ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 202/6802/21

провадження № 51-3071км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника

ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12021041660000363 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Вступ

ОСОБА_7 05 липня 2021 року приблизно о 08:30, перебуваючи у м. Дніпрі, тричі здійснив наїзд на потерпілу керованим ним автомобілем, з метою вбивства останньої. Проте надання потерпілій швидкої медичної допомоги завадило настанню її смерті.

Суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та засудив останнього до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.

Також судом ухвалено, зокрема стягнути із засудженого на користь потерпілої27 103, 70 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд, після перегляду вироку суду першої інстанції, судове рішення змінив в частині обчислення початку строку відбування покарання засудженим. В решті вирок залишив без змін.

Захисник подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить пом`якшити засудженому покарання шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років та відмовити в задоволенні заявленого потерпілою цивільного позову.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:

- Про справедливість призначеного засудженому покарання у даному кримінальному провадженні;

- Щодо обґрунтованості вирішення судами у провадженні цивільного позову в частині розміру суми стягнення із засудженого на користь потерпілої в рахунок відшкодування останній матеріальної та моральної шкоди.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня

2022 року засуджено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.

Ухвалено стягнути із засудженого на користь потерпілої 27 103,70 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Також ухвалено стягнути із засудженого на користь держави витрати на проведення експертиз у розмірі 1372, 96 грн та 4805,08 грн.

Цим же вироком вирішено долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні.

За вироком ОСОБА_7 визнано винуватими у тому, що він 05 липня 2021 року приблизно о 08:30, керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ» модель: «Славута», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_8 і бажаючи їх настання, рухаючись по вул. Вологодська у м. Дніпрі, умисно прискорив швидкість керованого ним автомобіля, який використовував як знаряддя вчинення злочину, для здійснення наїзду на потерпілу, з метою її вбивства, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно, грубо, порушуючи п. 12.3., 10.1., 10.9., 12.4. та 12.9. Правил дорожнього руху, не менше трьох разів здійснив наїзд рухаючись вперед, потім умисно здійснюючи маневр заднім ходом транспортним засобом, і знову вперед на потерпілу, при цьому свідомо допускаючи настання смерті останньої, тим самим спричинив тілесні ушкодження останній, що за своїм характером відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Після чого, обвинувачений ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на протиправне заподіяння смерті потерпілій, та з місця скоєння злочину зник, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки надання потерпілій швидкої медичної допомоги завадило настанню її смерті.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року вирок районного суду в частині обчислення початку строку відбування покарання засудженим змінено та постановлено строк відбування покарання обчислювати з 08 липня 2021 року.

В решті вирок залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, просить пом`якшити засудженому покарання шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років та відмовити в задоволенні заявленого потерпілою цивільного позову.

В обґрунтування своїх вимог захисник стверджує, що суд першої інстанції, а в подальшому і апеляційний суд, порушили загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначили засудженому занадто суворе покарання. До того ж, стверджує, що суди не врахували конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого, стан здоров`я останнього, наявність у нього матері з інвалідністю, яка потребує допомоги від засудженого, що в сукупності давало судам підстави призначити засудженому більш м`яке покарання.

Також захисник вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, безпідставно дійшов висновку про правильність стягнутих сум із засудженого на користь потерпілого як матеріальної так і моральної шкоди.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу

захисника не подавалися.

У судовому засіданні захисник підтримав подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;

4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Про справедливість призначеного засудженому покарання у даному кримінальному провадженні.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Нормами ст. 12 КК України передбачена класифікація кримінальних правопорушень:

1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Слід зазначити, що у правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.

На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.

Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню та передбачає, що покарання за кримінальне правопорушення повинно бути домірним кримінальному правопорушенню.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Повертаючись до обставин цього кримінального провадження, слід зазначити, що відповідно до Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений вчинив закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, що відповідно до положень ст. 12 КК України є особливо тяжким, цей злочин він вчинив шляхом трьох наїздів автомобілем на потерпілу, з метою вбивства останньої, однак її смерть не настала у зв`язку з наданням швидкої медичної допомоги.

З мотивувальної частини вироку суду першої інстанції слідує, з яким погодився і апеляційний суд, при обранні виду та розміру покарання засудженому суд врахував те, що кримінальне правопорушення було вчинене засудженим проти життя потерпілої, дані про особу винного, зокрема те, що засуджений на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зважив на відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

До того ж, не знижує небезпечності посягання засудженого на життя потерпілої за наведених обставин, стан здоров`я засудженого та наявність у нього матері з інвалідністю, яка потребує допомоги від засудженого.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, обґрунтовано призначив засудженому

покарання за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком а 10 років.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів.

Таким чином, відсутні підстави вважати призначене засудженому покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість.

Отже, колегією суддів під час перевірки матеріалів цього кримінального провадження не встановлено даних про неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність.

Тому доводи касаційної скарги захисника про суворість покарання, яке було призначено засудженому є безпідставними.

Щодо обґрунтованості вирішення судами у провадженні цивільного позову в частині стягнення із засудженого на користь потерпілої в рахунок відшкодування останній матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦК України.

Згідно із положеннями п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити причинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, й дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Встановивши доведеність винуватості ОСОБА_7 , суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, стягнув із засудженого на користь потерпілої

27 103, 70 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стосовно доводів касаційної скарги захисника щодо необґрунтованості прийнятого рішення у вирішення цивільного позову в частині стягнення на користь потерпілої витрат в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, то вони не заслуговують на увагу, оскільки відповідні розрахунки, підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

При цьому, як убачається з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, щодо визначення та обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди потерпілій було встановлено судом з достатнім урахуванням характеру вчиненого злочину, його наслідків, глибини та тривалості моральних та фізичних страждань потерпілої, пов`язаних з вчиненням щодо неї протиправних дій засудженого, зокрема те, що внаслідок отриманих травм потерпіла тривалий час була позбавлена можливості вести нормальний спосіб життя. Також виходячи при цьому з вимог розумності, виваженості та справедливості, суд врахував конкретні обставини провадження та докази досліджені і оцінені в судовому засіданні, діяв на власний розсуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій і вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди було визначено із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілої, конкретних обставин справи, наслідків вчиненого кримінального правопорушення.

Тому доводи касаційної скарги захисника про протилежне є необґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.

Призначене засудженому ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам

ст. ст. 50 65 КК України. Таке покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що було б підставою для скасування чи зміни судових рішень при перевірці даного кримінального провадження, колегією суддів не встановлено.

Цивільний позов заявлений потерпілою у цьому кримінальному провадженні вирішено правильно.

Судові рішення відповідають вимогам статті 370 419 КПК України.

Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не допущено, призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -

без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня

2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 -

без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3