№ 203/8630/13-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

27 липня 2022 року

м. Київ

справа № 203/8630/13-ц

провадження № 61-5578св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

позивач -Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Дніпро», ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Метпром», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, компанія «ОСК Ентерпрайзес»,

за позовом компанії «ОСК Ентерпрайзес»

позивач - компанія «ОСК Ентерпрайзес»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-Юг»

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Едем-Юг»,

відповідач -ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Дніпро», Товариство з обмеженою відповідальністю «Метпром», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро», компанія «ОСК Ентерпрайзес»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-ЮГ» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Деркач Н. М., Макарова М. О. та касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2019 року у складі судді Католікяна М. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Деркач Н. М., Макарова М. О.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро», банк) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Дніпро» (далі - ТОВ «Форвард Дніпро»), ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки, скасування рішення державного реєстратора.

Позов обґрунтований тим, що 06 серпня 2007 між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метпром» (далі - ТОВ «Метпром») укладений кредитний договір № 060807-Л, виконання якого забезпечено Товариством з обмеженою відповідальністю «Контакт» (далі - ТОВ «Контакт») на підставі договору іпотеки від 06 серпня 2007 року № 060807-І, предметом якого є нерухоме майно, розташоване на АДРЕСА_1 .

На момент укладення договору іпотеки вказане майно належало іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2004, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Едем-Юг» (далі - ТОВ «Едем-Юг»).

Позивач дізнався, що нерухоме майно на АДРЕСА_1 неодноразово протиправно відчужувалося, а саме: на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2013 року ТОВ «Форвард Дніпро» відчужило його ОСОБА_1 , який 16 грудня 2013 року у зв`язку з виниклими грошовими зобов`язаннями передав спірне майно в іпотеку компанії «ОСК Ентерпрайзес».

З урахуванням уточненої заяви просило визнати недійсними договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29 липня 2013 року, укладений між ТОВ «Форвард Дніпро» та ОСОБА_1 , договір іпотеки спірного майна від 16 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією «ОСК Ентерпрайзес»; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іпотеки за договором іпотеки від 16 грудня 2013 року.

Короткий зміст позовних вимог компанії «ОСК Ентерпрайзес»

У жовтні 2014 року Компанія «ОСК Ентерпрайзес» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - АТ «Банк Кредит Дніпро», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтований тим, що на підставі договору позики від 16 грудня 2013 року ОСОБА_1 одержав грошові кошти в розмірі 1 460 773, 00 грн

Того ж дня, на забезпечення належного виконання зобов`язань за вищевказаним договором позики, між сторонами укладений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, розташоване на АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики, компанія «ОСК Ентерпрайзес»просила у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором позики від 16 грудня 2013 року в розмірі 2 191 159,50 грн звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за «ОСК Ентерпрайзес» права власності на нежитлові приміщення, розташовані на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст позовних вимог ТОВ «Едем-Юг»

У жовтні 2015 року ТОВ «Едем-Юг» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Форвард Дніпро», ТОВ «Метпром», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, АТ «Банк Кредит Дніпро», компанія «ОСК Ентерпрайзес», про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на майно.

Позов обґрунтований тим, що 05 червня 1997 року ТОВ «Едем-Юг» за договором купівлі-продажу придбало спірне нерухоме майно у виробничого об`єднання «Південний машинобудівний завод».

На підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2004 року нежитлові приміщення, розташовані на АДРЕСА_1 , відчужені ТОВ «Контакт».

За умовами вказаного договору ТОВ «Контакт» повинно набути право власності на майно виключно після сплати обумовлених в договорі грошових коштів, які не сплатило, тому протиправно зареєструвало за собою право власності на предмет договору купівлі-продажу.

На підставі договору від 06 серпня 2007 року ТОВ «Контакт» передало спірне нерухоме майно в іпотеку АТ «Банк Кредит Дніпро».

На підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2009 року право власності на нежитлові приміщення, розташовані на АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 , який 20 січня 2010 року продав їх ТОВ «Форвард Дніпро».

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2011 року скасовано рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2009 року.

29 липня 2013 року ТОВ «Форвард Дніпро» на підставі договору купівлі-продажу продало спірне майно ОСОБА_1 , який 16 грудня 2013 року передав його в іпотеку компанії «ОСК Ентерпрайзес».

Просило визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29 липня 2004 року частини нежитлового приміщення, укладений між ТОВ «Едем-Юг» та ТОВ «Контракт», витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлові приміщення, розташовані на АДРЕСА_1 , визнати за ТОВ «Едем- Юг» право власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2019 року позов ТОВ «Едем-Юг» задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 29 липня 2004 року, укладеного між ТОВ «Едем-Юг» та ТОВ «Контакт», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С. П., зареєстрованого у реєстрі за № 1429.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Едем-Юг» нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , (у житловому приміщенні літ. А-5,6 приміщення, яке складається з: прибудови літ. а-1, частки першого поверху приміщення № 92 поз. 1-15 площею 318,8 кв. м, частки підвалу VII поз. 1-25, І-2 площею 269,1 кв. м, сходової клітини І поз. 1 площею 3,8 кв. м, ґанків літ. а, а2, приямків літ. а8, а9, загальною площею 591,7 кв. м).

Визнано за ТОВ «Едем-Юг» право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , (у житловому приміщенні літ. А-5,6 приміщення, яке складається з: прибудови літ. а-1, частки першого поверху приміщення № 92 поз. 1-15 площею 318,8 кв. м, частки підвалу VII поз. 1-25, І-2 площею 269,1 кв. м, сходової клітини І поз. 1 площею 3,8 кв. м, ґанків літ. а, а2, приямків літ. а8, а9, загальною площею 591,7 кв. м).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У позові АТ «Банк Кредит Дніпро» відмовлено.

У позові Компанії «ОСК Ентерпрайзес» відмовлено.

Визнавши недійсним договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 29 липня 2004 року, укладений між ТОВ «Едем-Юг» та ТОВ «Контакт», суд першої інстанції виходив з того, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії реєстратора щодо внесення 03 серпня 2004 року до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацією права власності за ТОВ «Контракт» на нерухоме майно, розташоване на АДРЕСА_1 , та скасовано запис, внесений на підставі вказаного правочину.

З огляду на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року ТОВ «Контакт» не набуло права власності на спірне майно, тому ТОВ «Едем-Юг», який на час розгляду спору є його власником, майно вибуло з володіння товариства поза його волею, має право витребувати нежитлові приміщення від добросовісного набувача ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України.

Відмовивши в позові АТ «Банк Кредит Дніпро», суд першої інстанції врахував, що банк звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки, скасування рішення державного реєстратора, не заявивши віндикаційного позову на підставі статей 387 388 ЦК України про витребування спірного нерухомого майна.

Відмовивши в позові «ОСК Ентерпрайзес», суд першої інстанцій встановив, що сторони договору іпотеки від 16 грудня 2013 року у пункті 16 погодили іпотечне застереження, тому, враховуючи, що позивач не використав позасудове врегулювання спору, відсутні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено частково, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2019 року в частині задоволення позову ТОВ «Едем-Юг» скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасувавши рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ТОВ «Едем-Юг», суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ «Контакт» набуло право власності на спірне нерухоме майно з моменту внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів, а прийняття Дніпропетровським окружним адміністративним судом постанови від 01 березня 2013 року про скасування запису про реєстрацію права власності у зв`язку з порушенням бюро технічної інвентаризації порядку такої реєстрації за ТОВ «Контракт» не призвело до припинення права власності вказаного товариства на це майно, яке набуто на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2004 року, який є чинним.

При передачі нерухомого майна в іпотеку банку за договором від 06 серпня 2007 року ТОВ "Контакт" діяло добровільно, мало необхідний обсяг повноважень. предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі права власності згідно з договором купівлі-продажу від 29 липня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Каліновичем С.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1429 (пункт 3.1. договору іпотеки). Вказані обставини також встановлені Вищим господарським судом у справі №910/8007/16.

Встановивши, що ТОВ "Контакт" набуло право власності на спірний об`єкт нерухомого майна на підставі укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 29 липня 2004 року з моменту внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів, суд апеляційної інстанції відмовив у позові ТОВ «Едем-Юг».

Залишивши без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові АТ «Банк Кредит Дніпро», суд апеляційної інстанції врахував, що укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Форвард Дніпро» договір купівлі-продажу від 20 січня 2010 року є дійсним, тому заявлений банком позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29 липня 2013 року, укладеного між ТОВ «Форвард Дніпро» та ОСОБА_1 , та договору іпотеки спірного майна від 16 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та компанією «ОСК Ентерпрайзес», без вирішення питання правомірності набуття права власності ТОВ «Форвард Дніпро» на підставі договору купівлі-продажу від 20 січня 2010 року, є передчасними.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У квітні 2021 року ТОВ «Едем-Юг» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року,просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині скасування рішення суду першої інстанції та залишити у відповідній частині в силі рішення суду першої інстанції.

У квітні 2021 року АТ «Банк Кредит Дніпро» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовуАТ «Банк Кредит Дніпро» та ухвалити нове рішення про його задоволення.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ТОВ «Едем-Юг» мотивована тим, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року визнано протиправними дії державного реєстратора щодо внесення 03 серпня 2004 року до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацією права власності на спірне майно за ТОВ «Контакт» та скасовано відповідний запис, отже, реальні правові наслідки на підставі укладеного між ТОВ «Едем-Юг» та ТОВ «Контакт» договору купівлі-продажу від 29 липня 2004 року не настали.

Позов АТ «Банк Кредит Дніпро» задоволенню не підлягає, оскільки вимог про витребування нерухомого майна, розташованого на АДРЕСА_1, на підставі статей 387 388 ЦК України банк не заявляв.

АТ «Банк Кредит Дніпро» проігнорувало, що після внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року, справа № 755/9555/18.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 82 ЦПК України, а також статті 334 ЦПК України та у інших подібних правовідносинах.

Касаційна скарга АТ «Банк Кредит Дніпро»мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Суди не врахували, що на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2012 року, яке набрало законної сили, банк є власником спірного нерухомого майна, оскільки рішенням суду звернено стягнення на предмет іпотеки за договором від 06 серпня 2007 року шляхом визнання за банком права власності на спірне нерухоме майно. Тому жодних правочинів щодо спірного об`єкту нерухомості ніхто вчиняти не міг.

Договір іпотеки від 06 серпня 2007 року, укладений між АТ «Банк Кредит Дніпро», є дійсним, що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року у справі № 920/8007/16.

Оскаржувані правочини є фраудаторними, оскільки спрямовані на шкоду кредитора АТ «Банк Кредит Дніпро», а дії сторін вказаних правочинів спрямовані на уникнення звернення стягнення кредитором на іпотечне майно.

Фраудаторні правочини є перешкодою у виконанні рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2012 року, оскільки банк не може зареєструвати право власності на звернутий на підставі вказаного рішення предмет іпотеки.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ТОВ «Едем-Юг» на касаційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» мотивований тим, що наведені у касаційній скарзі постанови не підлягають застосуванню, оскільки правовідносини не є подібними. Право власності на спірне майно виникло у ТОВ «Едем-Юг» ще у 1997 року та не припинялось.

У поясненнях та відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Едем-Юг» банк посилається на те, що встановлені у справі фактичні обставини доводять факт недобросовісності сторін за фраудаторними правочинами, зловживання правами та вчинення дій, спрямованих на приховання об`єкта нерухомого майна від звернення стягнення на нього.

Нерухоме майно, яке є предметом спору, було придбано ТОВ «Контракт» у ТОВ «Едем-Юг» на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2004 року, який на час розгляду справи є чинним, оскільки його дійсність підтверджена постановою Вищого господарського суду України від 15 лютого 2011 року у справі № К30/6-09, якою скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2009 року про визнання цього договору недійсним та відмовлено в позові.

У поясненнях АТ «Банк Кредит Дніпро» посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц, провадження № 14-260цс19, у якій зазначено про можливість визнання недійсними договорів, укладених боржниками з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Едем-ЮГ» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року та за касаційною скаргою АТ «Банк Кредит Дніпро» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 05 травня 1997 року між державою Україна в особі виробничого об`єднання «Південний машинобудівний завод» (продавець) та ТОВ «Едем-Юг» (покупець) укладений договір купівлі-продажу, на підставі якого придбало нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпропетровськ(у житловому приміщенні літ. А-5, 6 приміщення частину першого поверху приміщення № 92 поз. 1-24 площею 305,0 кв. м, частину підвалу приміщення VII поз. 1-23, І-2 площею 268,3 кв. м, сходини І поз. 1 площею 3,8 кв. м, загальною площею 577,1 кв. м). Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С. П., зареєстрований у реєстрі за № 430.

05 квітня 2001 року між Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та ТОВ «Едем-Юг» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого останнє отримало в оренду земельну ділянку площею 0,0150 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

29 липня 2004 року між ТОВ «Едем-Юг» та ТОВ «Контакт» укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до якого останнє мало придбати нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (у житловому приміщенні літ. А-5,6 приміщення, яке складається з: прибудови літ. а-1, частки першого поверху приміщення № 92 поз. 1-15 площею 321,8 кв. м, частки підвалу VII поз. 1-23 площею 268,5 кв. м, сходова клітина І поз. 1 площею 3,8 кв. м, ґанки літ. а, а2, загальною площею 594,1 кв. м). Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С. П., зареєстрований у реєстрі за № 1429.

06 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро» (правонаступниками якого є АТ «Банк Кредит Дніпро») та ТОВ «Метпром» укладений договір про надання кредитної лінії № 060807-Л, відповідно до якого банк надав ТОВ «Метпром» поновлювальну мультивалютну кредитну лінію для ведення статутної поточної діяльності з лімітом кредитування у сумі 4 500 000,00 дол. США.

Того ж дня між ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро» та ТОВ «Контакт» на забезпечення належного виконання договору про надання кредитної лінії № 060807-Л укладений договір іпотеки № 060807-І, відповідно до якого ТОВ «Контакт» передало в іпотеку належне йому нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (у житловому приміщенні літ. А-5, 6 приміщення, яке складається з: прибудови літ. а-1, частки першого поверху приміщення № 92 поз. 1-15 площею 321,8 кв. м, частки підвалу VII поз. 1-23 площею 268,5 кв. м, сходової клітини І поз. 1 площею 3,8 кв. м, ґанків літ. а, а2). Згідно з пунктом 1.3 предмет іпотеки належав іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 29 липня 2004, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С. П., зареєстрованого у реєстрі за № 1429.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2009 року у справі № К30/6-09, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 08 грудня 2010 року, позов ПАТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено частково. Визнано недійсним укладений між ТОВ «Едем-Юг» та ТОВ «Контакт» договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення на АДРЕСА_1, у м. Дніпропетровську. Вилучено у ТОВ «Контакт» та повернено у власність ТОВ «Едем-Юг» спірне майно. Зобов`язано ТОВ «Едем-Юг» повернути ТОВ «Контакт» простий вексель на суму 134 128,86 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 лютого 2011 року у справі № К30/6-09 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 08 грудня 2010 року в частині задоволення позову ПАТ «Банк Кредит Дніпро» скасовано в частині: визнання недійсним укладеного 29 липня 2004 між ТОВ "Едем-Юг" та ТОВ "Контакт" договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, а саме частки першого поверху приміщення № 92, частки підвалу приміщення VІІ в будинку АДРЕСА_1 (приміщення розташоване у житловому будинку літ. А-5,6 та складається з: а-1 - прибудова, частка першого поверху приміщення №92 поз. 1-15, загальною площею 321,8м2, частка підвалу приміщення VІІ, поз. 1-23 загальною площею 268,5 м2, сходова клітина 1 поз.1 площею 3,8 м2, ганки а-а2 загальна площа складає 594,1 м2), посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С.П. 29 липня 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №1429; вилучення у ТОВ "Контакт" і повернення у власність ТОВ "Едем-Юг" частки першого поверху приміщення № 92, частки підвалу приміщення VІІ в будинку АДРЕСА_1 (приміщення розташоване у житловому будинку літ. А-5,6 та складається з: а-1 - прибудова, частка першого поверху приміщення №92 поз. 1-15, загальною площею 321,8 кв.м., частка підвалу приміщення VІІ поз. 1-23 загальною площею 268,5 кв.м., сходова клітина 1 поз.1 площею 3,8 кв.м., ганки а-а2 загальна площа складає 594,1 кв. м.), у семиденний строк з дня набрання рішенням законної сили; зобов`язання ТОВ "Едем-Юг" повернути ТОВ "Контакт" простий вексель № 65305385903928 на суму 134 128,86 грн, виданий ТОВ "Контакт" 27 грудня 2005 року, у семиденний строк з дня набрання рішенням законної сили.

У цій частині ухвалено нове рішення. Відмовлено ТОВ "Едем-Юг" в позові про визнання недійсним укладеного 29 липня 2004 між ТОВ "Едем-Юг" та ТОВ "Контакт" договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, а саме частки першого поверху приміщення № 92, частки підвалу приміщення VІІ в будинку АДРЕСА_1 (приміщення розташоване у житловому будинку літ. А-5,6 та складається з: а-1 - прибудова, частка першого поверху приміщення № 92 поз. 1-15, загальною площею 321,8 кв.м., частка підвалу VІІ поз. 1-23 загальною площею 268,5 кв. м., сходова клітина 1 поз.1 площею 3,8 м2, ганки а-а2 загальна площа становить 594,1 кв .м.), посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С.П. 29 липня 2004, зареєстрованого в реєстрі за №1429. В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2009 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 грудня 2010 залишено без змін.

Рішенням Кіровського районного суду від 15 червня 2009 року задоволено позов ОСОБА_2 . Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Едем-Юг», стосовно нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (у житловому приміщенні літ. А-5, 6 приміщення, яке складається з: прибудови літ. а-1, частки першого поверху приміщення № 92 поз. 1-15 площею 321,8 кв. м, частки підвалу VII поз. 1-23 площею 268,5 кв. м, сходової клітини І поз. 1 площею 3,8 кв. м, ґанків літ. а, а2). Визнано право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_2 . Скасовано обмеження та виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек записи щодо накладених обмежень на вказане нерухоме майно, в тому числі запис, внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстрований за № 5430517, контрольна сума запису Д2А7А66659.

20 січня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Форвард Дніпро» укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого останнє придбало нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (у житловому приміщенні літ. А -5, 6 приміщення, яке складається з: прибудови літ. а-1, частки першого поверху приміщення № 92 поз. 1-15 площею 318,8 кв. м, частки підвалу VII поз. 1-25, І-2 площею 269,1 кв. м, сходової клітини І поз. 1 площею 3,8 кв. м, ґанків літ. а-а2, приямків літ. а8, а9, загальною площею 591,7 кв. м). Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 89.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2011 року скасовано рішення Кіровського районного суду від 15 червня 2009 року та ухвалено нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2 .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2012 року у справі № 13/5005/8624/2012 у рахунок заборгованості ТОВ «Метпром» перед ПАТ «Банк Кредит Дніпро» за договором про надання кредитної лінії № 060807-Л звернено стягнення на спірне нерухоме майно (що належало ТОВ «Форвард-Дніпро») з визнанням за ПАТ «Банк Кредит Дніпро» права власності на нього. Рішення набрало законної сили 18 березня 2013 року.

01 березня 2013 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі № 804/2371/13-а ухвалив постанову, якою визнано протиправними дії комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради із внесення 03 серпня 2004 року до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ТОВ «Контакт» на спірне нерухоме майно, скасовано вказаний запис, зобов`язано реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування вказаного запису. Вказаним рішенням встановлено, що реєстрацію права власності було здійснено без звернення ТОВ «Контакт» про таку реєстрацію. Постанова набрала законної сили 11 червня 2015 року.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2013 року у справі № 203/2613/13-ц задоволено позов ТОВ «Едем-Юг». Розірвано договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, укладений 29 липня 2004 року між ТОВ «Едем-Юг» та ТОВ «Контакт». Зобов`язано ТОВ «Контакт» повернути ТОВ «Едем-Юг» нерухоме майно - частину нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 . Визнано за ТОВ «Едем-Юг» право власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 . Визнано протиправними дії ОСОБА_3 щодо включення в текст договору купівлі-продажу від 29 липня 2004 року умови щодо відстрочення оплати на 90 робочих днів.

Ухвалою Апеляційного Дніпропетровської області від 14 травня 2014 року скасовано рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2013 року. Провадження у справі закрито.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2013 року у справі № 203/2612/13-ц задоволено позов ТОВ «Едем-Юг». Визнано недійсним договір іпотеки від 06 серпня 2007 року № 060807-І, укладений між ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро» та ТОВ «Контакт».

Ухвалою Апеляційного Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року скасовано рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2013 року. Провадження у справі закрито.

29 липня 2013 року між ТОВ «Форвард-Дніпро» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого останній придбав спірне нерухоме майно. Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловим М. Є., зареєстрований у реєстрі за № 2202.

16 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та компанією «ОСК Ентерпрайзес» на забезпечення належного виконання укладеного договору позики укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому спірне нерухоме майно. Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловим М. Є., зареєстрований у реєстрі за № 3405.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21 червня 2016 року у справі № 910/8007/16 позов ТОВ «Едем-Юг» задоволено частково. Визнано недійсним договір іпотеки від 06 серпня 2007 року № 060807-І, укладений між ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро» та ТОВ «Контакт».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 21 червня 2016 року та ухвалено нове рішення про відмову в позові ТОВ «Едем-Юг».

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження ТОВ «Едем-ЮГ» зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Підставами касаційного оскарження судових рішень банк зазначає: суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, провадження № 14-260цс19, Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, провадження № 61-2761св19, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15.

Судові рішення оскаржуються в частині вирішення позову АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Едем-ЮГ», тому в іншій частині судові рішення на предмет законності й обґрунтованості Верховний Суд, відповідно до вимог частини першої 400 ЦПК України, не перевіряє.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційних скарг та відзивів на них, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг ТОВ «Едем-ЮГ» та АТ «Банк Кредит Дніпро».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо доводів касаційної скарги ТОВ «Едем-ЮГ»

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно з частинами першої, третьої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно достатті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (стаття 657 ЦК України).

Станом на 29 липня 2004 року (укладення між ТОВ «Едем-Юг» та ТОВ «Контакт» договору купівлі-продажу) питання щодо державної реєстрації правочинів було врегульоване Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671 (далі - Тимчасовий порядок).

Згідно з пунктом 1 Тимчасового порядку державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог ЦК України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.

Відповідно до пункту 6 Тимчасового порядку державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів щодо договору купівлі-продажу частини нежилого приміщення від 29 липня 2004 року, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ТОВ «Контакт» набуло право власності на спірне нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 саме 29 липня 2004 року.

Встановлення Дніпропетровським окружним адміністративним судом у постанові від 01 березня 2013 року у справі № 804/2371/13-ц порушення комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської міської ради дій щодо внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно, внаслідок чого скасовано запис про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «Контакт», не призвело до припинення права власності вказаного товариства на це майно, яке набуто на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2004 року, який після неодноразових судових розглядів про визнання його недійсним та розірвання, є чинним.

Скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «Контакт» не свідчить про те, що вказане товариство позбавилось права власності на спірне нежитлове приміщення (право володіння, користування та розпорядження).

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про незаконність рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у позові ТОВ «Едем-Юг» є необґрунтованими та не спростовують висновки суду. Висновки суду апеляційної інстанції про відмову в позові ТОВ «Едем-Юг», який на час вирішення цього спору, не є його власником відповідають встановленим обставинам справи.

Є обґрунтованими доводи касаційної скарги, що після внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 січня 2019 року, справа № 755/9555/18. Проте такі доводи не є підставою для задоволення касаційної скарги ТОВ «Едем-Юг"

Згідно із частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У частині четвертій статті 82 ЦПК України законодавець визначив об`єктивні та суб`єктивні межі преюдиції.

Щодо суб`єктивних меж преюдиції, то обставини, що визнані судом преюдиційними повинні стосуватися виключно тих самих осіб або особи, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зміст частини четвертої статті 82 ЦПК України доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції відповідної норми процесуального закону є необґрунтованими, оскільки суд зазначив, що у вказаних рішеннях господарських судів встановлені обставини стосовно ТОВ «Едем-Юг» та ТОВ "Контакт", що беруть участь у цій справі, то встановлені обставини рішеннями судів, в яких ці товариства брали участь, суд бере до уваги і вони не потребують доказування.

Згідно з частиною п`ятою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

ТОВ «Едем-Юг» належними і допустимими доказами не спростувало обставини, які встановлені судовими рішеннями стосовно ТОВ «Едем-Юг» та ТОВ "Контакт".

Доводи про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, Верховний Суд відхиляє, оскільки ТОВ «Едем-Юг», вказавши норми права, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду, не зазначив у касаційній скарзі обґрунтування відсутності висновку у подібних правовідносинах,тому лише посилання заявника на конкретні норми права не є достатнім для твердження про підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що наявна усталена практика щодо застосування частин четвертої-п`ятої статті 82 ЦПК України, статті 334 ЦК України.

Доводи касаційної скарги ТОВ «Едем-Юг» про те, що суд встановив обставини, які мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, є необґрунтованими, оскільки ТОВ «Едем-Юг» не зазначило, які саме докази є недопустимими.

Суд апеляційної інстанції встановив обставини справи на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Доводи касаційної скарги ТОВ «Едем-Юг» не спростовують висновки суду апеляційної інстанції про відмову у позові товариству.

Щодо доводів касаційної скарги АТ «Банк Кредит Дніпро»

Оцінюючи доводи касаційної скарги АТ «Банк Кредит Дніпро» щодо наявності правових підстав для визнання оскаржуваних правочинів недійсними відповідно до статей 203 215 ЦК України, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду про захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Верховний Суд зазначає, що спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.

Верховний Суд зауважує, що вирішуючи спір та оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи вимога на захист цивільного права відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Вимогу про визнання правочину недійсним може заявити особа, яка не є стороною відповідного правочину (постановаВеликої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, провадження № 14-445цс19).

ПАТ «Банк Кредит Дніпро», правонаступником якого є АТ «Банк Кредит Дніпро», звернулося до суду з позовом до ТОВ «Форвард Дніпро», ОСОБА_1 про визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29 липня 2013 року, укладеного між ТОВ «Форвард Дніпро» та ОСОБА_1 , договору іпотеки спірного майна від 16 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та компанією «ОСК Ентерпрайзес»; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іпотеки за договором іпотеки від 16 грудня 2013 року.

Банк, звертаючись до суду з позовом, посилався на те, що 06 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро» (правонаступниками якого є АТ «Банк Кредит Дніпро») та ТОВ «Метпром» укладений договір про надання кредитної лінії № 060807-Л, відповідно до якого банк надав ТОВ «Метпром» поновлювальну мультивалютну кредитну лінію для ведення статутної поточної діяльності з лімітом кредитування у сумі 4 500 000,00 дол. США.

Пізніше предмет іпотеки декілька разів був протиправно відчужений на користь інших осіб без відома банку, зокрема ТОВ «Форвард Дніпро», яке відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон), стало іпотекодавцем.

Після розгляду господарськими судами позову ПАТ «Кредит-Дніпро» до ТОВ «Форвард Дніпро» про звернення стягнення на предмет іпотеки, позов задоволено частково. Звернено стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття у власність ПАТ «Кредит-Дніпро» спірного майна.

Проте, всупереч рішенням господарського суду ТОВ «Форвард Дніпро» відчужило спірне майно ОСОБА_1 , уклавши з ним договір купівлі-продажу від 29 липня 2013 року.

Спірне нерухоме майно було відчужено ТОВ «Форвард-Дніпро» на підставі права власності ТОВ «Форвард-Дніпро» на це майно за договором купівлі-продажу від 20 січня 2010 року, укладеного з ОСОБА_2

16 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та компанією «ОСК Ентерпрайзес» на забезпечення належного виконання укладеного договору позики укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому спірне нерухоме майно.

Відмовивши у позові АТ «Банк Кредит Дніпро», суд першої інстанції виходив з того, що банк звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки, скасування рішення державного реєстратора, не заявивши віндикаційного позову на підставі статей 387 388 ЦК України про витребування спірного нерухомого майна.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).

АТ «Банк Кредит Дніпро», звертаючись до суду з цим позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29 липня 2013 року, укладеного між ТОВ «Форвард Дніпро» та ОСОБА_1 , посилалось на те, що на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2012 року, яке набрало законної сили, банк є власником спірного нерухомого майна, яке незаконно перебуває у власності ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини справи та оцінивши докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку про порушення прав банку, який є власником нерухомого майна згідно з рішеннями господарського суду.

Верховний Суд зазначає, що наслідком визнання недійсним договору купівлі-продажу не стане поновлення майнових прав банку на спірне майно.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини першої статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).

Якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, зроблено висновок, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц, провадження № 14-288цс18, зазначила, що необхідно розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна від добросовісного набувача як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна. Так, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, провадження № 14-125цс20, зазначено, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Судовий захист повинен бути повним відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19, пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-52гс20.

Враховуючи викладене, задоволення позову АТ «Банк Кредит Дніпро» про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 29 липня 2013 року, укладеного між ТОВ «Форвард Дніпро» та ОСОБА_1 , не призведе до поновлення прав позивача на спірне нежитлове приміщення, право власності на яке набув банк на підставі рішення суду, тому обраний спосіб захисту визнати недійсним договір купівлі-продажу не є ефективним способом захисту, оскільки, навіть у разі задоволення, потребуватиме додаткових заходів судового втручання.

Виходячи із встановлених обставин, належним способом захисту прав банку, які воно вважає порушеними, є звернення до суду із вимогою про витребування майна.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).

У цій частині висновки суду першої інстанції є суперечливими. Суд ухвалив рішення про задоволення позову ТОВ «Едем-Юг», витребував майно від ОСОБА_1 на користь ТОВ «Едем-Юг». Отже, суд дійшов висновку про порушене право ТОВ «Едем-Юг», і водночас про обрання банком неналежного способу захисту порушеного права.

З урахуванням суперечливих висновків суду першої інстанції не можна погодитися з рішенням суду першої інстанції, який лише обмежився посиланням на належний спосіб захисту порушеного права банку, а саме необхідність витребування спірного майна.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції в цій частині, не відповідає нормам матеріального права, тому судові рішення в частині вирішення позову АТ «Банк Кредит Дніпро» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29 липня 2013 року, укладеного між ТОВ «Форвард Дніпро» та ОСОБА_1 , підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Щодо визнання недійсним договору іпотеки

Відповідно до статті 575 ЦК України та статті 1 Закону іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону).

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, у разі не спростування презумпції правомірності оспорюваного договору іпотеки від 16 грудня 2013 року всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Суди встановили, що згідно з пунктом 1.3 договору іпотеки від 06 серпня 2007 року предмет іпотеки належав ТОВ «Контакт» на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 29 липня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С. П., зареєстрованого у реєстрі за № 1429.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2012 року, справа, № 13/5005/8624/2012 у рахунок заборгованості ТОВ «Метпром» перед ПАТ «Банк Кредит Дніпро» за договором про надання кредитної лінії № 060807-Л звернено стягнення на спірне нерухоме майно (що належало ТОВ «Форвард-Дніпро») з визнанням за ПАТ «Банк Кредит Дніпро» права власності на нього. Рішення набрало законної сили 18 березня 2013 року.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки; обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину. Для цілей цього Закону обтяженням вважається також:

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону державній реєстрації прав підлягають: обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва: іпотека.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно (частина перша статті 4 Закону).

Згідно з інформації Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис про державну реєстрацію обтяження предмета іпотеки від 30 грудня 2013 року ( т. 9, а. с. 104 - 122).

Оскільки оспорюваний договір іпотеки був укладений після набрання законної сили рішенням суду, яким визнано право власності на предмет іпотеки за банком, то цей договір порушує його права.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені у цій справі обставини, наявність спору щодо предмета іпотеки, лише витребування предмета іпотеки на підставі статті 388 ЦК України без визнання договору іпотеки недійсним не забезпечить ефективне поновлення прав АТ «Банк Кредит Дніпро», тому позов в частині визнання недійсним договору іпотеки від 16 грудня 2013 року підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції в цій частині не відповідають нормам матеріального права.

Щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іпотеки за договором іпотеки від 16 грудня 2013 року

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, викладено висновок, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18).

Тому вимога банку скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іпотеки за договором іпотеки від 16 грудня 2013 року є неналежним способом захисту порушеного права, отже, в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційні скарги задовольнити частково, в частині вирішення позову ТОВ «Едем-Юг» постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року залишити без змін, в частині вирішення позову АТ «Банк Кредит Дніпро» оскаржувані судові рішення скасувати з ухвалення нового рішення в цій частині про часткове задоволення позову, в іншій частині позову відмовити.

Керуючись статтями 400 410 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-ЮГ» залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року в частині вирішення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-ЮГ» залишити без змін.

РішенняКіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2021 року в частині вирішення позову Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Дніпро», ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Метпром», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Компанія «ОСК Ентерпрайзес», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та іпотеки, скасування рішення державного реєстратора, задовольнити частково.

Визнати недійсним договір іпотеки від 16 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та компанією «ОСК Ентерпрайзес».

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко