ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа №2040/7102/18

касаційне провадження № К/9901/10579/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Зоркіна Ю.В.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Спаскін О.А.; судді - Мельнікова Л.В., Кононенко З.О.)

у справі № 2040/7102/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агросвіт»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агросвіт» (далі - ТОВ «ТД «Агросвіт»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області; відповідач; контролюючий орган), в якому просило: зобов`язати відповідача прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2017 року з додатками з введенням до інформаційних баз даних Державної фіскальної служби України відповідних відомостей; визнати протиправним та скасувати рішення від 06 серпня 2018 року № 2110 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з моменту його прийняття; зобов`язати ГУ ДФС у Харківській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ «ТД «Агросвіт» як платника податку на додану вартість з дня анулювання реєстрації, а саме з 06 серпня 2018 року, з усіма відповідними показниками.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 29 жовтня 2018 року адміністративний позов задовольнив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДФС у Харківській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує що, рішення від 06 серпня 2018 року № 2110 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість складено відповідно до приписів пункту 5.6 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення). Крім того, звертає увагу на те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2017 року подано вже після прийняття рішення від 06 серпня 2018 року № 2110.

Верховний Суд ухвалою від 24 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області 06 серпня 2018 року прийнято рішенням № 2110, згідно з яким на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) анульовано реєстрацію ТОВ «ТД «Агросвіт» як платника податку на додану вартість з 06 серпня 2018 року.

Правовою підставою для прийняття цього рішення послугувало те, що позивач подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців (з липня 2017 року по червень 2018 року), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що підтверджується довідкою від 06 серпня 2018 року № 963/121.

Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Пунктом 184.2 статті 184 ПК України передбачено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

За змістом пункту 5.5 розділу V Положення анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником податку на додану вартість контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником податку на додану вартість та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Згідно з пунктом 5.6 розділу V Положення за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи-платника податку на додану вартість незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов`язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

У справі, яка розглядається, судами достеменно встановлено, що позивач протягом 12 послідовних місяців - з липня 2017 року по червень 2018 року подавав контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та мав за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткованих операцій 0 грн. Наведене підтверджується деклараціями ТОВ «ТД «Агросвіт» з податку на додану вартість, довідкою від 06 серпня 2018 року № 963/121 та не спростовано платником.

В той же час, визнаючи протиправним та скасовуючи рішення від 06 серпня 2018 року № 2110 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, суди виходили з того, що назване рішення контролюючого органу не містить чіткої підстави його прийняття (зазначені дві підстави зі словами «подає, не подає»), що свідчить про його складення з порушенням вимог пункту 5.6 розділу V Положення.

Таку позицію судів першої та апеляційної інстанцій Суд не може визнати об`єктивною, адже окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку про його протиправність і, як наслідок, про скасування такого акта індивідуальної дії.

Якщо відповідний акт індивідуальної дії прийнятий контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів його форми.

У такому разі рішення контролюючого органу слід розцінювати як акт індивідуальної дії з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

За правилами пункту 184.5 статті 184 ПК України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних.

Пунктом 7 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, установлено, що податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком: розрахунку податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано; декларації за останній звітний (податковий) період у разі анулювання реєстрації платником податку.

Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2017 року подано позивачем 27 серпня 2018 року, тобто після прийняття рішення від 06 серпня 2018 року № 2110 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, не був прийнятий контролюючим органом і не спростовує ту обставину, що ТОВ «ТД «Агросвіт» протягом 12 послідовних податкових місяців подавало контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

А відтак, доводи судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову є помилковими.

Згідно з частинами першою, третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову в позові.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова