Постанова

Іменем України

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 203/642/14-ц

провадження № 61-18080св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року у складі судді Варенко О. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2014 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», банк) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 17 грудня 2007 року № 11270252000 у розмірі 1 309 187,45 грн, а також судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ «УкрСиббанк» посилалося на те, що 17 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11270252000, за умовами якого позивач надав, а відповідач отримала кредит у розмірі 130 000, 00 дол. США в порядку і на умовах, визначених у кредитному договорі, з терміном повернення не пізніше 16 грудня 2037 року. Позивач належним чином виконав свої обов`язки за кредитним договором, проте позичальник з березня 2011 року до моменту звернення до суду з позовом взяті на себе зобов`язання не виконує, своєчасно не повертає суми отриманого кредиту та не сплачує нараховані за користування кредитними коштами відсотки у встановлений кредитним договором термін.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11270252000, 17 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки № 11270252000/П, за умовами якого позичальник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед позивачем у повному обсязі взятих на себе зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків.

У зв`язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка на 22 листопада 2013 року становить 1 309 187, 45 грн.

Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити.

Справу суди розглядали неодноразово.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська заочним рішенням від 01 квітня 2014 року позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 17 грудня 2007 року № 11270252000 в розмірі 1 309 187,45 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 998 274,15 грн; заборгованості за відсотками - 269 926,89 грн; пені - 40 986,41 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення доведеністю заявлених банком позовних вимог щодо наявності заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня

2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не надала доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору по суті, при цьому відповідача було повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 21 березня 2016 року поновив ОСОБА_1 і ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року. Відкрив апеляційне провадження та розпочав підготовчі дії для призначення справи до розгляду в апеляційному суді.

Ухвала мотивована наявністю підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд Дніпропетровської області рішенням від 07 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнив частково. Скасував заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року у частині задоволення позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив в цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову до ОСОБА_2 . Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року в частині розподілу судових витрат змінив, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 654, 00 грн. В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване невиконанням відповідачами своїх зобов`язань за укладеними договорами, в результаті чого існує заборгованість за кредитним договором. Розмір заборгованості банк визначив з урахуванням раніше стягнених грошових сум за рішенням суду, яке не виконано, період нарахування визначені правильно. Разом з тим зобов`язання за договором поруки є припиненими відповідно до частини першої статті 559 ЦК України.

Верховний Суд постановою від 03 липня 2019 року касаційну скаргу банку задовольнив частково. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що, розглядаючи по суті заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції не врахував, що заява подана з пропуском встановленого процесуальним законом строку, не вирішував питання про його поновлення, що призвело до порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які апеляційний суд не виправив під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення у справі.

Ураховуючи, що у цій справі позов пред`явлено до двох відповідачів, то розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення не дає другому з відповідачів права звертатися до апеляційного суду із апеляційною скаргою без виконання вимоги попереднього звернення цього відповідача із заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції. Апеляційний суд, відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , наведеного не врахував, чим допустив порушення норм процесуального права.

Зробивши висновок про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд не навів розумних мотивів цього та не обґрунтував належним чином таке процесуальне рішення, не врахував, що для ОСОБА_2 перебіг строку на апеляційне оскарження мав розпочатися після розгляду його заяви про перегляд заочного рішення, з якою він зобов`язаний був звернутися до суду першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення. При цьому з дня отримання копії заочного рішення та до дня подання ОСОБА_2 апеляційної скарги минуло 20 місяців і 20 днів.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження у частині апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд не врахував, що представник ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні під час проголошення ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2015 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, а тому строк на оскарження заочного рішення для ОСОБА_1 розпочався 22 грудня 2015 року та закінчився 01 січня 2016 року, тоді як з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку лише 05 січня 2016 року.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 09 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху з наданням строку для виконання вимог цієї ухвали. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року повернув заявнику, роз`яснивши порядок оскарження відповідачем заочного рішення.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 17 лютого 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року.

Ухвала мотивована невиконанням ОСОБА_1 вимог ухвали апеляційного суду від 09 серпня 2019 року.

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 02 червня 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суду відмовив. Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року залишив без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що будь-яких належних обґрунтувань і доказів, які свідчили б про поважність причин пропуску ОСОБА_2 строку на перегляд заочного рішення, не надано. Враховуючи зазначені обставини та положення ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 01 липня 2020 року відкрив провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року.

Ухвала мотивована тим, що апеляційна скарга ОСОБА_2 подана в строк, передбачений статтею 354 ЦПК України, і відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 16 вересня 2020 року заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року скасував у частині задоволення позовних вимог АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в цій частині ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні цих вимог. Стягнув з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 5 481,00 грн.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що укладений між сторонами кредитний договір змінювався декілька разів додатковими угодами починаючи з 27 листопада 2008 року. Остання додаткова угода між банком і позичальником була укладена 29 березня 2010 року, внаслідок чого змінилися умови договору та суми платежів, однак з поручителем зміни до кредитного договору погоджені не були, що свідчить про припинення договору поруки відповідно до частини

першої статті 559 ЦК України.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 02 грудня 2020 року, АТ «УкрСиббанк» просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 756/15281/13-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 278/2649/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 2-4036/11 та від 18 листопада 2020 року у справі № 640/5306/13-ц; порушив апеляційний суд норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм ЦПК України, оскільки не було підстав для апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення суду першої інстанції від 01 квітня 2014 року, адже заочне рішення суду першої інстанції не переглядалося в установленому законом порядку. ОСОБА_2 було відмовлено в поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, що виключає її розгляд по суті та залишення без задоволення, тому апеляційний суд безпідставно відкрив апеляційне провадження. Суд першої інстанції на підставі статті 126 ЦПК України мав повернути заяву про перегляд заочного рішення без розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

10 березня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 287 ЦПК України в результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, для відповідача встановлено спеціальний порядок, який представляє окрему стадію судового процесу, дотримання якої для відповідача є обов`язковим.

Аналогічні норми містилися в статтях 228 231 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення заочного рішення.

Встановлено, що 13 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення та клопотанням про поновлення строку для звернення із цією заявою.

Ухвалою від 02 червня 2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення відмовив.

Однак, апеляційний суд відкриваючи провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року не врахував, що єдиною підставою для перегляду заочного рішення в апеляційному порядку для відповідача, є залишення судом першої інстанції його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, тоді як суд першої інстанції за заявою відповідача ОСОБА_2 відмовив йому у поновленні строку для подання заяви про перегляд заочного рішення.

Крім того, перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів (частина третья статті 34 ЦПК України).

Про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу (частина перша статті 359 ЦПК України).

Відкриття апеляційного провадження у справі слід розглядати як сукупність передбачених процесуальним законом послідовних дій суду апеляційної інстанції, які розпочинаються визначенням колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи та завершуються постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги, про відкриття або про відмову у відкритті апеляційного провадження. Відкриття апеляційного провадження є підставою для переходу до іншої стадії судового процесу - апеляційного розгляду, порядок проведення якої регламентований параграфом 3 Глави 1 Розділу V ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 зроблено висновок, що «ЦПК України, у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, передбачав вирішення питання про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, залишення апеляційної скарги без руху або повернення скарги суддею-доповідачем одноособово, про що було чітко вказано у частині п`ятій статті 297 цього кодексу. ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, регулює означене питання по-іншому. […] з 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово. За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів. […] слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України)».

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Установлено, що всупереч вищенаведеним нормам процесуального права, ухвала про відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення суду першої інстанції у цій справі постановлена суддею апеляційного суду Варенко О. П. одноособово, а не колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів, визначеною протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями, як це передбачено статтею 359 ЦПК України.

Ураховуючи наведене, підстави для відкриття апеляційного провадження, з урахуванням ухвали районного суду від 02 червня 2020 року, якою ОСОБА_2 відмовлено в поновленні строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення, тобто заява по суті не розглядалася, суд апеляційної інстанції має оцінити у складі колегії з трьох суддів.

За таких обставин заслуговують на увагу доводи касаційної скарги в частині того, що апеляційний суд у складі судді Варенко О. П. дійшов передчасного висновку про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2014 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Оскільки встановлено підставу для скасування судових рішень зі стадії відкриття апеляційного провадження, іншим доводам касаційної скарги колегія суддів оцінки не надає.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За викладених обставин ухвала Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року підлягають скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. ЧервинськаСудді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун