Постанова

Іменем України

09 липня 2020 року

м. Київ

справа №205/1744/15-ц

провадження №61-7084св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею право власності на: частку пайових внесків в розмірі 245,15 грн, сплачених за квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63,8 кв. м, житловою площею 44,1 кв. м в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 ; частку пайових внесків у розмірі 490,30 грн, сплачених за вказану квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 3/100 частин квартири АДРЕСА_1, загальною площею 63,8 кв. м, житловою площею 44.1 кв. м, що розташована в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 пропорційно розміру частки пайового внеску за квартиру; 6/100 частин вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 пропорційно розміру частки пайового внеску за квартиру.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , у зв`язку з чим, після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири за АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є її донька ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_4 , мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_5 .

Спадщину ОСОБА_1 прийняла вчасно шляхом подачі до Другої дніпропетровської нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом.

Спадщину ОСОБА_3 прийняла вчасно шляхом подачі до Другої дніпропетровської нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом.

ОСОБА_5 спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв фактично, але за життя не оформив своїх спадкових прав.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 є його дружина ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , якою 28 липня 2012 року було складено заповіт на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 25 вересня 2017 року зареєстровано спадкову справу - Першою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_1

Постановою державного нотаріуса Другої дніпропетровської державної контори від 09 січня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частину квартири за АДРЕСА_1 після смерті її матері ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на вказане спадкове майно.

Квартира АДРЕСА_1 була отримана матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на підставі ордеру № 35 від 05 січня 1996 року, виданого на підставі рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу від 19 грудня 1995 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Ради народних депутатів від 21 грудня 1995 року.

На підставі вказаного ордеру - ОСОБА_4 з родиною, а саме: чоловіком ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_6 надано дозвіл зайняти 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до зобов`язання ОСОБА_4 , наданого Житлово-будівельному кооперативу від 03 січня 1996 року, ОСОБА_4 отримала 589 500 рублів строком на 30 років - з 01 січня 1996 року по 01 січня 2026 року.

За життя ОСОБА_4 не зверталася до колективного підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» для належної реєстрації за собою права власності на квартиру та отримання правовстановлюючого документу.

Після смерті матері ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не мала можливості погашати позику за зобов`язанням матері, оскільки на момент смерті матері їй виповнилось 14 років, вона була неповнолітньою та навчалася в школі-інтернаті № 5, а з 2002 року по 2007 рік навчалася на денній формі в Дніпропетровській академії митної служби України та не працювала.

Скориставшись цією ситуацією та не будучи членом житлово-будівельного кооперативу № 429, ОСОБА_4 в період з 2000 року по 18 червня 2008 року достроково сплатив залишок позики в розмірі 5 583,81 грн.

23 квітня 2014 року ОСОБА_4 став членом житлово-будівельного кооперативу № 429. Крім того, за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/2 частину пайових внесків у розмірі 1 961,19 грн, а саме - 980,60 грн та 245,15 грн.

28 лютого 2014 року ОСОБА_4 замовив та провів технічну інвентаризацію квартири АДРЕСА_1 , відповідно до якої вказана квартира складається з: 1 - коридор - 6,2 кв. м, 2 - житлова - 13, 9 кв. м, 3 - житлова - 17,5 кв. м, 4 - житлова - 12,7 кв.м, 5 - кладова - 0,3 кв.м, 6 - кухня - 7,5 кв. м, 7 - туалет - 1,1 кв. м, 8 - ванна - 2 кв. м, I - лоджія - 1,8 кв.м, II - балкон - 0,8 кв.м, житловою площею - 44,1 кв.м, загальною площею - 63,8 кв.м.

З моменту вселення у 1996 році у спірну квартиру до теперішнього часу ОСОБА_1 зареєстрована за вказаною адресою.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи у цивільний справі №205/1744/15-ц Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21 березня 2017 року встановлено, що частка ОСОБА_1 у вказаній квартирі пропорційно розміру її частки паю (частка в пайових внесках на дану квартиру) в розмірі 245,15 грн складає 32/1000 або 3/100. Ринкова вартість цієї частки складає 20 610 грн. Частка ОСОБА_3 у квартирі пропорційно розміру її частки паю (частка в пайових внесках на дану квартиру) в розмірі 490 грн складає 64/1000 або 6/100. Ринкова вартість цієї частки складає 41 221 грн.

На підставі наведеного позивач просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 та в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_3 на частки пайових внесків сплачених ними за спірну квартиру, та право власності на частки (3/100 та 6/100) пропорційно розміру частки пайового внеску.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2018 року у складі судді Остапенко Н. Г. позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку пайових внесків в розмірі 245,15 грн, сплачених за квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63,8 кв.м, житловою площею 44,1 кв.м. в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку пайових внесків в розмірі 490,30 грн, сплачених за квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63,8 кв.м, житловою площею 44.1 кв.м в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 9/100 частин квартири АДРЕСА_1, загальною площею 63.8 кв.м, житловою площею 44.1 кв.м, що розташована в АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку в паєнагромадженні, а після завершення сплати - про право на частку в праві власності на квартиру залежно від належної особі частки у паєнагромадженні.

Установивши факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 донькою ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання права власності за позивачем на частку пайового внеску у розмірі 245,15 грн, сплачених за квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

З аналогічних підстав, зокрема факту прийняття позивачем спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на частку пайових внесків в розмірі 490,30 грн, сплачених заповідачем за квартиру.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 3/100 частин квартири за законом після смерті матері

ОСОБА_4 та 6/100 частин квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , пропорційно розміру їх часток пайового внеску за квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю (стаття 18 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закон України від 10 липня 2003 року № 1087-ІV «Про кооперацію», стаття 384 ЦК України).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на 9/100 частин квартири АДРЕСА_1 , але не в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , а на загальних підставах.

Короткий зміст рішення суду апеляцйіної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 9/100 частини спірної квартири скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року встановлено, що член ЖБК № 429 ОСОБА_4 за квартиру, на яку був виданий ордер, до своєї смерті повністю пай за неї не сплатила, сплачено було лише 311,19 грн та пайові внески на суму 1 650 грн, що загалом складає 1 961,19 грн. Після смерті ОСОБА_4 пайові внески за квартиру продовжував сплачувати ОСОБА_4 особисто, що підтверджується квитанціями та розрахунками голови та бухгалтера ЖБК № 429.

Отже, фактично рішенням Апеляційного суду Дніпропетровької області від 19 вересня 2013 року була визначена доля кожного зі спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як відповідно до статті 529 ЦК України в редакції 1963 року, а саме чоловік ОСОБА_4 , донька, ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 , батько ОСОБА_5 мають рівні частки, тобто кожному приходиться по 245,15 грн.

Пунктом 50 Статуту ЖБК-429 - пережившому подружжю члена кооперативу, якому належить частка паєнагромадження надається першочергове право перед іншими членами сім`ї в прийомі до кооперативу

Оскільки станом на момент смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , членом ЖБК ОСОБА_4 , пайові внески за квартиру не виплачено, апеляційний суд виходив з норми частини першої статті 15 Закону «Про власність», який діяв на момент смерті ОСОБА_4 , та роз`яснень, наданих у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24 червня 1983 року «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» (з наступними змінами), відповідно до яких після осіб, які померли після 01 липня 1990 року і ними не виплачений пайовий внесок - спадщина відкривається на пай спадкодавця, а не на квартиру, як помилково зазначив суд першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_3 успадкувала лише пайові внески, а тому до неї не можуть бути застосовані норми закону, як до члена ЖБК.

При цьому, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на частку пайових внесків, сплачених за квартиру після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника, не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні заявлених нею позовних вимог про визнання права власності на 9/100 частини спірної квартири, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту апеляційним судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, неналежно з`ясував обставини справи та скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник посилається на обставини, на які посилався у позовній заяві та висновки суду першої інстанції, з яких він виходив частково задовольняючи позов в частині позовних вимог про визнання права власності на 9/100 частини спірної квартири.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.

У постанові від 18 грудня 2013 року у справі № 6-138цс13 Верховний Суд України виклав правову позицію, в якій в тому числі зазначив, що згідно зі статтею 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, з 01 липня 1990 року набуває право власності на цю квартиру, тому, у разі його смерті після зазначеної дати спадщина відкривається на квартиру. За змістом частини першої статті 17 Закону України «Про власність» кооперативна квартира набуває статусу спільної сумісної власності лише за умови внесення паю в ЖБК за рахунок спільних коштів члена ЖБК та членів його сім`ї, яким ця квартира надана. Інші особи права власності на пай та квартиру не набувають і можуть претендувати лише на відшкодування членом кооперативу коштів, наданих йому для внесення паю.

За змістом частини першої статті 17 Закону України «Про власність», який діяв станом на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , кооперативна квартира набуває статусу спільної сумісної власності лише за умови внесення паю в ЖБК за рахунок спільних коштів члена ЖБК та членів його сім`ї. Інші особи права власності на пай та квартиру не набувають і можуть претендувати лише на відшкодування членом кооперативу коштів, наданих йому для внесення паю.

У разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Установивши, що член ЖБК № 429 ОСОБА_4 , на ім`я якої видано ордер на зайняття спірної квартири, до своєї смерті повністю пай за квартиру не внесла, за життя нею сплачено лише 311,19 грн та пайові внески на суму 1 650 грн, що загалом складає 1 961,19 грн, а після її смерті пайові внески за квартиру продовжував сплачувати ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що до складу спадщини ОСОБА_4 входили лише пайові внески у розмірі 980,60 грн, у зв`язку з чим ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_3 успадкувала лише частину внесеного паю, а не частину квартири, пропорційно розміру цієї частки пайового внеску.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на частку пайових внесків після смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 9/100 частини квартири АДРЕСА_1 .

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішення суду апеляційної інстанції, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів і встановлених на їх підставі обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська