№ 204/4708/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 204/4708/17

провадження № 61-10761св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання спільною сумісною власністю і поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю

за касаційною скаргою адвоката Лавринович Оксани Володимирівни як представника ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2024 року у складі судді Самсонова В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Космачевської Т. В., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила визнати спільною сумісною власністю її та відповідача: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 та знаходиться на земельній ділянці площею 1000 кв. м, на якій розташовані А-3 - житловий будинок, житловою площею 175,1 кв. м, загальною площею 311,4 кв. м; Ж - літня кухня; 3 - вольєр, К - гараж; Л - альтанка, І - III, 1-23 - споруди; земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001 на АДРЕСА_1 ; автомобіль марки «ACURA», модель MDX, 2003 року випуску, об`єм двигуна 3474 куб. см; автомобіль марки «MERCEDES-BENZ ML 320», 2009 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 ; меблі: стіл журнальний з деревини, вартістю на час придбання 6 000,00 грн та комплект шкіряних м`яких меблів, вартістю на час придбання 27 000,00 грн; кошти на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 в ПАТ «Перший Український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») та АТ КБ «Приватбанк» станом на дату розірвання шлюбу - 12 травня 2016 року в сумі 156 146,69 грн;

поділити спільну сумісну власність позивача та відповідача наступним чином: виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 та розміщується на земельній ділянці площею 1000 кв. м, на якій розташовані А-3 - житловий будинок, житловою площею 175,1 кв. м, загальною площею 311,4 кв. м; Ж - літня кухня; 3 - вольєр, К - гараж; Л - альтанка, І - III, 1-23 - споруди; виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину в праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, яка розташована на АДРЕСА_1 ;

виділити ОСОБА_2 автомобіль марки «ACURA», модель MDX, 2003 року випуску, об`єм двигуна 3474 куб. см; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість автомобіля в сумі 144 340,00 грн;

виділити ОСОБА_2 автомобіль марки «MERCEDES-BENZ ML 320», 2009 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість автомобіля в сумі 290 445,00 грн;

виділити ОСОБА_2 меблі: стіл журнальний з деревини, вартістю на час придбання 6 000,00 грн та комплект шкіряних м`яких меблів, вартістю на час придбання 27 000,00 грн, а разом - 33 000,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості меблів в сумі 16 500,00 грн;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини коштів, що на час розірвання шлюбу знаходились на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 в ПАТ «ПУМБ» і АТ КБ «Приватбанк». 1/2 частини коштів визначити з урахуванням встановленого індексу інфляції з дати розірвання шлюбу до часу подання уточненої позовної заяви, а саме у розмірі 129 920,13 грн.

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що сторони 17 липня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбу, який 12 травня 2016 року розірвано рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. У шлюбі у сторін народилися доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 204/3949/17, за час шлюбу сторони набули житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001 за тією ж адресою; автомобіль марки «ACURA» модель MDX, 2003 року випуску. автомобіль марки «MERCEDES-BENZ ML 320», 2009 року випуску зареєстрований, за відповідачем у січні 2014 року. Після розірвання шлюбу відповідач залишив автомобілі у власному користуванні. Також за період шлюбу придбано стіл журнальний з деревини, вартістю на час придбання 6 000,00 грн, комплект шкіряних м`яких меблів, вартістю на час придбання 27 000,00 грн. Меблі перебувають в користуванні відповідача. На дату розірвання шлюбу на рахунках відповідача у банківських установах були спільні кошти подружжя в загальному розмірі 156 146,69 грн.

У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати право особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, що розташовані на АДРЕСА_1 , в повному обсязі (одна ціла частина) за ОСОБА_2 .

Як на обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що у квітні 2010 року на підтвердження намірів придбання спірного майна він сплатив продавцям ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) 600 000,00 грн як частину вартості майна з наданням йому можливості почати ремонтні роботи. У червні 2010 року, після завершення оформлення продавцями прав власності в порядку спадкування ОСОБА_2 сплатив залишок - 130 000,00 грн, повністю розрахувавшись за будинок і земельну ділянку. Вказані обставини також були встановлені у ході розгляду справи № 204/3949/17. Таким чином, преюдиційним є факт того, що ОСОБА_2 придбав спірне нерухоме майно за особисті кошти, які він отримав до укладення шлюбу, від здійснення підприємницької діяльності та розрахувався за нерухоме майно у квітні і червні 2010 року, тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_1

25 січня 2011 року укладено договори купівлі-продажу, за якими ОСОБА_9 і ОСОБА_2 придбали по 1/2 частки у праві власності на житловий будинок і земельну ділянку. Право власності оформлено по 1/2 частини, оскільки існував податок на нерухоме майно та, маючи побоювання сплачувати додаткові податки, у договори купівлі-продажу включено ОСОБА_9 як співпокупця.

Фактично майно придбане на особисті кошти ОСОБА_2 , отримані ним від підприємницької діяльності, зокрема виручка: за 2006 рік - 34 170,00 грн, 2007 рік - 448 363,00 грн, 2008 рік - 458 748,00 грн, 2009 рік - 233 614,00 грн. ОСОБА_2 здійснював пошук, огляд нерухомості, укладення договорів та повний розрахунок. ОСОБА_1 участі в придбанні майна не брала, власних коштів для його купівлі не мала.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 14 березня 2024 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 : автомобіль марки «ACURA», модель MDX, 2003 року випуску, об`єм двигуна 3474 куб. см; автомобіль марки «MERCEDES-BENZ ML 320», 2009 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 ; кошти на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ПАТ «ПУМБ» в загальній сумі 156 146,69 грн. Виділив ОСОБА_2 автомобіль марки «ACURA». Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості автомобіля марки «ACURA» в сумі 144 340,00 грн; 1/2 частину вартості автомобіля марки «MERCEDES-BENZ ML 320» в сумі 67 865,00 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частинугрошових коштів на рахунках в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ПАТ «ПУМБ» у загальному розмірі 78 073,35 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що автомобіль» ACURA» сторони придбали під час шлюбу, він є спільним сумісним майном подружжя, поділ якого неможливий, тому позивачу за первісним позовом підлягає компенсація 1/2 частини вартості спірного автомобіля.

Транспортний засіб «MERCEDES-BENZ ML 320», 2009 року випуску, на час розірвання шлюбу був зареєстрований за ОСОБА_2 , є спільним сумісним майном, яке придбане за кошти, отримані за договором позики, що укладений під час шлюбу. Під час шлюбу сторони сплатили в рахунок погашення позики 3 500,00 дол. США, тому на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1/2 вартості автомобіля, яку було сплачено на погашення заборгованості.

Грошові кошти на рахунках у банках є спільною сумісною власністю сторін, половина яких підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 не довела наявності майна (меблів), 1/2 частини вартості яких просить стягнути на свою користь.

Житловий будинок і земельна ділянка придбані за кошти ОСОБА_2 , отримані від підприємницької діяльності, тому це майно є його особистою приватною власністю. ОСОБА_1 не надала доказів на спростування зазначеного, а також того, що вона брала участь у його купівлі, в тому числі за отримані нею кошти, як до реєстрації шлюбу, так і під час шлюбу.

ОСОБА_2 звернувся із зустрічними вимогами з пропуском строку давності.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 26 червня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лавринович О. В., та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Бедлецька С. О., залишив без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю судового рішення.

Позивач не спростувала того, що будинок і земельну ділянку придбано за кошти ОСОБА_2 , отримані ним від підприємницької діяльності за 2006 - 2009 роки. Також доведеною є та обставина, що ОСОБА_2 розрахувався за спірний будинок та земельну ділянку до укладення шлюбу, що підтверджено заявою продавців та не спростовано позивачем.

Спір між сторонами щодо нерухомого майна (будинку і земельної ділянки) виникає саме у придбаній подружжям частині і не порушує прав інших осіб. Питання про притягнення ОСОБА_3 у якості співвідповідача сторона позивача ОСОБА_1 не ставила. ОСОБА_3 притягнута судом як третя особа, самостійних вимог щодо предмета спору вона не заявляла.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 вересня 2020 року житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка під ним на час вирішення справи зареєстровані за ОСОБА_2 на 1/1 частину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Лавринович О. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року в частині відмови в задоволенні первісного позову і в цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати спільною сумісною власністю позивача і відповідача: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 1000 кв. м, на якій розташовані А-3 - житловий будинок, житловою площею 175,1 кв. м, загальною площею 311,4 кв. м; Ж - літня кухня; 3 - вольєр, К - гараж; Л - альтанка, І - III, 1-23 - споруди; та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, яка розташована за тією ж адресою; виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину в праві власності на зазначені житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, та земельну ділянку; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 1/2 вартості автомобіля «MERCEDES-BENZ ML 320» в сумі 290 445,00 грн.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилалася на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц та поставної Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судові рішення, в яких зроблено висновок про те, що спірні житловий будинок і земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , порушують право власності третьої особи, яка не була залучена як співвідповід - ОСОБА_3 , яка є власником 1/2 частини цього майна в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 .

Висновки судів про те, що спірне нерухоме майно придбане відповідачем до укладення шлюбу за кошти зароблені ним до шлюбу суперечать обставинам справи, поясненням сторін, в тому числі нотаріуса.

У матеріалах справи немає доказів наявності у ОСОБА_2 коштів від підприємницької діяльності за 2006-2009 роки, копії звітів суб`єкта малого підприємництва не свідчать про його майновий стан та наявність коштів у достатньому розмірі для придбання нерухомості.

Суди взяли до уваги письмові заяви ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в яких вони стверджують про отримання коштів від ОСОБА_2 у квітні, травні 2010 року. Однак вказані особи не були залучені до участі у справі, не були допитані як свідки, а тому є сумніви у правдивості цих заяв.

Суди не надали оцінки попереднім договорам купівлі-продажу спірного майна від 23 грудня 2010 року, під час якого сплачено аванс у розмірі 2 000,00 дол. США. Укладення цих договорів було б недоцільним у разі сплати коштів за нерухомість до укладення шлюбу.

Земельна ділянка і житловий будинок придбані у період шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя.

Суди визнали автомобіль «MERCEDES-BENZ ML 320» спільною сумісною власністю сторін, однак стягнули на користь ОСОБА_1 не 1/2 частину вартості автомобіля, а 1/2 частину коштів, сплачених за транспортний засіб під час шлюбу. Придбання автомобіля за кошти, які були позичені, а також їх повернення відповідачем після розірвання шлюбу, чи погашення позики іншим способом не спростовує спільності набутого майна у період шлюбу.

У жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , мотивований безпідставністю апеляційної скарги.

У цій справі суди відмовили у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю житлового будинку і земельної ділянки у зв`язку із пропуску строку давності, передумовою чого стало встановлення факту обґрунтованості заявлених вимог. ОСОБА_1 не оскаржує рішення судів у цій частині, а отже, рішення набрало законної сили, а обставини набуття ОСОБА_2 у власність спірного майна за особисті кошти мають преюдиційне значення. У разі задоволення касаційної скарги залишаться чинним судові рішення, які не були оскаржені, що призведе до юридичної невизначеності спірного нерухомого майна.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 жовтня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2025 року зупиненовиконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини вартості автомобіля марки «ACURA» модель MDX, 2003 року випуску, в сумі 144 340,00 грн; 1/2 частини вартості автомобіля марки «MERCEDES-BENZ ML 320», 2009 року випуску, білого кольору номер кузова НОМЕР_2 в сумі 67 865,00 грн, 1/2 частини грошових коштів на рахунках в АТ КБ «Приватбанк», ПАТ «ПУМБ» у загальному розмірі 78 073,35 грн до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 і ОСОБА_10 з 17 липня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 12 травня 2016 року розірвано рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

У шлюбі у сторін народилися діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25 січня 2011 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 продали, а ОСОБА_9 , ОСОБА_2 купили кожний по 1/2 частки в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , розміщений на земельній ділянці площею 1000 кв. м. Продаж житлового будинку здійснено за 678 533,00 грн.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 2017 року вартість спірного будинку станом на 31 липня 2017 року становить 1 031 022,71 грн (без урахування ПДВ)

25 січня 2011 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 продали, а ОСОБА_9 , ОСОБА_2 купили кожний по 1/2 частки в праві власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, яка розташована на АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Продаж земельної ділянки здійснено за 51 993,00 грн.

30 липня 2012 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. Співвласниками є ОСОБА_2 і ОСОБА_11 , частка у спільній власності по 1/2 (додаток до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 001573).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 травня 2019 року спадкоємцем майна ОСОБА_9 є його дружина ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .

Відповідно до нотаріально засвідчених заяв ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до них у березні 2010 року звернувся ОСОБА_2 , який запропонував продати йому спірне домоволодіння та земельну ділянку на якій воно розташоване. Проте продавці, які отримали майно у спадщину, перебували в стані оформлення документів на зазначене майно. Продавці досягли домовленості з ОСОБА_2 щодо продажу йому зазначеної нерухомості за 730 000 грн після оформлення документів. У квітні 2010 року ОСОБА_2 на підтвердження намірів сторін сплатив їм 600 000,00 грн. Після цього ОСОБА_2 розпочав в будинку ремонтні роботи. У червні 2010 року, під час завершення оформлення документів продавцями на право власності на житловий будинок, ОСОБА_2 сплатив ще 130 000,00 грн, тобто в червні 2010 року ОСОБА_2 повністю розрахувався за придбання житлового будинку та земельної ділянки. Під час оформлення у нотаріуса договорів купівлі-продажу майна між продавцями та ОСОБА_2 продавці виявили, що покупцем також є невідомий їм раніше чоловік ОСОБА_9 , якого вони не бачили, до будинку він ніколи не приїздив, грошей не передавав.

Відповідно до звітів суб`єкта малого підприємства-фізичної особи платника єдиного податку ОСОБА_2 за четвертий квартал 2006 року обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) становить 34 170,00 грн, за четвертий квартал 2007 року обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) становить 448 363,00 грн, за четвертий квартал 2008 року обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) становить 458 748,00 грн, за другий квартал 2009 року обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) становить 233 614,00 грн. Загальний обсяг від виручки становить 1 174 895,00 грн.

Верховний Суд постановою від 01 грудня 2021 року у справі № 204/3949/17 касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року в частині вирішення зустрічного позову скасував, ухвалив у цій частині нове рішення. У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шульдіна Т. В., про визнання правочинів частково недійсними (удаваними) та визнання права власності на майно, відмовив. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року в частині вирішення первісного позову скасував, справу в цій частині передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

20 січня 2014 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 отримав 39 000,00 дол. США.

21 січня 2014 року за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль марки «MERCEDES-BENZ ML 320, номерний знак НОМЕР_3 , 2009 року випуску, 27 червня 2017 року транспортний засіб перереєстровано на нового власника (лист регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 15 травня 2018 року № 31/4-1930).

21 січня 2014 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 укладено договір застави (транспортного засобу), на забезпечення виконання договору позики від 20 січня 2014 року. На звороті договору ОСОБА_2 зазначив, що на предмет застави звернено стягнення, шляхом реєстрації за заставодержателем ОСОБА_4 право власності на автомобіль «MERCEDES-BENZ ML 320» 2009 року випуску. Ціну автомобіля за договором позики у розмірі 28 891,00 дол. США, що підлягає до сплати після реалізації предмета застави, ОСОБА_2 зобов`язується повернути.

На звороті договору позики від 20 січня 2014 року ОСОБА_2 зазначив про часткове повернення суми позики у розмірі 5 500,00 дол. США. Суму в розмірі 4 609,00 дол. США, у зв`язку з реєстрацією за ОСОБА_4 права власності на предмет застави в цій частині вважати поверненою ОСОБА_2 . Суму заборгованості за договором позики 28 891,00 дол. США, що підлягає до сплати після реалізації предмета застави, зобов`язується повернути.

Заборгованість за договором позики під час перебування сторін у шлюбі погашалася частково у розмірі 3 500,00 дол. США.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2022 року у справі №201/6451/21, яке залишене в силі постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 20 січня 2014 року у розмірі 934 968,47 грн, яка складається з суми заборгованості у розмірі 28 891,00 дол. США, що становить 784 968,47 грн, та штрафу в розмірі 150 000,00 грн, і судові витрати у розмірі 9 349,70 грн.

Відповідно до інформації судового експерта від 25 травня 2018 року № 94/18А середня в Україні ціна продажу вживаного автомобіля «MERCEDES-BENZ ML 320» 2009 року випуску, становить 580 890,00 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені в частині вирішенні первісного позову ОСОБА_1 щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя житлового будинку і земельної ділянки та їх поділу; стягнення з ОСОБА_2 1/2 частини вартості автомобіля «MERCEDES-BENZ ML 320», а тому переглядаються лише в цій частині.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Щодо визнання спірного нерухомого майна спільним сумісним майном сторін

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц.

Ураховуючи, що у цій справі метою заявленого позивачем позову є поділ спільного сумісного майна, підстав для задоволення вимог про визнання спірного майна об`єктами спільного сумісного майна немає, тому ці вимоги задоволенню не підлягають, що відповідатиме правовому висновку в указаній постанові Великої Палати Верховного Суду.

Щодо поділу будинку і земельної ділянки

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Згідно зі стяттями 69 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову в частині виділення у власність ОСОБА_1 1/2 частини житлового будинку і земельної ділянки, суди виходили з того, що спірне майно придбане ОСОБА_2 за кошти, які він отримав унаслідок підприємницької діяльності за 2006-2009 роки, а також того, що кошти за придбання нерухомості ОСОБА_2 передав продавцям у квітні та червні 2010 року, тобто до укладення шлюбу, що підтверджується заявами продавців.

Разом із тим Верховний Суд не може погодитись із такими висновками.

Суди встановили, що 25 січня 2011 року укладено договори купівлі-продажу відповідно до яких ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 продали, а ОСОБА_9 , ОСОБА_2 купили кожний по 1/2 частки в праві власності на житловий будинок і земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

Отже, спірне майно набуте в період шлюбу.

Надані відповідачем за первісним позовом звіти про здійснення ним підприємницької діяльності у 2006-2009 роках не спростовують презумпції спільності майна подружжя, що встановлена статтею 60 СК України, адже не є достатніми доказами того, що саме ці кошти були збережені, не витрачені до моменту укладення договору, і що саме ними оплачено вартість майна.

Заяви ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про те, що вони отримали від ОСОБА_2 кошти у квітні та червні 2010 року (тобто до укладення шлюбу між сторонами), суперечать укладеному попередньому договору купівлі-продажу спірного будинку від 23 грудня 2010 року, копія якого є в матеріалах справи (а.с. 106 зв. -107, т. 3). Крім того, такі заяви по суті є письмовими поясненнями осіб, які не брали участі у справі, і такі пояснення не є доказом відповідно до процесуального закону. Не були допитані ці особи і як свідки в межах розгляду цієї справи.

Отже, оскільки частини житлового будинку і земельної ділянки набуто у період шлюбу, спірне нерухоме майно є спільним майном подружжя. Відповідач не спростував презумпції спільності права власності подружжя на це майно, а тому воно підлягає поділу між ними в рівних частинах.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила виділити їй у власність 1/2 частини спірного нерухомого майна.

Водночас, за змістом договорів купівлі продажу цього майна від 25 січня 2011 року ОСОБА_2 і ОСОБА_9 придбали кожен по 1/2 частини будинку і земельної ділянки, постановою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 204/3949/17 відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання цих правочинів частково недійсними (удаваними) в частині зазначення покупцем ОСОБА_9 і визнання права власності за ОСОБА_2 на все майно.

За таких обставин спільною сумісною власністю подружжя є саме 1/2 частини будинку і 1/2 частини земельної ділянки, які були придбані під час шлюбу сторін за договорами купівлі-продажу, що не визнані недійсними та є чинними, а тому в порядку поділу майна подружжя ОСОБА_1 має право на 1/4 частини цього майна.

Суди неправильно застосували норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення в частині вирішення первісного позову про виділення у власність ОСОБА_1 частини спільного нерухомого майна.

Щодо стягнення 1/2 частини вартості автомобіля

Суди встановили, що спірний автомобіль «MERCEDES-BENZ ML 320» придбаний та зареєстрований за ОСОБА_2 14 січня 2014 року, тобто в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, та є спільною сумісною власністю подружжя.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Оскільки ОСОБА_2 відчужив спірний автомобіль, який був придбаний в період шлюбу та є спільним сумісним майном, ОСОБА_1 має право на компенсацію 1/2 частини його вартості, що з урахуванням визначеної судовим експертом ціни автомобіля становить 290 445,00 грн.

Разом із тим, стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 вартості автомобіля у розмірі 67 865,00 грн (ухвала про виправлення описки Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року), суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що поділу підлягає 1/2 частини коштів, які сплачені в період шлюбу в рахунок погашення заборгованості за договором позики (3500,00 дол. США), що надана на придбання цього автомобіля.

Такий висновок є помилковим, оскільки суд фактично поділив не автомобіль, який набутий у шлюбі, і не його вартість у разі відчуження, а кошти, сплачені подружжям у період шлюбу на погашення позики.

Перебування сторін у зареєстрованому шлюбі на час виникнення правовідносин щодо позики саме по собі не є безумовною підставою для покладення на іншого з подружжя, який не був позичальником за договором позики, обов`язків, визначених договором позики щодо повернення суми боргу, оскільки за таких умов підлягає доведенню укладення договору в інтересах сім`ї та використання отриманих у борг грошей в інтересах сім`ї.(Висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16, від 22 листопада 2023 року у справі № 643/352/20).

Суд першої інстанції з урахуванням ухвали про виправлення описки, з яким погодився апеляційний суд, помилково дійшов висновку про стягнення 1/2 вартості автомобіля у розмірі 67?865,00 грн, а тому рішення судів в цій частині підлягають скасуванню із постановленням в цій частині нового рішення про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 290 445,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2025 року зупинено виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини вартості автомобіля марки «ACURA» модель MDX, 2003 року випуску, в сумі 144 340,00 грн; 1/2 частини суми грошових коштів на рахунках в АТ КБ «Приватбанк», ПАТ «ПУМБ» у загальному розмірі 78 073,35 грн до закінчення його перегляду в касаційному порядку, його виконання необхідно поновити.

Керуючись статтями 400 412 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Лавринович Оксани Володимирівни як представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю житлового будинку і земельної ділянки та їх поділу скасувати, постановити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Виділити у власність ОСОБА_1 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , що розміщується на земельній ділянці площею 1000 кв. м, на якій розташовані А-3 - житловий будинок, житловою площею 175,1 кв. м, загальною площею 311,4 кв. м; Ж - літня кухня; 3 - вольєр, К - гараж; Л - альтанка, І - III, 1-23 - споруди; виділити у власність ОСОБА_1 1/4 частини в земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:124:0001, яка розташована на АДРЕСА_1 .

У задоволенні вимог про визнання спільною сумісною власністю житлового будинку і земельної ділянки відмовити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини вартості автомобіля марки «MERCEDES-BENZ ML 320», 2009 року випуску скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини вартості автомобіля марки «MERCEDES-BENZ ML 320», 2009 року випуску в сумі 290 445,00 грн.

Поновити виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини вартості автомобіля марки «ACURA» модель MDX, 2003 року випуску, в сумі 144 340,00 грн; 1/2 частини суми грошових коштів на рахунках в АТ КБ «Приватбанк», ПАТ «ПУМБ» у загальному розмірі 78 073,35 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов