ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 205/4145/17

провадження № 61-1130 св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи - Дніпровська міська рада, ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2018 року в складі судді Скрипника К. О. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року в складі колегії суддів Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 і просила надати їй дозвіл на безоплатну приватизацію частини земельної ділянки площею 121 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває в її користуванні та закріплена за домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди іншого співвласника вказаного домоволодіння ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказувала, що вона з відповідачем є співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 по 3/10 і 7/10 відповідно.

Спору між співвласниками домоволодіння щодо володіння та користування належних кожному з них частин немає.

Про намір приватизувати земельну ділянку площею 121 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , вона неодноразово повідомляла ОСОБА_2 , однак він протягом тривалого часу безпідставно відмовляється надати згоду на приватизацію.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив із того, що Дніпровська міськрада роз`яснила ОСОБА_1 про необхідість звернутися до ради з відповідним клопотанням і надати передбачені законом документи для отримання у власність земельної ділянки, однак позивач до міськради з таким клопотанням не зверталася, а тому звернення до суду з даним позовом є передчасним, оскільки відсутні підстави вважати порушеним право ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки у власність.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції на підставі всебічно досліджених обставин справи дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

04 січня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2018 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року дана справа призначена до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Указує, що має право на приватизацію земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні, навіть за відсутності згоди співвласника, а тому суди безпідставно відмовили в задоволенні позову.

Відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 3/10 і 7/10 частин домоволодіння АДРЕСА_1 належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровської міської ради з заявою, в якій просила передати безоплатно в спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як співвласників домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку за вищезазначеною адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах розміру, передбаченому пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України.

Згідно з відповіддю Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 11 травня 2017 року № 8/7-665 для підготовки департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради проекту рішення міської ради про передачу у власність земельної ділянки громадянам необхідно звернутись із відповідним клопотанням до міської ради та додати до нього технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону частково.

Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Аналіз положень статті 119 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, свідчить, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц.

Предметом позову в даній справі є вимога немайнового характеру про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки.

ОСОБА_2 не є належним відповідачем за вказаною вимогою, оскільки вирішення питання про передачу у власність земельних ділянок громадянам належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, а саме в даній справі - це Дніпровська міська рада, яка залучена до участі в справі як третя особа.

Ураховуючи, що позов пред`явлений до неналежного позивача, в задоволенні даного позову необхідно відмовити з цих підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук