Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа №203/2196/17
провадження №61-15529св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поділ майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2018 року у складі судді Католікяна М. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
учасники справи:
позивач - відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
відповідач - позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 , правонаступниками якого є
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , звернувся до ОСОБА_2 з позовом, у якому, з урахуванням доповнень, просив встановити факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу з 1998 року по 2002 рік, встановити факту належності майна, набутого у цей період, на праві спільної сумісної власності, визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ його частини, припинити право власності ОСОБА_2 на цю частину, стягнути компенсацію половини вартості автомобіля, а також депозитних вкладів.
2. Позовна заява мотивована тим, що з 1998 року ОСОБА_1 з
ОСОБА_2 проживав однією сім`єю у належній йому квартирі АДРЕСА_1 . У жовтні 2000 року ОСОБА_1 продав вказану квартиру і вони переїхали до його матері. З вересня 2002 року по 11 жовтня 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
3. Указував, що коштів від продажу належної йому квартири не вистачало і він продав свій будинок у с. Любов Дніпропетровського району Дніпропетровської області. За ці кошти він купив квартиру по
АДРЕСА_2 , а згодом - по АДРЕСА_2 , де подружжя проживало до 2007 року. У подальшому сторони продали цю квартиру і придбали квартиру АДРЕСА_3 .
4. Наприкінці 2015 року ОСОБА_1 пішла з квартири і дотепер у ній мешкає лише позивач.
5. Крім того, сторони взяли участь у будівництві житлового будинку
АДРЕСА_4 , у якому придбали квартиру АДРЕСА_5 . Будівництво не завершено. Для придбання цієї квартири сторони вклали 49 100 доларів США. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська право власності на цю квартиру визнано за ОСОБА_2 . Крім того, за час шлюбу сторони придбали автомобіль Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який ОСОБА_2 без дозволу позивача продала. Під час шлюбу сторони також відкрили депозитні рахунки у ПАТ АБ «Південний» та ПАТ «УКРІНКОМ», на яких зберігалися кошти загальною сумою 300 000 грн.
6. У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просила визнати права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 . Посилалась на те, що вказану квартиру було придбано за її особисті кошти, одержані від продажу попередніх квартир.
Короткий зміст рішень суду першої інстанцій
7. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня
2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , припинено право власності ОСОБА_2 на цю частину. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію судових витрат у сумі 6 679,50 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру залишено без задоволення.
8. Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що право спільної сумісної власності сторін поширюється на спірну квартиру АДРЕСА_3 , а тому вона підлягає поділу між сторонами з визнанням за ОСОБА_5 права особистої приватної власності на 1/2 її частину та припиненням права власності на цю частину за ОСОБА_2 . Відмовляючи в решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності.
9. Рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову мотивоване безпідставністю позовних вимог.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
10. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 13 грудня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня
2018 року в частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру скасовано, ухвалено нове рішення, яким визнано квартиру АДРЕСА_3 особистою приватною власністю ОСОБА_2 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорювана квартира є особистою власністю ОСОБА_2 , оскільки придбана нею за особисті кошти, отримані від продажу квартири, яка була її особистою приватною власністю.
12. Разом із тим, апеляційний суд також погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу квартири АДРЕСА_6 та недоведеністю факту отримання ОСОБА_2 коштів від продажу автомобіля.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на Ѕ частину квартири
АДРЕСА_3 , припинити право власності ОСОБА_2 на цю частину та визнати за заявником право власності на Ѕ частину автомобіля Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
14. У іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому не перевіряються судом касаційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення спору щодо квартири
АДРЕСА_3 та автомобіля Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є необґрунтованими, такими, що прийняті з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, винесеними із порушенням норм статей 1 2 5 10 77-79 81-82 263 304 ЦПК України, вимог матеріального права, а саме статей 60 61 65 70 СК України, статті 368 ЦК України та статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
16. Заявник вказує на безпідставне посилання на обставини, встановлені у постанові Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у справі
№ 201/1630/18, а саме на те, що за рахунок реалізації квартири АДРЕСА_7 було погашено кредит за спірну квартиру. Наголошує, що ОСОБА_5 не спростувала презумпцію спільного права власності подружжя.
17. Аргументом касаційної скарги також указано те, що ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права - стягнення з
ОСОБА_2 компенсації половини вартості автомобіля марки Nissan Tiida. У силу положень частини другої статті 5 ЦПК України суд першої інстанції мав здійснити поділ спільної сумісної власності подружжя, включаючи спірний автомобіль, визнавши за кожним з подружжя по Ѕ частині права власності на вказаний автомобіль.
Доводи інших учасників справи
18. Доводи відзиву ОСОБА_2 зводяться до того, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки наведені в ній доводи не обґрунтовані належним чином та не знаходять жодних підтверджень. Касаційна скарга не містить посилань на порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції, зупинено дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
20. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
21. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року провадження у справі зупинено до залучення до участі правонаступників ОСОБА_1 .
22. Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року провадження у даній справі відновлено. Залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до участі у розгляді справи в якості правонаступників ОСОБА_1 .
Щодо клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову
23. У червні 2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на адресу Верховного Суду подала клопотання, у якому повідомила про те,
що ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач за основним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 помер. Просила залучити її до участі у розгляді справи в якості правонаступника ОСОБА_1 та одночасно заявила про відмову від позову та у зв`язку з цим просила закрити провадження у справі. Дане клопотання підписано представником - адвокатом Стрижаком Є. Ю.
24. Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
25. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
26. Приписами статті 206 ЦПК України передбачене право позивача на відмову від позову на будь-якій стадії провадження у справі.
27. Статтею 408 ЦПК України визначено, що незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цієї процесуальної дії.
28. Частиною п`ятою статті 206 ЦПК України визначено, що суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
29. Колегія суддів дійшла висновку, що відмова правонаступника
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від позову не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки дії представника, який підписав дане клопотання про відмову від позову суперечить інтересам
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на момент підписання клопотання була неповнолітньою особою і має право вчиняти правочини з дозволу органу опіки та піклування (частина друга статті 32 ЦК України).
30. Такий дозвіл Верховному Суду не надано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
32. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
33. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
34. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
35. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
36. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
37. 29 грудня 2001 року ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу придбала квартиру
АДРЕСА_8 .
38. 21 вересня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.
39. 01 березня 2003 року ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продала квартиру
АДРЕСА_8 . Ціна договору склала 9 924,56 грн.
40. 16 квітня 2003 року ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу придбала квартиру
АДРЕСА_7 . Дана квартира була придбана за 14 941 грн.
41. 16 вересня 2004 року між ОСОБА_2 та ТОВ Фірмою «Консоль ЛТД» був укладений договір про спільну діяльність з дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку у формі простого товариства.
42. 30 вересня 2004 року ОСОБА_2 за договором про спільну діяльність з дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку у формі простого товариства від 16 вересня 2004 року сплатила 260 608,07 грн
(49 100 доларів США).
43. 04 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_2 отримала 73 900 доларів США.
44. Того ж дня ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_3 . Ціна даного договору сторонами визначена у 373 195 грн, що еквівалентно 73 900 доларів США.
45. 20 квітня 2007 року ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продала квартиру АДРЕСА_7 . Ціна договору склала 21 115 грн.
46. 15 листопада 2011 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, укладеним з ТОВ «Сінгл Авто», придбала автомобіль марки Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
47. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 01 грудня 2014 року у справі №200/19604/14-ц за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру
АДРЕСА_6 .
48. 19 квітня 2016 року право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_6 було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
49. 09 червня 2016 року ОСОБА_2 видала ОСОБА_6 довіреність на право розпорядження автомобілем марки Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Того ж дня автомобіль було знято з обліку і 10 червня 2016 року зареєстровано за іншою особою.
50. 11 жовтня 2016 року рішенням Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
51. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у справі №201/1630/18, встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20 квітня 2007 року ОСОБА_2 було реалізовано квартиру АДРЕСА_7 .
52. Відповідно до довідки АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 20 квітня
2007 року було внесено 68 900 доларів США в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 04 квітня 2007 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
53. Зважаючи на доводи та вимоги касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення позовних вимог щодо квартири
АДРЕСА_7 та автомобіля Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Щодо вирішення спору відносно квартири
54. Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
55. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
56. Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
57. Стаття 57 СК України дає визначення майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.
58. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
59. Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:
1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;
2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
60. Також СК України містить винятки із загального правила. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.
61. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
62. Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
63. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
64. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
65. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
66. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
67. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
68. З обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, слідує, що спірна квартира
АДРЕСА_7 була придбана за кредитні кошти в період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
69. Апеляційний суд дійшов висновку, що спірна квартира є особистою власністю ОСОБА_2 , оскільки остання належними доказами довела, що для придбання спірної квартири вона внесла власні кошти, отримані від продажу квартири, яка була її особистою приватною власністю. У свою чергу, ОСОБА_1 не надав жодних доказів на підтвердження того, що він брав участь у поверненні коштів по кредитному договору.
70. Також суд апеляційної інстанції зіслався на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у справі №201/1630/18, якою встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 квітня 2007 року ОСОБА_2 реалізувала квартиру
АДРЕСА_7 . Відповідно до довідки АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 20 квітня 2007 року було внесено 68 900 доларів США в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
71. Разом із тим, суд апеляційної інстанції не дав жодної правової оцінки тій обставині, що за продаж квартири ОСОБА_2 отримала 21 115 грн, а вартість спірної квартири становила 373 195 грн.
72. Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у справі №201/1630/18 встановлено, що частина коштів отриманих від продажу
20 квітня 2007 року квартири
АДРЕСА_7 , була витрачена на придбання квартири
АДРЕСА_9 , а інша їх частина була витрачена на погашення кредиту.
73. Отже, визнаючи за ОСОБА_2 право особистої власності на спірну квартиру, суд апеляційної інстанції не дав жодної правової оцінки тій обставині, що кошти від реалізації ОСОБА_2 квартири
АДРЕСА_7 у розмірі 21 115 грн були джерелом походження коштів на придбання квартири АДРЕСА_9 (26 403 грн), спірної квартири
АДРЕСА_7 (373 195 грн) та погашення кредиту.
74. Висновок апеляційного суду про те, що спірна квартира є особистою власністю ОСОБА_2 , оскільки кредитні кошти нею були отримані особисто, а не в інтересах сім`ї, тобто є її особистою власністю, а
ОСОБА_1 не виступав стороною кредитного договору, не надавав згоди, як подружжя, на укладання кредитного договору, не виступав поручителем за цим договором та не надавав згоди на передачу майна в іпотеку, є неправильним.
75. Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України свідчить, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об`єктивний підхід, оскільки він не пов`язує виникнення обов`язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно було використано в інтересах сім`ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів. Той з подружжя, хто не був учасником договору, не може посилатися на відсутність своєї згоди, якщо договір було укладено в інтересах сім`ї.
76. Близький за змістом висновок зроблено і Верховним Судом України в постанові від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13.
77. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах
від 25 вересня 2019 року у справі № 569/2255/17 (провадження
№ 61-6203св19), від 04 грудня 2019 року у справі № 235/5555/16-ц (провадження№ 61-28858св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 2-2093/10 (провадження № 61-34656св18).
78. Спірна квартира була придбана 04 квітня 2007 року, тобто в період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 слідує, що останній зареєстрований в спірній квартирі з 22 травня 2007 року.
79. Щодо посилання апеляційного суду на те, що внесення 68 900 доларів США ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором встановлено рішенням суду та не підлягає доказуванню, то слід указати таке.
80. Так, постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у справі №201/1630/18 встановлено наведений факт, проте судове рішення не містить жодних правових висновків про те, що ці кошти є особистою власністю ОСОБА_2 .
81. Отже підлягає з`ясування джерело походження коштів, внесених на погашення кредиту за спірну квартиру.
Щодо поділу автомобіля
82. Судами попередніх інстанцій безаперечно встановлено, що спірний автомобіль Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 , придбано сторонами 15 листопада 2011 року, тобто під час шлюбу.
83. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
84. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено; шлюбним договором чи законом.
85. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою сттаті 63, частиною першою статті 65 СК України. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
86. Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 07 вересня 1998 року зі змінами та доповненнями, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
87. Пунктом 8 наведеного Порядку також визначено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
88. Встановивши, що 09 червня 2016 року ОСОБА_2 видала ОСОБА_6 довіреність на право розпорядження автомобілем Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 , того ж дня автомобіль було знято з обліку і 10 червня 2016 року зареєстровано за іншою особою, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 на виконання статті 12 ЦПК не було доведено факт продажу автомобіля та отримання ОСОБА_2 коштів від такого продажу.
89. Разом із тим, встановивши факт реєстрації спірного транспортного засобу за третьою особою, суди попередніх інстанції не з`ясували обставини його відчуження та, чи було таке відчуження в інтересах сім`ї.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
90. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
91. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи
92. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи в частині вирішення спору щодо квартири
АДРЕСА_3 та автомобіля Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 , судами не встановлені, ухвалені у цій частині судові рішення інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня
2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня
2019 року в частині вирішення позовних вимог щодо квартири АДРЕСА_3 та автомобіля Nissan Tiida, реєстраційний номер НОМЕР_1 , скасувати.
Справу у наведеній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
І. М. Фаловська