ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 2040/7363/18

адміністративне провадження № К/9901/14747/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №2040/7363/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайська хімічна компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайська хімічна компанія" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 (суддя Мельников Р.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 (головуючий суддя Калитка О. М., судді: Кононенко З.О., Мельнікова Л.В.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Первомайська хімічна компанія" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00001951402 від 05.06.2018 на загальну суму 680 грн.; №00001971402 від 05.06.2018 на загальну суму 15320 грн.; №00003391402 від 21.08.2018 на загальну суму 107862,75 грн. та №00003401402 від 21.08.2018 на загальну суму 82461,25 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №00003391402 від 21.08.2018 в сумі податкового зобов`язання 48079,00грн. та штрафних санкцій 6538,75грн.; №00003401402 від 21.08.2018 в сумі податкового зобов`язання 18640,00грн. та штрафних санкцій 4660,00грн.; №00001971402 від 05.06.2018. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Первомайська хімічна компанія" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі №2040/7363/18 в частині відмови у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2019 відкрито касаційне провадження у справі №2040/7363/18.

Ухвалою суду від 24.10.2022 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 25.10.2022.

Податковий орган звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони її правонаступником.

Розгляд справи у касаційному порядку здійснюється у порядку письмового провадження на підставі положень статті 345 КАС України.

З урахуванням положень статті 52 КАС України, суд вважає, що клопотання представника відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником підлягає задоволенню.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами, Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Первомайська хімічна компанія" (податковий номер 34971107) податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 20.03.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Результати перевірки оформлено актом від 17.05.2018 №1960/20-40-14-02-08/34971107 (т.1 а.с. 11-70).

Відповідно до висновків акту від 17.05.2018 року №1960/20-40-14-02-08/34971107 перевіркою встановлено порушення ТОВ "Первомайська хімічна компанія":

п.3, 5, 15 П(С)БО "Дохід", п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п.5, 6, 7 П(С)БО 16 "Витрати", п. 22, 23, 24, 25, 26, 29 П(С)БО 7 "Основні засоби", ст.ст. 1, 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 14.1.11, п.14.1 ст. 14, п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2409540 грн., у т.ч. за 2015 рік на суму 141989 грн., за 2016 рік на суму 1594776 грн., за І квартал 2017 на суму 491137 грн., за півріччя 2017 року на суму 659925 грн., за три квартали 2017 грн. на суму 663461 грн., за 2017 рік на суму 672775 грн.;

п.46.1 ст.46, 49.2 ст.49 Податкового кодексу України;

п. 198.1, п. 198.3, п. 198,4 ст. 198 Податкового кодексу України - заниження податку на додану вартість на загальну суму 2642416 грн., в тому числі за серпень 2015 року 32052 грн., за грудень 2015 року 4619 грн., за січень 2016 року 34648 грн., за лютий 2016 року 95539 грн., за березень 2016 року 9340 гри., за липень 2016 року 107212 грн., за серпень 2016року 317682 грн., за вересень 2016 року 272406 грн., за жовтень 2016 року 136542 грн., за листопад 2016 року 515826 грн., за грудень 2016 року 373290 грн., за лютий 2017 року 209736 грн., за березень 2017 року 335672 грн., за квітень 2017 року 35351 грн., за травень 2017 року 150604 грн., за грудень 2017 року 11897 грн.;

п.2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637.

На підставі висновків акту перевірки та у зв`язку із встановленими порушеннями контролюючим органом прийнято податкові-повідомлення рішення від 05.06.2018 року №00001941402, №00001951402, №00001961402, №00001971402.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, користуючись передбаченими Податковим кодексом України правом на адміністративне оскарження, звернувся зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги позивача рішенням Державної фіскальної служби України від 10.08.2018 №26290/6/99-99-11-01-01-25 задоволено скаргу частково та частково скасовано податкові повідомлення-рішення №00001941402, №00001961402 (т.1 а.с. 75-85).

З урахуванням вказаного рішення Державної фіскальної служби України від 10.08.2018 №26290/6/99-99-11-01-01-25 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №00003391402 від 21.08.2018 на загальну суму 107862,75грн. (т.1 а.с. 71) та №00003401402 від 21.08.2018 на загальну суму 82461,25грн. (т.1 а.с. 73).

Отже, вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення:

№00001951402 від 05.06.2018 на загальну суму 680 грн. (т.1 а.с.72);

№00001971402 від 05.06.2018 на загальну суму 15320грн. (т.1 а.с.74);

№00003391402 від 21.08.2018 на загальну суму 107862,75грн. (т.1 а.с. 71);

№00003401402 від 21.08.2018 року на загальну суму 82461,25 грн. (т.1 а.с. 73),

позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2018 №00003391402 в сумі податкового зобов`язання 42596грн. 00коп. та штрафних санкцій 10649грн. 00коп., від 21.08.2018 №00003401402 в сумі податкового зобов`язання 47329грн. 00коп. та штрафних санкцій 11832грн. 25коп., суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що первинні документи, складені позивачем та контрагентом ТОВ "Лайф Дейз" не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами.

Вважаючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального і порушено норми процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, Товариство звернулося з касаційної скаргою. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження Товариство зазначає, що судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що податковий орган вважає доводи Товариства необґрунтованими, вказує, що під час перевірки встановлено факт відсутності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, звертає увагу, що у наданих документах встановлено неузгодженість даних, посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "Первомайська хімічна компанія" в особі Столяренка Олега Леонідовича (покупець) та ТОВ "Лайф Дейз" в особі директора ОСОБА_2 (постачальник) укладено договір поставки товарів №04/07/2016-12 від 04.07.2016 (т.1 а.с. 110-111).

На виконання умов договору сторонами підписано специфікацію №1 від 04.07.2016 року на отримання товару буровий крохмаль РП-СМ (т.1 а.с.112). Представником позивача надано до суду копію видаткової накладної №200 від 05.07.2016 року (т.1 а.с. 109). Позивачем було частково сплачено вартість отриманого відповідно до договору поставки товару відповідно до платіжного доручення №155 від 08.07.2016.

Позивачем відповідно до платіжного доручення №155 від 08.07.2016 сплачено залишок заборгованості за договором поставки №04/07/2016-12 від 04.07.2016 на користь ТОВ «УКР-СПЕЦ-ПОСТАЧ» (згідно умов договору відступлення права вимоги)

Як вказано представником позивача під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, придбаний позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайф Дейз" товар було в подальшому реалізовано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Бурова техніка» на підставі договору поставки №17/06/2016-11 від 17.06.2016 (т. 1 а.с. 120-121).

ТОВ «Науково-технічне підприємство «Бурова техніка» на адресу позивача було направлено лист від 01.07.2018 року №530-П з проханням відвантажити товар згідно із договором №17/06/2016-11 від 17.06.2016 без оплати.

Представником позивача з метою підтвердження реальності подальшої реалізації товару до матеріалів справи долучено копії видаткової накладної №10 від 05.07.2016 року, договору про надання транспортно-експедиційних послуг №А-00002 від 01.02.2016 року, укладеного між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альміна» (експедитор) (т. 1 а.с. 113-114), відповідно до умов вказаного договору експедитор, за рахунок та за дорученням замовника, зобов`язується організувати доставку довіреного йому замовником вантажу у пункті призначення, зазначеному у заявці, надати його уповноваженій на тримання вантажу особі - вантажоотримувачу, а замовник зобов`язується здійснити оплату за надані послуги у відповідності з умовами даного договору (т.1 а.с. 120-121).

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що сторонами договору складено заявку №А-00011 від 05.11.16 року до договору №А-00002 від 01.02.16 року на отримання експедиційних послуг.

Матеріали справи містять копію товарно-транспортної накладної №1 від 05.07.2016 року, відповідно до якої позивачем було отримано послуги з транспортування та експедиційні послуги (т.1 а.с. 117).

За результатом отримання експедиційних послуг підписано акт №8 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 05.07.2016 року (т.1 а.с.116) та позивачем сплачено за отримані експедиційні послуги, відповідно до платіжного доручення №153 від 05.07.2016 року.

Позивачем отримано транспортні послуги від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Вказані послуги позивачем отримано на підставі видаткової накладної №5 від 20.08.2015 року з загальним обсягом 6192,5 грн.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Поряд з цим, обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05.07.2017 року у провадженні №1-кп/759/557/17 відносно засновника та директора ТОВ «Лайф Дейз» за ч.1 ст. 205, ч.2 ст. 205-1 КК України, що набрав законної сили 07.08.2017 року.

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що ОСОБА_2 вніс до документів, які були підставою для реєстраційних дій ТОВ "ЛАЙФ ДЕЙЗ", завідомо неправдиву інформацію про своє волевиявлення набути повноважень засновника та директора вказаної юридичної особи, хоча насправді не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність як службова особа цього підприємства, усвідомлював, що його реквізити використовуватиме інша особа для прикриття злочинної діяльності та вона же фактично здобуде контроль над юридичною особою.

Як вбачається зі змісту вироку у вказаній справі, після вказаної реєстрації ОСОБА_2 не здійснював підприємницьку діяльність, не укладав угоди фінансового характеру та не користувався печаткою підприємства, реєстраційні та установчі документи підприємства передав невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу останній, фактично керувати СФГ: використовуючи вказані документи та печатку, вести незаконну діяльність з метою надання протиправних послуг суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки із мінімізації податкових зобов`язань та неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: складати від імені обвинуваченого, як директора СФГ необхідні документи фінансово-господарської діяльності (договори, податкові накладні, податкову звітність та інші документи), звітні документи даного підприємства по сплаті податків, які зовні складені вірно, але фактично не відповідають дійсності та надали змогу перераховувати грошові кошти без фактичного проведення фінансово-господарських операцій з відображенням у податковій та бухгалтерській звітності підприємства і його контрагентів операцій, які не відповідають дійсності.

Отже, Святошинський районний суд міста Києва у вироку від 05.07.2017 року по справі № 759/8762/17 дійшов висновку, що умисні дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.205 КК України, як фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності; за ч.2 ст.205-1 КК України, тобто внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання документів, які містять завідомо неправдиві відомості, державному реєстратору, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

З наявних у справі доказів встановлено, що договір поставки №04/07/2016-12 від 04.07.2016 року укладений між позивачем та ТОВ "Лайф Дейз", підписаний директором ТОВ "Лайф Дейз" ОСОБА_2 також директором ОСОБА_2 підписані і первинні документи.

Відповідно до висновків Святошинського районного суду м. Києва, викладених у вироку від 05.07.2017 року по справі №759/8762/17, підтверджено фіктивність підприємства ТОВ "Лайф Дейз", з яким підприємство позивача мало договірні відносини, з моменту здійснення перереєстрації. Вироком встановлено, що директор ТОВ "Лайф Дейз" ОСОБА_2 під час вчинення дій направлених на придбання суб`єкта підприємницької діяльності діяв з корисливих мотивів за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, з метою прикриття незаконної діяльності та вчинили підроблення документів з їх подальшим використанням.

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи та оцінюючи подані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суди дійшли висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Лайф Дейз» не мали реального характеру, а тому підприємством ТОВ «Первомайська хімічна компанія» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання товару і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Надаючи оцінку посиланню податкового органу, судам враховано, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства та не мала можливості їх підписати, - не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно, посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Касаційний суд враховує принцип індивідуальної відповідальності платника податків і той факт, що нормами чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та податкових зобов`язань виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Факт відсутності, або невідповідності первинного документу, який посвідчує господарську операцію, встановленим вимогам, унеможливлює формування на його підставі податкового кредиту та податкових зобов`язань при подальшій реалізації товару.

Всі вищенаведені обставини в сукупності надали судам обґрунтовані підстави для висновку про безтоварних характер вказаних операцій та, як, наслідок правомірність дій податкового органу донарахування позивачу податкових зобов`язань. Правильною є позиція судів, що показники податкового обліку позивача по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку.

Касаційний суд звертає увагу, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами. Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару/надання послуг особою, яка ніколи не продавала товару/не надавала послуг, тощо).

У справі, що розглядається, в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень позивач вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду.

Зазначені доводи не знайшли свого підтвердження за результатами касаційного розгляду справи. Практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Касаційний суд відзначає, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування за фактом понесення витрат.

Стаття 90 КАС України встановлює, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки судів попередніх інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Доводи заявника касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд вважає за необхідне наголосити, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, в межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи позивача для скасування рішення суду апеляційної інстанції обґрунтованими.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 52 345 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайська хімічна компанія" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі №2040/7363/18.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду