ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 203/3867/22

провадження № 61-13020св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Дніпровська міська рада, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визнання незаконним та нечинним висновку, визнання недійсними рішення про надання квартири, ордера, скасування реєстрації у квартирі, виселення

за касаційною скаргою адвоката Гергель Катерини Олександрівни як представника ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року у складі судді Колесніченко О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог та уточненої позовної заяви, просила визнати дії посадових осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур (далі - Департамент адмінпослуг) Дніпровської міської ради (далі - ДМР) під час винесення висновку від 12 жовтня 2018 року на підставі якого скасовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , такими, що вчинені самоправно, з перевищенням повноважень, наданих законодавством;

визнати незаконним та нечинним висновок Департаменту адмінпослуг ДМР від 12 жовтня 2018 року на підставі якого скасовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою;

визнати рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 21 травня 2019 року № 532 «Про надання квартири АДРЕСА_2 » недійсним і нечинним;

визнати недійсним ордер від 07 червня 2019 року про право проживання у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_2 із сім`єю у складі трьох осіб, у тому числі дружини ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 ;

скасувати реєстрацію ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у цій квартирі, та виселити їх з указаної квартири;

зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити (усунути) перешкод у користуванні ОСОБА_1 квартирою шляхом вселення ОСОБА_1 до вказаного житла із забезпеченням безперешкодного доступу та передати ключі від вхідних дверей квартири.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що у грудні 2015 року вселилась до спірної квартири за життя та за письмової згоди основного квартиронаймача - ОСОБА_5 21 травня 2019 року виконком ради прийняв рішення про виділення цієї квартири іншим особам з видачею ордера ОСОБА_2 на сім`ю з трьох осіб (у складі дружини ОСОБА_3 і дочки ОСОБА_4 ). Відповідачі безпідставного зайняли житло, незважаючи на обізнаність про судовий спір щодо нього та рішення суду, яким визнано законним вселення і проживання позивача у спірній квартирі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 21 грудня 2023 року позов задовольнив частково. Визнав недійсним ордер № 0000000624, виданий Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради 07 червня 2019 року на житлове приміщення у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_2 на сім`ю із трьох осіб у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (дружини), ОСОБА_4 (доньки).

Виселив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Вселив ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_2 .

Усунув ОСОБА_1 перешкоди в користуванні вказаною квартирою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей цієї квартири.

В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач вселилась до спірної квартири як член сім`ї наймача - сина ОСОБА_5 за його життя, тому набула право користування житлом та укладення договору найму. Оспорюваний ордер видано з порушенням житлових прав позивача на жиле приміщення, яке не було вільним.

Відповідач ОСОБА_2 встановив нові вхідні двері до спірної квартири, до якої позивач не має доступу, тому є підстави для усунення перешкод у її користуванні.

Відповідач ОСОБА_2 і його неповнолітня дочка ОСОБА_6 мають у власності житло і проживали не в житлі державного чи громадського житлового фонду, у зв`язку з чим підстав для їх виселення з наданням іншого житла громадського житлового фонду за наявності приватного житла та поза визначеною законом процедурою черговості одержання житла з наявного у власності територіальної громади, де ОСОБА_2 постановлений на облік як особа, яка потребує поліпшення житлових умов через недостатність норм жилої площі у приватизованому житлі, немає.

Рішення про виселення відповідачів із спірної квартири є достатньою підставою для зняття їх з реєстрації місця проживання і додатковому вирішенню не підлягає.

Позовна давність за пред`явленими позивачем вимогами не пропущена.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 03 вересня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради залишив без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивованазаконністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Гергель К. О. як представник ОСОБА_3 просить рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 686/15695/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 682/933/16-ц; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди залишили поза увагою те, що позивач не має права користування спірною квартирою, оскільки її син не був наймачем у розумінні Житлового кодексу. Вимог про визнання права ОСОБА_1 користування спірною квартирою та визнання її наймачем не заявлено. Без вирішення зазначених вимог немає підстав для визнання недійсним ордера, виданого відповідачу.

Суди помилково посилались на постанову Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 201/3131/19, постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2022 року у справі № 200/9644/19 як на преюдиційні рішення для цієї справи.

Відповідачі не були учасниками справи № 203/3131/19, в ході розгляду якої були встановлені обставини щодо правомірності вселення позивача до спірного житла.

Преюдиційність постанови Дніпровського апеляційного суду у справі № 200/9644/19 полягала в пов`язаності позовних вимог щодо законності проживання позивача та незаконності проживання відповідачів у спірній квартирі, і не полягала в незаконності виданого ордера родині ОСОБА_2.

Суди необґрунтовано відмовляли у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи за фактом підроблення підпису у договорі найму житла від 20 вересня 2019 року.

Усі подані документи для отримання ордера на сім`ю ОСОБА_2 відповідали дійсності.

Виселення відповідачів можливе лише за умови надання їм іншого жилого приміщення, і суди незаконно позбавили малолітню особу права на житло.

У січні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Кияненко Д. О. як представника ОСОБА_1 , мотивований законністю й обґрунтованістю судових рішень.

Обставини щодо законності проживання ОСОБА_1 у спірній квартири були предметом розгляду справим за позовом Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору найму житла (справа № 203/3131/19).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Зупинено виконання і дію рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

18 лютого 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Квартира АДРЕСА_2 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра, належить до державного житлового фонду місцевих рад.

Розпорядженням ЖЕО виконкому Кіровської районної ради народних депутатів від 24 вересня 1986 року № 219ж відповідно до рішення виконкому Кіровської районної ради народних депутатів від 22 травня 1981 року № 621 та у зв`язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_7 , який був батьком ОСОБА_1 , за її заявою особовий рахунок квартири переоформлено на ім`я ОСОБА_1 у складі сім`ї: ОСОБА_1 - основний квартиронаймач, ОСОБА_5 - син.

10 вересня 1996 року ОСОБА_1 знято з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

У квартирі продовжував проживати син позивача - ОСОБА_5 , зареєстрований там з 22 липня 1986 року.

01 серпня 2000 року ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням освіти обласної державної адміністрації згідно з розпорядженням № 32.

27 лютого 2003 року позивач за договором дарування передала у дар ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_3 . Відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено 02 листопада 2021 року.

ОСОБА_1 з 10 вересня 1996 року до 13 січня 2005 року була зареєстрована на АДРЕСА_4 ; з 20 червня 2005 року до 15 травня 2018 року - на АДРЕСА_5 (довідка Департаменту адмінпослуг ДМР від 19 вересня 2019 року № 5/5-176).

12 червня 2018 року позивач разом із сином ОСОБА_5 звернулась до Департаменту адмінпослуг ДМР з приводу її реєстрації в квартирі АДРЕСА_2 , проте документи не були прийняті до розгляду у зв`язку з відсутністю договору найму житла. Подана заява містить засвідчену 13 червня 2018 року підписом згоду ОСОБА_5 на реєстрацію ОСОБА_1 у вказаній квартирі.

Відповідно до довідки від 15 червня 2018 року № 4666 у складі сім`ї та зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_2 зазначено: ОСОБА_1 - як незареєстрованого наймача та її сина ОСОБА_5 , як зареєстрованого з 22 липня 1986 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Відповідно до довідки КП «Жилсервіс-2» ДМР від 04 липня 2018 року № 1757 ОСОБА_1 є квартиронаймачем на АДРЕСА_1 , обмінний ордер на квартиру за цією адресою на підприємстві не зберігся.

20 вересня 2018 року між позивачем і КП «Жилсервіс-2» ДМР укладено договір найму на підставі розпорядження від 24 вересня 1986 року № 219ж та довідки від 15 червня 2018 року №4466 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.

24 вересня 2018 року ОСОБА_1 через свого представника за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_9 звернулася до Департаменту адмінпослуг ДМР із заявою про її реєстрацію у спірній квартирі. Того ж дня ОСОБА_1 зареєстровано у спірній квартирі, про що проставлено відмітку в паспорті, а відомості внесено до реєстру територіальної громади.

12 жовтня 2018 року директор Департаменту адмінпослуг ДМР затвердив висновок про скасування реєстрації ОСОБА_1 у спірній квартирі з підстав отримання повідомлення КП «Жилсервіс-2» ДМР від 10 жовтня 2018 року про те, що договір найму між вказаним підприємством та ОСОБА_1 щодо спірної квартири її представнику ОСОБА_9 не видавався.

Актом від 15 квітня 2019 року, складеним та підписаним мешканцями будинку на АДРЕСА_6 , підтверджено проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_7 цього будинку з грудня 2015 року.

Відповідно до довідки Державного закладу професійно-технічної освіти «Придніпровський професійний ліцей м. Дніпро» від 01 липня 2019 року ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_3 не проживає з 2003 року, та фактично у цій квартирі мешкає ОСОБА_8 ..

У квитанціях про оплату комунальних послуг за кв. АДРЕСА_2 за період 2016 -2019 роки платниками зазначені ОСОБА_1 і її син ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки КП «Жилсервіс-2» ДМР від 22 березня 2019 року № 277 ОСОБА_1 з 24 вересня 1986 року є квартиронаймачем спірної квартири згідно з розпорядженням ЖЕО Кіровського району № 219Ж та з 10 грудня 2016 року до 01 січня 2018 року квартирна плата вносилась вчасно, існує переплата 1 029,02 грн.

21 лютого 2017 року рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної в м. Дніпрі ради № 74 працівника поліції ОСОБА_2 як учасника бойових дій постановлено на облік як особу, яка користується правом першочергового одержання житла.

23 березня 2018 року ОСОБА_2 і ОСОБА_4 набули у власність житло - прим. АДРЕСА_8 , і 04 квітня 2018 року зареєстровано право власності. У цьому жилому приміщенні усі відповідачі ОСОБА_10 були зареєстровані до 07 червня 2019 року.

Відповідно до протоколу засідання комісії при виконавчому комітеті міської ради з питань розподілу жилих приміщень, які надходять у власність територіальної громади міста Дніпра, від 21 грудня 2018 року № 12/18-1 квартиру АДРЕСА_2 , погоджено надати гр. ОСОБА_2 на склад сім`ї як особі, яка перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з 21 лютого 2017 року в загальній черзі під № 667, в першочерговій - під № 278.

21 травня 2019 року виконавчий комітет ДМР прийняв рішення № 532 про надання квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 на сім`ю у складі трьох осіб (він, дружина, донька).

07 червня 2019 року виконавчий комітет Дніпровської міської ради видав ордер № 0000000624 на зайняття спірної квартири сім`ї у складі з трьох осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (дочка).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 демонтував наявні вхідні двері спірної квартири, звільнив квартиру від сторонніх речей звичайної домашньої обстановки, які його сім`ї не належали, встановив нові вхідні двері до цієї квартири (відеозапис, протокол огляду слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області).

21 червня 2019 року ОСОБА_2 уклав договір з Управлінням поліції охорони в Дніпропетровській області про централізовану охорону майна фізичних осіб засобами сигналізації з реагуванням наряду поліції охорони.

ОСОБА_2 приєднався до умов договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, сплачував комунальні послуги тепло-, газо-, водопостачання за період з червня 2019 року до квітня 2021 року.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року (справа № 203/3131/19), у задоволенні позову Дніпровської міської ради до КП «Жилсервіс-2» ДМР, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору найму спірної квартири відмовлено.

Верховний Суд залишив без змін зазначені судові рішення та погодився із висновком про те, що ОСОБА_1 , постійно проживаючи у квартирі з грудня 2015 року, вселившись до неї за згоди єдиного на той час наймача - ОСОБА_5 , що був її сином, з яким вони проживали в спірній квартирі до дня його смерті, тому відповідно до статті 65 ЖК Української РСР набула право користування спірною квартирою та відповідно до статті 106 ЖК Української РСР мала право на визнання її основний наймачем квартири після померлого сина і мала право на укладення відповідного договору найму.

У цивільній справі № 200/9644/19 Верховний Суд постановою від 19 вересня 2022 року в межах касаційного розгляду залишив без змін рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року в частині відмови ОСОБА_1 у позові до Дніпровської міської ради, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Центральна адміністрація Дніпровської міської ради, про визнання дій самоправними, визнання висновку незаконним та нечинним, визнання рішення недійсним та нечинним, визнання ордеру недійсним, скасування реєстрації, - з підстав пред`явлення вимог до неналежних відповідачів.

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2022 року (справа № 200/9644/19) є остаточною в частині відмови у задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом та зобов`язанні ОСОБА_1 звільнити квартиру АДРЕСА_2 від своїх речей та передачі ключів від неї ОСОБА_2 .

За фактом можливого використання підроблених документів, поданих при реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за заявою Департаменту адмінпослуг ДМР СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато кримінальне провадження №123019040030000842, за частиною четвертою статті 358 КК України. Також у межах цього кримінального провадження подав заява про вчинення кримінального правопорушення і ОСОБА_2 про те, що невстановлені особи подали до органів державної влади, а саме до КП «Жилсервіс-2» завідомо підроблений документ, а саме договір найму від 20 вересня 2018 року в будинках державного і комунального житлового фонду, який укладений між КП «Жилсервіс-2» ДМР і ОСОБА_11 . У подальшому кримінальне провадження, розпочате 06 липня 2020 року за заявою ОСОБА_1 за частиною третьою статті 191 КК України, було об`єднано з кримінальним провадженням № 12019040030000842.

За результатами досудового розслідування постановою слідчого від 24 лютого 2022 року кримінальне провадження закрито за відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 358, частиною четвертою статті 191 КК України. В ході досудового розслідування обставин підробки договору найму або інших документів, поданих для реєстрації місця проживання, не встановлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно зі частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону або за рішенням суду.

Згідно зі статтею 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Статтею 61 ЖК України встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно зі статтею 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Статтею 106 ЖК України визначено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

За обставин цієї справи позивач у зв`язку із смертю батька та на підставі розпорядження ЖЕО виконкому Кіровської районної ради народних депутатів від 24 вересня 1986 року стала основним наймачем спірної квартири, в якій проживала та була зареєстрована до 1996 року. Окрім неї, у спірному житлі був зареєстрований та продовжував проживати її син - ОСОБА_1 .

З грудня 2015 року ОСОБА_1 знову почала проживати у спірній квартирі, в яку вселилась за згодою наймача - ОСОБА_5 .

Встановивши, що ОСОБА_1 постійно проживала у спірній квартирі з 2015 року, вселилась до неї за згодою єдиного на той час наймача - ОСОБА_5 , який був її сином, і з яким вони проживали в спірній квартирі разом до дня його смерті, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про набуття ОСОБА_1 права користування спірною квартирою, права на визнання її основним наймачем після смерті сина і на укладання відповідного договору найму.

Разом із тим суди встановили, що у 2019 році виконавчий комітет ДМР видав ордер на зайняття спірної квартири сім`ї ОСОБА_2.

Відповідно до статті 15 ЖК України до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду входить, зокрема, видача ордерів на жилі приміщення.

Відповідно до статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно зі статтею 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Відповідно до статті 117 ЖК України у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.

У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

Оскільки ордер від 07 червня 2019 року № 0000000624 виданий сім`ї ОСОБА_2 на спірне жиле приміщення, яке не було вільним, суди дійшли обґрунтованого висновку про порушення прав позивача та визнання недійсним цього ордера відповідно до статті 59 ЖК України.

Враховуючи, що позовні вимоги про виселення відповідачів, вселення позивача та усунення їй перешкод у користуванні спірним майном є похідними, суди правильно дійшли висновку про їх задоволення.

Доводи касаційної скарги про те, що усі подані документи для отримання ордера відповідали дійсності, не заслуговують на увагу, оскільки виданий ордер порушує права іншої особи - ОСОБА_1 , що є підставою для його скасування.

Безпідставними також є доводи про можливість виселення відповідачів виключно з наданням їм іншого жилого приміщення, враховуючи, що ОСОБА_2 та його неповнолітня дочка ОСОБА_6 мають на праві власності житло і проживали не в житлі державного чи громадського житлового фонду.

Аргументи касаційної скарги про відсутністьу позивача права користування спірною квартирою, оскільки її син не був наймачем, не спростовують висновків судів у вказаних частинах, зводяться до незгоди з ними, тлумачення норм законів, які регулюють спірні правовідносини, на власний розсуд.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість відмови у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з підстав підроблення підпису у договорі найму житла не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки позивач вселилась у квартиру не на підставі договору найму, а як член сім`ї основного наймача.

Інші аргументи касаційної скарги висновків судів по суті вирішення заявлених вимог не спростовують, зводяться до необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Висновки судів у цій справі з урахуванням установлених фактичних обставин не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Оскільки виконання та дію рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2024 рокудо закінчення касаційного провадження у справі, його виконання та дію необхідно поновити.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Гергель Катерини Олександрівни як представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання та дію рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов