Постанова

Іменем України

15 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 202/8012/21

провадження № 61-6153св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник (скаржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коломоєць Костянтин Васильович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2022 року у складі судді Ісаєвої Д. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коломойця К. В.

На обґрунтування вимог скарги ОСОБА_1 зазначив, що на виконанні Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) знаходиться виконавче провадження № 51454227, яке відкрито за виконавчим листом № 2/0202/397/2016, виданим 31 травня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська.

Вказаний виконавчий лист було видано на виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2016 року у справі № 202/8409/15-ц, яким усунуто перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні ОСОБА_1 з його сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 не чинити цьому перешкод. Визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з його сином.

15 грудня 2021 року на електронну пошту ОСОБА_1 отримав копію постанови головного державного виконавця Коломойця К. В. від 14 січня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 51454227.

Ознайомившись зі змістом вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження, ОСОБА_1 вважає, що вказаним державним виконавцем було проігноровано принцип обов`язковості виконавчого провадження. Державний виконавець, не вживши заходів для виконання рішення суду, протиправно закрив виконавче провадження.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати постанову головного державного виконавця Коломойця К. В. від 14 січня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 51454227 незаконною та зобов`язати вказану посадову особу відновити виконавче провадження № 51454227, яке було відкрито за виконавчим листом № 2/0202/397/2016, виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 31 травня 2016 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем постанову від 14 січня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 51454227 винесено правомірно.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 не виконує вимоги, викладені у виконавчому листі № 2/0202/397/2016, виданому 31 травня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, перешкоджає стягувачу ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні сина.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на неї.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

06 липня 2022 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 20 липня 2022 року заявник просив суд скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

22 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2016 року у справі № 202/8409/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї було частково задоволено позовні вимоги. Усунуто перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні ОСОБА_1 з його сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 не чинити цьому перешкод. Визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з його сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: один раз на тиждень, кожної неділі з 10:00 години до 19:00 години ОСОБА_1 має право побачення та спілкування з сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем свого проживання, а також з можливістю систематичних зустрічей з дитиною в місцях та помешканнях приналежних до об`єктів громадського дозвілля і відпочинку дітей, без обмежень переміщення, протягом шести місяців від дня набрання законної сили даним рішенням суду у присутності матері дитини - ОСОБА_3 , а після спливу цього строку без її присутності; один раз на рік, у літній період, ОСОБА_1 має право на строк не більше семи днів, запросити дитину на тимчасове проживання до свого місця мешкання, а також з можливістю поїхати із дитиною на відпочинок на морські курорти, санаторії, туристичні бази в межах України, завчасно, письмово попередивши про це матір дитини - ОСОБА_3 ; кожного року, який закінчується парним числом ОСОБА_1 має право проводити свято Новий Рік, День народження дитини спільно з сином ОСОБА_2 за місцем свого проживання та/або у закладах приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей. Зобов`язано ОСОБА_3 негайно повідомляти шляхом надання точної інформації ОСОБА_1 про погіршення стану здоров`я дитини, зміну місця її проживання та місця її перебування, в тому числі у дошкільному чи навчальному закладі, а у разі настання таких змін повідомляти про це батька дитини не пізніше ніж за добу, з обов`язком узгоджувати з батьком дитини - ОСОБА_1 рішень стосовно вибору навчальних закладів, закладів спортивного та творчого розвитку, лікувально-профілактичних закладів для дитини. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення набрало законної сили 22 березня 2016 року.

31 травня 2016 року на виконання вказаного рішення суду Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист № 2/0202/397/2016.

Вказаний виконавчий лист було пред`явлено до примусового виконання до Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

З матеріалів виконавчого провадження № 51454227 вбачається, що 15 червня 2016 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 29 червня 2016 року закінчено виконавче провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із повним виконанням вимог виконавчого документа.

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 01 листопада 2016 року відновлено виконавче провадження.

Постановою про скасування процесуального документа державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 01 листопада 2016 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження.

Постановами про накладення штрафу від 31 січня 2017 року та від 06 березня 2017 року державним виконавцем накладені штрафи на Бойко М. Є.

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 06 березня 2017 року закінчено виконавче провадження на підставі пункту 11 частини першої стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 27 листопада 2018 року відновлено виконавче провадження № 51454227.

21 грудня 2018 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макаренко А. С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 51454227, на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

04 січня 2019 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макаренко А. С. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 51454227 на підставі заяви ОСОБА_1 від 29 грудня 2018 року щодо відновлення виконавчого провадження № 51454227 на підставі частини 6 статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2019 року у справі № 202/8409/15-ц змінено спосіб та порядок виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2016 року по справі № 202/8409/15-ц на наступний: Усунуто перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні ОСОБА_1 з його сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 виконувати наступні дії: один раз на тиждень, кожної неділі з 10:00 години до 19:00 години передавати дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 для систематичних зустрічей з дитиною без присутності матері ОСОБА_3 ; щорічно, у літній період, за письмовою вимогою батька передавати дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 на строк не більше семи днів для тимчасового проживання до свого місця мешкання, оздоровлення, відпочинку дитини на морських курортах, санаторіях, туристичних базах в межах України; кожного року, який закінчується парним числом, передавати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 для святкування Нового Року, дня народження дитини. Зобов`язано ОСОБА_3 засобами електронної пошти на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 негайно, або засобами Укрпошти не пізніш ніж у дводенний термін з обов`язковим описом змісту вкладення письмово повідомляти батька дитини ОСОБА_1 шляхом надання точної інформації про погіршення стану здоров`я дитини, зміну місця її проживання та місця її перебування, в тому числі у дошкільному чи навчальному закладі. Зобов`язано ОСОБА_3 засобами електронної пошти на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , або засобами Укрпошти з обов`язковим описом змісту вкладення письмово узгоджувати з батьком дитини ОСОБА_1 рішень стосовно вибору навчальних закладів, закладів спортивного та творчого розвитку, лікувально-профілактичних закладів для дитини. На письмову вимогу батька надавати у триденний термін для ознайомлення медичну картку дитини, його табелі про навчання та іншу запрошену інформацію, яка стосується здоров`я, розвитку та навчання дитини. Зобов`язано ОСОБА_3 під час особистих зустрічей отримувати від ОСОБА_1 письмові звернення з обов`язком особистої відмітки про отримання на екземплярі ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_3 з`являтись з дитиною або передавати дитину батьку для здійснення психологічної допомоги з відповідними фаховими спеціалістами в разі виникнення питань, що потребують експертної оцінки з психології .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2019 року скасовано. У задоволенні заяви Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зміну способу і порядку виконання рішення суду у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї, відмовлено.

ОСОБА_3 на ім`я начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі 27 серпня 2021 року було надано пояснення про те, що вона не перешкоджає спілкуванню батька ОСОБА_1 із сином ОСОБА_4 . Вимоги виконавчого листа вона виконує та зобов`язується повідомити батька дитини - ОСОБА_1 у телефонному режимі у випадку погіршення стану здоров`я дитини, зміни місця проживання дитини, спортивних секцій та лікувально-профілактичної установи.

В акті державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Коломойцем К. В. від 21 вересня 2021 року вказано наступне: «Виходом державного виконавця за адресою проживання дитини, а саме: АДРЕСА_1 від 19 вересня 2021 року встановлено, що ОСОБА_3 не чинить перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 із сином ОСОБА_2 , які разом відвідували дитячий майданчик за адресою проживання дитини та ТЦ «Караван»».

14 січня 2021 року головним державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коломойцем К. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 51454227, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого листа № 2/0202/397/2016 року, виданого 31 травня 2016 року на виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2016 року.

Зазначена постанова мотивована тим, що боржником ОСОБА_3 дотримано вимоги виконавчого документа, зокрема, ОСОБА_3 не перешкоджала спілкуванню ОСОБА_1 з сином ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судові рішення відповідно до статті 124 Конституції України є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 206 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

У відповідності до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Порядок розгляду скарг на дії, бездіяльність, рішення, державного виконавця, чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення визначений розділом VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Частинами другою-третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У статті 1 Закону № 1404-VIIIунормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті, частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Постанова про закінчення виконавчого провадження з означеної підстави виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIIIвиконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Статтею 64-1 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

У відповідності до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIIIза рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 не виконує вимоги, викладені у виконавчому документі, перешкоджає стягувачу ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні сина. Разом із тим, матеріали виконавчого провадження № 51454227 містять відомості про те, що на час винесення головним державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коломойцем К. В. оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження № 51454227 боржник у вказаному виконавчому провадженні ОСОБА_3 вимоги, викладені у виконавчому листі № 2/0202/397/2016, виданому 31 травня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, виконує, перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 із сином ОСОБА_2 не чинить.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що державним виконавцем правомірно винесено постанову від 14 січня 2021 року про закінчення виконавчого провадження із вказаних вище підстав, а тому відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов