпропетровський навчально-реабілітаційний центр «Шанс» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_12,

третя особа - Індустріальна районна у місті Дніпрі рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до директора Комунального закладу освіти «Дніпропетровський навчально-реабілітаційний центр «Шанс» Дніпропетровської обласної ради» (далі - КЗО «ДНРЦ «Шанс» Дніпропетровської обласної ради») ОСОБА_12 , третя особа - Індустріальна районна у місті Дніпрі рада, про визнання наказу незаконним та зобов`язання вчинити певні дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 07 вересня 2016 року директор КЗО «ДНРЦ «Шанс» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_12 підписала наказ № 121-к-тр щодо відсторонення відвідування її сина ОСОБА_3 , який є дитиною-інвалідом. Із 08 вересня 2016 року дитину до навчання не допускають. Вважає наказ директора протиправним, оскільки ним порушено статтю 53 Конституції України, статтю 2 Протоколу № 1 Ради Європи до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункт 1 статті 28 Конвенції ООН про права дитини, статтю 26 Загальної Декларації прав людини, статтю 1 Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти, статті 3 та 6 Закону України «Про освіту», статті 2 та 6 Закону України «Про загальну середню освіту», статтю 19 Закону України «Про охорону дитинства».

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати незаконним наказ від 07 вересня 2016 року № 121-к-тр директора КЗО «ДНРЦ «Шанс» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_12 щодо відсторонення її сина дитини-інваліда ОСОБА_3 від навчання та скасувати його, зобов`язати директора допустити до навчання ОСОБА_3 та надалі не перешкоджати його відвідування, допустити негайне виконання рішення суду.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ директора КЗО «ДНРЦ «Шанс» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_12 від 07 вересня 2016 року № 121-к/тр про відсторонення ОСОБА_3 від навчання. Зобов`язано директора КЗО «ДНРЦ «Шанс» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_12 допустити ОСОБА_3 до навчання. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що жодним із законодавчих та підзаконних актів не визначені підстави для тимчасового відсторонення дитини від навчального процесу та повторного проходження психолого-медико-педагогічної консультації. У судовому засіданні відповідач не змогла пояснити, яким чином допущено дитину до навчання 01 вересня 2016 року, якщо дитина не пройшла огляд лікаря-психіатра, чому не провели службове розслідування за фактом вчинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень учням 6-Б класу: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до видання наказу про можливість перебування дитини у закладі. Відповідач пояснила, що після видання нею наказу проведено педагогічну нараду та через 2 тижні - розширену педагогічну нараду з присутністю батьків інших учнів, проте не змогла пояснити, чому наради проведені вже після видання спірного наказу і в зв`язку із чим на ці наради не запрошувалася позивач. Відповідач не надала суду жодних доказів на підставі яких виданий спірний наказ. Також вона не змогла пояснити суду які фактори, що перешкоджають іншим учням забезпечити свої права на здобуття певного рівня освіти, повинні бути вирішені (пункт 4 наказу) для з`ясування можливості перебування ОСОБА_9 в закладі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зважаючи на предмет спору, суть спірних правовідносин, судом першої інстанції не вирішено питання про залучення до участі у справі як співвідповідача - КЗО «ДНРЦ «Шанс» Дніпропетровської обласної ради». Крім того, постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року роз`яснено про залучення КЗО «ДНРЦ «Шанс» Дніпропетровської обласної ради» до участі у справі, яке здійснюється судом у передбаченому статтею 51 ЦПК України порядку. Отже, оскільки із зазначених позивачем підстав позов заявлено не до усіх належних відповідачів, а вирішення справи є неможливим без участі усіх співвідповідачів у зв`язку із характером спірних правовідносин, то вимоги ОСОБА_1 що пред`явлені до директора КЗО «ДНРЦ «Шанс» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_12, задоволенню не підлягають.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Відповідно до частини 11.2 Статуту КЗО НРЦ «Шанс» Дніпропетровської обласної ради від 24 березня 2017 року безпосереднє керівництво роботою закладу здійснює його директор, який призначається органом управління майном за строковим трудовим договором. Більш того, в судовому розгляді справи приймав участь, як адвокат, ще й юрист закладу ОСОБА_10

У липні 2019 року представник ОСОБА_12 - ОСОБА_10 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що ОСОБА_12 є неналежним відповідачем у цій справі, а належним відповідачем є юридична особа - КЗО НРЦ «Шанс» Дніпропетровської обласної ради. У цій справі він є представником ОСОБА_12 як фізичної особи а не представник закладу.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 є дитиною-інвалідом, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

Згідно з витягом із протоколу діагностичного засідання обласного методичного психолого-медико-педагогічного центру від 07 травня 2013 року ОСОБА_3 , має діагноз: дитячий аутизм зі стереотипною поведінкою, соціальною дезадаптацією. Враховуючи цей діагноз рекомендовано навчання за програмою 3 класу спеціалізованої школи у режимі короткотривалого навчання та психологічна корекція в умовах навчального закладу.

Наказом директора КЗО «ДНРЦ «Шанс» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_12 від 07 вересня 2016 року № 121-к/тр визначено, що перебування у закладі учня 6-Б класу ОСОБА_3 є таким, що несе небезпеку для самої дитини та її оточення, провести службове розслідування за фактом завдання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень учням 6-Б класу: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , звернутися до лікаря-психіатра, у якого ОСОБА_3 стоїть на обліку, для з`ясування можливості та умов перебування учня в навчально-реабілітаційному центі, до моменту вирішення факторів, що перешкоджають іншим учням забезпечити свої права на здобуття певного рівня освіти, шляхом організації навчально-виховного процесу перебування ОСОБА_3 в закладі є неможливим.

Листом від 08 вересня 2016 року № 136 директор КЗО «ДНРЦ «Шанс» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_12 повідомила позивача, що її син, учень 6-б класу, ОСОБА_3 вимушено відсторонений від відвідування закладу наказом від 07 вересня 2016 року № 121-к/тр у зв`язку із вчиненими ним діями, що є безпосередньою загрозою здоров`ю та життю учасників навчально-виховного процесу, про що свідчить заява матері постраждалої Глоби Єви, доповіді педагогів закладу та медичні висновки.

Згідно з висновком спеціаліста судово-медичного експерта від 07 вересня 2016 року № 3426 на тілі ОСОБА_3 , 2003 року народження, виявлені тілесні ушкодження у вигляді підшкіряних крововиливів голови, тулуба та правої верхньої кінцівки, які спричинені від дії тупих твердих предметів та за своїм характером відносяться до легких. 08 серпня 2016 року директор закладу відвідала лікаря-психіатра ОСОБА_11 та з`ясувала, що довідку про дозвіл відвідування закладу лікар надала без обстеження дитини. Для поновлення навчання сина позивача їй рекомендовано пройти обстеження, а у разі необхідності лікування дитини - в обласному психоневрологічному диспансері.

09 вересня 2016 року ОСОБА_1 отримала зазначений лист, із того часу дитина в школі не навчається.

На запит Служби у справах дітей Індустріальної районної у місті ради, адміністрація КЗО «ДНРЦ «Шанс» Дніпропетровської обласної ради» повідомила, що наказ від 07 вересня 2016 року про можливість перебування дитини у закладі підготовлений відповідно до Статуту закладу, Положення про навчально-реабілітаційний центр, Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, Закону України «Про охорону дитинства». Вважають, що поведінка ОСОБА_3 підпадає під загальні протипоказання для відвідування дитиною центру, а саме: тяжкі порушення поведінки, небезпечні для дитини та її оточення.

Нормативно-правове обґрунтування

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої й апеляційної інстанцій).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляла.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом прав своєї неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо права на навчання у навчально-реабілітаційному центрі для дітей з розумовою відсталістю КЗО «ДНРЦ «Шанс» Дніпропетровської обласної ради», у звязку із відстороненням дитини від навчання, зазначивши відповідачем у справі директора цього закладу - ОСОБА_12 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки директор цього закладу не є належним відповідачем у справі. У таких спорах належним відповідачем є цей заклад, який відповідно до Статуту є юридичною собою.

Оскільки обов`язок відповідати за позовом ОСОБА_3 покладено на КЗО «ДНРЦ «Шанс» Дніпропетровської обласної ради», а не на директора цього закладу, Верховний Суд приходить висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, так як суд апеляційної інстанції позбавлений можливості на стадії перегляду справи в апеляційному порядку вирішувати питання щодо зміни процесуального статусу осіб, які беруть участь у справі та залучати співвідповідачів.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395 401 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик