Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 204/3782/19
провадження № 61-22924св19
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представник заявника - Татарко Олександр Олегович ,
заінтересована особа - Чечелівський відділ обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Татарко Олександром Олеговичем , на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2019 року у складі судді Токар Н. В. та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на момент смерті останнього, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою:
АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що з 19 червня 1965 року ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Подружжя проживало за адресою:
АДРЕСА_1 , однак із початком проведення антитерористичної операції на сході України у 2015 році заявник та
ОСОБА_3 вимушені переїхати до м. Дніпра, де були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи та почали фактично мешкати за адресою:
АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 раптово помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16 вересня 2016 року серія НОМЕР_2 , виданим Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області.
ОСОБА_1 звернулася до Чечелівського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області для оформлення пенсії по втраті годувальника.
Відповідно до відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 19 березня 2019 року № 1815/Ч-09 роз`яснено, що для переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 необхідним є надання довідки про сумісне проживання з годувальником на момент його смерті.
Посилаючись на те, що довідка про сумісне проживання з годувальником видана представниками окупаційної адміністрація м. Єнакієво, документи з окупованих територій не мають юридичної сили на території України, заявник просила суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на момент смерті останнього.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 07 серпня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини, викладені у заяві, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, та не ґрунтуються на вимогах закону, а докази, надані заявником не свідчать про смерть особи.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 07 серпня 2019 року скасовано.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, суд апеляційної інстанції на підставі положень частини четвертої статті 315 ЦПК України вважав, що із заяви вбачається спір про право, а тому заява не підлягає розгляду у порядку окремого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верхового Суду з касаційною скаргою, яка підписана адвокатом Татарко О. О., у якій, посилаючись на порушення норм процесуального прав, просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 07 серпня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 19 листопада 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У січні 2020 року справа № 204/3782/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції правомірно розглянув заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження, проте повно та всебічно не дослідив обставини, що мають значення для справи, та не надав належної правової оцінки доказам, зокрема, довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та показам свідків, які підтверджують факт сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а тому дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви.
Суд помилково не застосував «Намібійські винятки» щодо того, що документи, видані на території, непідконтрольній органам державної влади, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права помилково вважав, що у справі встановлено спір про право, оскільки метою звернення до суду із зазначеною заявою було подальше звернення до Чечелівського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Дніпропетровській області для отримання пенсії по втраті годувальника. Оскільки документи, видані на окупованих територій, не мають юридичної сили на території України, єдиним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є звернення до суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 червня 1965 року Ленінським районним у м. Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Згідно з довідкою від 16 грудня 2014 року № 1203001693 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: кв. АДРЕСА_1 ; фактичним місцем проживання зазначено адресу: кв. АДРЕСА_2 . Датою закінчення довідки вказано 16 червня 2016 року.
Відповідно до довідки від 19 березня 2015 року № 1203002515 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичним місцем проживання зазначено адресу: кв. АДРЕСА_2 . Датою закінчення довідки вказано 19 вересня
2015 року. Термін дії вказаної довідки неодноразово було продовжено. Згідно з останніми внесеними змінами термін дії продовжено з 19 вересня 2016 року безтерміново (б/т).
У паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Єнакієвським
МВ УМВС України у Донецькій області, міститься відмітка про реєстрацію ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , датована
03 червня 1974 року. Аналогічна відмітка про державну реєстрацію міститься у паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області, актовий запис № 1297, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років, місцем смерті зазначено м. Єнакієве, Донецька область.
Довідкою від 27 лютого 2019 року, виданої КП «Жилищно-ремонтное управление № 2» ДНР встановлено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав разом із ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 .
11 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області для переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 19 березня 2019 року № 1815/Ч-09 заявнику надано роз`яснення, що для переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника необхідно надати документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий відповідно із вимогами чинного законодавства. Одночасно роз`яснено, що м. Єнакієве віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статі 184 ЦПК України передбачено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Тобто, позов - це вимога особи (позивача) до іншої особи (відповідача), що ґрунтується на спірних правовідносинах між ними про захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме
провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня
1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що
у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Проте, у справі, що переглядається, не встановлено наявності спору про право, факт, що підлягає встановленню, має юридичне значення, тобто від нього залежить виникнення майнових прав ОСОБА_1 .
Крім того, заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, у позасудовому порядку у зв`язку з віднесенням м. Єнакієво Донецької області до пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заява ОСОБА_1 має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.
Аналіз касаційної скарги свідчить про те, що ОСОБА_1 просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 07 серпня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 19 листопада 2019 року. Оскільки рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2019 року по суті спору не було предметом перегляду в апеляційному порядку, тому Верховним Судом не переглядається.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційніскарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Татарко Олександром Олеговичем , задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. М. Сімоненко
Судді А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик