Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 203/4190/17

провадження НОМЕР_1-9031св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

відповідач - Обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , подану представником ОСОБА_6 ,

на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до суду позовом, який згодом уточнили, до обслуговуючого кооперативу «Будинок 27Д» (далі - ОК «Будинок 27Д», кооператив) про визнання частково протиправними рішень загальних зборів обслуговуючого кооперативу, скасування щомісячних внесків.

Мотивуючи позов, вказували, що вони є співвласниками будинку

АДРЕСА_1 , а будинок перебуває на балансі ОК «Будинок 27Д», створеного співвласниками будинку.

16 квітня 2010 року загальними зборами ОК «Будинок 27Д» затверджено розміри щомісячних внесків на поточні витрати.

Відтоді відповідач жодного разу не скликав загальні збори, у зв`язку з чим так

і не було затверджено кошториси, річні звіти, баланс, не встановлено розміри вступного та членського внесків і паїв, порядок формування фондів, розміри оплати праці найманих працівників, не вирішено питання щодо обрання членів

та голови правління тощо.

Всупереч вимогам чинного законодавства всі зазначені питання,

з перевищенням повноважень, вирішувалися правлінням відповідача, яке

до того ж діяло поза межами строку, на який його було обрано.

Так, починаючи з 16 квітня 2010 року й до часу звернення до суду відповідачем

у порушення встановленої процедури було ухвалено низку рішень: від 25 травня 2012 року № 18 про затвердження тарифу оплати з 01 червня 2012 року (пункт 1), від 24 квітня 2015 року про погодження переходу на єдині тарифи

з обслуговування будинку та опалення, а також збір коштів на закупівлю обладнання (пункти 1, 2, 5), від 22 травня 2015 року про затвердження тарифів

на обслуговування будинку та опалення (пункти 1, 2).

Посилаючись на те, що вказані дії грубо порушують їх права, позивачі просили суд ухвалити рішення, яким визнати протиправним рішення правління

ОК «Будинок 27Д», прийняте 25 травня 2012 року, про затвердження тарифів оплати з 01 червня 2012 року (пункт 1 протоколу засідання правління

ОК «Будинок 27Д» від 25 травня 2012 року № 18); визнати протиправним рішення правління ОК «Будинок 27Д», прийняте 24 квітня 2015 року, про перехід

на єдиний тариф за обслуговування будинку та опалення, збір грошових коштів на придбання обладнання для реконструкції газового вузла (пункти 1, 2, 5 протоколу засідання правління ОК «Будинок 27Д» від 24 квітня 2015 року); визнати протиправним рішення правління ОК «Будинок 27Д», прийняте 22 травня 2015 року, про затвердження тарифів на обслуговування будинку та тарифу

на опалення (пункти 1, 2 протоколу засідання правління ОК «Будинок 27Д»

від 22 травня 2015 року); скасувати щомісячні внески на послуги

з обслуговування будинку ОК «Будинок 27Д» у розмірі 05,25 грн за кв. м; стягнути на їх користь витрати на правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня

2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним рішення ОК «Будинок 27Д», оформлене у вигляді протоколу засідання правління від 25 травня 2012 року № 18, у частині затвердження тарифу оплати від 01 червня 2012 року (пункт 1); визнано протиправним рішення ОК «Будинок 27Д», оформлене у вигляді протоколу засідання правління від 24 квітня 2015 року, у частині погодження переходу на єдині тарифи з обслуговування будинку та опалення, а також збір коштів на закупівлю обладнання (пункти 1, 2, 5); визнано протиправним рішення ОК «Будинок 27Д», оформлене у вигляді протоколу засідання правління

від 22 травня 2015 року, у частині затвердження тарифів на обслуговування будинку та опалення (пункти 1, 2).

Стягнуто з ОК «Будинок 27Д» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 по 3 000,00 грн в рахунок компенсації витрат на правничу допомогу.

Вирішено питання щодо судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними протокольних рішень, ухвалених відповідачем, суд першої інстанції виходив

з того, що такий спосіб захисту цілком відповідає змістові статті 16 ЦК, а тому позовні вимоги в цій частині вважав обґрунтованими.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2018 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОК «Будинок 27Д» судовий збір у розмірі

по 576,00 грн з кожного.

Апеляційний суд дійшов висновку, що серед встановлених статтею 16

ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів судом не зазначено такого способу захисту, як оскарження дій, рішень та повноважень кооперативу, які відповідно до закону, статуту об`єднання громадян віднесені до його внутрішньої компетенції, та оскарження таких дій не підлягає захисту в судовому порядку. Суд вважав, що такі питання стосуються внутрішньої статутної діяльності цієї організації. Апеляційний суд застосував при цьому правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 19 жовтня

2016 року № 6-1002цс16.

Також апеляційний суд вважав доведеним обставини, які свідчать про те,

що правління діяло у відповідності до Статуту кооперативу.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У травні 2019 року представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвокат Андрієнко В. А., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду

та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі посилається на те, що апеляційним судом надано неправильну оцінка фактичним обставинам справи, висновки апеляційного суду суперечать положенням Статут кооперативу, оскільки оскаржувані рішення кооперативу приймались неповноважними членами правління з грубим перевищенням повноважень. Постанова апеляційного суду ухвалена

з порушенням норм Закону України «Про кооперацію», статті 16 ЦК України,

а висновок апеляційного суду про нерозповсюдження компетенції суду на такі правовідносини є помилковим.

Зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві представник ОК «Будинок 27Д» - адвокат Пашніна А. В., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона прийнята з дотриманням норм чинного законодавства України, є законною та справедливою, а доводи позивачів щодо скасування цієї постанови є необґрунтованими.

Вказує, що позивачі, звернувшись з цим позовом до суду, порушили порядок звернення щодо контролю за діяльністю кооперативу, встановлений статтею 38 Закону України «Про кооперацію»

Також зазначає, що серед встановлених статтею 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів судом не зазначено такого способу захисту,

як оскарження дій, рішень та повноважень кооперативу, які відповідно

до закону, статуту об`єднання громадян віднесені до його внутрішньої компетенції, та оскарження таких дій не підлягає захисту в судовому порядку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали справи з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що позивачі є власниками квартир НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ,

НОМЕР_5 у будинку АДРЕСА_1 .

16 квітня 2010 року відбулися загальні (установчі) збори членів ОК «Будинок 27Д», за результатами яких було ухвалене протокольне рішення № 1 про створення обслуговуючого кооперативу й затвердження статуту; про обрання

до правління кооперативу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

та обрання головою кооперативу ОСОБА_7 ; про обрання до ревізійної комісії ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а головою ревізійної комісії - ОСОБА_10 ; про встановлення з квітня 2010 року щомісячних внесків

на поточні витрати, а також розмір заробітної плати голови правлінні

та бухгалтера.

25 травня 2012 року правлінням було ухвалене протокольне рішення № 18, пунктом 1 якого з 01 червня 2012 року було затверджено нові тарифи оплати

за обслуговування, газ, електроенергію, ліфт та послуги консьєржа.

01 квітня 2014 року правлінням відповідача було ухвалене протокольне рішення № 43/2014, яким ОСОБА_7 було звільнено з посади голови правління

за власним бажанням, доручено ОСОБА_9 до моменту обрання загальними зборами членів кооперативу, виконувати обов`язки голови правління.

02 квітня 2014 року правлінням відповідача було ухвалене протокольне рішення, яким вирішено протягом місяця скликати загальні збори з метою обрання голови правління.

24 квітня 2015 року правлінням відповідача було ухвалене протокольне рішення № 18 про погодження переходу на єдині тарифи з обслуговування будинку

та опалення, а також збір коштів на закупівлю обладнання. Протокол підписаний ОСОБА_8 , ОСОБА_9

22 травня 2015 року правлінням відповідача ухвалене протокольне рішення

про затвердження нових тарифів на обслуговування будинку та опалення. Протокол підписаний ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Позивачі є членами цього обслуговуючого кооперативу.

17 березня 2017 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду з вимогою про визнання протиправним рішення від 25 травня 2012 року № 18, визнання протиправними рішень від 25 травня 2012 року, від 22 травня 2015 року, відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000,00 грн, а також судових витрат.

31 травня 2017 року рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня

2017 року скасовано в частині визнання рішень протиправними, у позові відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких

не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку,

що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційну скаргу подано до суду у травні 2019 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України у редакції, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, суди загальної юрисдикції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають

із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин

в усіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений

за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін

у спорі є, як правило, фізична особа).

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ,

що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

Стаття 20 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду

в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають

з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою

та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно частини першої статті 167 Господарського кодексу України (далі -

ГК України) корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації,

що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації

та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною третьою статті 167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частина перша статті 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована

у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 81, частини першої, другої статті 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом (частина перша, друга статті 85 ЦК України).

Як було встановлено судом першої інстанції обслуговуючий кооператив «Будинок 27Д» (код ЄДРПОУ: 37071056) за своєю організаційно-правовою формою є юридичною особою, організаційно-правова форма: обслуговуючий кооператив.

Оскільки статті 80 81 83 85 ЦК України відносно діяльності

та внутрішньоорганізаційних відносин окремих видів юридичних осіб відсилає до спеціального законодавства, тому до відносин, що склались у обслуговуючого кооперативу «Будинок 27Д» із його членами слід застосовувати положення

ГК України та Закону України «Про кооперацію».

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних,

а за формою власності до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє

на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися

у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України). Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83 85 86 ЦК України.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію». За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив

є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження

їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»).

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону

та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами

та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням

або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Управління обслуговуючим кооперативом здійснюють його органи, якими

є загальні збори членів і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України, статті 15, 16 Закону України

«Про кооперацію»).

У частині першій статті 98 ЦК України, статті 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що загальні збори членів кооперативу мають право приймати рішення з усіх питань діяльності кооперативу, у тому числі і тих, що належать

до компетенції інших органів товариства.

Правові висновки з приводу юрисдикції спорів про оскарження рішень уповноважених органів юридичної особи його учасником або виконавчим органом висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах

від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19),

від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18),

від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження №14-1цс19),

від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження 14-170цс19),

від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19),

від 27 лютого 2019 року у справі № 738/1772/17, від 9 квітня 2019 року у справі № 916/1295/18, від 3 квітня 2019 року у справі № 759/11487/16-ц, від 16 жовтня 2018 року у справі № 916/4625/15, від 22 січня 2019 у справі № 915/1674/15,

від 30 травня 2018 у справі № 916/978/17.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 фактично оспорювали рішення зборів обслуговудючого кооперативу, які стосуються його діяльності.

Таким чином, предметом спору у цій справі є права учасника непідприємницького товариства на участь в управлінні ним, тобто корпоративні права. Відповідно, спір виник з корпоративних правовідносин та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до вищезазначених вимог закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду

в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі

або залишенням позову без розгляду у відповідній частині.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно

від доводів касаційної скарги.

З огляду на те, що вказана справа судами першої та апеляційної інстанцій розглянута з порушенням правил юрисдикції, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255 256 400 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , подану представником ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року скасувати.

Провадження у справі № 203/4190/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до обслуговуючого кооперативу «Будинок 27Д» про визнання рішень частково протиправними, скасування щомісячних внесків закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення вони можуть звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун