ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м Київ

справа № 203/806/21

провадження № 61-10748 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко Олександр Олексійович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко Олександр Олексійович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна, про витребування майна,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив витребувати у ОСОБА_2 на його користь квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 762619912101), оскільки вказана квартира вибула з його володіння поза його волею.

2. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 вказував на те, що він на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2004 року є власником квартири АДРЕСА_1 . 01 липня 2008 року було проведено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за позивачем. Заочним рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року у справі № 189/2189/15-ц було частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім?єю та поділ майна подружжя. Зокрема, вказаним рішенням було виділено та визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , скасовано право власності на цю квартиру за ОСОБА_1 . На підставі вказаного рішення 28 жовтня 2015 року проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 . За договором купівлі-продажу від 30 жовтня 2015 року квартиру ОСОБА_3 було продано ОСОБА_4 , за договором купівлі-продажу від 06 грудня 2017 року ОСОБА_4 продано квартиру ОСОБА_5 . Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2020 року заочне рішення цього суду від 24 вересня 2015 року було скасовано та призначено справу до нового розгляду. 17 липня 2020 року за договором купівлі-продажу квартиру ОСОБА_5 було продано ОСОБА_2 . Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2020 року позов ОСОБА_3 було залишено без розгляду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2021 року позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 762619912101). Вирішено питання судових витрат.

4. Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Вказана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

5. Враховуючи, що заочне рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року у справі №189/2189/15?ц, на підставі якого право власності на належну позивачу квартиру було визнано за ОСОБА_3 , надалі було скасовано, а позов останньої залишено без розгляду, а також що після ухвалення заочного рішення, квартира неодноразово була відчужена, таким чином вибувши із володіння позивача поза його волею.

6. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 762619912101). Вирішено питання судових витрат.

7. Частково задовольняючи апеляційну скаргу та скасовуючи заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2021 року суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 без обов`язкового належного повідомлення її про дату, час і місце розгляду справи.

8. Ухвалюючи нове рішення по суті спору суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею, жодних правочинів щодо розпорядження належним йому нерухомим майном позивач не вчиняв, а відтак наявні правові підстави для витребування спірного майна з володіння ОСОБА_2 .

9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що такий висновок враховує інтереси позивача як власника спірного нерухомого майна та баланс з правами й інтересами добросовісного набувача, оскільки за обставин, коли ОСОБА_1 втратив майно внаслідок протиправних дій, права та інтереси позивача переважають інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього, тому вимоги про витребування спірного нерухомого майна є обґрунтованими.

10. Крім цього суд апеляційної інстанції вказав на те, що ОСОБА_2 як добросовісний набувач не позбавлена можливості відновити свої права у спосіб звернення до суду з позовом до продавця спірного нерухомого майна на підставі статті 661 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. До Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

12. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

13. У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу ОСОБА_2 вказує на те, що судом апеляційної інстанції не з'ясовано належним чином всіх обставин справи, а також оскаржувана постанова Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року прийнята на підставі недопустимих доказів. В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що адвокат Вовків Р. В. на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції мав повноваження представляти інтереси ОСОБА_1 та вчиняти від його імені юридично значущі дії.

15. Адвокат Вовків Р. В., подаючи до суду апеляційної інстанції відзив від 05 липня 2022 року долучив до нього копію ордера в якому вказано те, що його видано на підставі договору про надання правової допомоги від 11 грудня 2019 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 з терміном дії до 11 грудня 2021 року, копія якого була надана суду першої інстанції.

16. Відтак не маючи з 12 грудня 2021 року повноважень представляти інтереси позивача Вовків Р. В. 31 серпня 2022 року не мав права в його інтересах звертатися з адвокатським запитом до адвоката Цапліна О. К. про надання інформації про те, чи укладали ОСОБА_1 та ОСОБА_7 договір про надання правової допомоги на представництво інтересів ОСОБА_1 у суді в справі № 189/2189/15-ц та чи отримував ОСОБА_7 копію рішення суду першої інстанції від 24 вересня 2015 року та відповідно суд апеляційної інстанції не мав брати до уваги відповідь адвоката Цапліна О. К. від 06 вересня 2022 року як доказ необізнаності позивача у 2016 році про розгляд судом справи № 189/2189/15-ц, оскільки такий доказ є неналежним та недопустимим, що призвело до неправильного визначення дня початку перебігу строку позовної давності.

17. Крім цього на думку скаржника судом апеляційної інстанції прийняте оскаржуване судове рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц та від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц, відповідно до яких конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. А тому задоволення позову і витребування спірної квартири у відповідача, як добросовісного набувача, на користь ОСОБА_1 призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Доводи інших учасників справи

18. У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Вовківа Р. В. , як представника ОСОБА_1 , на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року.

19. Обґрунтовуючи порушення строку для подання відзиву на скаргу, встановленого ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року про відкриття касаційного провадження у справі, Вовків Р. В. вказує на те, що копія вказаної ухвали разом із копією касаційної скарги була отримана ним лише 30 березня 2023 року після відповідного звернення до Верховного Суду.

20. Частиною першою статті 395 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

21. Відповідно до статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

22. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України).

23. Враховуючи наведені представником ОСОБА_1 обставини отримання ним копії касаційної скарги та беручи до уваги, те що сам ОСОБА_1 копію ухвали Верховного Суду від 14 грудня 2022 року разом із копією касаційної скарги не отримав, що підтверджується відповідною довідкою Акціонерного товариства «Укрпошта», яка наявна в матеріалах касаційного провадження, колегія суддів вважає за необхідне продовжити Вовківу Р. В. , як представнику ОСОБА_1 , строк на подання відзиву, до дня подання такого відзиву, а саме до 17 квітня 2023 року.

24. Відзив мотивовано тим, що касаційна скарга ОСОБА_2 необґрунтована та безпідставна, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим із додержанням норм матеріального та процесуального права.

25. Крім цього Вовків Р. В. зазначив, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій перевірялися його повноваження, як представника ОСОБА_1 , і жодних зауважень та сумнівів щодо належного підтвердження таких повноважень у судів не виникало.

Письмові пояснення особи, яка подала касаційну скаргу

26. У травні 2023 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, які частково доповнюють доводи касаційної скарги.

27. Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

28. За змістом статей 392 - 395 ЦПК України, заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу. Відповідно ж до частини першої статті 398 ЦПК України, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

29. Враховуючи, що суд касаційної інстанції у цій справі не вважав за необхідне та не надавав учасникам справи дозволу на подання письмових пояснень, Верховний Суд не вбачає за можливе розглядати такі пояснення.

Фактичні обставини справи

30. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , що був посвідчений 14 травня 2004 року за реєстровим № 2295 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник С. В., ОСОБА_1 , набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

31. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, 01 липня 2008 року за позивачем було проведено державну реєстрацію права власності на зазначену вище квартиру.

32. Заочним рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року у справі №189/2189/15-ц було частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім?єю та поділ майна подружжя. Виділено та визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , скасувавши право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 .

33. На підставі цього рішення суду за ОСОБА_3 28 жовтня 2015 року було проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру.

АДРЕСА_2 . Крім того, 30 жовтня 2015 року останньою було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М. за реєстровим № 1882, на підставі якого спірну квартиру було продано ОСОБА_4 .

35. За договором купівлі-продажу від 06 грудня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О. О. за реєстровим № 1365, ОСОБА_4 спірну квартиру було продано ОСОБА_5 .

36. В свою чергу останнім, на підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А. В. за реєстровим № 798, спірну квартиру було продано ОСОБА_2 , за якою в цей же день було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру.

37. Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2020 року заочне рішення цього ж суду від 24 вересня 2015 року було скасовано та призначено справу до нового розгляду, за наслідками якого ухвалою від 03 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_3 було залишено без розгляду, у зв`язку з її неодноразовою неявкою до суду.

Позиція Верховного Суду

38. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Статтею 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

40. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми права й ухвалено законне та обґрунтоване рішення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

41. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

42. Статтею 41 Конституції України установлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

43. Також частинами першою та другою статті 321 ЦК України вказано на те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

44. Відповідно до положень статей 316 та 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

45. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

46. Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

47. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

48. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

49. Так, пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України встановлено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

50. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України викладеному у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-251 цс 15, з яким погодилася і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

51. Згідно із вимогами статей 12 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

52. Статтями 12 та 81 ЦПК України також встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

53. Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь?які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

54. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

55. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

56. Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що судом апеляційної інстанції було встановлено, що спірне майно перебувало у власності позивача на законних підставах, між позивачем та відповідачем у цій справі не виникало договірних відносин стосовно спірного майна, а судове рішення, на підставі якого спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_1 , було скасоване, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спірну квартиру.

57. Верховний Суд, враховуючи інтереси позивача як власника спірної квартири, який здійснює захист свого порушеного права власності та надаючи їм оцінку з урахуванням балансу разом із правами та інтересами відповідача, як добросовісного набувача, вважає, що права та інтереси ОСОБА_1 , як власника спірного майна, який був позбавлений права володіння та вільного користування ним внаслідок протиправних дій третіх осіб, на підставі судового рішення, яке надалі було скасоване, за обставинами цієї справи, перевищують інтереси добросовісного набувача.

58. Витребування спірного майна на користь позивача у цій справі містить легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки позивача, з порушенням вимог закону, було позбавлено права власності на майно.

59. Позивач діє з легітимною метою для задоволення власних інтересів, передбачених нормами матеріального права з метою відновлення свого порушеного права на належне йому нерухоме майно.

60. Водночас, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, ОСОБА_2 не позбавлена можливості захистити свої права шляхом звернення до суду із позовом до продавця спірного майна щодо відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України, зокрема, з вимогою про стягнення з продавця, який не мав відповідних повноважень на укладення договору купівлі-продажу, витрачених нею коштів на придбання спірної квартири, а також вартості проведених ремонтних робіт, а відтак втручання у право власності відповідача не може вважатися непропорційним та таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

61. Також, доводи касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц та від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-цсуд касаційної інстанції відхиляє, оскільки Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 визначаючи критерій подібності правовідносин вказала на те, що спільність, подібність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, якими є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, тобто взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Тому для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вживається термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України), таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

62. Оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників є основним, а два інші - додатковими, на що вказує, зокрема, частина дев`ята статті 10 ЦПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.

63. Подібність спірних правовідносин, виявлену одночасно за трьома критеріями, можна кваліфікувати як тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього), що не вимагає процесуальний закон.

64. Якщо вважати подібними лише ті правовідносини, у яких тотожними (однаковими) є предмети та підстави позову, встановлені судами обставини, а також матеріально-правове регулювання, то такий підхід звузив би роль Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики (частина третя статті 125 Конституції України, частина перша статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).

65. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, та порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій). Лише у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, установити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

66. Верховний Суд, проаналізувавши наведені скаржником у касаційній скарзі постанови, дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки правовідносини у вказаних справах та у справі № 203/806/21 не є подібними.

67. Щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що адвокат Вовків Р. В., подаючи до суду апеляційної інстанції відзив від 05 липня 2022 року долучив до нього копію ордеру в якому вказано те, що його видано на підставі договору про надання правової допомоги від 11 грудня 2019 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 з терміном дії до 11 грудня 2021 року, копія якого була надана суду першої інстанції, а відтак не мав з 12 грудня 2021 року повноважень представляти інтереси позивача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме засвіченою належним чином копією договору про надання правової допомоги від 11 грудня 2021 року, укладеного між адвокатом Вовківом Р. В. та ОСОБА_1 з терміном дії до 11 грудня 2022 року (а.с. 244, 1 том).

68. Крім цього Верховний Суд зазначає, що частиною першою статті 58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

69. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

70. Пунктом 2 частини четвертої статті 62 ЦПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

71. Пунктом другим частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді.

72. За приписами статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги, може бути ордер. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

73. Отже ордер може бути оформлений адвокатом лише на підставі вже укладеного договору.

74. Крім цього, відповідно до пункту 15 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, із змінами, відповідальність за достовірність вказаних в ордері даних несе адвокат (особа, яка видала ордер).

75. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 30 липня 2020 року у справі № 299/1523/16-ц неправильне зазначення адвокатом в ордері дати договору про надання правової допомоги не може бути підставою для закриття касаційного провадження, оскільки такий факт не впливає на дійсність ордера і не позбавляє адвоката права підписувати касаційну скаргу.

76. Верховний Суд зазначає, що вказаний принцип застосовний і щодо підтвердження повноважень адвоката при поданні інших процесуальних документів, зокрема, таких як відзив на апеляційну скаргу.

77. Таким чином, доводи касаційної скарги про прийняття оскаржуваного судового рішення на підставі недопустимих доказів не знайшли свого підтвердження.

78. Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають, фактично полягають у незгоді скаржника з оцінкою судом апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів та встановлених обставин та зводяться до їх переоцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

80. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

81. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Щодо клопотання скаржника про повернення судового збору за подання касаційної скарги в розмірі переплаченої суми

82. Звертаючись із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у справі № 203/806/21 ОСОБА_2 долучила до касаційної скарги квитанцію про сплату судового збору у розмірі 20 318,00 грн (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки # 0.0.2720074072.1 від 25 жовтня 2022 року).

83. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, зокрема, у зв`язку із тим, що аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів не дозволили Верховному Суду встановити ціну позову в справі, а відтак і визначити необхідний для сплати розмір судового збору за подання касаційної скарги.

84. До Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про повернення переплаченої суми судового збору в розмірі 6 774,02 грн, зазначивши, що ціна позову у цій справі становить 677 199,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, а тому судовий збір за подання касаційної скарги, відповідно до положень підпункту 1 пункту 1 та підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», мав складати 13 543,98 грн.

85. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

86. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина друга статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

87. Таким чином, клопотання ОСОБА_2 про повернення переплаченої суми судового збору підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 389 400 401 410 416 ЦПК України та статтею 7 Закону України «Про судовий збір» Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 , подану представником Вовківим Ростиславом Васильовичем , про поновлення строку для подання відзиву задовольнити частково.

2. Продовжити ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 .

3. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

4. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року залишити без змін.

5. Клопотання ОСОБА_2 про повернення переплаченої суми судового збору задовольнити.

6. Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві повернути ОСОБА_2 переплачену суму судового збору в розмірі 6 774,02 грн згідно з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки # 0.0.2720074072.1 від 25 жовтня 2022 року, що внесені на розрахунковий рахунок UA288999980313151207000026007, отримувач коштів - ГУК у м. Києві/ Печерс. р-н./ 22030102, код отримувача - 37993783, надавач платіжних послуг отримувача - Казначейство України (ЕЛ.АДМ.ПОДАТ).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: /підпис/ В. В. Пророк

/підпис/ А. І. Грушицький

/підпис/ Є. В. Петров