№ 204/3904/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 204/3904/21

провадження № 61-17834св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Білоконь О. В.

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Сисоєнко Ірина Вікторівна,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_4

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2021 року в складі судді Дубіжанської Т. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Сисоєнко І. В., треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_4 , про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, про припинення права власності, скасування запису про право власності, визнання спадщини відумерлою.

Позов мотивовано тим, що 24 грудня 2015 року приватний нотаріус Сисоєнко І. В. оформила свідоцтво про право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_1 на 57/100 частин квартири АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира).

При цьому нотаріус не перевірила факт прийняття останнім спадщини та не врахувала, що ОСОБА_1 пропустив установлений законом шестимісячний строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, не надав судового рішення про продовження йому вказаного строку та не був зареєстрованим із померлим за однією адресою, а тому не має права на спадкування, отже і відповідне свідоцтво є недійсним.

За таких обставин позивач вважав також недійсними запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру, та відповідні записи про право власності на цю квартиру за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які набули у власність спірну квартиру на підставі договорів дарування від 24 грудня 2015 року та 20 березня 2016 року відповідно.

Крім того, позивач вказав про наявність правових підстав, передбачених статтями 334-338 ЦПК України, для визнання спадщини відумерлою.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у цій справі в частині вимоги про визнання спадщини відумерлою.

Відмовляючи у відкритті провадження в частині вимоги про визнання спадщини відумерлою, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що справи про визнання спадщини відумерлою суд розглядає в порядку окремого провадження, отже є правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі у вказаній частині, оскільки подана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У жовтні 2021 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила скасувати їх скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не навели обґрунтування своїх висновків про відмову у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, не перевірили наявність підстав для виділення частини позовних вимог в самостійне провадження, не врахувавши що це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у цій справі в частині вимоги про визнання спадщини відумерлою, а ухвалою цього ж суду від 07 червня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі в іншій частині позовних вимог.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За положеннями пункту 2 частини першої та частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції після їх перегляду у апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають з таких підстав.

Звертаючись до суду із позовною заявою в порядку позовного провадження Дніпровська міська рада, серед інших позовних вимог заявляла вимогу про визнання спадщини відумерлою.

Відмовляючи у відкритті провадження в частині вимоги про визнання спадщини відумерлою, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що справи про визнання спадщини відумерлою суд розглядає в порядку окремого провадження. Отже, вимога позивача про визнання спадщини відумерлою не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам закону з таких підстав.

Пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За змістом частин третьої статті 1277 ЦК України, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно із статтею 278 ЦПК України суд ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовились від її прийняття.

Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Вважаючи, що у даній конкретній справі існує спір про право ОСОБА_1 на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_5 , Дніпровська міська рада звернулась до суду з вимогами про визнання спадщини відумерлою в позовному провадженні.

Верховний Суд не поділяє висновків судів попередніх інстанцій, що означену позовну вимогу слід розглядати в порядку окремого провадження.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У справі, що переглядається, між Дніпровською міською радою та ОСОБА_1 виник спір про право стосовно спадщини після смерті ОСОБА_5 , а саме щодо 57/100 частин квартири АДРЕСА_1 . Свої порушені права позивач просив суд захистити за допомогою чотирьох позовних вимог: визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, припинення права власності, скасування запису про право власності, визнання спадщини відумерлою.

Таким чином, вирішення питання про визнання спадщини відумерлою не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви вбачається спір про право, що підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання спадщини відумерлою.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд не виявив достатніх мотивів, щоб погодитися з висновками судів попередніх інстанцій у цій справі про те, що вимога про визнання спадщини відумерлою, пов`язана з вирішенням спору про право на спадщину з іншим спадкоємцем, підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права, а судді - керуючись відповідним принципом (частина перша статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 47 цього Закону в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції; частина перша статті 48 вказаного Закону у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відмова у відкритті провадження у цій справі не відповідає принципу верховенства права, а тому не може бути залишена касаційним судом без змін.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

Частина шоста статті 411 ЦПК України передбачає, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Отже, у цій справі суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, а це відповідно до статті 411 ЦПК України цього кодексу є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 411 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак С. Ф. Хопта