ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 203/874/18

провадження № 61-6455св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Київстар»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація «Київстар»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київстар», поданою адвокатом Євтєховим Євгеном Андрійовичем, на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 5 грудня 2018 року, ухвалене у складі судді Казака С. Ю., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня

2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Київстар», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація (далі - ППО) «Київстар», про скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень.

В обґрунтування позову вказував, що він працював у ПрАТ «Київстар» на посаді інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (місто Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії. Наказом відповідача № 242-ік від 27 грудня 2017 року до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за відсутність на робочому місці без поважних причин, неприбуття у відрядження та систематичне невиконання посадових обов`язків.

Зазначав, що 23 листопада 2017 року він як представник ППО «Київстар» перебував у Комунарському районному суді міста Запоріжжя, про що було видано відповідний наказ профспілки № 16 від 18 листопада 2017 року. У вказане судове засідання його викликали судовою повісткою, яку він, своєчасно долучивши до службового листа, надав роботодавцю. ППО «Київстар» також повідомила відповідача про судове засідання та необхідність присутності у ньому відповідача. Враховуючи необхідний час для переїзду з міста Дніпро до міста Запоріжжя та у зворотному напрямку, він був відсутній на робочому місці з 9 год30хв до 16 год.

Позивач вважає, що для створення штучного порушення ним трудової дисципліни ПрАТ «Київстар», незважаючи на судові повістки, поставив позивачу завдання 23 листопада 2017 року прибути у відрядження до міста Києва. При цьому відповідач завчасно не перерахував кошти на відрядження (добові), чим створив додаткові умови неприбуття у відрядження.

Щодо систематичного невиконання трудових обов`язків позивач зазначив, що з перших днів поновлення на роботі прикладав максимальних зусиль, щоб проявити себе як сумлінного працівника, виконуючи всі поставлені завдання та посадові обов`язки. Просив врахувати, що за час перебування у вимушеному прогулі у ПрАТ «Київстар» змінилось багато внутрішніх процесів, перелік обладнання, яке використовується, принцип роботи, порядок виконання обов`язків. Незважаючи на вказані обставини, відповідач не надав позивачу час для відновлення кваліфікації, ознайомлення з новими процесами, новим обладнанням та, навпаки, створив умови неможливості це зробити, обмеживши йому доступ до внутрішніх ресурсів компанії. Крім того, вказував, що він щомісячно отримував від безпосереднього керівника відповідні завдання на місяць, виконуючи які він направляв керівнику відповідні звіти; не допускав порушень трудової дисципліни; дотримувався правил внутрішнього трудового розпорядку. Проте відповідач вважав завдання виконаними незадовільно або частково невиконаними, без зазначення мотивів.

14 лютого 2018 року вручено наказ ПрАТ «Київстар» № 19-ік від 14 лютого

2018 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни та систематичне невиконання посадових обов`язків. У вказаному наказі відповідач не зазначив, у чому саме полягає порушення та систематичність невиконання обов`язків. Вказував, що завдання за січень 2018 року він отримав 27 грудня 2017 року і на вимогу безпосереднього керівника направив звіт про виконану роботу, тому вважає завдання виконаними. Крім того вказує про дотримання ним правил внутрішнього трудового розпорядку протягом вказаного місяця.

За таких обставин просив скасувати накази ПрАТ «Київстар» № 242-ік

від 22 грудня 2017 року та № 19-ік від 14 лютого 2018 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 5 грудня

2018 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Скасовано наказ ПрАТ «Київстар» № 242-ік від 22 грудня 2017 року та наказ цього ж товариства № 19-ік від 14 лютого 2018 року про застосування до

ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді догани.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з наказом від 22 грудня 2017 року позивача притягнено до відповідальності за невиконання посадових обов`язків, зокрема, в період

з 13 жовтня 2017 року до 27 жовтня 2017 року, тобто з урахуванням періоду перебування позивача на лікарняному.

Також суд зазначив, що оскаржувані накази від 22 грудня 2017 року та 14 лютого 2018 року не містять посилань на суть вчиненого порушення (в чому конкретно полягало систематичне невиконання посадових обов`язків позивачем та яких саме). В оскаржуваних наказах та документах, які зазначені як підстави для їх винесення, не вказано, чи потягло невиконання позивачем покладених на нього обов`язків у певні строки негативні наслідки, тому відсутні підстави вважати, що застосовані дисциплінарні стягнення відповідали ступеню тяжкості вчиненого проступку. Суд першої інстанції врахував, що саме по собі ненадання звітів про виконання робіт згідно наданих планів не свідчить про їх фактичне невиконання позивачем.

Щодо застосування дисциплінарного стягнення згідно з наказом № 242-ік від 27 грудня 2017 року про відсутність позивача на робочому місці 23 листопада 2017 року з 9 год до 15 год51 хв та неприбуття у відрядження до міста Києва

23 листопада 2017 року, місцевий суд зазначив, що позивач був відсутній на роботі з поважних причин - участь у судовому засіданні у Комунарському районному суді міста Запоріжжя, про що завчасно повідомлено роботодавця з наданням копії судової повістки. Суд зазначив про недоведення відповідачем необхідності відрядження ОСОБА_1 до іншого міста саме 23 листопада

2017 року у день судового засідання, в яке викликано позивача, про що останній повідомив відповідача до винесення ним наказу про відрядження.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2019 року задоволено частково апеляційну скаргу ПрАТ «Київстар», резолютивна частина рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 5 грудня

2018 року доповнена абзацом про стягнення з ПрАТ «Київстар» на користь держави судового збору у розмірі 704,80 грн.

У іншій частині рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська

від 5 грудня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд зазначив, що, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності підстав застосування роботодавцем до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді доган, оскільки оскаржувані накази не містять конкретних посилань на суть вчинених порушень.

Крім того, суд апеляційний суд зазначив про неврахування судом першої інстанції того, що позивач заявив дві самостійні вимоги, за кожну з яких підлягає сплаті судовий збір у розмірі 704,80 грн, а фактично сплатив судовий збір за одну вимогу. Тому, врахувавши задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 704,80 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У березні 2019 року представник ПрАТ «Київстар» - адвокат Євтєхов Є. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 5 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2019 року і направити справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку судів про обов`язковість явки позивача у судове засідання у справі № 333/5029/17 до Комунарського районного суду міста Запоріжжя 23 листопада 2017 року, оскільки у вказаній справі він має статус представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а явка такого учасника справи згідно

з ЦПК України не є обов`язковою. Також суди не врахували, що позивач фактично не брав участь у судовому засіданні 23 листопада 2017 року, про що свідчить журнал судового засідання. На думку заявника, відмітка на судовій повістці у вказаній справі свідчить про перебування його у приміщенні суду та не вказує на присутність у судовому засіданні. Вказані обставини свідчать про те, що причини відсутності ОСОБА_1 на роботі та неприбуття у відрядження не можна вважати поважними.

Також суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач не є членом виборного органу ППО «Київстар» та не має повноважень на представництво цієї організації, тому дійшли помилкового висновку про обов`язок позивача з`явитись у судове засідання у справі № 333/5029/17.

Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідили наявні у матеріалах справи службові записки начальника відділу планування мережі доступу східного регіону ПрАТ «Київстар» Дубовика А. В. від 27 листопада 2017 року та

18 січня 2018 року, у яких конкретно вказано, у чому полягало систематичне невиконання позивачем посадових обов`язків. Крім того, суди не надали оцінки планам роботи ОСОБА_1 за періоди з 13 до 27 жовтня та з 1 до 13 листопада 2017 року, невиконання яких слугували підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.

На думку заявника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин частину першу статті 149 КЗпП України та дійшли помилкового висновку про обов`язковість зазначення у наказах про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності ступеня тяжкості дисциплінарного проступку та завдання цим проступком негативних наслідків.

Заявник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України та частини другої статті 367 ЦПК України, оскільки прийнята цим судом постанова не містить мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу апеляційної скарги.

Також заявник вказує на порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності, оскільки ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання у квартирі

АДРЕСА_1 , яка територіально відноситься до Чечелівського (Красногвардійсього) району міста Дніпра.

Позиція інших учасників справи.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 5 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював у

ПрАТ «Київстар» на посаді інженера 1 категорії сектору планування мережі регіонального технічного центру (міста Дніпропетровськ) технічного департаменту Київської філії.

Наказом ПрАТ «Київстар» № 242-ік від 22 грудня 2017 року до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за відсутність на робочому місці 23 листопада 2017 року з 9 год до 15 год51хв, неприбуття в цей же день у відрядження до міста Києва та систематичне невиконання посадових обов`язків за періоди з 13 жовтня 2017 року до 27 жовтня 2017 року та

з 1 листопада 2017 року до 21 листопада 2017 року.

Наказом ПрАТ «Київстар» № 19-ік від 14 лютого 2018 року до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за систематичне невиконання посадових обов`язків за періоди з 2 до 5 січня та з 9 до 12 січня 2018 року.

Зі змісту повістки Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 10 жовтня 2017 року у справі № 333/5029/17 суди встановили, що позивача як

представника ППО «Київстар» викликано у судове засідання, призначене

на 23 листопада 2017 року об 11 год.

18 листопада 2017 року ППО «Київстар» видано наказ № 16 про відрядження ОСОБА_1 як члена організації для участі в даному судовому засіданні.

Суди встановили, що про виклик ОСОБА_1 у вказане судове засідання останній та ППО «Київстар» повідомили керівництво ПрАТ «Київстар» листом

від 16 листопада 2017 року та службовою запискою від 20 листопада 2017 року, які отримані відповідачем 17 листопад 2017 року та 20 листопада 2017 року відповідно.

21 листопада 2017 року ПрАТ «Київстар» видав наказ № 175299-вд про відрядження ОСОБА_1 до міста Києва на 23 листопада 2017 року для обговорення звіту про виконану роботу та подальшого виконання службових обов`язків.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПрАТ «Київстар», поданої адвокатом Євтєховим Є. А., на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 5 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил (частина перша статті 142 КЗпП України).

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення: догана та звільнення.

Статтею 148 КЗпП України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень передбачений статтею 149 КЗпП України, згідно з якою до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно до частини другої статті 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника

(частина третя статті 149 КЗпП України).

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (частина четверта статті 149 КЗпП України).

За змістом статей 147-1 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК України у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.

Встановивши, що відповідач не довів належними і допустимими доказами підстави застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді доган та не зазначив в оспорюваних наказах конкретних посилань на суть вчинених порушень, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами необов`язковості явки позивача як представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у судове засідання у справі № 333/5029/17; відсутності у позивача статуса члена виборного органу ППО «Київстар» та повноважень представляти інтереси вказаної організації не входять до предмета доказування у цій справі та не впливають на правильність висновку судів попередніх інстанцій про поважність відсутності відповідача на роботі 23 листопада

2017 року.

У справі, що переглядається, позивача викликали в судове засідання у справі № 333/5029/17 на 23 листопада 2017 року, про що він та ППО «Київстар» повідомили завчасно відповідача, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про поважність причини відсутності позивача на роботі цього дня.

Посилання заявника про те, що позивач фактично не брав участі у судовому засіданні, призначеному на 23 листопада 2017 року, у справі № 333/5029/17, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, який зазначив, що позивач прибув за судовою повісткою до Комунарського районного суду міста Запоріжжя, однак секретар судового засідання повідомила його про відкладення розгляду справи у зв`язку з надходженням клопотання ПрАТ «Київстар» про відкладення розгляду справи, тому позивач не брав участі у судовому засіданні. Місцевий суд зазначив, що на судовій повістці ОСОБА_1 у вказаній справі міститься відмітка суду про явку його до суду 23 листопада 2017 року.

Доводи касаційної скарги про ненадання судами оцінки службовим запискам начальника відділу планування мережі доступу східного регіону ПрАТ «Київстар» Дубовика А. В. від 27 листопада 2017 року та 18 січня 2018 року зводяться до необхідності переоцінки вказаних доказів і містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено

статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Також не впливають на правильність вирішення справи доводи касаційної скарги про помилковість висновків судів щодо обов`язкового зазначення в наказах про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності ступеню тяжкості дисциплінарного проступку та завдання цим проступком негативних наслідків, оскільки суди попередніх інстанцій вказували не про обов`язковість зазначення цих обставин, а лише врахували їх у сукупності з іншими порушеннями роботодавця при виданні наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Такі висновки судів не вказують на неправильне застосування стаття 149 КЗпП України

Оцінюючи доводи заявника стосовно того, що апеляційний суд, в порушення пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України та частини другої статті 367 ЦПК України,не зазначив у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу апеляційної скарги, Верховний Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Доводи касаційної скарги про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням правил територіальної підсудності відхиляються касаційним судом, оскільки відповідно до частини другої статті 411 ЦПК України судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що представник ПрАТ «Київстар» у суді першої інстанції не заявляв про непідсудність справи цьому суду.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанови суду апеляційної інстанції, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у вказаній частині та постанови апеляційного суду без змін.

Касаційний суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання представника ПрАТ «Київстар» - адвоката Євтєхова Є. А. про розгляд справи за його особистої участі, що викладене у касаційній скарзі, оскільки за змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити представнику Приватного акціонерного товариства «Київстар» - адвокату Євтєхову Євгену Андрійовичуу задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар», подану адвокатом Євтєховим Євгеном Андрійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 5 грудня

2018 року у частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук