ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 2040/7898/18

адміністративне провадження № К/9901/8709/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Ханової Р.Ф., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до Приватного акціонерного товариства «Укрпромобладнання» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 (суддя - Зінченко А.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 (головуючий суддя - Бенедик А.П., судді: Мельнікова Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі №2040/7898/18.

встановив:

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків; зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують Приватне акціонерне товариство «Укрпромобладнання».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 позов задоволено частково. Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків Приватного акціонерного товариства «Укрпромобладнання» (код 30655877) накладений рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 22.08.2018. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків Приватного акціонерного товариства «Укрпромобладнання» накладений рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 22.08.2018. Прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено Головному управлінню ДФС у Харківській області в задоволенні вказаної частини позовних вимог. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 по справі № 2040/7898/18 залишити без змін.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Крім того, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області заявлено клопотання про заміну позивача правонаступником, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство «Укрпромобладнання» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У відповіді на відзив Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області зазначає, що має право звертатися до суду у загальному позовному порядку щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій платника податків з підстав недопуску до проведення перевірки, а тому позовні вимоги обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 20.08.2018 року № 6132 та направлень від 20.08.2018 року № № 8080, 8081, 20.08.2018 року здійснено вихід на позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Укрпромобладнання» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ДП «Техно - Буд» за лютий, березень, червень, липень, серпень 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

Відповідачем відмовлено у проведенні перевірки та не допущено перевіряючих, про що складено акт від 21.08.2018 року № 6460/20-40-14-12-11.

У зв`язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення від 22.08.2018, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна Приватного акціонерного товариства «Укрпромобладнання».

За визначенням пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 цієї статті передбачені підстави для застосування адміністративного арешту майна, в тому числі, відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3 цього пункту). Перелік таких підстав є вичерпним.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 цієї ж статті керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

При цьому, відповідно до положень пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України обґрунтованість рішення про арешт майна має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У разі відсутності протягом строку, визначеного пунктом 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим згідно з підпунктом 94.19.1 пункту 94.19 цієї статті адміністративний арешт майна платника податків припиняється в силу закону.

Як свідчать матеріали справи, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулося до суду із позовною заявою про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків 20.09.2018.

Тобто, станом на час звернення контролюючого органу до суду строк у 96 годин, протягом якого має бути перевірена судом обґрунтованість рішення керівника про накладення арешту на майно платника податків, сплинув, що, в свою чергу, згідно з пунктом 94.19 статті 94 Податкового кодексу України свідчить про припинення адміністративного арешту, накладеного рішенням податкового органу від 22.08.2018.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги в частині підтвердження обґрунтованості адміністративного умовного адміністративного арешту майна платника податків Приватного акціонерного товариства «Укрпромобладнання», накладеного рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 22.08.2018 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують відповідача, Верховний Суд виходить з наступного.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абзац другий підпункту 94.6.2 пункту 94.6 Податкового кодексу України).

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 27.11.2018 у справі № 820/1929/17, арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

При цьому положення статті 94 Податкового кодексу України не визначають послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Системне тлумачення норм цієї статті свідчить, що адміністративний арешт коштів платника податків не є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і не може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті, а її норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відповідно до підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

При цьому, встановлюючи наявність у податкового органу повноважень на звернення до суду із позовом про застосування арешту на кошти відповідача у вигляді зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено обставини недопуску працівників контролюючого органу до проведення перевірки.

ГУ ДФС у Харківській області посилається на те, що відповідач не допустив його посадових осіб до проведення документальної перевірки при наявності законних підстав для її проведення.

Верховний Суд зазначає, що для правильного вирішення справи по суті, судам попередніх інстанцій необхідно було встановити обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу застосування адміністративного арешту активів відповідача у вигляді зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Однак, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, на які посилається позивач як на підставу позову, тоді як ці обставини відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України є предметом доказування. Зупинення видаткових операцій на банківських рахунках платника податків як захід примусу можливе у разі, коли відмова платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не була обумовлена відсутністю законних підстав для її проведення та/або обставинами, передбаченими абзацом п`ятим пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Невстановлення обставин щодо підстав недопуску посадових осіб позивача до проведення документальної перевірки унеможливлює зробити висновок щодо правильності вирішення спору.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За приписами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 344 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про заміну позивача правонаступником задовольнити.

Замінити позивача на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 у справі №2040/7898/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, відкритих в банківських рахунках, які обслуговують Приватного акціонерного товариства «Укрпромобладнання», та в цій частині справу передати на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

В решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 у справі №2040/7898/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною тане може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова М.М. Яковенко