Постанова

Іменем України

02 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 204/7062/19

провадження № 61-4604св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державний реєстратор Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області Волос Олена Володимирівна, Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2022 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області Волос О. В. (далі - державний реєстратор, ОКП «Софіївське БТІ»), Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що за даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03 жовтня 2019 року відповідно до рішення державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» від 11 червня 2019 року, індексний номер 47300620, зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Також за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначена актуальна інформація про право власності за номером запису 3195018 дата, час державної реєстрації 06 червня 2019 року о 17 год. 42 хв. 14 сек., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47300620 від 11 червня 2019 року о 14 год. 28 хв. 04 сек. на нерухоме майно, а саме: об`єкт нерухомого майна квартира, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 37,2 кв. м, житловою площею 25,3 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначав, що вказане нерухоме майно належало йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 15 серпня 2008 року і того ж дня це майно передано ним в іпотеку банку за іпотечним договором № 0317/0808/45-028.

Також 15 серпня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено договір поруки між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 .

Як убачається з обставин оскаржуваної дії та рішення державного реєстратора, право власності на нерухоме майно за банком виникло на підставі вказаного іпотечного договору.

Вважав, що дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності за АТ «Альфа-Банк» на нерухоме майно є протиправними, і такими, що вчинені з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а прийняте державним реєстратором рішення про таку реєстрацію підлягає скасуванню.

Вказував, що існує процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також перелік документів, необхідний для її проведення, визначений Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127.

Вважав, що якщо АТ «Альфа-Банк» звернувся до державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Волос О. В., то державний реєстратор повинен був перевірити, чи отримував позивач повідомлення, як це передбачено статтями 37, 38 Законом України «Про іпотеку», чи є оцінка незалежного експерта та яка ринкова вартість встановлена під час звернення для оформлення права власності нерухомого майна.

Під час відчуження спірної квартири договір про її добровільну передачу у власність АТ «Альфа-Банк» не укладався, а позивач як іпотекодавець не надавав своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю. Водночас відповідачем не вчинялося жодної з перелічених у статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріальної дії зі спірним об`єктом нерухомого майна, реєстратор у межах спірних правовідносин не мав передбачених чинним законодавством підстав здійснювати функції державного реєстратора щодо цього майна, а тому вважав, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47300620 від 11 червня 2019 року о 14 год. 28 хв. 04 сек. на нерухоме майно, а саме: об`єкт нерухомого майна квартира, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 37,2 кв. м, житловою площею 25,3 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47300620 від 11 червня 2019 року о 14 год. 28 хв. 04 сек, на нерухоме майно, а саме: об`єкт нерухомого майна квартира, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 37,2 кв. м, житловою площею 25,3 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути з відповідачів судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суд міста Дніпропетровська

від 07 липня 2021 року у складі судді Самсонової В. В. позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності, дійшовши до висновку, що державному реєстратору були надані всі необхідні документи для проведення державної реєстрації, а тому ним не було порушено процедуру державної реєстрації.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2022 року рішення Красногвардійського районного суд міста Дніпропетровська

від 07 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна,

а саме квартиру загальною площею 37,2 кв. м, житловою площею

25,3 кв. м, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 , за АТ «Альфа-Банк», номер запису про право власності 31950186 від 06 червня 2016 року, індексний номер рішення 47300620 від 11 червня 2019 року, внесений державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області Волос О. В.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції мотивував рішення тим, що суду не надано доказів дотримання іпотекодержателем обов`язку щодо надсилання боржнику повідомлення-вимоги про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та усунення таких порушень. За таких обставин державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за банком проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог до державного реєстратора ОКП «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області Волос О. В., апеляційний суд із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) вказав на те, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2022 АТ «Альфа-Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2022 року у частині задоволених позовних вимог, а справу у цій частині передати на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.

Судові рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц та у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 755/5691/16-ц.

Апеляційним судом не враховано, що реквізити кредитного договору, як основного зобов`язання, та іпотечного договору, як похідного зобов`язання, містять дані про адресу реєстрації позичальника. Банк направив повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (вих. № 2046-102 від 14 березня 2019 року) на всі відомі йому адреси позичальника.

Фактом повідомлення іпотекодавця є його підписи про отримання кореспонденції на рекомендованому повідомленні про вручення кореспонденції 21 березня 2019 року за місцем реєстрації останнього за адресою, вказаною к у реквізитах іпотечного договору, що свідчить про дотримання іпотекодержателем положень Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Закону України «Про іпотеку».

Провадження у суді касаційної інстанції

30 травня 2022 року ухвалою Верховного Суду поновлено АТ «Альфа-Банк» строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2022 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Відмовлено АТ «Альфа-Банк» у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2022 року.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0317/0808/45-028. Кредит надався для купівлі квартири АДРЕСА_2 .

15 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 0317/0808/45-028-Р-1 (т. 1, а.с. 13).

15 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 16).

15 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 0317/0808/45-028-Z-1, відповідно до умов якого на забезпечення основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 14-15).

За пунктом 11 іпотечного договору № 0317/0808/45-028-Z-1 від 15 серпня 2008 року (далі - іпотечний договір) сторони досягли згоди, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення та предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем умов кредитного договору повністю або частково, в тому числі якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням за цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення виконання зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

При настанні зазначених у в абзаці першому цього пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель справі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у абзаці другому цього пункту договору тридцятиденний строк починає відраховуватися з дати, що зазначена у квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов`язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена у такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто в іпотекодержателя.

Згідно із пунктом 12.3 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене у підпунктах 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору.

Відповідно до підпункту 12.3.1 іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». За статтею 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої у підпункті 12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності правоздатність якого підтверджена сертифікатом оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені чинним законодавством на момент оцінки.

09 липня 2009 року між ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 та № 2 до кредитного договору № 0317/0808/45-028 від 15 серпня 2008 року (т. 1, а.с. 106-109).

17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено договір відступлення прав вимоги, за яким ПАТ «Альфа-Банк» набуло право вимоги за кредитними договорами, зокрема й за правочинами, що укладені з ОСОБА_1

18 березня 2019 року (згідно із поштовим штемпелем) АТ «Альфа-Банк» направило ОСОБА_1 повідомлення № 2046-102 від 14 березня 2019 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (т. 1, а.с. 55).

З матеріалів справи видно, що АТ «Альфа-Банк» до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна № 1849661212101 за адресою: АДРЕСА_1 надано такі документи: кредитний договір № 0317/0808/45-028 від 15 серпня 2008 року; договори про внесення змін та доповнень № 1 та № 2 до кредитного договору № 0317/0808/45-028 від 15 серпня 2008 року; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням; іпотечний договір № 0317/0808/45-028-Z-1 від 15 серпня 2008 року; звіт № ВА 190318-002 про незалежну оцінку вартості квартири, що належить ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 15 серпня 2008 року (т. 1, а.с. 60-74).

06 червня 2019 року державним реєстратором ОКП «Софіївське БТІ» Волос О. В. зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_2 , за АТ «Альфа-Банк».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що АТ «Альфа-Банк» не надало суду належних та допустимих доказів отримання боржником повідомлення № 2046-102 від 14 березня 2019 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. За таких обставин державний реєстратор ОКП «Софіївське БТІ» Волос О. В. здійснила перехід права власності на користь АТ «Альфа-Банк» у порушення вимог статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

За положеннями частин першої-третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до положень статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов`язок покладено на державного реєстратора згідно з правилом частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) дійшла висновку про те, що недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавців та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавці фактично отримали таку вимогу або мали її отримати, але не отримали внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 208/4147/17 (провадження № 61-1563св20).

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.

У матеріалах справи, що розглядається, містяться копії повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, списку № 76 згрупованих поштових відправлень-цінних листів, що пересилаються в межах України (на адреси ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 ; 51314, Дніпропетровська область, с. Шандрівка; 49000, АДРЕСА_4 ), список згрупованих відправлень, описи вкладення (т. 1, а.с. 55-59).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18 березня 2019 року (за поштовим штемпелем) АТ «Альфа-Банк» направило позичальнику ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням за вих. № 2046-102 від 14 березня 2019 року (т. 1, а.с. 55).

Разом із тим, матеріали справи не містять, а АТ «Альфа-Банк» не надало належних та допустимих доказів отримання адресатом таких поштових повідомлень, зокрема повідомлень про вручення поштових відправлень.

Апеляційним судом для встановлення фактичних обставин у справі, а саме направлення ОСОБА_1 та отримання ним вимоги про усунення порушень договору, ухвалою від 09 грудня 2021 року витребувано у державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Волос О. В. та Відділу реєстрації майнових прав управління у сфері Державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради належним чином завірену повну копію реєстраційної справи та копії документів, які були надані та стали підставою для оформлення права власності за номером запису № 31950186, дата, час державної реєстрації 06.06.2019 року о 17 год. 42 хв. 14 сек., підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47300620 від 11.06.2019 року о 14 год. 28 хв. 04 сек. на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1648343112124), а саме: об`єкт нерухомого майна квартира, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 37,2 кв. м, житловою площею 25,3 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714).

Проте вказана ухвала апеляційного суду, яка неодноразово направлялася на адресу державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Волос О. В. та була останнім отримана, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, державним реєстратором не виконана, витребувані документи без поважних причин суду не надано.

Разом із тим, на виконання ухвали апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, Відділ реєстрації майнових прав управління у сфері Державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради повідомив, що станом на 11 лютого 2022 року документи реєстраційної справи за вказаною адресою щодо реєстраційних дій від 11 червня 2019 року державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Волос О. В. на зберігання не надходили.

Одночасно відділом було надано належним чином завірені електронні копії документів, які додавались до заяви № 34441770 від 06 червня 2019 року (номер запису: 31950186) на квартиру АДРЕСА_2 , а саме: кредитний договір № 0317/0808/45-028 від 15 серпня 2008 року; іпотечний договір № 0317/0808/45-028-Z-1 від 15 серпня 2008 року; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, вих. № 2046-102 від 14 березня 2019 року. Доказів отримання боржником такого повідомлення надані матеріали не містять.

Крім того, згідно з роздруківкою з інформаційного інтернет-ресурсу АТ «Укрпошта», який є у вільному доступі, дані про поштові відправлення за № 1402405368115, № 1402405368123, № 1402405368131 відсутні, оскільки не зареєстровані в системі.

АТ «Альфа-Банк» зобов`язано було надати суду, а державний реєстратор мав вчинити реєстраційні дії (перереєстрацію) щодо права власності на предмет іпотеки тільки у разі наявності доказів отримання іпотекодавцем вимоги про усунення порушень, а також наявності доказів того, що з моменту отримання такої вимоги сплинуло тридцять днів.

Отже, за відсутності всіх документів, необхідних для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-банк», така реєстрація проведена з порушенням пункту 11 іпотечного договору та без дотримання вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18), від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), а також Верховним Судом у постановах від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц (провадження № 61-13586св20), від 04 квітня 2022 року у справі № 947/28651/19 (провадження № 61-9667св21) та від 18 травня 2022 року у справі № № 303/5957/19 (провадження № 61-4617св21).

Таким чином правильними є висновки апеляційного суду про те, що АТ «Альфа-Банк» не довело належними та допустимими доказами направлення ОСОБА_1 та отримання ним вимоги про усунення порушень договору, а відтак, і виконання вимог підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій та пункту 11 іпотечного договору. Зазначене свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення іпотекодавця.

Оригінал чи копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення про отримання ОСОБА_1 вимоги банку про усунення порушень основного зобов`язання та намір звернути стягнення на предмет іпотеки суду АТ «Альфа-Банк» не надано.

Врахувавши всі обставини справи, оцінивши всі надані докази у їх сукупності, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що відповідачем не надано належних та достовірних доказів виконання вимог Закону України «Про іпотеку», оскільки іпотекодержатель не може вважатися таким, що набув право власності на нерухоме майно за правочином (іпотечним договором), так як вимогами законодавства пов`язано перехід за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки з моментом отримання іпотекодавцем повідомлення про усунення порушень.

Наявність укладеного між сторонами договору іпотеки не може свідчити про безумовне право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки, оскільки цьому передує підтверджене порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, що АТ «Альфа-Банк» не доведено.

Отже, правильним є висновок апеляційного суду про те, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за банком проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Доводи заявника про те, що апеляційним судом рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, та постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 755/5691/16-ц, колегія суддів відхиляє з огляду на такі міркування.

У справі № 205/578/14-ц (провадження № 14-48цс19) ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до Особа_1, яка діє у власних інтересах і в інтересах неповнолітньої Особа_2, та Особи_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Органу опіки та піклування Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки. ПАТ КБ «Приватбанк» просило: звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок, шляхом його продажу позивачем з укладенням від імені позичальниці договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номера земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; виселити відповідачів із будинку, які в ньому зареєстровані та проживають.

Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи в задоволенні позову вказала, що висновки апеляційного суду у цій справі є помилковими. Задовольняючи позов у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки сторони у договорі іпотеки визначили відповідний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя як позасудовий. Наявність істотних перешкод для іпотекодержателя у реалізації позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження позивач у судах першої та апеляційної інстанцій не обґрунтовував. Відтак, Велика Палата Верховного Суду погодилася з доводом касаційної скарги про те, що позивач просить захистити його право, яке ніхто не оспорює.

Також у цій справі Велика Палата звернула увагу, що у разі, якщо сторони договору іпотеки передбачили у ньому іпотечне застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору або уклали окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, виселення мешканців з відповідного об`єкта має відбуватися з дотриманням передбаченої у частині другій статті 40 Закону України «Про іпотеку» та у частині третій статті 109 Житлового кодексу УРСР процедури. Її недотримання є підставою для відмови у позові про виселення мешканців з житла, що є предметом іпотеки і на яке звертається стягнення.

У справі 755/5691/16-ц (провадження № 61-901св17) було пред`явлено позовну вимогу про визнання правочину про перереєстрацію права власності недійсним, в задоволенні якої рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, відмовлено. Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. При цьому судами установлено, що 21 квітня 2015 року відповідачем на адресу позивача-боржника (іпотекодавця) та поручителів, яка була зазначена в договорі, направлено письмові вимоги про погашення боргу за кредитним договором від 30 серпня 2013 року № 3008001/000-КФІ/13 з пропозицією погасити заборгованість в 30-денний строк. Відомості щодо зміни адреси реєстрації (фактичного місця проживання) відповідачів матеріали справи не містять. Вимоги були відправлені поштою рекомендованим листом із повідомленням, з описом вкладення, проте не були отримані позивачем та повернуті поштою «за закінченням встановленого строку зберігання». Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено своїх позовних вимог, а ТОВ «ФК «Народна позика» вжито всіх заходів для повідомлення боржника належним чином про заборгованість.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 26 травня 2021 року у справі № 910/8358/19).

Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Верховного суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм матеріального права у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, алез різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Доводи про неврахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), колегія суддів відхиляє з огляду на те, що висновки апеляційного суду узгоджуються із правовою позицією, викладеною у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Враховуючи вимоги статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, у Верховного Суду відсутні підстави для перегляду оскарженого судового рішення. Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав для скасування оскарженої постанови апеляційного суду. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська