№ 203/2294/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 203/2294/17

провадження № 61-5965св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2022 рокуу складі колегії суддів: Куценко Т. Р.,Демченко Е. Л., Макаров М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей, посилаючись на те, що від шлюбу сторони мають двох малолітніх доньок: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мешкають разом із батьком, однак він позбавлений можливості самостійно утримувати дітей, а від належного виконання обов`язків з їх утримання відповідачка ухиляється. У зв`язку із цим позивач просив стягувати з відповідачки аліменти на утримання дітей у розмірі Ѕ частини її заробітку щомісяця.

У липні 2017 року позивач ОСОБА_1 доповнив заявлений позов вимогами про визначення місця поживання двох малолітніх дітей.

Позов мотивовано тим, що між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання дітей, відповідачка заперечує проти проживання доньок разом із батьком. Зазначає, що він у повному обсязі створив належні побутові умови для потреб дітей, забезпечує їх здоровим дозвіллям, навчанням та духовним розвитком.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання двох малолітніх дітей разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2019 року позов ОСОБА_1 у частині вимог про стягнення аліментів залишено без розгляду на підставі заяви позивача.

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Управління служби у справах дітей Центральної районної в м. Дніпрі ради, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів на їх утримання.

Зустрічний позов мотивовано тим, що під час шлюбу сторони та їх діти разом мешкали у будинку по АДРЕСА_1 , звідки ОСОБА_3 була вимушена піти після розірвання шлюбу. Відповідач за зустрічним позовом перешкоджає їй у спілкуванні з дочками. Вважає, що діти мають більшу прихильність до неї, як до матері, і вона в змозі створити для них більш комфортні життєві умови.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просила визначити місце проживання дітей разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 , а також стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі Ѕ частини його заробітку щомісячно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначенні місця проживання дітей задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з її батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з обставин ставлення батька до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дітей до кожного з батьків, у якій превалює їх прихильність саме до батька, вік дітей, стан їх здоров`я, а також виходив з інших обставини, зокрема, відсутності даних про перебування батьків на обліку у лікаря-психіатра, про зловживання ними алкогольними напоями або наркотичними засобами, достатнього рівня майнового стану та житлово-побутових умов.

При цьому місцевий суд врахував значний час, протягом якого діти мешкають саме з батьком, а також сталий спосіб їхнього життя (відвідування учбових закладів, спортивних секцій, гуртків тощо).

Разом із цим, судом було вжито заходи щодо з`ясування думок дітей сторін з приводу місця проживання шляхом їхнього допиту без присутності батьків, під час якого обидві дівчинки виявили більшу емоційну та психологічну прихильність до батька, ніж до матері.

Суд також вказав на те, що визначення місця проживання дітей з батьком не може звужувати їхні права на спілкування з матір`ю і, відповідно, право останньої на спілкування з дітьми, участь в їх вихованні.

При цьому суд зазначив, що повсякденні потреби дітей, пов`язані з особливостями їх статі, віку та фізіології, крім участі матері, можуть бути задоволені і за допомогою нової дружини ОСОБА_1 , з якою у дівчат склалися взаємини, що мають довірливий та дружній характер, про що свідчать їх покази в суді.

Не погодившись із цим рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2022 року скасовано.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за її місцем проживання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 червня 2022 року до досягнення доньками повноліття.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що місцевим судом не надано належної оцінки прихильності майже в рівних частках як до батька, так і до матері, а також не враховано, що діти, які постійно проживають з моменту свого народження за певною адресою та у певних умовах, тобто на території батька, незалежно від того, чи батьки живуть разом, чи ні, при опитуванні, як експертом з психології, так і судом, більш схиляються до звичної для них середи, що підтверджує фактичну більшу рефлекторну прихильність до батька, враховуючи, що з матір`ю вони бачаться рідко та мають властивість звикати до таких рідких зустрічей з нею.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не дав відповіді на всі основні доводи зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 та не проаналізував, чи таке вирішення спору із задоволенням первісного позову ОСОБА_1 враховує інтереси малолітніх дітей та їх забезпечення у постійному зв`язку із матір`ю, враховуючи їх вік та стать.

Апеляційний суд, приймаючи до уваги закріплений у принципі6 Декларації прав дитини щодо недопустимості розлучення дитини з матір`ю, також зазначив, що судом першої інстанції не встановлено жодних виняткових обставин, які б надавали можливість припускати, що малолітні діти мають бути розлученими з матір`ю шляхом їх постійного проживання разом із батьком.

Враховуючи визначення місця постійного проживання двох малолітніх дітей разом із матір`ю та обов`язок батька утримувати дітей до їх повноліття, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , з якою будуть проживати діти, аліментів на утримання двох малолітніх дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку.

Узагальнені доводи касаційної скарги

30 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2022 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та зупинено дію постанови суду апеляційної інстанції до закінчення касаційного провадження.

08 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що у період з 17 липня 2010 року по 12 травня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу і дотепер малолітні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 постійно мешкають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Малолітні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за місцем проживання відвідують навчально-виховний комплекс № 148 «Планета Щастя». За місцем навчання характеризуються позитивно, зарекомендували себе як старанні, дисципліновані, працелюбні та уважні учениці. Батьки приділяють належну увагу вихованню доньок.

22 липня 2020 року Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром було складено висновок судової психологічної експертизи № 19/104-19/107, згідно з яким, зокрема:

- актуальний психологічний стан малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 характеризується наявним відчуттям психологічного благополуччя;

- з урахуванням вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку малолітні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виявляли психологічні ознаки, які можуть свідчити про наявність більш тісного емоційного зв`язку з батьком.

30 вересня 2021 року Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром було складено висновок додаткової судової психологічної експертизи № СЕ-19/104-21/16689-ПС, згідно з яким, зокрема:

- у малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 наявних ознак негативного сприйняття матері не виявлено;

- з урахуванням вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку малолітні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виявляли психологічні ознаки, які можуть свідчити про наявність емоційного зв`язку з матір`ю.

З 18 червня 2021 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , у якому у них народився син - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 16 червня 2017 року комісією у складі головних спеціалістів управління-служби у справах дітей виконкому Чечелівської районної у місті ради, житлово-побутові умови дітей відмінні, їх батько, громадянин ОСОБА_9 , забезпечив дітей усім необхідним для проживання, навчання, виховання, розвитку, піклується про їх майбутнє.

Відповідно до Акту обстеження умов проживання № 08/21-1063 від 06 вересня 2017 року, складеним начальником УССД Шевченко Г. В. та спеціалістом УССД Корніловою Н. М. за місцем прожвиання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , умови проживання задовільні, для виховання та розвитку дітей створено такі умови: виділена окрема кімната, в якій облаштоване місце для сну дітей, ігор, в наявності шафа із сезонним одягом та іграшками.

ОСОБА_9 та ОСОБА_3 працевлаштовані, мають постійний дохід, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебувають.

18 вересня 2017 року виконавчим комітетом Чечелівської районної в м. Дніпрі ради було складено висновок № 937, згідно з яким органом опіки та піклування було проведено засідання комісії з питань захисту прав дитини, під час якого було встановлено, що в інтересах дітей є недоцільним їх проживання разом з батьком.

20 грудня 2017 року виконавчим комітетом Центральної районної в м. Дніпрі ради було складено висновок № 16/584, згідно з яким органом опіки та піклування було проведено засідання комісії з питань захисту прав дитини, під час якого було встановлено, що в інтересах дітей їх проживання разом з матір`ю є доцільним.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

За змістом статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу сторін і дотепер постійно мешкають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Мати ОСОБА_3 постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , житлово-побутові умови дітей відмінні, батько забезпечує дітей усім необхідним для проживання, навчання, виховання, розвитку, піклується про їх майбутнє.

Відповідно до Акту обстеження умов проживання, складеним за адресою проживання матері ОСОБА_3 - АДРЕСА_2 , умови проживання задовільні, для виховання та розвитку дітей створено такі умови: виділена окрема кімната, в якій облаштоване місце для сну дітей, ігор, в наявності шафа із сезонним одягом та іграшками.

ОСОБА_9 та ОСОБА_3 працевлаштовані, отримують стабільний самостійний дохід, характеризуються позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебувають.

Малолітні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були вислухані судом та психологами, виявили більшу емоційну та психологічну прихильність до батька, ніж до матері. Заявляли, що саме з батьком вони хотіли би проживати.

Встановлено, що батько дитини не чинить матері перешкод у спілкуванні, побаченні з доньками, а також у їх вихованні.

З огляду на викладене, виходячи з інтересів дітей, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , місце їх навчання, психологічний стан, зокрема прихильність до батька, проживання з ним в атмосфері любові, турботи, захисту, а також дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в їх інтересах, колегія суддів Касаційного цивільного суду вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місцяпроживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом із батьком, оскільки це сприятиме якнайкращому забезпеченню їх інтересів.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Кіровський районний суд м. Дніпропетровськаправильно не прийняв до уваги висновки органу опіки та піклування щодо доцільності проживання дітей з матір`ю, оскільки вказані висновки не містять жодних обґрунтувань того, чому орган опіки та піклування дійшов вказаного висновку.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Натомість суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув та скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

При цьому помилковим є посилання суду апеляційної інстанції на принцип 6 Декларації прав дитини щодо недопустимості розлучення дитини з матір`ю.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, в якій вона відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Разом із тим, слід ураховувати, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором та не має в Україні виключно обов`язкового характеру, у той час як Конвенція про права дитини, у якій реалізовано принцип пріоритету інтересів дитини понад усім, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, її положення є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями 400 409 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2022 року скасувати.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2022 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов