ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 204/5101/22

провадження № 61-12122св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах Дніпровської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2023 року в складі судді Черкез Д. Л. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року керівник Центральної окружної прокуратури м. Дніпра звернувся до суду в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просив: витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 ; витребувати у ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позову зазначав, що окружною прокуратурою встановлено, що у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра перебуває комунальна квартира АДРЕСА_2 , що розташована на І та II поверхах двоповерхового житлового будинку літ. А-2 загальною площею 905,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний житловий будинок перебував на балансі кількох комунальних підприємств та наразі балансоутримувачем будинку є Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради.

05 листопада 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області Вусиком М. О. на підставі свідоцтва про право власності б/н від 23 вересня 1999 року, наданого ДЖКП «Південне», за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 78,7 кв. м.

Разом з тим, згідно інформації, отриманої від Дніпровської міської ради, рішень щодо відчуження комунального майна шляхом його приватизації не приймалось, свідоцтво про право власності ОСОБА_3 не реєструвалось. Квартира АДРЕСА_4 на момент державної реєстрації права власності на неї не існувала як окремий об`єкт нерухомого майна, а була частиною квартири загального заселення № 1.

Вказані обставини у своїй сукупності свідчать, що свідоцтво про право власності б/н від 23 вересня 1999 року, на підставі якого здійснено реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на спірну нерухомість, є підробленим. В подальшому ОСОБА_3 було здійснено відчуження квартири АДРЕСА_5 , що фактично є складовою частиною комунальної квартири АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2018 року, яка в свою чергу здійснила поділ зазначеного нерухомого майна на дві окремі квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 . Новоутворену квартиру АДРЕСА_6 ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору від 18 липня 2019 року подарувала ОСОБА_2 .

Отже, спірне нерухоме майно вибуло з комунальної власності поза волею власника - територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, із порушенням встановленого чинним законодавством порядку та на підставі підроблених документів, що є безумовною підставою для витребування такого нерухомого майна у останнього набувача на підставі статті 388 ЦК України.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 року, позов задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_5 , що є складовою частиною квартири спільного заселення АДРЕСА_7 .

Витребувано у ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_6 , що є складовою частиною квартири спільного заселення АДРЕСА_7 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_3 не видавався ордер на вселення у спірну квартиру, а також вона ніколи не була зареєстрована у ній, тобто не була наймачем спірної нерухомості та не мала права на її приватизацію.

28 листопада 2018 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу квартири, в подальшому ОСОБА_1 здійснила поділ квартири АДРЕСА_4 на квартиру АДРЕСА_5 та квартиру АДРЕСА_6 , однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримувала відповідний дозвіл на здійснення поділу квартири АДРЕСА_4 .

18 липня 2019 року ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 .

Враховуючи, що спірне нерухоме майно - частина квартири АДРЕСА_2 (квартира АДРЕСА_5 та квартира АДРЕСА_4 є власністю територіальної громади міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради та вибула з її володіння без її волі, наявні підстави для його витребування у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просили скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги зазначали про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року в справі № 6- 48цс15, від 22 лютого 2017 року в справі № 6-17цс17, від 15 листопада 2017 року в справі № 310/5980/13-ц та упостановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року в справі № 910/9452/17, від 21 березня 2018 року в справі № 57/314-6/526/2012, від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц, від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17, від 31 жовтня 2018 року в справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 575/476/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 357/9328/15-ц, від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17, від 02 липня 2019 року в справі № 48/340, від 22 серпня 2019 року в справі № 913/610/18, від 11 грудня 2019 року в справі № 320/4938/15-ц, від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18, від 14 квітня 2021 року в справі № 753/11965/19, від 06 липня 2021 року в справі № 921/430/19, від 14 квітня 2022 року в справі № 644/2204/19, від 08 серпня 2022 року в справі № 953/12011/20, від 21 червня 2023 року в справі № 905/1907/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також оскаржили судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

В матеріалах справи відсутні докази скасування державної реєстрації права власності на спірні квартири за третьою особою, визнання документів, на підставі яких ОСОБА_3 набула право власності на цю нерухомість, підробленими, тому безпідставними є висновки щодо незаконності набуття права власності на вказане нерухоме майно третьою особою.

Дніпровська міська рада ніколи не була власником квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 , їх неможливо витребувати на її користь.

Суди не врахували клопотання про застосування позовної давності.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

06 листопада 2023року справа № 204/5101/22 надійшла до Верховного Суду.

Дніпропетровська обласна прокуратура та Дніпровська міська рада направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19 листопада 2003 року прийнято у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра обласні житлово-комунальні підприємства «Південне», «Центральний», «Лівобережжя» з майном, будівлями і спорудами, що перебувають на їх балансі, відповідно до актів приймання-передачі від 18 серпня 2003 року, 10 вересня 2003 року та 12 вересня 2003 року, а також вирішено внести ці об`єкти до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста.

У переліку будинків житлового фонду обласного житлово-комунального підприємства «Південне», які передаються до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська станом на 01 серпня 2003 року, зазначено будинок АДРЕСА_3 загальною площею 357,35 кв. м.

Рішенням Виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради № 204 від 20 серпня 2009 року «Про упорядкування нумерації квартир та житлової і загальної площ у будинку АДРЕСА_8 » затверджено нумерацію, житлову і загальну площі квартир у будинку АДРЕСА_8 наступним чином: приміщення АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_5 , 15 вважати квартирою АДРЕСА_11 з житловою площею 39,4 кв. м, де мешкає родина ОСОБА_5 ; приміщення № 4, 5 вважати квартирою АДРЕСА_2 з житловою площею 37,8 кв. м, де мешкає родила ОСОБА_6 ; приміщення № НОМЕР_1 , АДРЕСА_12 , 27 вважати квартирою АДРЕСА_13 з житловою площею 55,7 кв. м, де мешкає родина ОСОБА_7 ; приміщення № 1 площею 28,0 кв. м, приміщення № 7 площею 6,6 кв. м, приміщення № 8 площею 1,2 кв. м, приміщення № 9 площею 1,2 кв. м, приміщення № 10 площею 3,2 кв. м, приміщення № 21 площею 2,9 кв. м, приміщення № 22 площею 1,2 кв. м, приміщення № 23 площею 1,2 кв. м, приміщення № 24 площею 6,2 кв. м, приміщення № 25 площею 20,7 кв. м, приміщення № 30 площею 8,0 кв. м, приміщення № 31 площею 51,8 кв. м вважати місцем загального користування.

Рішенням Виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради № 226 від 24 вересня 2009 року внесено зміни до рішення виконкому районної у місті ради від 20 серпня 2009 року № 204, пункт 1 викладено в наступній редакції: «1. приміщення у будинку АДРЕСА_8 вважати комунальною квартирою АДРЕСА_2 ».

З листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради № 3/12-1024 від 23 лютого 2022 року вбачається, що відповідно до рішення Дніпровської міської ради № 59/57 від 20 травня 2020 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 перебуває на балансі КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради.

Встановлено, що приміщення у будинку АДРЕСА_3 , які вважаються квартирою АДРЕСА_2 , є власністю територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 305311360 від 19 липня 2022 року, 05 листопада 2018 року державний реєстратор КП «Бюро технічної інвентаризації» Дніпровської районної ради Дніпропетровської області Вусик М. О. зареєстрував за ОСОБА_3 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 78,7 кв. м.

Згідно відповіді КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради № 16286 від 30 листопада 2021 року, наданої на запит Центральної окружної прокуратури міста Дніпра, станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_14 не значиться. В матеріалах інвентаризаційної справи за вищевказаною адресою значиться комунальна квартира АДРЕСА_2 та ІІ поверхах двоповерхового будинку літ. А-2 загальною площею 905,5 кв. м.

Зі змісту відповіді КП «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради № 14657 від 05 жовтня 2018 року, наданої на запит ОСОБА_3 , станом на 31 грудня 2012 року в матеріалах інвентаризаційної справи містяться відомості про її право власності на квартиру АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 25 вересня 1999 року, виданого Державним житлово-комунальним підприємством «Південне».

Разом з тим, КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради у листі № 1527 від 07 лютого 2022 року зазначило, що не готувало відповідь на запит ОСОБА_3 від 05 жовтня 2018 року за номером вихідної кореспонденції № 14657 щодо квартири АДРЕСА_4 .

Як вбачається з експлікації поверхневого плану житлового будинку АДРЕСА_3 , комунальна квартира АДРЕСА_2 являє собою гуртожиток загального типу, який складається з 56 кімнат та приміщень загального користування (коридори, туалети, загальні кухні), що утворюють між собою єдине ціле.

З технічної документації, яка надавалася для проведення реєстрації за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_4 , та поверхневих планів з експлікацією на будинок, що містяться в КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради вбачається, що квартира АДРЕСА_5 фактично є переобладнаними приміщеннями АДРЕСА_15 , 41, 42, АДРЕСА_16 , а також частиною приміщення загального користування - коридору № 57 та балконів № VI та № VII, що розташовані на другому поверсі будинку та є складовими комунальної квартири АДРЕСА_7 .

Дніпровська міська рада у листах № 7/11-3303 від 17 грудня 2021 року, та № 7/11-271 від 04 лютого 2022 року повідомила Центральну окружну прокуратуру міста Дніпра про те, що в архівних даних приватизаційних справ департаменту відсутня інформація щодо передачі у власність громадянам шляхом приватизації квартири АДРЕСА_4 .

17 серпня 2021 року Дніпровська міська рада звернулась до Дніпропетровської обласної прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій повідомила, що документи, надані ОСОБА_3 для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_4 не відповідають дійсності, а реєстрація права власності є незаконною, з комунальної власності вибуло нерухоме майно, реєстрацію права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено на підставі підроблених документів.

З листа Центральної адміністрації Дніпровської міської ради № 15/9-22 від 26 травня 2022 року вбачається, що відповідно до інформації ордерних книг Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради відсутня інформація щодо видачі ОСОБА_3 ордеру на вселення у квартиру АДРЕСА_4 .

28 листопада 2018 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_4 .

В подальшому ОСОБА_1 здійснила поділ квартири АДРЕСА_5 на дві окремі квартири - АДРЕСА_5 загальною площею 35,9 кв. м та АДРЕСА_6 загальною площею 44,0 кв. м.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримувала відповідний дозвіл на здійснення поділу квартири АДРЕСА_4 .

18 липня 2019 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О. С., подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Такі правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18).

Установивши, що спірні квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , які є складовими частинами квартири спільного заселення АДРЕСА_7 , яка, в свою чергу, є комунальною власністю, вибула з володіння власника (територіальної громади міста Дніпра) поза його волею та з порушенням законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про витребування цього майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є останніми набувачами спірного майна.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій належним чином здійснили оцінку добросовісності останніх набувачів, а також пропорційність втручання у їх право власності відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховний Суд враховує, що безпідставно зареєструвавши за собою 05 листопада 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_5 , що є складовою частиною квартири спільного заселення АДРЕСА_7 , ОСОБА_8 менше, ніж через місяць (28 листопада 2018 року) відчужила її ОСОБА_1 .

В подальшому ОСОБА_1 без отримання відповідного дозволу здійснила поділу квартири АДРЕСА_4 на квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 й менше, ніж за рік подарувала квартиру АДРЕСА_6 ОСОБА_2 .

Відтак ОСОБА_1 при придбанні квартири АДРЕСА_5 , а ОСОБА_2 під час отримання в дар новоствореного об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_5 , проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності на спірну квартиру, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні договорів щодо вказаної нерухомості.

За обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій клопотання про застосування позовної давності, оскільки вони є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку, і висновки суду є достатньо аргументованими.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко