№ 2040/6542/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2020 року

Київ

справа №2040/6542/18

адміністративне провадження №К/9901/11104/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 2040/6542/18

за позовом Харківського машинобудівного коледжу до Північно-східного офісу Держаудитслужби про скасування вимоги, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року (головуючий суддя: Спірідонов М.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя: Спаскін О.А., судді: Кононенко З.О., Калиновський В.А.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби, в якому просив:

1.1. визнати незаконними та скасувати пункти 1, 2, 3 та 7 вимоги щодо усунення порушень законодавства Північно-східного офісу Держаудитслужби від 26 липня 2018 року №20-03-25/4836.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що, на думку позивача, оскаржувані пункти вимоги є незаконними та такими, що порушують норми чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню в судовому порядку.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року, адміністративний позов Харківського машинобудівного коледжу до Північно-східного офісу Держаудитслужби про скасування вимоги задоволено в повному обсязі.

2.1. Скасовано пункти 1, 2, 3 та 7 вимоги щодо усунення порушень законодавства Північно-східного офісу Держаудитслужби від 26 липня 2018 року №20-03-25/4836.

2.2. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні пункти оскаржуваної вимоги є необгрунтованими, а тому вимоги позивача про їх скасування підлягають задоволенню.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій надали неправильну правову оцінку щодо питання допущення позивачем вказаних у вимозі порушень, а тому дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

4. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловив незгоду з викладеними відповідачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення цього позову, просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», на підставі пункту 2.1. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби України на II квартал 2018 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 20 квітня 2018 року № 347 ревізійною групою проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності «Харківського машинобудівного коледжу» за період з 01 січня 2014 року по 31 січня 2018 року.

6. За результатами ревізії складено акт від 22 червня 2018 року № 03-11/08, який підписано із запереченнями.

7. На підставі висновків вказаного акту Північно-східним офісом Держаудитслужби пред`явлено вимогу від 26 липня 2018 року № 20-03-25/4836 щодо усунення порушень законодавства, у якій Північно-східний офіс Держаудитслужби вимагає усунути виявлені порушення законодавства у встановленому законом порядку.

8. 02 липня 2018 року позивач надав до Північно-східного офісу Держаудитслужби заперечення на висновки викладені у акті від 22 червня 2018 року №03-11/08.

9. 23 липня 2018 року відповідачем за результатами розгляду заперечень надано висновок на заперечення за №20-03-25/4731, згідно з яким заперечення не прийняті.

10. Не погодившись з таким рішення та вважаючи окремі пункти вимоги протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

14. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

15. Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

16. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

17. Частиною першою статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

18. Пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право органу фінансового контролю пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

19. Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі Порядок № 550).

20. Відповідно до пункту 2 цього Порядку, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

21. Згідно з пунктами 45, 46 Порядку, у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

22. Відповідно до пункту 50 Порядку, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

VI. Позиція Верховного Суду

23. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

24. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з оскарженням позивачем окремих положень вимоги відповідача щодо усунення порушень законодавства, виявлених під час ревізії та не усунутих об`єктом контролю під час її проведення.

26. Щодо суті оспорюваних пунктів вимоги, то судами встановлено таке.

27. Пункт 1 вимоги від 26 липня 2018 року № 20-03-25/4836 містить інформацію про те, що ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам коледжу заробітної плати за час відпустки та компенсаційних виплат за невикористану відпустку проведено суцільним способом, шляхом співставлення даних особових карток, табелів обліку робочого часу, наказів керівника, особових справ з даними меморіальних ордерів №5 «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій» з додатками до них за період з 01.01.2014 по 31.03.2018 року. Однак, в 2014-2017 роках працівникам Коледжу, що мають педагогічне навантаження, при наданні основної щорічної відпустки, тривалістю визначеною за основною посадою, в середню заробітну плату не зараховувалася оплата за педагогічну роботу. За проведені викладацькі години на підставі наказів, підписаних директором Коледжу ОСОБА_1 та погоджених провідним юрисконсультом ОСОБА_1 , виплачувалася грошова компенсація з розрахунку 56 календарних днів, що суперечить вимогам ст. 74, 75 Кодексу законів від 10.12.1971 № 322-VIII (зі змінами), ст. 6 Закону України «Про відпустки», п. 14 Наказу №336, п. 10 Положення № 43, Порядку № 346 та п. З розділу III Порядку № 100. Однак, при наданні щорічних основних відпусток в 2014-2017 роках визначення середньої заробітної плати для розрахунку відпускних проведено за 31 календарний день, виходячи із заробітної плати провідного бібліотекаря без включення до нього заробітної плати за виконані педагогічні години. При наданні грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку визначення середньої заробітної плати для нарахування відпускних проведено із розрахунку заробітної плати за виконані педагогічні години за 56 календарних днів, замість передбачених трудовим договором за основною посадою 31 дня, що призвело до зайвих виплат компенсації зазначеному працівнику. Аналогічно в інших випадках. Внаслідок порушення порядку розрахунку середньої заробітної плати з аналогічних причин проведено оплату основних відпусток у завищених обсягах 22-м працівникам Коледжу, що призвело до завищення витрат на оплату праці. Внаслідок допущеного порушення завищено касові і фактичні видатки у формі № 2д «Звіт про надходження та використання коштів загального фонду» за КПКВК 2201150, КЕКВ 2282 на загальну суму 76527,67 грн. (заробітна плата - 60270,96 грн., нарахування на заробітну плату - 16256,71 грн.), в т.ч. за 2014 рік на суму 14218,02 грн. (заробітна плата - 10608,01 грн., нарахування на заробітну плату - 3610,01 грн.), за 2015 рік - 19277,76 грн. (заробітна плата - 14341,03 грн., нарахування на заробітну плату - 4936,73 грн.), за 2016 рік - 17587,24 грн. (заробітна плата - 14438,63 грн., нарахування на заробітну плату - 3148,61 грн.), за 2017 рік - 25444,65 грн. (заробітна плата - 20883,29 грн., нарахування на заробітну плату - 4561,36 грн.), що є порушенням вимог п.1.2 Порядку від 24.01.2012 №44, п.2 глави 1 Порядку складання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, звітності фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 №44 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2017 №44), далі - Порядок №44 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2017 №44). Внаслідок допущених порушень Коледжу завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 76527,67 гривень.

28. Пункт 2 Вимоги від 26 липня 2018 року № 20-03-25/4836 містить інформацію про те, що відповідачем встановлено, що документальну ревізію повноти перерахування до бюджету, утриманої з працівників за попередній бюджетний період, заробітної плати та нарахувань на неї проведено суцільним способом. Ревізією встановлено, що впродовж січня 2014 року, січня 2015 року, січня 2016 року, січня 2017 року та січня 2018 року бухгалтерією Коледжу проводився перерахунок та утримання зайво нарахованої заробітної плати за грудень 2013 року, грудень 2014 року, грудень 2015 року, грудень 2016 року та грудень 2017 року. Кошти утриманої з працівників заробітної плати та нарахувань на неї, після завершення бюджетних періодів 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 років, не були перераховані коледжем в дохід державного бюджету в загальній сумі 6 022,19 грн., а саме: за 2014 рік на суму 299,31 грн., за 2015 рік на - 716,41 грн., за 2016 рік на суму - 2 357,46 грн., за 2017 рік на суму - 40,24 грн., за 2018 рік на суму - 2 608,77 гривень. Зазначене є порушенням вимог ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 56 Бюджетного кодексу України № 2456-VI, п.2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 №372, зареєстрованого Міністерстві юстиції України від 16.04.2014 за № 426/25205 (далі - Порядок №372) та призвело до недоотримання державним бюджетом коштів загального фонду бюджету в загальній сумі 6 022,19 гривень, в тому числі: за 2014 рік на суму 299,31 грн, за 2015 рік на - 716,41 грн, за 2016 рік на суму - 2 357,46 грн, за 2017 рік на суму - 40,24 грн, за 2018 рік на суму - 2 608,77 гривень. (Довідка про неперерахування в дохід державного бюджету грошових коштів, які утримані з працівників за попередній бюджетний період наведена в додатку 2 до довідки, яка наводиться у Додатку 23 до акта ревізії). Відповідне порушення допущено заступником головного бухгалтера, згідно пояснення якої, порушення виникло внаслідок помилки. У зв`язку з допущенням цього порушення державному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 6022,19 гривень.

29. У пункті 3 Вимоги від 26 липня 2018 року № 20-03-25/4836 відповідачем як порушення позивача зазначено, що ревізію дотримання законодавства при нарахуванні і здійсненні виплат заробітної плати працівникам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за час відпустки проведено вибірковим способом за 2017 рік відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІ та Закону України «Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» від 10.02.2000 №1445-111. Порушень з відповідного питання документальною ревізією не встановлено.

30. Ревізією питання дотримання законодавства при використанні коштів на сплату обов`язкових платежів до державних цільових фондів, проведеною суцільним способом шляхом співставлення наказів на звільнення працівників Коледжу, особових карток по нарахуванню заробітної плати та заявок в органи Державної казначейської служби України про виплати компенсацій встановлено, що в порушення вимог ч. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI та п.п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.01.2004 за № 114/8713, бухгалтерією Коледжу у періоді з 01.01.2014 по 01.01.2017 здійснювалось нарахування єдиного соціального внеску на суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток (що є платою за невідпрацьований час), та які виплачені працівникам після дати їх звільнення, в загальній сумі 15527,48 грн, в т.ч.: за 2014 рік на 10279,17 грн, за 2015 рік на 3930,15 грн., за 2016 рік на 1318,17 грн. Відповідне порушення допущено провідним бухгалтером Коледжу, яка була звільнена 30.11.2017, отримати пояснення, щодо виникнення порушень з відповідного питання в ході ревізії не було можливості. Операції з нарахування єдиного внеску на фонд заробітної плати працівникам в бухгалтерському обліку Коледжу відображено в меморіальних ордерах № 5 «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій» січень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015, січень-грудень 2016 року за дебетом 801 «Видатки з державного бюджету на утримання установи та інші заходи» та кредитом субрахунку 651 «Розрахунки з пенсійного забезпечення». Внаслідок допущених порушень, завищено касові та фактичні видатки у формі №2-д «Звіт про надходження та використання коштів загального фонду» за КІЖВК 2201150, КЕКВ 2282 (нарахування на заробітну плату) на загальну суму 15527,48 грн, в т.ч. за 2014 рік на суму 10279,17 грн, за 2015 рік 3930,15 грн, за 2016 рік 1318,17 грн, що є порушенням вимог п.1.2 Порядку від 24.01.2012 №44, п. 2 глави 1 Порядку №44 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2017 №44). Внаслідок допущених порушень Коледжу завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 15527,48 гривень.

31. Пункт 7 Вимоги від 26 липня 2018 року № 20-03-25/4836 містить висновки відповідача про те, що ревізію дотримання законодавства при нарахуванні і виплаті премій, інших заохочувальних виплат працівникам Коледжу, проведено суцільним способом, шляхом звіряння наказів з даними особових карток по нарахуванню заробітної плати працівників. Документальною ревізією встановлено, що сторожу Коледжу у березні 2018 року згідно з наказом директора Коледжу від 20.03.2018 № 82 «Про преміювання» виплачено премію за великий особистий вклад в організацію і забезпечення навчально-виховного процесу, успіхи в підготовці молодших спеціалістів на рівні державних вимог за рахунок економії фонду заробітної плати за І квартал 2018 року загального фонду бюджету, в той час, як відповідно до листків непрацездатності від 18.12.2017 серія АДВ №638101, 17.01.2018 серія АДВ №638654 , від 25.02.2018 серія АДВ № 639646 підтверджено тимчасову непрацездатність зазначеного працівника у період з 18.12.2017 по 02.04.2018 року. Премію призначено в порушення вимог абзацу 1 Порядку преміювання і надання матеріальної допомоги співробітникам коледжу (Додатку 8) Колективного договору між директором і профспілковим комітетом Харківського машинобудівного коледжу на 2014-2019 роки, зареєстрованим Управлінням праці та соціального захисту населення Комінтернівської районної адміністрації Харківської міської ради від 17.07.2017 № 4251 та схвалено зборами трудового колективу Харківського машинобудівного коледжу (Протокол №02 від 27.06.2014 року), яким визначено, що преміювання є формою матеріального стимулювання за результатами роботи за календарний, навчальний рік, семестр, квартал та визначається лише особистим вкладом працівника в загальні досягнення коледжу. Вищезазначене порушення призвело до зайвих витрат бюджетних коштів на виплату заробітної плати у березні 2014 року та березні 2018 року на загальну суму 3907,00 грн, та, відповідно, до зайвого нарахування і перерахування єдиного соціального внеску на загальну суму 945,34 гривень.

32. Операції з нарахування заробітної плати працівникам в бухгалтерському обліку Коледжу відображено в меморіальних ордерах № 5 «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій» за березень 2014 , року, за дебетом субрахунку 801 «Видатки з державного бюджету на утримання установи та інші заходи» та кредитом субрахунку 661 «Заробітна плата», 651 «Розрахунки з пенсійного забезпечення», за березень 2018 року за дебетом рахунків 8011 «Витрати на оплату праці», 8111 «Витрати на оплату праці» та кредитом рахунків 6511 «Розрахунки із заробітної плати», 6521 «Розрахунки з пенсійного забезпечення». Внаслідок допущених порушень, завищено касові та фактичні видатки на загальну суму 4852,34 грн. (заробітна плата 3907,00 грн., нарахування на заробітну плату - 945,34 грн.) в т.ч. по КПКВК 2201150, КЕКВ 2282 у формі №2-д «Звіт про надходження та використання коштів загального фонду» за 2014 рік на суму 817,80 грн. (заробітна плата - 600,00 грн., нарахування на заробітну плату - 217,80 грн.), у формі №2-м «Звіт про надходження та використання коштів загального фонду» по КПКВК 0611120, КЕКВ 2282 за 2018 рік - 4034,54 грн. (заробітна плата - 3307,00грн, нарахування на заробітну плату - 727,54 грн.), що є порушенням вимог п.1.2 Порядку від 24.01.2012 №44, п.2 глави 1 Порядку складання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, звітності фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 №44 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2017 №44), далі - Порядок №44 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2017 №44). Внаслідок допущених порушень Коледжу завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 4852,34 гривень. Порушення відшкодовано в ході ревізії у сумі 817,80 грн., шляхом перерахування коштів до бюджету.

33. Виходячи з предмету спору в цій справі, а також виходячи з системного аналізу наведених вище норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, Верховний Суд зауважує про наявність у органу державного фінансового контролю компетенції здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

34. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно із методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення порушень, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю дотримання законодавства з питань збереження і використання активів.

35. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання.

36. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом пред`явлення такої вимоги. Ці збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

37. Отже, збитки чи інші суми, які підлягають стягненню, відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення та обґрунтованість вимог перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не суд, який розглядає адміністративний позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

38. Аналогічну правову позицію стосовно вирішення спорів вказаної категорії неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 23 лютого 2016 року (справа №818/1857/14), а також Верховний Суд у постановах від 23 квітня 2019 року (справа №820/339/17), від 28 березня 2019 року (справа №813/1745/17), від 11 грудня 2019 року (справа №2-а-2451/11/2170).

39. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд наголошує, що орган фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка є обов`язковою до виконання без додаткових заходів лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов`язаних зі стягненням виявлених в ході перевірки збитків.

40. Водночас, законність та правильність обчислення розміру визначення збитків, зазначених у цій вимозі може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом органу фінансового контролю до винних осіб, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

41. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно в межах розгляду цієї справи здійснили аналіз правильності визначення розміру збитків та їх заподіяння позивачем у спірній вимозі, оскільки перевірку обґрунтованості вимог контролюючого органу має здійснювати суд, що розглядає позов про стягнення відповідних збитків, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

42. На наведені обставини суди попередніх інстанцій уваги не звернули, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

43. Таким чином, доводи касаційної скарги спростовують висновки судів попередніх інстанцій та приймаються Судом в якості належних.

44. Отже, задовольняючи адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанції повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

45. Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

46. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

47. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

VIІ. Судові витрати

48. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року задовольнити.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року в цій справі скасувати.

3. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді О.В. Калашнікова

В.М. Соколов