Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 204/1948/21

провадження № 61-7376св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головне Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Довгаль Сергій Миколайович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом доГоловного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що 18 червня 2013 року її чоловік - ОСОБА_2 звернувся на ім`я прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська із заявою про кримінальне правопорушення.

У заяві зазнав, що з 1944 року він проживав у домоволодінні АДРЕСА_1 . До 07 лютого 1995 року власницею домоволодіння була його мати - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 був переконаний, що зазначене домоволодіння залишилося йому у спадок. Однак коли у березні 2005 року він звернувся до МБТІ для підтвердження права власності на своє домоволодіння на АДРЕСА_1 , то дізнався, що у цього домоволодіння є інший власник - ОСОБА_4 , син його сестри, на цей час теж покійний.

Пізніше ОСОБА_2 дізнався про те, що племінник ( ОСОБА_4 ) заволодів майном на підставі договору дарування від 07 лютого 1995 року, про який ОСОБА_2 не знав.

За вказаним фактом 29 липня 2015 року були внесені відомості до ЄРДР за № 42015040680000028 про кримінальне правопорушення із правовою кваліфікацією за частиною першою статті 358 КК України, у якому позивач має процесуальний статус потерпілої.

Відповідач не виконав жодної процесуальної (слідчої) дії у цьому провадженні, а тільки різними слідчими виносилися постанови про його закриття, які скасовувалися.

Бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, яку позивач розцінює як відверте знущання над нею та її родиною, адже внаслідок цього позивач фактично опинилася без даху над головою, що спричинило позивачу моральні страждання, які у будь-якої людини залежать від багатьох чинників, однак основними є глибина розуміння джерела моральних страждань, причин, що їх породили, можливість усунути ці причини самостійно, термін дії обставин моральних страждань на людину, наслідки цих страждань, характер людини, її емоційний стан, сімейні обставини, попередня професійна діяльність та інше.

Позивач зазнала приниження честі, гідності, престижу та ділової репутації, моральних переживань у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, внаслідок написання численних скарг, відвідування численних судових засідань, порушено нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного суспільного життя, порушені стосунки із оточуючими людьми.

Внаслідок зазначених дій з боку відповідача позивача постійно супроводжує відчуття відчаю, страху, сорому, приниження, неможливості продовжувати активне життя і великого бажання примусити розслідувати це кримінальне провадження.

У зв`язку із завданими позивачу, яка є особою з інвалідністю І групи, моральними стражданнями загострилися хвороби, вона неодноразово зверталася до лікарні. При лікуванні позивач несе значні витрати на закупівлю медикаментів. Моральні страждання для позивача мають цілком реальні матеріальні збитки.

У зв`язку із викладеним, позивачем на підставі формули, розробленої доктором юридичних наук, професором ОСОБА_13, розрахована моральна шкода, яка складає 3 627 936,00 грн.

Однак, враховуючи, що виплата вказаних коштів здійснюється за рахунок бюджету України, ОСОБА_1 просила стягнути на її користь із Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області шляхом списання з його рахунку заподіяну неправомірними діями (бездіяльністю) Чечелівського відділення поліції Дніпровського ВП Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровської області моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн; стягнути на її користь із Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області шляхом списання з його рахунку витрат на правову допомогу, надану у зв`язку із поданням позову, у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 04 листопада 2021 року позов задоволено частково. Стягнено з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в результаті невиправданого недотримання органом досудового розслідування, а саме слідчими СВ Чечелівського ВП ДВП ГУ НП у Дніпропетровській області, строків досудового розслідування позивач переживала та переживає глибокі моральні переживання, оскільки змушена неодноразово звертатися до суду для захисту своїх прав, що викликає у неї душевні переживання та порушує її звичний ритм життя, призводить до витрачання її часу, погіршення стану здоров`я із урахуванням того, що позивач є особою з інвалідністю І групи, та витрачання коштів на ліки, що в свою чергу вимагає від неї додаткових зусиль для організації її життя.

Тому суд дійшов висновку, що для відновлення порушеного права ОСОБА_1 , яка протягом тривалого часу (більше 6 років) вимушена неодноразово звертатися до органів прокуратури, суду з відповідними скаргами, заявами щодо неналежного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внаслідок чого було порушено її звичайний ритм життя, перенесені глибокі переживання, з урахуванням встановленої систематичної бездіяльності органів досудового розслідування, встановленою на підставі ухвал слідчих суддів, постанов прокурора, суд вважав, що позивачу спричинена моральна шкода, тому, виходячи із принципів розумності і справедливості, сума моральної шкоди, яку належить відшкодувати позивачу має бути зменшена до 60 000,00 грн, яка і підлягає стягненню на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у розмірі 10 000,00 грн, суд виходив із того, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат, а саме: акта приймання-передачі виконаних робіт та квитанції про сплату послуг.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровської області задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду мотивована тим, що заява про вчинення кримінального правопорушення подана ОСОБА_5 щодо можливих неправомірних дій стосовно ОСОБА_2 . Матеріали кримінального провадження № 42015040680000028 не містять заяви ОСОБА_1 про залучення її у вказаному провадженні як потерпілої або процесуальних документів щодо визнання (набуття статусу) ОСОБА_1 потерпілою. Матеріали вказаного провадження не містять процесуальних документів про залучення ОСОБА_1 у будь-якому процесуальному статусі, зокрема, свідка. Вказане провадження також не містить письмових доказів звернення ОСОБА_1 чи її представника про надання позивачу статусу потерпілої.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Довгаль С. М.,звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказану постанову, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає обставини, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі зазначала, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача ОСОБА_1 процесуального статусу потерпілої у кримінальному провадженні, оскільки особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілою з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у частині другій статті 55 КПК України.

Таким чином, потерпілий у кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з`являється вже із моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально.

Кримінальний процесуальний закон (статті 55-59 КПК України) юридично закріплює статус потерпілого - учасника кримінального провадження, наділяючи його певними процесуальними правами та обов`язками саме як учасника процесу.

Водночас у частині шостій статті 55 КПК України передбачено так зване правонаступництво у кримінальному провадженні. Згідно із положеннями цієї норми, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої-третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Таким чином, чинний КПК України передбачає юридичну дефініцію, відповідно до якої інша особа визнається власне потерпілим, хоча їй безпосередньо не заподіяна шкода в результаті вчинення кримінального правопорушення. Водночас КПК України закріплює перехід до такої особи не тільки прав потерпілого, а й перехід самого процесуального статусу потерпілого.

Суд апеляційної інстанції не дослідив, не оцінив ту обставину, що згідно з наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 42015040680000028) у графі

«ПІБ потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та код ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)» зазначено: «Самостійне виявлення прокурором кримінального правопорушення за результатами перевірки у порядку нагляду».

При цьому суд апеляційної інстанції посилався на багаточисленні ухвали слідчих суддів та відповіді органів прокуратури, до яких зверталася або ж сама ОСОБА_1 як потерпіла у кримінальному провадженні, або ж адвокат Довгаль С. М. виключно як представник цієї потерпілої, а не заявник. І жодного разу не було відмови як з боку органів прокуратури, так і з боку слідчого судді, на тій підставі, що ОСОБА_1 не має процесуального статусу потерпілої, який прокурори, що брали участь в судових засіданнях, також підтверджували усно.

Зокрема, ОСОБА_1 саме як потерпілій у кримінальному провадженні № 42015040680000028 26 березня 2018 року у приміщенні Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 було вручено копію відповіді на її скаргу на дії слідчого СВ Чечелівського ВП ДМУ ГУНП у Дніпропетровській області Тооде Д. О. від 14 березня 2018 року

№ 70-142-17 за підписом керівника цієї прокуратури Глуховері О. В., яка була оскаржена до слідчого судді, який цю скаргу задовольнив.

На підтвердження своїх повноважень представник позивача долучав копію договору про надання правової допомоги із ОСОБА_1 саме як з потерпілою у кримінальному провадженні № 42015040680000028.

Безпідставними є також доводи суду апеляційної інстанції щодо того, що позивач не надала доказів щодо обставин та підстав прийняття (неприйняття) спадщини після смерті чоловіка. Адже предметом кримінального провадження № 42015040680000028 якраз і є незаконне заволодіння нерухомим майном ОСОБА_2 , спадкоємцем якого за законом є саме позивач. За цим фактом ще у 2015 році було розпочато досудове розслідування, яке дотепер не завершене і жодної слідчої дії у ньому не проведено, з приводу чого позивач чи її представник десятки разів зверталися до органів поліції, прокуратури, слідчих суддів, але жодних зрушень не відбулося, чим позивачу, яка є особою з інвалідністю І групи, і спричинено нечувані моральні страждання.

Також вважає, що суд апеляційної інстанції, не врахувавши висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, дійшов безпідставного висновку про те, що Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області не є стороною спірних правовідносин.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області через свого представника просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 204/1948/21 з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

У жовтні 2022 року справа № 204/1948/21 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до копії договору дарування від 07 лютого 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори Хилько Л. А. за реєстровим № 2-424, ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 47/100 часток житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 (на теперішній час - Дніпро) (а. с. 9, 10).

Судом апеляційної інстанції витребувано та оглянуто в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42015040680000028та встановлено такі факти.

28 липня 2015 року гр. ОСОБА_5 звернувся до прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська із заявою про вчинення кримінального правопорушення за вхідним № 78-373С15, в якій, зокрема, вказав, що до нього звернувся за допомогою гр. ОСОБА_2 , який є важко хворим, практично не може самостійно пересуватися. Він повідомив про те, що без його відома було відчужено квартиру, у якій він мешкає від дня народження з 1944 року і тепер опинився перед загрозою бути викинутим на вулицю. Це сталося тому, що мати ОСОБА_2 ОСОБА_3 начебто підписала із сином її іншої доньки - ОСОБА_4 договір дарування кв. АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на сьогодні покійні.

ОСОБА_2 вказував на те, що підписи під договором дарування від імені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обом їм не належать. При цьому він запевняє, що ці підписи схожі на підпис працівниці Красногвардійського райвиконкому ОСОБА_7 , підтвердженням чого може стати заява ОСОБА_7 на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2006 року.

29 липня 2015 року до ЄРДР були внесені відомості за №42015040680000028 про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за частиною першою статті 190 КК України 2001 року; фабула: гр. ОСОБА_2 без відома було відчужено квартиру, у якій він мешкає за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 8).

09 вересня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до слідчого СВ Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області із клопотанням про проведення слідчих дій: призначення почеркознавчої експертизи, витребування особових справ ОСОБА_3 на ВО «Південний машинобудівний завод» та в Управлінні Пенсійного фонду України у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська; витребування у нотаріальному архіві Дніпропетровської області нотаріальної справи з оригіналом договору дарування; витребування в МБТІ Дніпропетровської області документів (а. с. 14).

12 лютого 2018 року адвокат Довгаль С. М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 зі скаргою на недотримання слідчим СВ Чечелівського ВП ДМУ ГУНП у Дніпропетровській області Тооде Д. О. розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015040680000028 (а. с. 15).

12 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 зі скаргою на недотримання слідчим СВ Чечелівського ВП ДМУ ГУНП у Дніпропетровській області Тооде Д. О. розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015040680000028 (а. с. 16).

23 березня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 42015040680000028 (а. с. 17, 18).

27 червня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 42015040680000028 (а. с. 19, 20).

29 серпня 2019 року ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на постанову про закриття кримінального провадження № 42015040680000028 (а. с. 21).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 02 квітня 2018 року № 204/2043/18 скаргу ОСОБА_5 у частині оскарження постанови слідчого СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тооде Д. О. від 28 грудня 2017 року задоволено. Скасовано постанову слідчого СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тооде Д. О. від 28 грудня 2017 року про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 липня 2015 року за № 42015040680000028, у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України (а. с. 22).

Відповідно до ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2018 року скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність органу досудового розслідування задоволено частково. Зобов`язано слідчого СВ Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області розглянути клопотання адвоката Довгаля С. М., подане 11 вересня 2015 року в інтересах потерпілого ОСОБА_2 , про проведення слідчих дій у строк не більше трьох днів (а. с. 23).

04 липня 2019 року слідчим слідчого відділення Чечелівського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Зубачовим Є. В. винесено постанову про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040680000028

від 29 липня 2015 року, на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення (а. с. 24).

Постановою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Тарановою Н. В. від 02 вересня 2019 року про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження скасовано постанову слідчого СВ Чечелівського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Зубачова Є. В. від 04 липня 2019 року про закриття кримінального провадження (а. с. 25).

Згідно із довідкою у кримінальному провадженні № 42015040680000028

від 30 липня 2015 року за частиною першою статті 358 КК України, складеною старшим дізнавачем сектору дізнання ГУНП в Дніпропетровській області Протопоп В., відділом дізнання вивчено стан кримінального провадженням № 42015040680000028 від 30 липня 2015 року за частиною першою статті 358 КК України за зверненням ОСОБА_5 та установлено таке.

28 липня 2015 року прокурором прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська під час проведення прийому громадян у порядку Закону України «Про звернення громадян» було прийнято заяву від гр. ОСОБА_5 , який повідомив про те, що без відома гр. ОСОБА_2 було відчужено квартиру у якій він мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , і тепер останній опинився перед загрозою бути викинутим на вулицю.

30 липня 2015 року Красногвардійською районною прокуратурою м. Дніпропетровська внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.

29 липня 2015 року прокурором прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська надано доручення про проведення досудового розслідування Красногвардійському РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

29 липня 2015 року старшим прокурором прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська надано вказівки у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.

05 серпня 2015 року старшому слідчому СВ Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.

05 жовтня 2015 року старшим слідчим СВ Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було винесено постанову про закриття кримінального провадження.

02 листопада 2015 року прокурор прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська скасував постанову від 05 жовтня 2015 року слідчого СВ Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області.

12 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, винесено постанову про закриття кримінального провадження, на підставі частини першої статті 284 КПК України.

12 грудня 2016 року постанову від 12 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, скасовано.

16 грудня 2016 року у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, винесено постанову про закриття кримінального провадження, на підставі частини першої статті 284 КПК України.

12 січня 2017 року постанову від 16 грудня 2016 року у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України, скасовано.

12 червня 2017 року у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, винесено постанову про закриття кримінального провадження, на підставі частини першої статті 284 КПК України.

01 листопада 2017 року постанову від 12 червня 2017 року у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, скасовано.

28 грудня 2017 року у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, винесено постанову про закриття кримінального провадження, на підставі частини першої статті 284 КПК України.

02 лютого 2018 року постанову від 28 грудня 2017 року у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, скасовано.

16 лютого 2018 року у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, винесено постанову про закриття кримінального провадження, на підставі частини першої статті 284 КПК України.

25 лютого 2018 року постанову від 16 лютого 2018 року у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, скасовано.

04 липня 2019 року у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, винесено постанову про закриття кримінального провадження, на підставі частини першої статті 284 КПК України.

03 вересня 2019 року постанову від 04 липня 2019 року у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, скасовано.

22 липня 2020 року матеріали кримінального провадження № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, передано за підслідністю до сектору дізнання Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

16 жовтня 2020 року сектором дізнання Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області винесено постанову про закриття кримінального провадження, на підставі частини першої статті 284 КПК України.

19 листопада 2020 року постанову від 16 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, скасовано.

18 березня 2021 року матеріали кримінального провадження № 42015040680000028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, було передано за підслідністю до сектору дізнання відділення поліції № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

У ході проведення досудового розслідування проведено наступні слідчі (розшукові) дії: допитано свідків вчинення кримінального правопорушення; надано доручення оперативному підрозділу у порядку статті 401 КПК України (а. с. 45-47).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААБ № 621780 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи безстроково (а. с. 26).

Згідно із копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого відділом ЗАГС Красногвардійського району м. Дніпропетровська 24 червня 1984 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 02 серпня 1971 року укладено шлюб, актовий запис № 541.

27 січня 1986 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 розірвано, про що складено відповідний актовий запис № 108, згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого повторно Красногвардійським відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ 15 квітня 2009 року.

Позивач 30 квітня 2004 року змінила прізвище з ОСОБА_10 на ОСОБА_11 , у зв`язку із укладенням шлюбу з ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого відділом РАЦС Красногвардійського районного управління юстиції м. Дніпропетровська 30 квітня 2004 року.

07 квітня 2009 року шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 було розірвано згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого Красногвардійським відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ 07 квітня 2009 року, актовий запис № 109.

22 травня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 252 Красногвардійським відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського МУЮ 09 листопада 2015 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Положеннями статті 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування, зокрема за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Приписами статті 23 ЦК України установлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Параграфом 1 Глави 82 «Відшкодування шкоди» ЦК України врегульовано підстави відшкодування завданої фізичній особі моральної шкоди, зокрема незаконними діяннями органів, що здійснюють досудове розслідування.

Відповідно до частини шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює, зокрема оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

За положеннями частин першої-третьої статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода й у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заву про залучення її до провадження як потерпілого.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності у неї процесуального статусу потерпілої та спричинення їй моральної шкоди у зв`язку із бездіяльністю слідчого органу під час розслідування кримінального провадження № 42015040680000028.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками апеляційного суду, оскільки в матеріалах справи не міститься заяви, поданої органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015040680000028, про залучення ОСОБА_1 до провадження як потерпілої. Водночас, як убачається із витягу з ЄРДР, у цьому кримінальному провадженні вона не є заявником чи потерпілим, оскільки відомості внесені за самостійним виявленням прокурором кримінального правопорушення за результатами перевірки у порядку нагляду.

Крім того, із довідки по кримінальному провадженню № 42015040680000028, наданої заступником начальника сектору дізнання відділення поліції № 6 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції від 08 червня 2022 року № 43.6/410СД, вбачається, що дізнавачами СД ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1. в якості потерпілої не визнавалася.

За таких обставин матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є потерпілою у вказаному кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Крім того, позивач не надала до суду доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між спричиненням їй моральної шкоди та бездіяльністю слідчих органів у кримінальному провадженні №42015040680000028, яке було порушене за фактом відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на яку претендував чоловік позивача. Не наведено обґрунтування та не надано доказів щодо наявності у позивача права на вказану квартиру, щодо обставин та підстав прийняття (неприйняття) спадщини після смерті чоловіка тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону і фактичних обставинах справи та не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Довгаль Сергій Миколайович, залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко