ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 2040/7800/18

адміністративне провадження № К/9901/2426/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоентерпрайз» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 (суддя - Біленський О.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 (головуючий суддя - Бенедик А.П., судді: Донець Л.О., Мельнікова Л.В.) у справі №2040/7800/18.

встановив:

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків; зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоентерпрайз».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування своїх доводів Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області зазначає, що судами невірно застосовано приписи статті 94, підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України. Зокрема, вказує, що право на звернення до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, передбачене підпунктом 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області заявлено клопотання про заміну позивача правонаступником, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 07.09.2018 на підставі наказу в.о. начальника Головного управління ДФС у Харківській області № 6485 від 04.09.2018 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Екоентерпрайз» та направлень на перевірку № 8702, №8701 від 06.09.2018, співробітниками Головного управління ДФС у Харківській області було здійснено вихід за податковою адресою ТОВ «Екоентерпрайз»: вул. Китаєнка, буд. 8, кв. 130, м. Харків для проведення перевірки.

Однак, ТОВ «Екоентерпрайз» відмовлено у проведенні перевірки та не допущено перевіряючих, про що складено акт від 07.09.2018 № 6926.

У зв`язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, в.о. начальника Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення від 10.09.2018 №38382/10/20-40-20-40-14-06-12, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна ТОВ «Екоентерпрайз».

Для підтвердження обґрунтованості рішення від 10.09.2018 №38382/10/20-40-20-40-14-06-12, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна ТОВ «Екоентерпрайз», заявник звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 по справі №2040/7521/18 закрито провадження у справі за заявою Головного управління ДФС у Харківській області до ТОВ «Екоентерпрайз» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій з огляду на те, що між сторонами існує спір про право, оскільки платник податків фактично заперечує проти законності проведення перевірки шляхом оскарження в судовому порядку наказу Голосного управління ДФС у Харківській області № 6485 від 04.09.2018.

За визначенням пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 цієї статті передбачені підстави для застосування адміністративного арешту майна, в тому числі, відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3 цього пункту). Перелік таких підстав є вичерпним.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 цієї ж статті керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

При цьому, відповідно до положень пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України обґрунтованість рішення про арешт майна має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У разі відсутності протягом строку, визначеного пунктом 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим згідно з підпунктом 94.19.1 пункту 94.19 цієї статті адміністративний арешт майна платника податків припиняється в силу закону.

Як свідчать матеріали справи, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулося до суду із позовною заявою про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків 19.09.2018.

Тобто, станом на час звернення контролюючого органу до суду строк у 96 годин, протягом якого має бути перевірена судом обґрунтованість рішення керівника про накладення арешту на майно платника податків, сплинув, що, в свою чергу, згідно з пунктом 94.19 статті 94 Податкового кодексу України свідчить про припинення адміністративного арешту, накладеного рішенням податкового органу від 10.09.2018.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги в частині підтвердження обґрунтованості адміністративного умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Екоентерпрайз», застосованого на підставі рішення заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області від 10.09.2018 №38382/10/20-40-20-40-14-06-12 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують відповідача, Верховний Суд виходить з наступного.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абзац другий підпункту 94.6.2 пункту 94.6 Податкового кодексу України).

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 27.11.2018 у справі № 820/1929/17, арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

При цьому положення статті 94 Податкового кодексу України не визначають послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Системне тлумачення норм цієї статті свідчить, що адміністративний арешт коштів платника податків не є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і не може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті, а її норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відповідно до підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

При цьому, встановлюючи наявність у податкового органу повноважень на звернення до суду із позовом про застосування арешту на кошти відповідача у вигляді зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено обставини недопуску працівників контролюючого органу до проведення перевірки.

ГУ ДФС у Харківській області посилається на те, що відповідач не допустив його посадових осіб до проведення документальної перевірки при наявності законних підстав для її проведення.

Верховний Суд зазначає, що для правильного вирішення справи по суті, судам попередніх інстанцій необхідно було встановити обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу застосування адміністративного арешту активів відповідача у вигляді зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Однак, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, на які посилається позивач як на підставу позову, тоді як ці обставини відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України є предметом доказування. Зупинення видаткових операцій на банківських рахунках платника податків як захід примусу можливе у разі, коли відмова платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не була обумовлена відсутністю законних підстав для її проведення та/або обставинами, передбаченими абзацом п`ятим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Невстановлення обставин щодо підстав недопуску Податкового кодексу України посадових осіб позивача до проведення документальної перевірки унеможливлює зробити висновок щодо правильності вирішення спору.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За приписами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 344 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Клопотання Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про заміну позивача правонаступником задовольнити.

Замінити позивача на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №2040/7800/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, відкритих в банківських рахунках, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоентерпрайз», та в цій частині справу передати на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

В решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №2040/7800/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова