№ 204/12050/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року

м. Київ

справа № 204/12050/22

адміністративне провадження № К/990/28979/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №204/12050/22

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора 3 батальйону 4 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Фесенко Світлани Анатоліївни

про визнання дій протиправними, визнання нечинною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року (головуючий суддя: Юрко І.В., судді: Білак С.В., Чабаненко С.В.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

визнати дії інспектора 3 батальйону 4 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Фесенко С.А. протиправними;

визнати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №888218 нечинною і скасувати її, а справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю у його діях складу правопорушення.

Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 6 червня 2023 року позов задоволено частково:

скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №888218 від 9 грудня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 за частиною першою статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - «КУпАП») та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі: 51 гривні, винесену інспектором 3 батальйону 4 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Фесенко С.А.;

закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 178 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі: 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Вказаною ухвалою заявнику пропонувалось усунути недоліки, шляхом подання до суду:

- доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії апеляційної скарги з доданими до неї документами;

- документа про сплату судового збору у розмірі: 1190 гривень 88 копійок.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 6 червня 2023 року у справі №204/12050/22 повернуто скаржникові.

Не погодившись із цим судовим рішенням, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції оскаржило його у касаційному порядку.

У поданій касаційній скарзі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Інші учасники справи своїх відзивів на касаційну скаргу не подали, копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 отримав 29 листопада 2023 року, а Інспектор взводу 1 роти 4 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Фесенко С.А. - 28 вересня 2023 року.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу скаржнику з огляду на те, що він не виконав процесуальний обов`язок подати до суду докази сплати судового збору у належному розмірі, визначений частиною третьою статті 161 КАС України.

В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.

Частини перша-друга статті 296 КАС України визначають, що апеляційна скарга подається у письмовій формі.

В апеляційній скарзі зазначаються:

1) найменування суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга;

2) найменування суду першої інстанції, який ухвалив рішення, номер справи та дата ухвалення рішення;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

5) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;

6) обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;

7) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;

8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;

9) перелік матеріалів, що додаються.

Пункт 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачає, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З матеріалів справи вбачається, що подаючи апеляційну скаргу, скаржник не долучив до неї докази плати судового збору, з огляду на що, зокрема, апеляційна скарга судом була залишена без руху.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення скарги без розгляду, скаржник подав докази сплати судового збору на суму: 744 грн 30 коп.

Щодо суми сплаченого судового збору скаржник зазначав, що позивачем заявлено вимоги немайнового характеру, а тому ним сплачено судовий збір у розмірі, що складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідач також посилався на практику Верховного Суду з подібних правовідносин та обставин.

Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи скаржника щодо суми судового збору, яку належить сплатити за подання апеляційної скарги, та повторно пославшись на про постанову Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, визначив скаржнику до сплати суму судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У позовній заяві позивач просив визнати протиправною і скасувати постанову відповідача про накладення штрафу у розмірі: 51 грн, тобто це позовна вимога немайнового характеру.

Пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП, установлено, що постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення підпункту 2 частини першої статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, які встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

З цих положень убачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, у якій відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), сформулювала правову позицію, відповідно до якої особи, стосовно яких ухвалено рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору у розумінні Закону України «Про судовий збір», а у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач та відповідач як рівноправні сторони в адміністративній справі мають право оскаржити це рішення в апеляційному порядку. Вказаний Закон винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.

Проте, Велика Палата Верховного Суду у цій справі звернула увагу, що відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду цей Закон не передбачає.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Поряд із цим, Велика Палата Верховного Суду указала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, за подання позовної заяви він складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції правильно сплатило судовий збір у розмірі: 744, 30 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб * 150%).

Викладене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції застосував помилковий розмір ставки судового збору, яка належала до сплати при поданні позовної заяви, - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян, оскільки не врахував положення пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», якою ставка судового збору у цій категорії справ встановлена у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналогічні підходи до застосування викладених норм права і висновків Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, викладені у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №361/8616/19, від 2 листопада 2021 року у справі №748/522/21, від 21 грудня 2020 року у справі №183/1785/20 (2-а/199/69/20), від 28 липня 2022 року у справі №204/1441/21, від 31 січня 2023 року у справі №200/3090/19, від 9 листопада 2023 року у справі № 204/7394/22.

Поряд із цим, апеляційний адміністративний суд у своїх ухвалах про залишення апеляційної скарги без руху та поверненні апеляційної скарги правильно послався на висновки, викладені, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, проте їх не застосував.

Отже, оскільки скаржник надав докази сплати судового збору у правильному розмірі (744, 30 грн), то суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов помилкового висновку про те, що апелянт не виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Тож, доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає обґрунтованими, а висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги через сплату судового збору у меншому розмірі, ніж було встановлено судом - помилковим, що із врахуванням наведеного вище вказує на порушення норм процесуального права і прийняття незаконного судового рішення, яке може перешкоджати подальшому провадженні у справі та праві заявника на доступ до правосуддя і справедливого судового розгляду справи.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративною судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року скасувати, а справу №204/12050/22 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду