Постанова

Іменем України

17 березня 2020 року

м. Київ

справа № 204/7231/16-ц

провадження № 61-4763св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Михайлович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалуКрасногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року у складі судді Самсонової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності на квартиру та договорів купівлі-продажу квартири недійсними, витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна та поновлення реєстрації місця проживання.

23 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив прийняти відмову від зазначеного позову, закрити провадження та скасувати заходи забезпечення позову в цій справі.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року, яка залишена без зміни постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, прийнято відмову ОСОБА_1 від позову. Провадження у справі закрито. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2016 року, знято заборону будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, а також на реєстрацію виникнення, переходу чи припинення речових прав на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 648.

Постановивши ухвалу про прийняття відмови ОСОБА_1 від позову, закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до пояснення позивача, він отримав кошти за спірну квартиру та ніяких претензій з приводу зазначеної квартири до відповідача більше не має. Водночас відмовляючись від позову, позивач повідомив, що наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі, передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України, йому відомі та зрозумілі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, просив оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити для розгляду до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

17 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Заява в якій він просив прийняти його відмову від зазначеного позову, закрити провадження та скасувати заходи забезпечення позову у цій справі, не відповідала його волевиявленню, зроблена під тиском та погрозами.

Наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі, передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України, йому не були відомі та зрозумілі.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М. М.,про визнання свідоцтва про право власності на квартиру та договорів купівлі - продажу квартири недійсними, витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна та поновлення реєстрації місця проживання.

З метою забезпечення цього позову ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2016 року накладено заборону будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, а також на реєстрацію виникнення, переходу чи припинення речових прав на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкіним М. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 648.

23 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив прийняти відмову від позову, закрити провадження та скасувати заходи забезпечення позову у цій справі, посилаючись на те, що він дійшов певної домовленості з відповідачем щодо предмета спору, наміру оскаржувати договір купівлі-продажу не має, поновлювати свою реєстрацію не бажає, наслідки відмови від позову йому відомі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (частина дев`ята статті 158 ЦПК України).

Постановивши ухвалу про прийняття відмови ОСОБА_1 від позову, закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень статей 255 256 ЦПК України, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги, виклав висновки на їх спростування.

Доводи касаційної скарги, що заява про відмову від позову написана ОСОБА_1 під впливом погроз та обману з боку відповідача, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що заяву позивач написав власноручно, при цьому, відмовляючись від позову, повідомив, що наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі, передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України, йому відомі та зрозумілі, заява ним прочитана, при написанні заяви він діяв добровільно, без психологічного або фізичного впливу та розумів значення своїх дій.

Верховний Суд звертає увагу, що позивач був присутній у судовому засіданні 24 квітня 2018 року, надавав пояснення з приводу заяви про відмову від позову, і суд роз`яснив позивачу наслідки такої відмови та закриття провадження у справі, передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України, що виключає можливість психологічного або фізичного впливу з боку відповідача на позивача.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про порушення судами норм процесуального права є необґрунтованими.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 рокута постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко