ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 2034/2-363/11

провадження № 61-39530св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2012 року, ухвалене у складі судді Юдіна Є. О., та постанову апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Сащенка І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

В обґрунтування позову зазначило, що 27 червня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000 , згідно з яким позичальник отримала кредит в сумі 19 801,98 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США на дату видачі кредиту становило 100 000 гривень, зі сплатою 13% річних за користування кредитом та кінцевим строком повернення до 27 червня 2014 року.

У забезпечення виконання цього договору відповідач передала у заставу автомобіль марки ««Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_2 .

ПАТ «УкрСиббанк» вказувало, що, незважаючи на заборону відчуження транспортного засобу, ОСОБА_2 продала його ОСОБА_1 , який 20 грудня 2008 року зареєстрував право власності на автомобіль у органах ДАІ.

Посилаючись на збереження заставою чинності і для нового власника, ПАТ «УкрСиббанк» у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000 у загальній сумі 13 348,22 доларів США (за офіційним курсом гривні до долара США на 16 січня 2009 року становить 102 781,30 гривень) просило звернути стягнення на автомобіль марки «Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_2 , шляхом надання банку права укласти договір купівлі-продажу цього транспортного засобу із будь-якою особою, а також вчиняти усі інші дії, необхідні для укладення такого договору.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 5 травня 2009 року забезпечено позов і накладено арешт на автомобіль марки «Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_2 .

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2012 року позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000 звернено стягнення на автомобіль марки «Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_1 .

За рахунок предмета застави кредитору належить задовольнити вимоги на загальну суму 13 348,22 доларів США (за офіційним курсом гривні до долара США на 16 січня 2009 року становить 102 781,30 гривень) і 1 057,81 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 12 967,65 доларів США; заборгованість за процентами - 196,68 доларів США; заборгованість за простроченими процентами - 183,59 доларів США; пеня - 00,30 доларів США; витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - 1 027,81 і 30 гривень відповідно.

Надано ПАТ «УкрСиббанк» право здійснити від імені ОСОБА_1 продаж зазначеного автомобіля будь-якій особі, зняти автомобіль з обліку в органах ДАІ, а також вчинити усі інші дії, необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Зобов`язано ОСОБА_1 передати ПАТ «УкрСиббанк» автомобіль марки «Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , на зберігання до його реалізації.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності визначених законодавством правових підстав для звернення стягнення на переданий в заставу автомобіль марки «Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_2 , на погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000 , а також дійшов висновку про чинність застави для нового власника - ОСОБА_1 , так як на час набуття ним автомобіля запис про обтяження містився у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року замінено позивача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс Фінанс»), так як 20 квітня 2012 року банк і товариство уклали договір факторингу № 05/12, за яким до нового кредитора перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2012 року змінено та виключено з резолютивної частини висновки щодо відшкодування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації предмета обтяження.

Стягнено із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» 1 027,81 гривень державного мита і 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У іншій частині заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2012 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для звернення стягнення на предмет застави і її чинності для нового власника транспортного засобу, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2012 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, скасувавши також застосовані у справі заходи забезпечення позову.

Касаційна скарга, крім іншого, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не повідомили його про дату, час і місце судового засідання, у зв`язку з чим він не мав можливості реалізувати свої процесуальні права.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 27 червня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000 , згідно з яким позичальник отримала кредит в сумі 19 801,98 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США на дату видачі кредиту становило 100 000 гривень, зі сплатою 13% річних за користування кредитом та кінцевим строком повернення до 27 червня 2014 року.

У забезпечення виконання цього договору ОСОБА_2 передала у заставу автомобіль марки ««Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_2 .

Відомості про обтяження 3 липня 2007 року внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

20 грудня 2008 року на товарній біржі «Веста» ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № А-1096-п відчужила автомобіль марки ««Skoda Oktavia», номер шасі НОМЕР_2 , ОСОБА_1 .

Того ж дня ОСОБА_1 зареєстрував право власності на автомобіль і отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Суди встановили, що ОСОБА_2 не виконувала зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11176597000 і на 16 січня 2009 року має заборгованість у розмірі 13 348,22 доларів США (за офіційним курсом гривні до долара США становить 102 781,30 гривень), з яких: заборгованість за кредитом - 12 967,65 доларів США; заборгованість за процентами - 196,68 доларів США; заборгованість за простроченими процентами - 183,59 доларів США; пеня - 00,30 доларів США.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Частиною четвертою статті 401 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Звертаючи стягнення на предмет застави, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з наявності для цього правових підстав та вважав, що застава є чинною для нового власника автомобіля ОСОБА_1 .

Проте такі висновки судів попередніх інстанцій передчасні, оскільки суди дійшли їх з порушенням принципу змагальності сторін, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_1 без доказів його належного повідомлення про місце, дату та час судового засідання.

Так, стаття 74 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, визначала, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, а судові повідомлення - судовими повістками-повідомленнями.

Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

У разі ненадання фізичними особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку

Згідно зі статтею 76 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

За змістом статті 169 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

Стаття 224 ЦПК України у тій же редакції закріплювала, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними.

Дану цивільну справу суд першої інстанції призначав до розгляду на 11 жовтня 2011 року, 7 листопада 2011 року, 28 листопада 2011 року, 26 грудня 2011 року, 26 січня 2012 року, 23 лютого 2012 року, 1 березня та 29 березня 2012 року.

Проте відомості щодо направлення ОСОБА_1 повісток про виклик на зазначені дати у справі відсутні, як і будь-які інші докази повідомлення відповідача про дату, час і місце судових засідань.

Таким чином, вбачається, що суд першої інстанції узагалі не викликав ОСОБА_1 у судове засідання і вирішив справу та ухвалив 29 березня 2012 року заочне рішення у відсутність відповідача без будь-яких доказів його належного повідомлення про судове засідання.

Суд апеляційної інстанції зазначені недоліки не усунув, натомість також розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , щодо якого не було даних про його повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Статтею 368 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час перегляду справи апеляційним судом, встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 128 ЦПК України у тій же редакції суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Стаття 130 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час перегляду справи апеляційним судом, передбачає, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (стаття 372 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час перегляду справи апеляційним судом).

Так, апеляційний суд призначив справу до розгляду на 29 травня 2018 року. Про дату, час і місце судового засіданняОСОБА_1 суд повідомляв шляхом направлення 16 травня 2018 року на адресу його реєстрації судової повістки, яку 22 травня 2018 року повернено до суду без вручення із відміткою «за закінченням строку зберігання».

На інші, наявні у справі адреси відповідача, зокрема, на адресу його фактичного проживання, суд апеляційної інстанції повістки не направляв.

Таким чином, суд апеляційної інстанції у порушення статті 372 ЦПК України розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , щодо якого не було відомостей про вручення йому судової повістки.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Основними засадами судочинства відповідно до частини першої статті 129 Конституції України визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Права та обов`язки учасників справи закріплені у статтях 27 31 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, та статтях 43 49 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час перегляду справи апеляційним судом, згідно з якими відповідач має право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини роз`яснив, що принцип рівності сторін - це один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип і було б позбавлене сенсу, якщо сторона у справі не повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб не тільки знати про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно відповідача порушені через його непоінформованість про дату і час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанцій. Неналежне повідомлення про час, дату та місце судового засідання і розгляд справи без участі ОСОБА_1 позбавило його можливості давати пояснення по суті спору, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, та заперечення проти доводів і міркувань інших учасників справи.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

У зв`язку з тим, що суди першої і апеляційної інстанцій розглянули справу за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, чим він обґрунтовував свою касаційну скаргу, оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не можуть вважатися законними та обґрунтованими і відповідно до статті 411 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так як касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 і 411 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, та статтями 401 і 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 березня 2012 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов